Методи контролю за навчальною діяльністю студентів

   Застосування вчителем  усього набору методів навчання  у їх численних комбінаціях  і поєднаннях забезпечує високу  ефективність навчання і розвитку  школярів. Взаємодія і взаємозв'язок  методів навчання виявляються  за єдності завдань і змісту  навчання. Провідна роль завжди  належить учителеві, а успішність  навчального процесу залежить  від того, наскільки аргументовано, доцільно і майстерно він застосовує  конкретні методи навчання. При  порівнянні  можливостей  репродуктивних  та   проблемно-пошукових методів у вирішенні завдання формування  теоретичних  знань  (з  урахуванням середнього рівня складності матеріалу) можна у  більшості  випадків  віддати перевагу проблемно-пошуковому методу навчання (відзначимо це у схемі  знаком. Разом з цим це не означає, що даній  групі  методів  взагалі  буде віддана перевага у вивченні  теоретичного  матеріалу.  Зі  схеми  видно,  що проблемно-пошукові методи вимагають більшого часу на вивчення одного й  тогож матеріалу. Тому  у  ряді  випадків  вчителю  доведеться  віддати  перевагу репродуктивним методам навчання,  щоб  забезпечити  проходження  навчального матеріалу за відведений навчальним планом час. При порівнянні індуктивних та дедуктивних методів навчання (індуктивно чи  дедуктивно  організованих  бесід,  розповідей,  ілюстрацій  та  ін.)  ми виходимо з того, що різний  по  характеру  теоретичний  навчальний  матеріал може бути успішно вивчений як  індуктивним,  так  і  дедуктивними  методами. Взагалі,  є  теми,  у  методичному  відношенні  розроблені  краще  у  одному логічному  плані,  а  є  теми,  краще  викладені  у  протилежному  логічному спрямуванні. Отже, тут оцінка можливостей методів дуже умовна. І все  ж  при вивченні теоретичного  матеріалу  середнього рівня  складності  ми  повинні віддавати перевагу дедуктивним методам навчання. Це  не  означає  приниження ролі індуктивних методів навчання, які  превалюють  у  сучасній  школі,  але вимагає здійснення їх більш оптимального поєднання з  дедуктивними  методами навчання.

      При порівняльній  оцінці методів навчальної роботи, що здійснюється під безпосереднім керівництвом вчителя, та методів самостійної роботи учнів  при вирішенні завдань формування у них теоретичних  знань  ми  частіше  віддаємо перевагу  першій  групі  методів  тому,  що  учень  більш  за  все  потребує спрямованого впливу вчителя саме при вивченні теоретичних  проблем,  хоча  в інших ситуаціях самостійна робота  буде  вже домінувати.        При  порівняльній  оцінці  ефективності  таких  методів   стимулювання навчальної активності школярів, як пізнавальної ігри та навчальні  дискусії, ми  віддали  перевагу  другим,  враховуючи  специфіку   вирішення   завдання формування теоретичних знань. При  порівнянні  можливостей  різних  видів   контролю   у   вирішенні розглядаємого нами завдання більш  високо  треба  цінувати  усний  контроль. Звичайно,  письмовий  контроль  також  покаже,  наскільки  учні  усвідомлено володіють  теоретичними  знаннями,  однак  нагадаємо,  що   мова   йде   про порівняльну, а не абсолютну оцінку можливостей кожного методу.[22., ст. 175]

      Отже, ми  привели аргументи, якими керувались  при  порівняльній  оцінці ефективності різних  методів  при  формуванні  у  учнів  теоретичних  знань. Використовуючи схему,  можна  віддати  перевагу  такому  поєднанню  методів: словесні  -  проблемно-пошукові  -  дедуктивні  -  робота  під  керівництвом вчителя - навчальні дискусії - усний контроль. Це  не  означає,  що  в  усіх випадках вибір буде саме таким. Але ми говоримо  про  ведучу  тенденцію  при згаданих вище умовах. Для формування фактичних знань (стовпчик 3  схеми  1)  при  збереженні ролі словесних методів зростає значення наочності та  практичних  вправ:  На перший план  вийдуть  репродуктивні,  а  не  проблемно-пошукові  методи.  Не будуть вже домінувати дедуктивні методи,  значно  зросте   роль  самостійної роботи учнів, тому що учням досить доступне самостійне  вивчення  параграфів підручників,  основну  частину  яких  складає  ознайомлення   з   факторами, прикладами, ілюстраціями.

Отже, ми порівняли  можливості  самих  різних  методів  при  вирішенні деяких основних завдань. Маючи таку картину можливостей різних методів, можна вибрати певні  їх поєднання для відповідних навчально-виховних ситуацій. Саме  їх поєднання у  більшості  випадків  може  виявитися  найбільш  прийнятним  для вирішення відповідного завдання. Якщо ж на цей момент вирішується  одночасно ще й інше завдання, що буває  нерідко,  то  вчитель  зупиняється  на  такому виборі, який більше відповідає змісту навчального матеріалу. Викладання звичайно вимагає використання не одного, а ряду методів, їх комплексу. Уявлення ж про оптимальний комплекс методів завжди є  конкретним.[18., cт. 195]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

В умовах розбудови незалежної демократичної правової держави все більшого значення набуває правова освіта молоді.

Перед вчителем стоїть завдання не повідомити матеріал і перевірити знання, а виявити досвід учнів щодо викладеної вчителями інформації. Змінилася режисура уроку. Учні співпрацюють у діалозі з вчителем, висловлюють свої думки, діляться інформацією, обговорюють те, що пропонують однокласники, відбирають під керівництвом вчителя той матеріал, що закріплений науковими знаннями.

Тому одним з найважливіших завдань курсу „Основи правознавства” є підготовка учнів до життя, набуття ними навичок правомірної поведінки, пошуку шляхів вирішення життєвих ситуацій відповідно до норм права. Реалізувати ці завдання, з огляду на складність курсу, я вважаю, можливо, лише максимально наблизивши уроки правознавства до життя, спонукаючи учнів бути не спостерігачами, а активними учасниками тих процесів, відносин, які лягли в основу викладення предмета, залучаючи їх до спільної діяльності в процесі пізнавального пошуку.

Застосовуючи на уроках активні методи навчання, потрібно прагнути підготувати дітей до участі у громадському житті. Виховуючи в них почуття впевненості у собі, у своїх діях і, разом з тим, критичне ставлення до своєї особистості, намагатися формувати у них повагу, толерантне ставлення до людей.[20., cт. 325]

Реалізація проблемного підходу в процесі вивчення правознавства є, на мою думку, одним із засобів, який забезпечує засвоєння програмного матеріалу на належному рівня, сприяє поглибленню внутрішньо курсових та між предметних зв'язків, стимулює учнів до пошукової роботи і таким чином сприяє формуванню творчої особистості, а це є одним з головних завдань, які стоять перед загальноосвітньою школою.

У ході історичного аналізу досліджуваної проблеми ми визначили, що методи навчання мають ґрунтовні історичні коріння. Витоки поняття “метод” сягають у часи Стародавньої Греції. З розвитком цивілізації розвивалися і методи навчання. Традиційно склалися три групи методів: словесні, наочні і практичні.

Питанням визначення поняття “метод” займалися багато науковців, проте, дійти спільного висновку вони не змогли. Єдине, у чому вони погоджуються, є те, що методи навчання є цілеспрямована та ретельно організована взаємодія вчителя й учнів із засвоєння нових знань, вироблення практичних вмінь та навичок навчальної діяльності.

Відсутня єдина класифікація методів навчання. Розбіжність у поглядах полягає у тому, що різні вчені по-різному розуміють основні дидактичні цілі навчального процесу.

Сучасний підхід до організації навчання та застосування методів навчальної діяльності учнів вимагає всебічно розвивати творчість та самостійність останніх, що досягається завдяки вихованню в них позитивної мотивації навчання.

Було проаналізовано погляди сучасних дидактів щодо застосування практичних методів навчання у практику освіти. Ми визначили, практичними методами навчальної діяльності вважаються вправи, лабораторні роботи, практичні роботи, дослідницькі роботи, графічні роботи, інструктажі.

Практичні методи навчання ґрунтуються на практичній діяльності учнів, формують практичні вміння і навички. Їх використовують для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань. Вони передбачають різні види діяльності учнів і вчителів, але потребують великої самостійності учнів у навчанні.

Позитивна мотивація навчання досягається за рахунок застосування ТЗН під час діяльності учнів. Глибоке засвоєння учнями теоретичного матеріалу суттєво залежить від практичного його закріплення, тому що практика є критерієм і показником ефективності всього навчального процесу. Ці методи загартовують психіку учнів, розвивають її.

Практичні методи сприяють розвитку в учнів позитивних рис характеру, самостійності, самооцінки, творчості, допитливості, вмінь працювати із лабораторним обладнанням, дисциплінованості, вмінь застосовувати здобуті раніше знання на практиці, допомагають поєднувати теорію з практикою, пов'язують навчання із реальним життям, привчають учнів до активності, прояву ініціативи, уміння зосереджуватися тощо.

Ефективність навчання у сучасній школі залежить від уміння вчителя обрати метод чи прийом навчання в конкретних умовах для кожного уроку.

Правильна організація практичного навчання допомагає чітко визначити цілі такої діяльності, навчитися правильно керувати своїм часом, швидко вирішувати проблеми, з більшою відповідальністю ставитися до навчання.

Процес організації навчання із впровадження практичних методів повинен здійснюватися згідно з дидактичним принципом доступності навчання. Повинні застосовуватися активні методи взаємодії вчителя та учнів.[21., cт. 136]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Аніпонова М. Активізація  творчої діяльності учнів на  уроках математики. // Математика. - 2009. – с 565

2. Дудач І. Активізація мислення учнів за допомогою інтерактивних технологій навчання. // Математика в школах України. - 2007. –с. 328

3. Забранська Н. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках математики. // Математика. – 2004-с. 295

4. Калашник І.І. Стимулювання особистісного розвитку учнів на уроках математики за допомогою інтерактивного навчання. // Математика в школах України. - 2010. – с.165

5. Колесникова Л.В. Нестандартні задачі - шлях до розвитку творчого мислення учнів. // Математика в школах України. - 2008.-с. 57

6. Кулик Л. Декілька активних методик перевірки знань учнів // Математика в школах України. - 2005.-с. 115

7. Крисинська І.В. Розкладання многочленів на множники: Дидактичні матеріали з алгебри для 7-го класу. // Математика .- 2004. –с. 140

8. Петренко Р. Стимулювання творчої ініціативи учнів на уроках: опис досвіду. /Р. Петренко // Математика. - 2009.-с. 286

9. Повстемська В. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках математики як засіб підвищення результативності навчального процесу // Математика в школах України. - 2004.-с. 420

10. Прокопенко В.М. Використання інтерактивних технологій навчання на уроках математики. // Математика в школах України . - 2005. –с. 310

11. Пушкіна О. Активізація розумової активності та розвиток творчої

ініціативи на уроках математики. // Математика в школах України. - 2005. –с. 145

12. Шевченко Г. Форми активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках математики в 5-9 класах. // Математика в школах України. - 2004. –с. 480

13. Шулигай С. Історія як засіб стимулювання пізнавального інтересу учнів на уроках математики. // Математика в школі. - 2009.-с. 125

14. Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти // Освіта України. – с.445

15. Подласый И. П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999-с. 410

16. Фіцула М. М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – Тернопіль: “Навчальна книга – Богдан”, 1997. – с. 320

17. Чайка В. Педагогіка (тестові завдання). Навчальний посібник для студ. вищих пед. закладів освіти. – Тернопіль: ТДПУ, 2000. –с.220

18. Фібула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів - Тернопіль "Навчальна книга -Богдан", 2002.-с. 195

19. Теорія професійної підготовки спеціалістів, / методичний посібник / - К.: 2003-с. 270

20. Лауш П.В., Кухаренко В.С., Орищенко С.Б. Організація практичного навчання, - К.: "Урожай" 1996.-с. 325

21. Інформаційний вісник - К., Навчально-методичний центр по підготовці молодших спеціалістів - К.: 1996-с. 136

22. Н. П. Волкова « Педагогіка», посібник, Київ, видавничий центр «Академія»2001.-с.175

23. Галузяк В. М., Сметанський М.І., Шахов В.І. Педагогіка. – Вінниця, 2001.-с.455

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Тести графічного контролю

Тестування, особливо в області читання, має досить тривалу історію застосування за кордоном і заслуговує уважного розгляду. На користь досить високою надійності тестів як форми контролю читання свідчать, з одного боку, наявність фундаментальних досліджень з даного питання, а з іншого боку, сам факт широкого застосування тестів читання рідною та іноземною мовами а різного роду навчальних закладах ряду зарубіжних країн. Принципово використання тестів як форми контролю мовних умінь в радянській методиці навчання іноземних мов не викликає заперечень.

 У цій статті зроблена  спроба визначити об'єкти контролю  в тестах з читання. При виявленні  загальної сукупності об'єктів  тестування аналізувалися тести  з читання як на рідній, так  і іноземною мовами. В даному  випадку особливо важливо було  врахувати всі характеристики  читання, що забезпечують його  комунікативну цінність будь-якою  мовою. Отримані дані дозволяють  нам зробити деякі узагальнення  щодо об'єктів контролю у наявних  тестах з читання.

До наступній групі об'єктів контролю в тестах з читання, відносяться навички техніки читання, що забезпечують-сприйняття і переробку формальної мовної інформації. Тестування технічного боку читання включає:

1) навички сприйняття  графічного образу слова;