Закінчення досудового слідства

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

Необхідною умовою реалізації конституційного принципу законності (п.1 ч. 3 ст. 129 Конституції України) в кримінальному судочинстві і здійсненні поставлених перед ним завдань є правильне встановлення фактичних обставин справи з метою досягнення об'єктивної істини. Досудове розслідування являє собою процесуальну діяльність органів дізнання, слідства, прокуратури щодо виявлення, закріплення й оцінки доказів з метою розкриття злочинів і викриття осіб, що їх заподіяли, тобто воно й покликано практично здійснювати зазначений принцип. Це стадія українського кримінального процесу, яка слідує за порушенням кримінальної справи та передує попередньому розгляду справи суддею або закриттю кримінальної справи. Необхідність існування цієї стадії у кримінальному процесі на відміну від процесу цивільного зумовлена ступенем суспільної небезпеки діянь, що переслідуються у кримінальному порядку та необхідністю практично гарантувати додержання вимог законності та принципів Конституції і кримінального закону.

У правовій літературі різні аспекти закінчення досудового слідства розглядали такі науковці як: С.В. Бажанов, Ю.Н. Білозьоров, В.П. Бож'єв, В.М. Григор'єв, К.Ф. Гуценко, А.Я. Дубинський, С.П. Ефімічев, Н.В. Жогін, Н.С. Карпов, Ю.К. Кореневський, А.М. Ларін, П.А. Лупинська, В.А. Михайлов, В.В. Ніколюк, В.М. Савицький, О.Б. Соловйов, М.С. Строгович, Ф.Н. Фаткуллін, Г.П. Химичева, А.А. Чувілев, Н.А. Якубович та багатьма іншими.

Серед практичних працівників правоохоронних органів досить поширена думка про те, що закриття кримінальної справи є відхиленням від нормального ходу процесу, так би мовити «браком» у роботі, наслідком певних процесуальних помилок допущених при порушенні кримінальної справи і при її розслідуванні.

 

1. ФОРМИ ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

 

Не слід розглядати факт закриття кримінальної справи лише з негативної точки зору, хоча існування такого ставлення до цих фактів невипадкове. У практичній діяльності правоохоронних органів часто мають місце факти безпідставного порушення кримінальних справ, проведення неякісного досудового розслідування, а також незаконного закриття справ.

Згідно  ст. 283 КПК досудове слідство закінчується винесенням слідчим одного з трьох можливих рішень [1]:

Особа має право на розгляд обвинувачення проти  неї в суді в найкоротший строк  або на його припинення шляхом закриття провадження.

Прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після  повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:

1) закрити кримінальне  провадження;

2) звернутися до суду  з клопотанням про звільнення  особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду  з обвинувальним актом, клопотанням  про застосування примусових  заходів медичного або виховного характеру.

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться  прокурором до Єдиного реєстру досудових  розслідувань.

Розглянемо  деякі питання щодо можливих рішень по закінченню досудового слідства.

Кримінальне провадження закривається в разі, якщо:

1) встановлена відсутність  події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність  в діянні складу кримінального  правопорушення;

3) не встановлені достатні  докази для доведення винуватості  особи в суді і вичерпані  можливості їх отримати;

4) набрав чинності  закон, яким скасована кримінальна  відповідальність за діяння, вчинене  особою;

5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо  провадження є необхідним для  реабілітації померлого;

6) існує вирок по  тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню [4;c.169];

7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його  представник відмовився від обвинувачення  у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

8) стосовно кримінального  правопорушення, щодо якого не  отримано згоди держави, яка  видала особу.

Кримінальне провадження  закривається судом:

1) у зв’язку зі звільненням  особи від кримінальної відповідальності;

2) якщо прокурор відмовився  від підтримання державного обвинувачення,  за винятком випадків, передбачених  цим Кодексом.

Про закриття кримінального  провадження слідчий, прокурор приймає  постанову, яку може бути оскаржено  у порядку, встановленому цим Кодексом.

Слідчий приймає постанову  про закриття кримінального провадження  з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 283 КПК, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

Прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою статті 283 КПК.

Рішення прокурора про  закриття кримінального провадження  щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування  щодо відповідного кримінального правопорушення [1].

Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження  надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з  моменту отримання копії постанови  має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

Копія постанови прокурора  про закриття кримінального провадження  надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику.

Якщо обставини, передбачені  пунктами 1, 2 частини першої статті 284 КПК, виявляються під час судового розгляду, суд зобов’язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Якщо обставини, передбачені  пунктами 5, 6, 7, 8 частини першої ст.. 284 КПК, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 283 КПК, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Закриття кримінального  провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої  статті 284 КПК, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений  проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому Кодексом.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку [1].

Закриття  кримінальної справи є одним із способів її остаточного вирішення. Справа має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки органом дізнання, слідчим, прокурором всіх зібраних і перевірених доказів.

Обставини, що виключають провадження у справі, є й підставами для відмови в порушенні кримінальної справи. Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена підлягає закриттю:

1) за відсутністю події злочину. Багато авторів розглядають відсутність події злочину тільки як відсутність взагалі події, з приводу якої проводилось розслідування.

На  думку А.Я. Дубинського, відсутність  події злочину як підстава до закриття кримінальної справи повинна застосовуватися в таких випадках:

а) якщо встановлено, що не було самого факту, для розслідування якого порушено справу.

б) якщо встановлено, що сама подія мала місце, однак її не можна визнати злочином, бо вона була результатом якого-небудь діяння. Прикладом можуть слугувати випадки, коли смерть людини була результатом дії стихійного лиха (повінь, пожежа), фізіологічних процесів (хвороба) тощо;

в) якщо встановлено, що подія мала місце, проте не була злочином, оскільки пов'язана з діями потерпілого, а не сторонніх осіб (самогубства, нещасні випадки на підприємствах).

2) за відсутністю в діянні складу злочину. Ця підстава  до  закінчення  справи  застосовується,  якщо встановлено, що подія, з приводу якої проводилось розслідування, мала місце, була результатом діянь певної особи, проте це діяння не є злочинним [2;c.211].

Розглянемо, в яких конкретних випадках виявляється відсутність складу злочину: відсутність одного з елементів складу злочину (об'єкта, суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторони). Відсутність хоча б одного з елементів складу злочину означає відсутність складу злочину в діянні, що розслідується. Наприклад, відсутність об'єкта виявляється дуже часто в тому, що об'єкт охороняється не кримінальним законом,а іншою галуззю права (наприклад, неповернення грошей,що були отримані в позику, тягне не кримінальну відповідальність, а матеріальну в цивільно-правовому порядку); - непричетність особи до злочину. Ця обставина виявляється в двох можливих ситуаціях:

а) якщо достовірно встановлено, що злочин вчинено не даною особою, а іншою, і цю особу встановлено;

б) якщо встановлено, що злочин вчинено не даною особою, а іншою, проте невідомо, ким саме.

3) внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з помилуванням окремих осіб.

Амністія  та помилування - це акти вищого органу державної влади, які, не відміняючи закону, що встановлює відповідальність за ті чи інші злочини, звільняють осіб, що вчинили ці злочини, від кримінальної відповідальності, а також повністю або частково від покарання, передбачають заміну призначеного судом покарання більш м'яким, зняття судимості. Ці акти не виключають протиправності та караності діянь, навпаки, діяння, що потрапляють під акт амністії чи помилування, мають всі ознаки злочину [2;c.211].

Можна погодитися з С.В. Бородіним, який зазначає, що в усіх випадках, якщо є дві підстави для закінчення провадження по справі (перша - акт амністії і друга - виключення вчинення злочину даною особою), справу повинно бути закрито за другою підставою.

В таких  випадках це захищає громадян від  необґрунтованого визнання винним.

4) щодо особи, яка не досягла на час вчинення 
суспільно небезпечного діяння  11-річного віку. За наявності достатніх підстав вважати, що суспільно небезпечне діяння вчинено особою, яка досягла одинадцяти років, але до виповнення віку, з якого законом передбачено кримінальну відповідальність, за фактом цього діяння порушується кримінальна справа. Така справа вирішується у порядку, передбаченому ст. 73 КПК.

5. за примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого.
6. за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і за відсутності скарги потерпілого.

Якщо справа про будь-який із злочинів має особливе громадське значення, а також у виняткових випадках, коли потерпілий у такій справі через свій безпорадний стан залежить від обвинуваченого чи з інших причин не може захищати свої законні інтереси, прокурор може порушити справу і за відсутності скарги потерпілого. Наприклад, злочин вчинено щодо неповнолітнього, або особи, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснити право на захист тощо. Така справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання чи досудового слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом у загальному порядку. Якщо потерпілий і примириться з обвинуваченим чи підсудним по такій справі, вона закриттю не підлягає.

7) щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами. Таке закриття кримінальної справи може мати місце як після притягнення особи як обвинуваченого, так і до цього. Проте 
в будь-якому разі повинно бути зібрано достатньо доказів, які підтверджують злочинність діяння, що його вчинила померла особа. Чинний закон встановлює, 
що смерть особи, яка вчинила злочин, не може слугувати підставою для закінчення справи, якщо провадження по ній необхідне для реабілітації померлого. 
 Провадження по справі можливе також при відновленні справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами. Продовження розслідування для реабілітації померлого може бути здійснено за клопотанням його родичів, громадських організацій, зацікавлених осіб. Якщо в результаті розслідування з'ясується, що 
померлий не вчиняв злочину, то кримінальну справу має бути закрито за відсутністю події злочину, складу злочину в діянні особи або за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, що означатиме реабілітацію померлого.

8) щодо особи, про яку є вирок за тим самим обвинуваченням, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї самої підстави. Через виключність судового вироку, який набрав законної сили, не допускається повторний розгляд та інше рішення питань, що знайшли відображення у вироку, крім обвинувачення з приводу того самого діяння, яке визнано доведеним чи відкинуто судом [2;c.211].