Поняття тв завдання норм господарського права

Зміст

Вступ...................................................................................................................3

1.1. Поняття субєкта господарювання.............................................................5

1.1.1. Ознаки субєктів господарського права.................................................6

1.1.2. Види та групи суб’єктів господарювання.............................................8

1.2.1. Юридичні особи — суб’єкти господарювання..................................12

1.2.1.1. Юридичні особи, створені відповідно до ЦК..................................12

1.2.1.2. Юридичні особи, створені відповідно до ГК...................................14

1.2.1.3. Інші юридичні особи, які здійснюють господарську

діяльність та зареєстровані в  установленому законом порядку.................14

1.2.2. Фізичні особи — суб’єкти господарювання.......................................15

1.2.3. Відокремлені підрозділи господарських організацій — суб’єкти господарювання...............................................................................................16

2.1. Правова регламентація утворення субєктів господарюванн................17

2.1.1. Етапи створення господарської органзаії............................................18

2.1.2. Характеристика утворення субєктів господарювання.......................19

3.1. Державна реєстрація субєктів господарювання.....................................23

3.1.1. Інститут резервування найменування юридичної особи....................23

3.1.2. Документи, які подаються для проведення державної реєстрації.....24

3.2. Процедура реєстрації субєкта господарювання.....................................27

3.1.3. Обмеження щодо заснування суб'єкта підприємницької діяльності.........................................................................................................30

Висновки..........................................................................................................34

Список використаних джерел........................................................................36

Практичне завдання

1. Протокол зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю.

2. Статут ТОВ.

3. Реєстраційна картка на проведення державної реєстрації.

 

Вступ

В наш час в умовах впровадження ринково-економічних відносин з одночасним збереженням у дкржаві соціальної орієнтації, правовому забезпеченню господарської діяльності підприємств приділяється значна увага.Варто зауважити, що правове регулювання сфери господарювання надзвичайно складне, що зумовлено обєетивними чинниками, перш за все динамізм зростання господарських вдносин,їх різноманітність та не однородність.Субєкти господарювання займають основне міце у сфері господарювання, вони наділені сукупність господарських прав та обов’язків, мають відокремлене майно, несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями, реалізуючи свою господарську компетенцію.

Обєктом данної роботи є субєкти господарювання, їх форми,види та ознаки.

Предметом виступають їх права та обовязки,регламентовані та закріпленв законодавством.

В данній роботі використі системно-структурний, формально-юридичний (юридико-технічний), порівняльно-правовий, соціологічний методи дослідження.

Актуальність теми полягає в тому ,що Україна намагається стати на дорогу системних реформ. Реформуванню підлягають різні сфери життя - економіка, політика, освіта і культура, право і соціальне забезпечення. В даний час не обговорюється питання про відміну Цивільного кодексу. Обговорюються питання удосконалення і подальшого розвитку Цивільного кодексу. Відносно ж Господарського кодексу присутні аргументи на користь його усунення. Дуалізм Цивільного і Господарського кодексу, а також формалізм останнього, є предметом для професійних дискусій, а веде до негативних практичних наслідків при забезпеченні конкретних прав.Ряд норм Цивільного кодексу і Господарського кодексу встановлюють правила поведінки, які один з одним не узгоджуються, а то і знаходяться в прямому протиріччі.Виходячи із-за схожості предмету регулювання, норми Господарського кодексу дублюють норми Цивільного кодексу. Проте, норми Цивільного кодексу не виключають регулювання правовідносин у сфері підприємницької діяльності.Проблемітикапитання полягає в тому, що по своїй суті Господарський кодекс може стати зведенням законів, регулюючих реєстрацію суб'єктів господарювання, ліцензування господарської діяльності і так далі. На сьогоднішній день основним критерієм вживання на практиці норм Господарського кодексу є, перш за все, суб'єктивний склад учасників правовідносин. Круг цих учасників набагато вужчий, ніж круг учасників правовідносин, які регулюються Цивільним кодексом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1.Поняття субєкта господарювання

Поняття суб'єкта господарського права обґрунтоване теорією господарського права, яка  виходить з того, що суб'єктами господарського права є учасники господарських  відносин.

Згідно з  ст. 2 ГК учасниками відносин у сфері  господарювання є:

а) суб'єкти господарювання,

б) споживачі,

в) органи державної  влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією,

г) громадяни, громадські та інші організації, які  виступають засновниками суб'єктів  господарювання чи здійснюють щодо них  організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Таким чином, усіх вищезазначених суб'єктів можна  розглядати як суб'єктів господарського права.[2,c.96]

 Суб’єктом господарювання, за Господарським кодексом України, визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно, несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб’єктами  господарювання є:

• господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
• громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
• філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності (ст. 55).

1.1.1.Ознаки субєктів господарського права

Суб'єкти господарювання мають ряд ознак  правосуб'єктності, закріплених господарським  законодавством.

По-перше, ці суб'єкти мають певну організаційно-правову форму, в якій здійснюється господарська або управлінська діяльність. Організаційно-правову форму можна визначити як передбачену або санкціоновану правом організаційну структуру, в якій діє суб'єкт господарювання. Це або одна з форм підприємства, або установа (наприклад, міністерство), або організація (наприклад, об'єднання громадян, яке є учасником господарських відносин).

За загальним  правилом, порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих  організаційних форм суб'єктів господарювання визначається законодавством України (підприємства, об'єднання підприємств, міністерства тощо). Крім того, підприємець  має право вибору організаційно-правової форми свого підприємства. Це може бути одна з передбачених законом  форм або навіть і не передбачена (наприклад, запозичена з-за кордону). У  цьому разі підприємець керується Законами України та своїм статутом.

Другою ознакою суб'єкта господарювання є те, що він має юридична відокремлене і закріплене за ним майно у формі основних фондів, оборотних коштів, інших цінностей. Тобто у майновому відношенні суб'єкт господарювання є самостійним і не залежить у своїх рішеннях від засновників і учасників. Майно суб'єкта господарювання відокремлюється і закріплюється за ним у правовій формі, елементами якої господарське право визначило установчі документи (установчий договір, статут, акт про створення, положення) суб'єкта, самостійний або зведений (для господарських об'єднань) баланс, який відображає вартість майна суб'єкта в цілому, поточний та інші рахунки в банках.

Правом  власності і господарським законодавством щодо управління майном визначається правовий титул, за яким майно належить суб'єктові. Це може бути право власності, право повного господарського відання (зокрема, щодо державних підприємств), право оперативного управління (щодо міністерств, інших державних установ  і організацій, що перебувають на державному бюджеті, щодо казенних підприємств), право оренди (орендні та інші підприємства, утворені на базі орендованого майна).

Третьою, суто юридичною ознакою суб'єкта господарювання є його господарська правосуб'єктність. Суб'єкт господарювання має основану на" законі можливість набувати від свого імені майнові та особисті немайнові права, вступати в зобов'язання, виступати у судових органах. Правосуб'єктність суб'єкта господарювання доктринально визначається як господарська компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідносинах прав та обов'язків. Суб'єкти господарювання (крім підрозділів організацій та громадян-підприємців) є юридичними особами.[3,c.129]

Отже, суб'є́кт господарюва́ння — юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, яка займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншою господарською діяльністю; будь-яка юридична або фізична особа, яка здійснює контроль над суб'єктами господарювання, група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Поняття суб'єкта господарювання обґрунтоване теорією господарювання, яка виходить з того, що суб'єктами господарювання є учасники господарських відносин, тобто організації та їхні структурні підрозділи. Окремі громадяни, якщо вони здійснюють підприємництво без створення підприємства, також мають визнаватися суб'єктами господарювання, а не суб'єктами цивільного права, як вважалося раніше, хоч їхній правовий статус потребує детального дослідження.

Серед організацій - суб'єктів господарювання можна  виділити: а) організації, які у вигляді  професійного промислу виробляють і  реалізують для суспільних (не власних) потреб продукцію, виконують роботи, надають послуги; б) організації - споживачі  результатів господарської діяльності; в) організації, що здійснюють професійну управлінську діяльність в економіці.[4,c.257]

1.1.2.Види та групи суб’єктів господарювання

Господарське  законодавство і право регулює  умови створення і діяльності різних видів суб'єктів. Кожен вид  має законодавче визначені назву  і правове становище.

Суб'єктів  господарювання класифікують на види згідно з об'єктивним матеріальним критерієм. Таким критерієм законодавець вважає зміст діяльності або функції  суб'єкта, які він виконує в  економічній системі України.

Враховуючи  особливості функцій, господарське законодавство визначає правове  становище таких суб'єктів господарювання, як:

1) підприємства  та їхні структурні підрозділи;

2) об'єднання  підприємств;

3) фінансові  та посередницькі інститути; 

4) громадяни-підприємці;

5) органи  державної виконавчої влади в  економіці.

 Крім  того, у кожній з цих груп  враховуються особливості правового  становища окремих видів суб'єктів  господарювання.

Підприємства  відповідно до їхніх функцій посідають  головне місце в економіці. З  урахуванням соціально-економічної  ролі підприємств законодавець кваліфікує їх як основну організаційну ланку  народного господарства України. Така кваліфікація зумовлена тим, що підприємство є господарською організацією, господарюючим  суб'єктом. Коротко підприємство визначається як господарюючий суб'єкт, що створюється  для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку, який має необхідні для цього повноваження і реєструється у визначеному  законом порядку як комерційна юридична особа. Терміну "підприємство" в  зарубіжному комерційному праві  відповідають поняття "компанія" або "корпорація".[5,с.45]

Суб'єктами господарської діяльності є також  підрозділи підприємств та інших  господарських організацій. Вони створюються  самими організаціями для певної господарської діяльності. Функції  і компетенцію таких суб'єктів  визначають підприємства у положеннях про них. Положення затверджують органи управління організацій. Ці суб'єкти не реєструються як юридичні особи.[7,c.298]

Другим видом суб'єктів господарювання є об'єднання підприємств, що визначається як господарська організація, створювана на добровільних засадах двома і більше підприємствами для спільного виконання делегованих учасниками виробничих, комерційних, наукових та інших визначених статутом (договором) функцій і зареєстрована як юридична особа. Об'єднаннями згідно із законодавством є асоціації, корпорації, концерни, консорціуми та інші виробничо-господарські комплекси. Специфічним видом господарського об'єднання є промислово-фінансова група. Об'єднання підприємств створюється лише у тому разі, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.