Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Июня 2012 в 19:34, курсовая работа
Мета зробити редакторський аналіз довідкового апарату перекладних словників, виявити помилки, дефекти, неточності, зробити редакторський висновок.
ВСТУП
За винятком суто спеціалізованого газетно-журнального та етикетково-пакувального виробництва, у всіх інших випадках головним предметом діяльності і видавця, і поліграфіста стає підготовка та випуск у світ книжкової продукції. Осягнути всю повноту цього складного, відповідального і тривалого в часі процесу не можна без з'ясування сутності, форм, функцій та інших особливостей книги як основного предмета видавничої діяльності. Точне і повне визначення поняття "книга" й досі залишається проблемою для дискусій у світовому книгознавстві. Існуючі десятки тлумачень "книги" як терміна не є досі загальноприйнятими, бо не змогли в короткій, б місткій і переконливій формі окреслити ні глибинної її сутності, ні меж, які відрізняють її від інших засобів збереження і передачі інформації. Пояснюється це, з одного боку, еволюцією матеріальної форми книги в історичному розрізі, а з іншого — її універсальними особливостями та багатофункціональним призначенням.
Мета зробити редакторський аналіз довідкового апарату перекладних словників, виявити помилки, дефекти, неточності, зробити редакторський висновок.
Завдання:
Предмет - редакторський аналіз перекладних словників.
Об'єктом дослідження виступає перекладні словники.
Новизна роботи полягає у новому сучасному погляді на проблеми помилок, дефектів та неточностей у перекладних словниках.
Методи дослідження: пошуковий, аналітичний, емпіричний, науковий, синтетичний.
Робота
складається зі вступу, двох розділів
(1 – теоретичний, 2 – практичний),
висновку, списку використаної літератури,
додатків. Перший розділ присвячений визначенню
поняття редагування, особливостям редагування
довідкового апарату. У
другому поданий редакторський
аналіз перекладних
словників Загальний
обсяг роботи 31 сторінок,
8 додатків.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ
РЕДАКТОРСЬКОГО АНАЛІЗУ
1.1
Загальне поняття редагування
Редагування — це перевірка (перегляд, іншими словами аналіз, контроль) і виправлення повідомлень під час їх готування до публікування.
Якщо розглядати редагування в едитології слід виділити теорію редагування. Теорія редагування — це складова частина едитології, що досліджує методологічні засади безпосереднього готування повідомлень до публікування (редагування). Тобто, це система логічно опрацьованих знань про практику редагування — правила внесення змін безпосередньо в саме повідомлення.
Методологічна база редагування
Редагування — аж ніяк не наукотворча примха людей. Воно існує тому, що автор і реципієнт об'єктивно через відсутність зворотного зв'язку не можуть спілкуватися з потрібною ефективністю. Для її підвищення потрібні редактори, а редакторам для того, щоб забезпечити цю ефективність, необхідна наукова теорія, яка давала б змогу досягти цієї ефективності.
Методи й методики редагування
Методи редагування. У редагуванні для опрацювання повідомлень використовують відповідні загальнонаукові методи.
Методики редагування. Для різних видів літератури часто розробляють детальні інструкції, в яких описують, як на практиці слід застосовувати методи контролю, виправлення, пошуку, експертних оцінок, моделювання і т.п. Такі інструкції, адаптовані до конкретного виду літератури, називають методиками редагування.
Виділяють окремі галузі редагування, а саме, редагування художньої, публіцистичної, ділової, наукової, популярної, інформаційної, виробничої, навчальної, довідкової, рекламної та дитячої літератури.
Аспекти редагування
Аспект редагування — це редагування повідомлення на основі якогось одного чи одночасно кількох видів норм. Кожен такий аспект, як правило, має окрему назву.
Процес
виділення аспектів редагування
не скінчився до цього часу, а
тому вже наявний перелік не може претендувати
на завершеність. Найімовірніше, в майбутньому
кожен вид норм редагування буде утворювати
свій окремий аспект .
1.2 Редагування довідкового апарату
Службова частина (апарат видання)
Ця
частина складає передусім
Таким чином, за нашою концепцією змістової конструкції книжкового видання, елементи цього апарату логічно переходять у повноправні структурні одиниці:
• службові (вихідні відомості);
• вступні (передмова, історико-біографічний нарис);
• заключні (післямова, коментарі, додатки, покажчики, списки скорочень і умовних позначень, бібліографія тощо).
Елементами вихідних відомостей видання, згідно із Законом України "Про видавничу справу" та проектом нового українського стандарту "Видання. Вихідні відомості", є:
• відомості про авторів (або тих осіб, хто брав участь у створенні конкретного видання);
• назва видання;
• надзаголовкові, підзаголовкові, вихідні дані;
• класифікаційні індекси;
• макет анотованої каталожної картки;
• анотація;
• міжнародні стандартні номери;
• знак охорони авторського права;
• випускні дані.
Початкових сторінок, на яких уміщується текстовий матеріал службової частини видання, може бути дві-чотири.
Це залежить від виду і складності видання. Такі сторінки мають свої назви: титульні аркуші.
Вступна частина
Вступна частина — це додатковий до основної частини текст або кілька текстів, підготовлені за ініціативою видавництва чи автора для повнішого і глибшого сприйняття читачем пропонованого видання.
Умовно до цієї частини можна віднести такі складові змістової побудови книги:
• передмова;
• вступна стаття;
• історико-біографічний нарис.
Передмова — складова вступної частини видання, яка орієнтує читача у змісті, структурі та призначенні видання, звертає увагу на його особливості.
Вступна стаття — складова вступної частини видання, головне завдання якої — дати читачеві більше доступно написаного нового, аналітичного матеріалу, що допоможе краще, глибше зрозуміти твір, суспільно-політичні умови його створення і житейську долю його творця.
На відміну від вступної статті, історико-біографічний нарис є більшим за обсягом і самостійним твором. Його проблематика часто виходить за межі означеної праці, що публікується. Тут менше аналізується сама праця, але значна увага звертається на історичне, суспільно-політичне тло, умови формування світогляду автора, ретроспективу його життя і творчості.
Заключна частина
Заключна частина — це підготовлений за ініціативою видавництва чи автора додатковий до основної частини текст або кілька текстів, які доповнюють її зміст, тлумачать, узагальнюють окремі положення, допомагають читачеві повніше і глибше зрозуміти текст в усьому його обсязі і в контексті із суспільно-політичним тлом.
Складовими заключної частини книги є:
• післямова;
• примітки;
• коментарі;
• додатки;
• покажчики різного виду;
• глосарій (перелік основних термінів);
• списки використаної літератури, архівних та інших джерел;
• двомовні словники термінів і понять;
• список скорочень і умовних позначень;
• зміст та оглав;
Кожна з цих складових потребує короткого коментарю. Значення терміна післямова зрозуміле: це завершальний, заключний акорд до змісту всієї книги. Отож, і вміщується він наприкінці видання.
Примітки є стислою, лаконічною довідкою до того чи іншого слова, яке може бути незрозуміле читачеві. На відміну від приміток поява коментарів обумовлюється необхідністю детального й розгорнутого тлумачення окремих фрагментів авторського тексту, певних подій, явищ, персонажів. Розрізняють текстологічні, літературно-історичні, лінгвістичні, видавничі коментарі.
Наприкінці багатьох книжкових видань, залежно від особливостей їх змісту та потреб читача, подаються додатки. У наукових, навчальних виданнях це можуть бути малодоступні для користувача книги різноманітні документи, нормативні акти, карти чи таблиці; у виданнях художніх творів (переважно багатотомних, академічних) — варіанти текстів, окремі редакції; додатком до основної частини тексту може бути блок ілюстративного матеріалу. Їхнє призначення цілком конкретне — доповнити, збагатити книгу такими матеріалами, які не введені до основної частини, але мають до неї безпосереднє відношення за змістом чи проблематикою. Важливою складовою заключної частини книги є покажчик.
Покажчик — це своєрідний путівник для читача, який спрощує пошук наявних у книзі різноманітних даних — термінів, імен, дат, географічних назв, документів, ілюстрацій тощо із вказівкою конкретних сторінок, на яких вони зазначені в тому чи іншому контексті по всьому виданню.
Компонування наприкінці тексту книги окремої групи малозрозумілих слів з коротким поясненням їхнього значення або перекладом з іншої мови отримало назву глосарія. Здебільшого цей елемент заключної частини книги готується у виданнях текстів античної доби, богослужбових книг або стародавніх писемних пам'яток.
Не можна уявити сьогодні переважної більшості професійно зорієнтованих видань без уміщення в окремому блоці бібліографічного опису використаної літератури і джерел.
Ця складова заключної частини книги виконує важливу довідкову й інформаційну функції і потребує особливо ретельного ставлення видавця до оформлення.
Двомовні словники термінів і понять, як також і список скорочень і умовних позначень, ретельно і грамотно підготовлені видавництвом, завжди засвідчують культуру видання, прагнення видавця зробити книгу зручною і корисною для користувача.
РОЗДІЛ 2 РЕДАКТОРСЬКИЙ
АНАЛІЗ ВИДАНЬ НАУКОІВО-ПОПУЛЯРНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
2.1
Редакторський аналіз «
Современный
англо-русский русско-
Довідковий
апарат представлений – вихідними
відомостями, додатками, списком скорочень.