Криміналістичні версії та планування розслідування

Зміст

 

 

ВСТУП

Значення криміналістичної фотографії та відеозапису важко переоцінити. У перебігу кримінального судочинства фотографи та відеозапис наочно відбивають те, що зафіксовано в протоколах слідчих дій, судового розгляду і оперативно-службових документах, висновку експерта; фотографія відображає статику об'єкта, а відеозапис дозволяє зафіксувати об'єкт у русі; фотографія і відеозапис - це різновид документів, які є додатком до протоколу і разом із ним набувають доказового значення.

Традиційно для потреб судочинства спочатку застосовувалася лише фотографія, потім кінозйомка, звуко-, відеозапис. На сьогодні в кримінальному процесі перевага надається використанню фотографії та відеозапису.

Значний внесок у становлення і розвиток криміналістичної фотографії в аспекті практики боротьби зі злочинністю зробили А. Бертільон та Є. Буринський. Але доцільно зазначити, що криміналістична фотографія відрізняється від фотографії як такої. Для збирання і дослідження доказів розроблюються спеціальні засоби, прийоми і методи, що відповідають потребам кримінального судочинства.

Важливим моментом діяльності, спрямованої на збирання інформації на досудовому слідстві, є фіксація такої інформації фото- і відео зйомкою. При цьому слід грамотно поставитись як до процесуального, так і до криміналістичного її аспектів.

У даній контрольній роботі будуть розглянуті наступні питання, які безпосередньо стосуються криміналістичної фотографії, відеозапису та кінозйомки, фототехнічної експертизи. Будуть розглянуті подаються теоретичні основи загальної фотографії і сучасних фотографічних процесів, а також відомості по застосуванню методів і засобів криміналі стичної фотографії при проведенні слідчих дій та експертних досліджень

Наприкінці роботи будуть наведені узагальнюючі висновки

 

1. КРИМІНАЛІСТИЧНА (СУДОВА) ФОТОГРАФІЯ, ВІДЕОЗАПИС І КІНОЗЙОМКА

Криміналістична фотографія і відеозапис як галузь криміналістичної техніки - це система наукових положень і таких, що базуються на них, фотографічних, відеографічних засобів, методів (способів, прийомів), видів, застосовуваних для збирання та дослідження доказової інформації з метою набуття процесом розкриття, розслідування і профілактики злочинів якості, всебічності та об'єктивності.

Із визначення випливає призначення, мета використання криміналістичної фотографії та відеозапису: збирання і дослідження інформації про злочин і його учасників, тобто доказів. Своєю чергою, це визначає сферу застосування криміналістичної фотографії та відеозапису: в процесі оперативно-розшукових заходів; в перебігу слідчих дій, судових дій; під час судових експертиз (та деяких інших); для ведення криміналістичних обліків, попередженні злочинів.

Наукові положення криміналістичної фотографії та відеозапису становлять дані загальної фотографії та відеозапису, положення теорії, розробленої криміналістикою на основі узагальнення практики збирання й дослідження доказів у справі.

Фотозйомка має передувати будь-якому засобу фіксації слідчої дії та відповідати криміналістичним рекомендаціям.

Судова фотографія — метод криміналістичної техніки, що є системою наукових положень, а також рекомендацій щодо застосування технічних засобів і методів зйомки з метою розслідування злочинів [С.70, 5].

Завдання судової фотографії:

• забезпечувати технічними засобами та практичними прийомами виявлення, фіксації та дослідження матеріальних джерел доказової інформації;

• здійснювати об'єктивну фіксацію слідчих дій і їх результатів;

• удосконалювати наявні та розробляти нові технічні засоби збирання, фіксації та дослідження доказів;

• забезпечувати принцип наочності в доказуванні та профілактичній діяльності слідчого, органу дізнання.

Суб'єкти застосування судової фотографії:

• слідчий у процесі розкриття та розслідування злочинів;

• оперативний працівник під час виконання оперативно-розшукової роботи;

• експерт під час здійснення експертизи та участі у слідчих діях як спеціаліст;

• представники громадських організацій та окремі особи, які беруть участь в охороні громадського порядку та безпеки.

Останні не знають прийомів судової фотографії і застосовують звичайну відображувальну зйомку подій, об'єктів, документів, осіб.

Криміналістичну (судову) фотографію прийнято поділяти на відображувальну (за С. Потаповим) і дослідну. Методи відображувальної судової фотографії призначені для відображення матеріальних об'єктів і їх ознак, що сприймаються неозброєним оком, а судово-дослідна фотографія дає змогу виявляти ознаки, які у звичайних умовах побачити неможливо чи майже неможливо.

Відображувальну судову фотографію називають судово-оперативною, або польовою (за Р. Бєлкіним), бо слідчий, орган дізнання чи спеціаліст застосовують її у розслідуванні злочину для фіксації слідчих і оперативних дій та їх результатів.

Судово-оперативна (відображувальна) фотографія — вид судової фотографії, що є системою прийомів застосування фототехнічних засобів і методів фотографічної фіксації об'єктів, осіб, трупів, слідчих дій і оперативно-розшукових заходів під час розслідування злочинів. [С.119, 3].

Відеозапис та кінозйомка це — процеси фіксації динамічних властивостей об'єктів, подій, явищ, слідчих дій за допомогою кіно- чи відео-камери. Кінозйомку здійснюють на фотоматеріалах, а відеозапис — на магнітних носіях. Оскільки принципи фіксації сигналів різні, то й способи одержання зображення так само різні. Кіноплівка має бути у відповідний спосіб оброблена, і тільки після цього можна переглянути результати зйомки. Відеозапис дає змогу безпосередньо після або ще під час зйомки спостерігати і контролювати процес фіксації. Відеозапис, безумовно, має переваги перед кінозйомкою. Разом з тим обидва процеси мають переваги і недоліки.

Кінозйомка і відеозапис сприяють розв'язанню таких завдань:

• з документальною точністю фіксувати та досліджувати динамічні події, процеси, слідчі дії (експеримент, упізнання, допит, особливо коли допитуваний відмовляється визнавати свою вину або щось приховує);

• зберігати інформацію про динамічні ознаки об'єктів та відтворювати її в суді, під час слідчих дій, експертизи;

• фіксувати та вивчати недоступні для людського зору швидкоплинні процеси (наприклад, політ кулі, руйнування перешкод, момент зіткнення транспортних засобів);

• фіксувати події одночасно в динаміці та в часі, що дає змогу вирахувати момент конкретних дій, швидкість руху чи кількість подій за одиницю часу.

Слід зазначити, що кінозйомку нині практично не застосовують для фіксації слідчих дій.

Застосування криміналістичної фотографії, відеозапису, кінозйомки і звукозапису здійснюється на підставі норм чинного кримінально-процесуального законодавства України. [С.80, 5].

 

 

 

 

 

 

 

2. ПОНЯТТЯ, СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ ФІКСАЦІЇ  І ДОСЛІДЖЕННЯ ВІЗУАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ  У ПРАКТИЦІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ. КРИМІНАЛІСТИЧНА ФОТОГРАФІЯ. ФОТОТЕХНІЧНА  ЕКСПЕРТИЗА.

На сьогоднішній день для фіксації та дослідження візуальної інформації у практиці розслідування злочинів застосовують сучасні засоби криміналістичної фотографії та відеозапису і методи криміналістичної фотографії.

Засобами криміналістичної фотографії та відеозапису вважають апарати, приладдя, матеріали, використовувані підчас фото -, відеозйомки. До засобів криміналістичної фотографії та відеозапису належить фотознімальна апаратура (фотоапарати, кінокамери, відеокамери, насадки на об'єктиви) та лабораторне устаткування (фотозбільшувачі, копіювальні фотостанки, кадрувальні та копіювальні рамки, фоторізаки, глянцювальні апарати), тобто саме ті засоби, із використанням яких на фотознімках можуть відображатись їх ознаки.

Як складову засобів криміналістичної фотографії та відеозапису доцільно виділити категорію фотоматеріалів. До таких належать світлочутливі матеріали (фото - та кіноплівки, фотопластинки, фотопапір) і фотореактиви (проявники, фіксажі, віражі, відбілювачі та ін.). [С.115, 4].

Метод криміналістичної фотографії та відеозапису розуміють як сукупність правил і рекомендацій щодо вибору фотографічних і відеографічних засобів, умов зйомки, оброблення матеріалів для одержання знімків, кадрів фільму цільового призначення.

Методи криміналістичної фотографії поділяють на види - фіксуючі та дослідницькі.

Фіксуючі - полягають у фіксації, відображенні обстановки, перебігу результатів слідчої дії (оперативно-розшукових заходів, експертизи), у відображенні матеріальних об'єктів та їх ознак, що сприймаються неозброєним оком.

Виокремлюють такі види фіксуючих методів.

1. Панорамний (спосіб лінійної - горизонтальної  чи вертикальної панорами, спосіб  кругової панорами - для великої  території).

За загальним правилом, лінійну панораму застосовують для фіксації об'єктів, розташованих близько, а кругову - для об'єктів, віддалених від місця фотозйомки. Панорамний метод дозволяє зафіксувати ділянки місцевості, будівлі, інші об'єкти, які мають значну довжину або висоту, і зображення яких при заданому масштабі не вміщується в одному кадрі.

2. Вимірювальний (спосіб масштабний  чи з масштабною лінійкою, метрична  зйомка, великомасштабний спосіб). Вимірювальний  метод дозволяє на знімку встановити  розміри зображених об'єктів, а  також відстань між таким об'єктами.

3. Упізнавальний (сигналітичний, прикметофіксуючий) - погрудне фотографування заарештованих і засуджених для криміналістичного обліку, можливого розшуку, упізнання й використання в процесі ідентифікації. Також упізнавальний метод застосовується для фотографування невпізнаних трупів із метою обліку та встановлення особи померлого.

4. Репродукційний (виготовлення копій) застосовується для зйомки плоскінних  об'єктів: документів, рукописів, планів, схем та ін.

5. Стереоскопічний дозволяє зорово  сприймати об'єкт на фотозображенні у трьох вимірах, фіксувати й досліджувати просторові якості об'ємних об'єктів.

6. Зйомка зі змінними об'єктивами (довгофокусними і широко-кутовими) застосовується у випадках, коли  основний об'єктив фотоапарата  не забезпечує отримання зображення  потрібного масштабу. Змінна оптика застосовується в тих випадках, коли неможливо наблизитися до віддаленого об'єкта або неможливо відійти від близько розташованого об'єкта, але необхідно отримати зображення певного масштабу.

7. Макрофотозйомка - великомасштабна  зйомка невеликих об'єктів (стріляних куль, слідів пальців рук та ін.) у натуральну величину або з безпосереднім збільшенням без мікроскопу. Для такої зйомки застосовують подовжувальні кільця та макроприставки, що забезпечують збільшення 3:1.

Дослідницькі методи криміналістичної фотографії полягають у виявленні під час спеціального дослідження невидимих, малопомітних у звичайних умовах спостереження, об'єктів, ознак. До таких методів належать.

1. Контрастуючий (метод фотографічного  змінення контрастів) застосовують для визначення розбіжностей у кольорах та їх відтінках. Такий метод дозволяє отримати фотографії з незвичним співвіднесенням яскравості у разі чорно-білої зйомки або кольоро-передавання у випадку кольорової. В експертній практиці контрасти традиційно посилюють із метою виявлення необхідних деталей зображення (наприклад, для виявлення ознак підчистки).

2. Кольороділільний (метод поділу  кольорів) метод полягає у збільшенні  контрасту шляхом фотографування  з використанням різних світлофільтрів. Цей метод застосовують у випадку необхідності підсилити слабовидимий текст, виявити дописування, прочитати текст, залитий барвником. Наприклад, якщо текст написано слабовидимим синім барвником, то фотографують через жовтий світлофільтр, на знімку текст матиме не синій, а чорний, тобто контрастнішій колір (І. В. Гора, В. А. Колесник).

3. Кольоророзпізнавальний - метод  фотозйомки із застосуванням  світлофільтрів. Світлофільтри, змінюючи  спектральний склад світла, що  падає на фотоматеріал, дозволяють  у градації сірих тонів підкреслити (і тим самим виявити) необхідні кольорові деталі завдяки зменшенню розбіжностей між іншими.

4. Мікрофотографічний метод застосовують  для збільшення зображень об'єктів  або деталей (мікроструктура, мікрорельєф) об'єктів, не доступних неозброєному оку. Для зйомки використовують звичайний фотоапарат, мікрофотонасадку, мікрофотокамеру.

5. Фотозйомка в невидимих променях  спектра (інфрачервоних, ультрафіолетових, рентгенівських, гамма-променях) застосовується  для виявлення ознак, які не  сприймаються візуально і не відтворюються фотографічними засобами у видимому світлі, зокрема, для прочитання витравлених і залитих текстів. [С.66, 2].

Традиційним і ефективним способом фіксації матеріальної картини місця події (та її окремих елементів) є оперативна фотозйомка, але може виникнути необхідність упровадження в оперативну фотографію елементів фотографії дослідницької (Є. П. Коновалов), що потребує залучення певного спеціаліста. Практика слідчої діяльності йде шляхом залучення для цього спеціаліста-криміналіста, який має відповідні знання і навички. Зокрема, за результатами анкетування слідчих встановлено, що спеціалістів залучали до фіксації процесу слідчої дії 42,5 % слідчих.

Зокрема, допомогу спеціаліста може бути використано для виготовлення детального масштабного фотознімка. Такі фотознімки можуть бути об'єктами експертного дослідження й мають містити всі елементи дослідницької фотографії. За ними у певних випадках визначають знаряддя вчинення злочину, особу злочинця, ціле за частинами та інші обставини, що аргументують необхідність професійного підходу до виготовлення таких фотознімків. Наприклад, сліди, виявлені на транспортних засобах, у більшості випадків відтворити експериментально неможливо, як і не можна відокремити їх від транспортного засобу без його руйнування.