Редагування науково-популярних видань

     У відомостях про авторів є імена  редактора, художніх редакторів, технічного редактора, коректорів. Розташовані  ці відомості на останній сторінці видання.

     Вихідні дані, класифікаційні індекси, макет анотованої каталожної картки, міжнародний стандартний номер, знак охорони авторського права розташовані на обороті титульного аркуша та виконані згідно з поліграфічними нормами й завдяки уважній роботі редакторів на відмінно.

     Випускні  дані складаються з прізвищ та ініціалів редакторів, порядкового номеру випуску і дати виходу в світ, накладу, ціни, адреси редакції, друкарні. Крім того подається також така необов'язкова інформація, як номер телефону редакції, дати набору та друку.

     Епілог  у виданні розташований не на «своєму» місці. За якоїсь причини редактори помістили його до глава 23. Це, звісно, плутає читача та уповільнює функціональність видання.

     Оглав оформлений та названий вірно. Після оглаву подається зміст першого тому, що полегшує пошук потрібної інформації.

     До необов’язкові елементів відносяться колонтитули та додатки.

     Колонтитули розташовані унизу сторінки (на лівій  сторінці зліва, на правій сторінці справа) нумерують сторінки, уверху сторінки (на початку нової глави) подають  назву глави. Основний текст супроводжується лише номерами сторінок без назв глав, що уповільнює пошук потрібного матеріалу та примушує читача щоразу повертатися до оглаву.

     Додатки розташовані у кінці видання  – це періодична система елементів  Д.І. Менделєєва та таблиця одиниць и розмірності фізичних величин у системі виміру. Оформлення та розташування не порушує норм.

     Отже, видання є вдалим, тому що тема обрана автором актуальна й досі. Довідковий апарат має недоліки, але вони не є суттєвими, тому що не заважають  користуватися виданням або розповсюджувати його. Основний текст зацікавлює й легко сприймається.

     Загалом оцінити видання можна високим  балом.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ 
 

     Опрацювавши матеріал першого розділу можна  зробити висновки, що структура книги, як її основного тексту, так й довідкового апарату, є дуже складною і потребує тяжкої праці редактора. Складаючи кожний елемент видання потрібна 100-відцоткова увага редакторів. Редагуючи основний текст потрібно зрозуміти думку автора, виявити як встановлюється взаємозв’язок автора з читачем, та чи є тема, обрана авторам, актуальною на цей час.

     Розглядаючи видання ми дійшли висновку, що перша книга є невдалою, тому що редактор дуже неуважно редагував її, а особливо довідковий апарат. Потрапивши на полиці книжкового магазину або у бібліотеку, продавець або бібліотекар не зможе оцінити це видання, так як воно того заслуговує, тому що довідковий апарат дає можливість говорити про те, що редактор не працював над ним і зрозуміти наскільки значуща книга прочитавши його неможливо.

     Автор же попрацював дуже добре. Відчувається, що він вклав не тільки свої знання та міркування, й душу.

     Якщо  ж виправити роботу редактора, то це видання заслуговує визнання.

     Друга книга є вдалою, тому що текст відповідає рівню розвитку свого адресата, не зважаючи на те, що книга була видана ще у СРСР, вона й досі актуальна. Має зручну форму. Є порушення норм довідкового апарату, але це легко відредагувати.

     Третє видання теж є вдалим, тому що тема обрана автором актуальна й  досі. Довідковий апарат не ідеальний, але ж неможливо виправити все. Всі недоліки довідкового апарату несуттєві й легко виправляються. Основний текст зацікавлює, читаєш його із задоволенням.

     Таким чином, редакторська робота, яка проводилась  у СРСР була більш ефективною. Видання  надруковані у ті часи майже зовсім не мають порушень, а ті що й є, легко виправляються й не становлять загрози загубитися виданню.

     То  ж чому в наш час робота редактора  менш якісна?

     Наука прогресує. Кожного дня виходить нова наукова продукція, яку потрібно популяризувати. На редагування нового видання відводиться зовсім мало часу, 2-3 місяці. За цей термін навіть кваліфікований редактор, із досвідом роботи не зможе відредагувати на високому рівні видання.

     Можливо у майбутньому, коли вчені зроблять усі відкриття буде більш часу на виправлення помилок, а можливо створять роботів-редакторів, які б за короткий термін видавали цілком завершене та виправлене видання.

     Отже, даний аналіз показав, що редактор є  необхідною ланкою у створенні науково-популярних видань. Нам, як майбутнім редакторам, необхідно було усвідомити важливість редакторського аналізу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 

1. Алексеева М. И., Семенцова Н. Ф., Соколова Е. П. Основы редактирования: Учебно- методическое пособие. М: Изд-во МГУ, 1989.56 с.
2. Альберт Ю. В. Списки литературы в научных изданиях: Составление и оформление. К.: Наукова думка, 1988.152 с.
3. Гончарова Ю. Я. Композиция и архитектоника книги. М.: Книга, 1977.92 с.
4. Закон України "Про видавничу справу" // Урядовий кур'єр. 1997.19 липня. № 130—131.
5. Корректура / Под ред. Б. Г. Тяпкина. М.: Книга, 1979.320 с.
6. Лихтенштейн Е. С, Михайлов А. И. Редактирование научной, технической литературы и информации. М.: Высшая школа, 1974.312 с.
7. МильчинА. Э. Издательский словарь-справочник. М.: Юристъ, 1998.472 с.
8. Милъчин А. Э. Культура книги: Что делает книгу удобной для читателя: Справочное пособие. М.: Книга, 1992.224 с.
9. Стандарты по библиотечному делу и библиографии. М.: Изд-во стандартов, 1985.278 с.
10. Тяпкин Б. Г. Аппарат произведения печати: Методика выбора, подготовка и редакционная обработка. М.: Книга, 1977.124 с.
11. Чахолъдя. Облик книги: Избранные статьи о книжном оформлении. М.: Книга, 1980.240 с.
12. Антонова С.Г. Специфіка книги по мистецтву. (Теоретичні аспекти редагування) // Книга. Дослідження і матеріали. Сб. 66. М., 1993.
13. Антонова С.Г., Васильєв В.И., Жарков И.А., Коланькова О.В., Ленський Б.В., Рябинина Н.З., Соловьев В.И. Редакторська підготовка видань:Підручник.Під.ред.  С.Г.Антоновой - М.: МДУД (Міністерство освіти Російської Федерації.    Московський державний університет друку), 2002.
14. Богомолова Н.Н. Масова комунікація і спілкування. М., 1988 р.
15. Волніна І. А. Про специфіку наукового стилю./Язык і стиль наукової літератури. М.: Наука, 1977.
16. Іванченко Р. Г. Літературне редагування. 2-ге вид. К.: Вища школа, 1983.
17. Левченко О.П. Символи у фразеологічних системах української та російської мов: лінгвокультурологічний аспект: дис... д-ра філол. наук: 10.02.01; . - К., 2007.
18. Наукова література. Мова. Стиль. Жанри. М., 1985
19. Психологія і етика ділового спілкування: Підручник//Под. ред. Проф. В.Н.Лавриненко. М., 1997г.
20. Олешко В.Ф. Социожурналістіка. Катеринбург, 1996.
21. Олешко В.Ф. Заручники гласності. Катеринбург, 1992.
22. Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи: Навчальний посібник. — Л: ВФ Афіша, 2006. — 416с, табл. 9, рис. 47, додатків 16.
23. Ребров М. Грани популяризації науки або шляху до читача. М.: Наука, 1981.
24. Сенкевич М.П. Стилістика наукової мови і літературне редагування наукових творів.
25. Скворцов Л.И.Теоретичні основи культури мови. М., Наука, 1980г.
26. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. - 2-ге вид., стереотипне. — К.: Наша культура і наука, 2006. — 560 с.
27. ФеллерМ.Д, Квітко I. С, Шевченком. Г. Довідник коректора. X.: Книжкова палата УРСР, 1972.