Розвиток комунікативних якостей учнів на заняттях з хореографії

Розвиток комунікативних якостей  учня, є одним з головних аспектів виховання дитини засобами хореографічного, театрального або музичного мистецтва. Основні умови розвитку комунікації учня:

1. Дитина приходить в новий колектив, знайомиться з новими учнями, знаходить друзів спілкується з ними.
2. Педагог починає щось розповідати, всі учні його слухають, щось запам’ятовують. Приходячи на інше заняття, він спілкується з кожним учнем, розвиваючи усні, або письмові методи комунікації. Учні готують усні відповіді, доповіді з певних питань, написання рефератів або повідомлень, потім виступають перед аудиторією тим самим розвивають свої комунікативні здібності.
3. На  практичних заняттях з хореографії учні спілкуються за допомогою невербальних   засобів спілкування, кожна частинка тіла, кожен взмах рукою, поворот головою може багато чого розповісти. Ми через рухи, міміку передаємо свої почуття, емоції глядачу.
4. Педагог також повинен добре володіти комунікативними якостями, педагогічного мовлення, тому що діти слухають його, щось беруть для себе. При пояснені теми він повинен слідкувати за інтонацією, тембром голосу, за паузами.
5. Педагог повинен, залучати дитину до відповідей на питання, змушувати його правильно відповідати, вміти висловлювати свої думки, почуття.

 

 

 

                                        ВИСНОВОК

В курсовій роботі комунікативні якості кваліфікуються як особистісні характеристики, що регулюють міжособистісну взаємодію в середовищі – в даній роботі учнів на уроках хореографії. Вони забезпечують готовність особи до процесу спілкування, є підґрунтям формування комунікативних вмінь і навичок, та за їх допомогою варіюється процес спілкування. Спираючись на ствердження О.Бодальова про те, що "комунікативне ядро" виступає першоосновою в побудові загальної комунікативної культури особистості, в курсовій визначено та охарактеризовано чотири групи комунікативних якостей: перцептивні (позитивні: повага до інших, впевненість у собі, самоконтроль, автентичність; негативні: самозакоханість, егоїзм, ворожість, заздрість, злопам'ятність, недовіра до людей, образливість, надмірна сором'язливість, замкненість), когнітивні (позитивні: високий інтелект, допитливість, уважність, швидка реакція, здатність висловити думку, вміння логічно мислити, багата уява, кмітливість; негативні: розсіяність, нестійкість інтересів, вузькі інтелектуальні інтереси, уповільнена реакція, нездатність висловити свою думку, бідна уява), морально-емотивні (позитивні: відвертість, веселість, доброзичливість, милосердя, почуття гумору, визнання та дотримання правил суспільної поведінки; негативні: нездатність дотримуватися суспільних норм поведінки, тривожність, емоційна недисциплінованість, зажуреність, інфантильність), інтеракційні (позитивні: вміння пристосовуватися, стриманість, сміливість, ініціативність, відповідальність, тактовність, активна участь у громадському житті, здатність постояти за себе; негативні: конфліктність, неврівноваженість, боязкість, страх перед спілкуванням, агресивність, зухвалість, грубість, мовчазність). Доведено, що за умови зміни якостей, які складають комунікативне ядро особи, адекватно змінюється характер її міжособистісних контактів. Саме молодший  вік є важливим для становлення і розвитку особистості, і, насамперед, комунікативних якостей.

Отже, на основі курсової я обґрунтовані соціально-педагогічні умови формування комунікативних якостей у дітей молодшого шкільного віку. До них належать:

1. Організація  творчого середовища: а) зорієнтованість на створення позитивного морально-психологічного клімату; б) формування інтересу до мистецтва як засобу актуалізації позитивних комунікативних якостей; в) спрямованість на забезпечення продуктивної взаємодії між учасниками хореографічного колективу; г) забезпечення ефективності функціонування системи "керівник – вихованець – хореографічний колектив".

2.Варіативність форм і методів роботи: а) з колективом; б) з кожним учасником індивідуально; в) з батьками.

Специфічні  форми: репетиційна форма; форма  концертного виступу.

Методи: а) бесіда; б) тренінг; в) навчально-диференційовані  завдання; г) проблемні театрально-педагогічні ситуації; д) демонстрація.

·  Організація комплексних занять в хореографічному колективі на основі синтезу театральних дисциплін.

·  Прояв ініціативи молодшими школярами з акцентуванням на самовдосконаленні, саморозвитку та самореалізації.

·  Формування гуманних стосунків в дитячому театральному колективі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдєєва І.М., Мельников І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора академгрупи: Навчальний посібник. /І.М. Авдєєва, І.М. Мельников. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 304с.
2. Бутенко Н.О. Комунікативна майстерність викладача: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 336с.
3. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація: Навчальний посібник. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 256с.
4. Ильин Е.П. Психология общения и межличностных отношений. – Спб.: Питер, 2009. – 576с.
5. Зубатов СЛ. Методика роботи з хореографічним колективом. - К., 1997. – 342с.
6. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія професійної комунікації: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2010. – 528с.
7. Яблонко В.Я. Психолого-педагогічні основи формування особистості: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 220с.
8. Вікова та педагогічна психологія: Дитинство, отроцтво, юність - М.: Академія, 2000р. - 624с.
9. Кудрявцев В.Т. Розвиток дитинства та розвиваюче освіта - Ч. 1. / В.Т. Кудрявцев - Дубна, 1997. - 206с.
10. Немов Р.С. Психологія. Підручник для студентів вищ. навч. закладів. Т.1. Загальні основи психології. - М.: Просвіта: Владос, 1994. - 576 с.
11. Михайлова М.А., Боджин Є.В. Співаємо, граємо, танцюємо будинку і в саду. Ярославль: Академія розвитку, 1997.
12. Пінт А. О. Високе покликання. М, 1973.
13. Прибуток Г.М. Методичні рекомендації і програма з класичного танцю для самодіяльних хореографічних колективів. М., 1984.
14. Пуляєва Л.Є. Деякі аспекти методики роботи з дітьми в хореографічному колективі: Навчальний посібник. Тамбов: Вид-во ТГУ ім. Г.Р. Державіна, 2001. - 80 с.
15. Пуртурова Т.В., Бєлікова О.М., Квєтний О.В. Навчайте дітей танцювати: Навчальний посібник для студентів закладів середньої професійної освіти. - М.: Владос. - 2003. - 256 с.: Іл.
16. Психологія дитинства: Практикум. / Под ред. А.А. Реана - М.: ОЛМА - ПРЕС, 20047. - 224с.
17. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології / С.Л. Рубінштейн - М.: Учпедгиз, 1946р. - 704с.
18. Розвиток творчої активності школярів / Под ред. А.М. Матюшкіна. - М.: Педагогіка. - 1991. - 160 с.
19. Рудницька О. П. Інтегративні зв’язки у викладанні художньо-естетичного циклу // Початкова школа. – 2001. – № 5. – С. 40–43.
20. Рутберг І. Пантоміма. Рух і образ. М., 1981.
21. Спарджер С. Статура і балет. Лондон, 1958.
22. Селіванов В.С. Основи загальної педагогіки: Теорія і методика виховання: Навчальний посібник / В.С. Селіванов - М.: Академія, 2004. - 336с.
23. Станіславський КС Повне зібрання творів: У 8 т. М., 1958. Т. 5.
24. Станіславський КС. Етика. М., 1981.
25. Сухомлинський В.А. Вибрані педагогічні твори: У Зт. М, 1981.Т. 3.
26. Тарасов Н.І. Класичний танець. М., 1975.
27. Тарасов Н.І. Класичний танець. 3-тє вид. - СПб.: Видавництво «Лань». - 2005. - 496 с.: Іл.
28. Уфімцева Т.І. Виховання дитини. - М.: Наука. 2000. - 230 с.
29. Ухтомський А. Загальна психологія: Підручник. - М.: Просвещение. 1970. - С. 117.
30. Фриз П.І. Теорія і методика хореографічної роботи з дітьми: Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності „Хореографія”. – Дрогобич, 2006.
31. Халфіна С. Спогади майстрів московського балету. - М.: Мистецтво. - 1990. С. 39.
32. Хохелъ С. Целостное восприятие личности и методы определения ее типа. — К., 1992.
33. Хореографічне мистецтво. Довідник. - М.: Мистецтво. - 2005. з іл.
34. Янковська О.М. Учити дитину танців необхідно / / Початкова школа. - 2000. № 2. С. 34-37.
35. Янаєва М.М. Хореографія. Підручник для початкової хореографічної школи. - М.: Реліз. - 2004. - 340 с.