Розвиток творчих здібностей засобами хореографічного навчання

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Июля 2014 в 13:03, курсовая работа

Краткое описание

Мета роботи – дослідити особливості та шляхи розвитку творчих здібностей у процесі навчання хореографії.
Така мета роботи ставить перед нами необхідність розв’язання наступних завдань:
1. Розкрити зміст понять «здібності» та «творчі здібності» у сучасній психології та педагогіці.
2. Розглянути основні умови розвитку творчих здібностей особистості.
3. Проаналізувати роль хореографічного мистецтва у творчому розвитку особистості.
4. Зробити висновок щодо специфіки розвитку творчих здібностей засобами хореографічного навчання.

Содержание

Вступ………………………………………………………………………….3
Розділ І. Теоретичні основи розвитку творчих здібностей……………..6
1.1. Поняття творчих здібностей у педагогіці…………………………..6
1.2. Фактори розвитку творчих здібностей…………………………….14
Розділ ІІ. Зміст, форми і методи формування та розвитку творчих здібностей засобами хореографії. ………………………………………..19
2.1. Хореографічна культура як соціокультурний чинник творчої діяльності і розвитку особистості дитини……………………………….19
2.2. Шляхи розвитку творчих здібностей у процесі хореографічного навчання……………………………………………………………………..23
Висновки……………………………………………………………………..32
Література…………………………………………………………………….34

Прикрепленные файлы: 1 файл

Курсова-Розвиток творчих здібностей засобами хореографічного навчання.doc

— 156.50 Кб (Скачать документ)

Курсова робота на тему

«Розвиток творчих здібностей засобами хореографічного навчання»

 

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………….3

Розділ І. Теоретичні основи розвитку творчих здібностей……………..6

    1. Поняття творчих здібностей у педагогіці…………………………..6
    2. Фактори розвитку творчих здібностей…………………………….14

Розділ ІІ. Зміст, форми і методи формування та розвитку творчих здібностей засобами хореографії. ………………………………………..19

2.1. Хореографічна культура  як соціокультурний чинник творчої  діяльності і розвитку особистості  дитини……………………………….19

2.2. Шляхи розвитку творчих  здібностей у процесі хореографічного  навчання……………………………………………………………………..23

Висновки……………………………………………………………………..32

Література…………………………………………………………………….34

 

Вступ

Проблема розвитку творчих здібностей особистості є однією з центральних в педагогіці, оскільки прогрес суспільства – це шлях постійної творчості, долання стереотипів і вироблення нових, нестандартних, часто несподіваних ідей, оригінальних підходів і шляхів до їх втілення. Одним з головних педагогічних завдань при цьому є виховання людини, здатної акумулювати і творчо переосмислювати набутий досвід, досягнення людства в науці, культурі, мистецтві, розвивати технології. Це завдання відображене в Національній доктрині розвитку освіти в України, у якій підкреслюється необхідність застосовувати нові педагогічні технології особистісно зорієнтованого виховання для формування творчих здібностей учнів.

Практично, будь-яке педагогічне дослідження певною мірою торкається розвитку творчих здібностей і виховання творчої особистості, оскільки педагогічний процес є творчим за своєю сутністю, включаючи творчість учня, вчителя, вихователя, батьків, організаторів дозвілля, керівників самодіяльних гуртків і об'єднань. Значна кількість наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів присвячена дослідженню творчого процесу (В.Андрєєв, Т.Громов, В.Моляко, В.Николко та ін.), загальних проблем розвитку творчих здібностей та вихованню творчої особистості в різних видах діяльності (Д.Богоявленська, Г.Костюк, Б.Теплов, С.Рубінштейн, К.Платонов та ін.). Аналіз наукової літератури переконує, що ця проблематика є багатоаспектною і вимагає міждисциплінарного дослідження.

У педагогічній науці відомі різні підходи до розвитку творчих здібностей у процесі вивчення різних дисциплін, позакласної, гурткової роботи, зокрема засобами різних видів мистецтва: літератури, музики, образотворчого мистецтва, хореографії. Незважаючи на те, що останнім часом з'явилося багато ґрунтовних вітчизняних праць з окресленої проблематики: організації творчої діяльності учнів у позашкільному закладі (О.Рассказова), розвитку творчої активності молодших школярів засобами музичної ритміки (Н.Георгян), організації художньо-естетичного виховання (М.Лещенко, Л.Масол), різних аспектів підготовки майбутніх учителів, їх педагогічної майстерності, естетичної культури (Л.Зімакова, І. Зайцева; Л. Лимаренко) і т.д., – тема, обрана для даної курсової роботи, вимагає ґрунтовного аналізу. З одного боку, як переконує практика, більшість дитячих хореографічних гуртків і колективів зорієнтовані переважно на виконання, в той час як творчо-пізнавальна робота, її роль в розвитку самостійності й ініціативи, в духовно-творчому зростанні, самовираженні дітей все ще лишаються недостатньо дослідженими.

Усе це зумовлює актуальність теми даної курсової роботи – «Розвиток творчих здібностей засобами хореографічного навчання».

Мета роботи – дослідити особливості та шляхи розвитку творчих здібностей у процесі навчання хореографії.

Така мета роботи ставить перед нами необхідність розв’язання наступних завдань:

  1. Розкрити зміст понять «здібності» та «творчі здібності» у сучасній психології та педагогіці.
  2. Розглянути основні умови розвитку творчих здібностей особистості.
  3. Проаналізувати роль хореографічного мистецтва у творчому розвитку особистості.
  4. Зробити висновок щодо специфіки розвитку творчих здібностей засобами хореографічного навчання.

Об’єктом дослідження виступає педагогічний процес розвитку творчих здібностей засобами хореографічного мистецтва.

Предметом дослідження є вплив навчання хореографії на розвиток творчих здібностей особистості.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

Розділ І. Теоретичні основи розвитку творчих здібностей.

    1. Поняття творчих здібностей у педагогіці.

Коли ми намагаємося зрозуміти і пояснити, чому діти, поставлені в однакові умови, досягають різних успіхів, ми звертаємося до поняття здібності. Цей термін, не дивлячись на його давнє і широке вживання в психології і педагогіці, наявність в літературі багатьох його визначень, неоднозначний. Якщо підсумувати його дефініції і спробувати їх представити в компактній класифікації, то вона виглядатиме таким чином:

1.Здібності – властивості душі людини, що розуміються як сукупність різноманітних психічних процесів і станів. Це найбільш широке і найстаріше з наявних визначень здібностей.

2.Здібності є високим рівнем розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Дане визначення з'явилося і було прийняте в 18 – 19 століттях, частково є вживаним і в даний час.

3.Здібності – це те, що не зводитися до знань, умінь і навичок, але пояснює (забезпечує) їх швидке придбання, закріплення і ефективне використання на практиці. Це визначення найбільш поширене зараз. І в той же час є найбільш вузьким і найбільш точними зі всіх визначень.

Значний вклад в розробку загальної теорії здібностей вніс Б. М. Теплов. Він і запропонував останнє визначення здібностей. Якщо уточнити його, користуючись посиланнями на роботи Б. М. Теплова, то в понятті «здібності», на його думці, уміщено три ідеї. «По-перше, під здібностями розуміються індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої. По-друге, здібностями називають не будь-які взагалі індивідуальні особливості, а лише такі, які мають відношення до успішності виконання якої-небудь діяльності або багатьох діяльностей. По-третє, поняття «здібність» не зводиться до тих знань, навичок або умінь, які вже вироблені в даної людини» [13, 7].

Здібності, вважав Б. М. Теплов, не можуть існувати інакше, як в постійному процесі розвитку. Здібність, яка не розвивається, якій на практиці людина перестає користуватися, з часом втрачається. Лише завдяки постійним вправам, пов'язаним з систематичними заняттями такими складними видами людської діяльності, як музика, технічна і художня творчість і т. п., ми підтримуємо у собі і розвиваємо далі відповідні здібності.

Успішність виконання будь-якої діяльності залежить не від якої-небудь однієї, а від поєднання різних здібностей, причому це поєднання, що дає один і той же результат, може бути забезпечене різними способами. За відсутності необхідних завдатків до розвитку одних здібностей їх дефіцит може бути заповнений за рахунок сильнішого розвитку інших.

Людина – це багатогранна особистість, яка володіє певним набором різних здібностей, залежно від індивідуально-психологічних особливостей, які можна класифікувати таким чином. У першу чергу необхідно розрізняти природні здібності і специфічні людські здібності, що мають суспільно-історичне походження.

Багато природних здібностей є спільним у людини і у тварин, особливо вищих, наприклад – мавп. Такими елементарними здібностями є сприйняття, пам'ять, мислення, здібність до елементарних комунікацій на рівні експресії. Ці здібності безпосередньо пов'язані з природженими завдатками і формуються на їх основі за наявності елементарного життєвого досвіду через механізми навчання типу умовно-рефлекторних зв'язків, оперантного обумовлення, імпринтінгу і ряду інших. У людини, окрім біологічно обумовлених, є здібності, що забезпечують її життя і розвиток у соціальній сфері. Це загальні і спеціальні вищі інтелектуальні здібності, засновані на використанні мовою і логікою, теоретичні і практичні, учбові і творчі, наочні і міжособистісні.

Загальні здібності включають ті, якими визначаються успіхи людини в різних видах діяльності. До них, наприклад, відносяться розумові здібності, розвинена пам'ять, досконала мова і ряд інших. Спеціальні здібності визначають успіхи людини в специфічних видах діяльності, для здійснення яких необхідні завдатки особливого роду і їх розвиток. До таких здібностей можна віднести музичні, математичні, лінгвістичні, творчі і ряд інших. Наявність у людини загальних здібностей не виключає розвиток спеціальних і навпаки. Нерідко загальні і спеціальні здібності співіснують, взаємно доповнюючи і збагачуючи один одного [21, 19].

Теоретичні і практичні здібності відрізняються тим, що перші зумовлюють схильність людини до абстрактно-теоретичних роздумів, а другі – до конкретних, практичних дій. Такі здібності на відміну від загальних і спеціальних, навпаки, частіше не поєднуються одна з одною, разом зустрічаючись лише у обдарованих, різносторонньо талановитих людей.

Здібності до спілкування, взаємодії з людьми, а також наочно - діяльнісні, або наочно-пізнавальні, здібності – найбільшою мірою соціально обумовлені. Як приклади можна привести мову людини як засіб спілкування (мова в її комунікативній функції), здібності міжособистісного сприйняття людей, здатність соціально-психологічної адаптації до різних ситуацій, здатність входити в контакт з різними людьми, робити на них вплив та інші.

Учбові і творчі здібності відрізняються одна від одної тим, що перші визначають успішність навчання і виховання, засвоєння людиною знань, умінь і навичок, формування якостей особистості, тоді як другі – створення предметів матеріальної і духовної культури, виробництво нових ідей, відкриттів і винаходів, словом – індивідуальна творчість в різних областях людської діяльності.

Таким чином, не окремі здібності безпосередньо визначають успішність виконання якої-небудь діяльності, а лише їх вдале поєднання, саме таке, яке для даної діяльності необхідне. Практично немає такої діяльності, успіх якої визначався б лише однією здібністю. З іншого боку, відносна слабкість якої-небудь здібності не унеможливлює виконання тієї діяльності, з якою вона пов'язана, оскільки відсутня здібність може бути компенсована іншими, що входять в комплекс, що забезпечує дану діяльність.

Здібності не лише спільно визначають успішність діяльності, але і взаємодіють одна з одною, роблячи вплив одна на одну.

Аналіз проблеми розвитку творчих здібностей багато в чому буде визначатися тим змістом, який ми вкладатимемо в це поняття. Дуже часто в буденній свідомості творчі здібності ототожнюються із здібностями до різних видів художньої діяльності, з умінням красиво малювати, вигадувати вірші, писати музику і тому подібне. Що таке творчі здібності насправді?

Очевидно, що поняття, що розглядається нами, тісним чином пов'язане з поняттям "творчість", "творча діяльність". Під творчою діяльністю ми розуміємо таку діяльність людини, в результаті якої створюється щось нове, – будь це предмет зовнішнього світу або побудова мислення, що приводить до нових знань про світ, або відчуття, що відображає нове відношення до дійсності [9, 16].

Якщо уважно розглянути поведінку людини, її діяльність в будь-якій області, то можна виділити два основні види вчинків. Одні дії людини можна назвати відтворюючими або репродуктивними. Такий вид діяльності тісно пов'язаний з нашою пам'яттю і його суть полягає в тому, що людина відтворює або повторює вже раніше створені і вироблені прийоми поведінки і дії.

Окрім репродуктивної діяльності в поведінці людини присутня творча діяльність, результатом якої є не відтворення вражень або дій, що були в її досвіді, а створення нових образів або дій. В основі цього виду діяльності лежать творчі здібності.

Таким чином, в найзагальнішому вигляді визначення творчих здібностей виглядає таким чином. Творчі здібності – це індивідуальні особливості, якості людини, які визначають успішність виконання нею творчої діяльності різного роду.

Оскільки елемент творчості може бути присутнім у будь-якому виді людської діяльності, то справедливо говорити не лише про художні творчі здібності, але і про технічні творчі здібності, про математичні творчі здібності, і так далі.

Творчі здібності є сплавом багатьох якостей. І питання про компоненти творчого потенціалу людини залишається до цих пір відкритим, хоча зараз існує декілька гіпотез, що стосуються цієї проблеми. Багато психологів зв'язують здібності до творчої діяльності, перш за все з особливостями мислення. Зокрема, відомий американський психолог Гілфорд, що займався проблемами людського інтелекту, встановив, що творчим особистостям властиве так зване дивергентне мислення [9, 34]. Люди, що володіють таким типом мислення, при вирішенні якої-небудь проблеми не концентрують всі свої зусилля на знаходженні єдино правильного рішення, а починають шукати рішення по всіх можливих напрямах з тим, щоб розглянути якомога більше варіантів. Такі люди схильні утворювати нові комбінації з елементів, які більшість людей знають і використовують лише певним чином, або формувати зв'язки між двома елементами, що не мають на перший погляд нічого спільного. Дивергентний спосіб мислення лежить в основі творчого мислення, яке характеризується наступними основними особливостями:

1. Швидкість – здатність висловлювати максимальну кількість ідей (в даному випадку важлива не їх якість, а їх кількість).

2. Гнучкість – здатність висловлювати широке різноманіття ідей.

3. Оригінальність – здатність породжувати нові нестандартні ідеї (це може виявлятися у відповідях, рішеннях, неспівпадаючих із загально-прийнятими).

4. Закінченість – здатність удосконалювати свій "продукт" або надавати йому закінченого вигляду.

Відомий дослідник проблеми творчості А.Н. Лук, спираючись на біографії видатних учених, винахідників, художників і музикантів виділяє наступні творчі здібності [21, 40]:

1. Здатність бачити проблему там, де її не бачать інші.

2. Здатність згортати розумові операції, замінюючи декілька понять одним і використовуючи усе більш ємкі в інформаційному відношенні символи.

3. Здатність застосувати навички, придбані при вирішенні однієї задачі для вирішення іншої.

4. Здатність сприймати дійсність цілком, не дробивши її на частини.

Информация о работе Розвиток творчих здібностей засобами хореографічного навчання