Прислів'я та приказки

Варто зазначити, що релігія  і духовність завжди посідали цільне місце у житті української  нації. Церква – це осередок збереження української культури.

Із релігійністю пов’язана  схильність до ідеалізації, що характерна для психологічного складу душі українців. В основі такої ідеалізації лежить віра українців у щасливе майбутнє і щастя, на яке заслуговує український  народ на підставі того, що він багато пережив і натерпівся в ході своєї історії.

Таким чином, проаналізувавши  праці багатьох дослідників, ми дійшли висновку,що українському народові притаманні такі риси характеру, як:

• волелюбність;
• тяжіння до рівноправності та несприйняття насильства;
• мужність;
• відкритість;
• працелюбність;
• емоційність ( переважання емоцій та настрою над тверезим розрахунком);
• індивідуалізм;
• релігійність ( збереження вірувань);
• оптимізм.

Ці якості характеру і  утворюють змістовну основу моральної  культури і відбиваються у пареміологічному фонді української мови.

 

2.3. Стереотипи  про англійський національний характер

 

Кожний народ має свої стійкі уявлення про інші народи. Коли говорять «типовий англієць» мають  на увазі цілком певний характер. Як правило, культурні образи формуються літературою, кіно, розповідями тих, хто відвідував країну, засобами масової інформації. Формування подібних стереотипів пов’язано також із тривалим історичним процесом спілкування народів один з одним. Найчастіше образи інших країн неоднозначні, суперечливі і містять у собі й традиційні стереотипи, і сучасні уявлення [5; 5].

Розглянемо докладніше риси англійського національного характеру, тобто те, якими постають англійці в очах іноземців, які стереотипи про англійців живуть у масовій  свідомості в різних соціумах.

Англійський характер є чи не найбільш суперечливим і парадоксальним серед європейських народів. Багато рис характеру англійців склалося в стародавні часи під впливом історико-природничих факторів.

Англійці – представники однієї з найстаріших націй світу, жителі держави, яка довгий час володіла безліччю завойованих по всьому світу  колоній. Тривалий розвиток нерівності в економіці і колоніальній політиці, що ставила Англію як би над іншими державами і народами, свідомість безпеки становища і цілісності нації сприяло розвитку таких рис національного характеру, як високе самолюбство і гордовитість. Тому вони дивляться на іноземців зарозуміло, з усвідомленням своєї переваги.

Англійці відчувають вроджену недовіру до всього незнайомого, а особливо іноземного. І слід пам’ятати, що в певному сенсі «інша країна» для англійця починається вже на протилежному кінці тієї вулиці, де він живе [11].

Однією з особливостей англійського характеру є прихильність традиціям, багато хто називає цю рису консерватизмом. Англійцям властива туга за минулим, і не має для них  нічого дорожче, ніж будь-які звичаї або традиції. У широкому значенні поняття «традиція» мається на увазі щось, що пройшло перевірку часом, і тому, це неодмінно слід зберегти: яскраво-червоні поштові скриньки; вихідний в останній понеділок серпня; одяг королівської гвардії шістнадцятого століття тощо. Дійсно, прагнення зберегти у первозданному вигляді особливості побуту і поведінки, ритуали та звички інколи доведені до абсурду. Про праве кермо і лівобічний рух знають усі. Також тут існує заборона на будь-яку заміну вікон та дверей в старих будинках, що змушує усю країну обходитися без склопакетів – холодно, але звично. Далі – більше. Звичний нам спосіб миття посуду під проточною водою викликає подив у англійців: «Яка нерозумна витрата води.» Іноді створюється враження, що вони живуть у безводній пустелі, а не на острові.

Англійці мають звичку вирішувати будь-які справи «за звичаєм». Недарма кажуть – «Habit is a second nature». Традиції в Англії перетворені в культ. Серед них спортивне виховання, що стало традицією в школі, університеті, в родині.

Така приверженість традиціям відрізняє англійців від більшості народів, піддається різній критиці, але й одночасно робить їх туристично-привабливими для всього світу.

Але традиції живуть не лише в побуті, вони пронизують різноманітні сторони життя цієї нації. Університети підтримують ритуали, що виникли  в ХVI або XVII сторіччях.

З високою повагою англійці ставляться і до своєї історії. Музейна  справа в Англії знаходиться на найвищому  рівні. Традиція відвідування історичних будинків і замків з’явилася в Англії ще в епоху Єлизавети І, коли Європа не уявляла собі, що таке екскурсія.

З першого погляду англійці здаються стриманими і незворушними людьми, з непохитним самовладанням, на рідкість надійними і послідовними. І це дійсно  так.

Стриманість, самоконтроль і мовчазність вважаються основними  життєвими правилами. Буквально  від народження дітей вчать не виявляти своїх справжніх почуттів і придушувати будь-яку нестриманість, щоб випадково когось не образити. Зовнішній вигляд, видимість пристойності – ось що для представників цієї нації  важливіше за все [4; 174].

Коли представник слов’янської раси буде ридати від захоплення або розчулення, англієць скаже «lovely» і це буде рівноцінно за силою проявлених почуттів. Єдине, що може вивести англійця з себе – це гучна і зухвала поведінка інших.

Помірність має для  англійців величезне значення. Вони не люблять прилюдно влаштовувати сцени  один одному. Найкраща поведінка –  байдужість до усього на світі, хоча в  душі у вас у цей момент можуть кипіти страсті.

Один з найважливіших  життєвих принципів можна вразити наступною формулою: «Ми прийшли у цей світ не для того, щоб отримувати задоволення». Саме на цьому засновані відмінні риси їхнього характеру та способу життя. Наприклад, виховання. Дітей прийнято виховувати суворо, і чим вище положення батьків у суспільстві, тим суворіше вони ставляться до своїх дітей. Найчастіше дітей заможних батьків віддають в закриту школу, звичайно з інтернатом. Батьки таких дітей дуже позитивно ставляться до перебування їх чада в інтернаті, вважаючи, що чим далі діти від дому, тим краще виховання вони отримують і краще розвиваються.    

Нерідко доводиться чути, що англійці вкрай гостинні і доброзичливі – і це дійсно так. Запитайте на вулиці будь-якого міста ламаною  англійською, як потрапити в те, чи інше місце, і вони докладно все розкажуть  і ще й назвуть вас «dear» або «love» (відповідно до мовної традиції звернення).

Невід’ємною рисою англійського характеру є особливе ставлення до власної домівки. Вони не визнають квартир, воліючи мати нехай і маленький, але свій власний будиночок. Англійський будинок – це своєрідна вершина затишку і зручності. Майже увесь вільний час англійці використовують на нескінчене поліпшення та облаштування своїх будинків.

Ще більше почуттів у англійців  викликає сад. Це найсильніше національне  захоплення. Варто англійцю почати роботу в саду, як відбувається щось неймовірне: на деякий час він повністю втрачає увесь свій практицизм та забуває усі інші пристрасті. Англійці займаються виключно ландшафтом –  крихітний садок, або навіть ящик під вікном стає в їх уяві особистим національним парком [17].

Також англійці обожнюють  тварин. Жорстоке поводження з тваринами  викликає у цих людях жах і  огиду. Вони переконані, людина, яка любить тварин, не може бути поганою та зіпсованою.

Стосовно сім’ї, то вона дає англійцю можливість вести себе так, як йому хочеться, а не так, як належить. Але, якщо не зважати на щорічні відпустки і святкові дні, то члени сім’ї аж ніяк не горять бажанням проводити багато часу разом.

Англійці вважають себе законослухняними, чемними, галантними, стійкими і справедливими.

Однією з самих важливих цінностей для англійців є  матеріальне благополуччя, впевненість  у своєму забезпеченому майбутньому. Вони дуже працьовиті, та завжди покладаються на самих себе. Практицизм – це ще одна риса національного характеру [23].

В Англії дуже культивуються вольові і тілесні якості. «A sound mind in a sound body». Вони дотримуються правил здорового харчування. Ігри та спорт – важлива частина їхнього життя.

Таким чином, англійці –  це один з небагатьох народів у  світі, який користується великою повагою  оточуючих. Англійський характер є  чи не найбільш суперечливим і парадоксальним серед європейських народів. Багато рис характеру англійців виникли  в стародавні часи під впливом історико-природничих факторів.

Англійці – працьовиті, врівноважені, привітні, порядні люди. Їх ідеалом є незалежність, освіченість, внутрішня самоповага, чесність і  безкорисливість, наполегливість у  досягненні поставленої мети, повага до звичаїв і традицій.

 

2.4. Прислів’я та приказки, як відображення національних рис англійського та українського характеру.

 

Кожна національна мова не лише відображає, а й формує національний характер того, чи іншого народу. Вельми цікавим , на нашу думку, є розгляд  особливостей національного характеру  і культури, а також дослідження  цінностей цієї культури на матеріалі  прислів’їв та приказок.

Шанобливе ставлення до праці  і до людини праці майстерно відображено  як в англійській, так і в українській  мові.

При цьому слід зазначити, що українці та англійці дивляться  на працю, як на джерело свого матеріального  добробуту, успіху.

Die with  one’s boot on.                             Хто дбає, той і має.

A horse that will not carry.                         Бджола мала, а й та працює.

Practice makes perfect.                               Хто хоче їсти, мусить з печі злізти.

No sweet without some sweat.                   Роботящі руки – гори вернуть.

Дуже шанується професіоналізм:

Every man to his trade.                            Діло майстра величає.

He works trade.                                        Майстра видно по роботі.

 Прислів’я навчають тому, що треба докласти зусиль, якщо чогось прагнеш:

Nothing to be got without pains.               Щоб рибу з’їсти, треба у воду лізти.

No pains no gains.                               Без праці не витягнеш і рибку зі ставка.

Ледача людина прирікає себе і свою родину на голоді позбавлення. Як англійські, так і українські прислів’я засуджують неробство, лінощі:

The sleeping fox catches no poultry.          Під лежачій камінь вода не тече.

They must hunger in winter that will             Недбалиця гірша од п’яниці.                                                                                         not work in summer.

Такі прислів’я та приказки свідчать про таку рису характеру  обох народів, як працелюбність.

Яскравою рисою англійців  є наполегливість. Прислів’я відтворюють  це:

Little strokes fell great oaks.

Everything comes to him who wait.

Constant dropping wears away a stone.

Прислів’я відображають таку відмінну рису англійського характеру, як практичність:

A bird in a hand is worth two in bush.

Better an egg today than a hen tomorrow.

Любов англійців до порядку, організованість та дисципліну підтверджують  наступні прислів’я та приказки:

First come first served.

Never put off till tomorrow, what you can do today.

Фольклор доводить, що англійці більш організовані, ніж українці. В українців глум над невдахами, скептицизм переважають над позитивними судженнями:

Гуляй тату, завтра свято.

Зробив діло – гуляй  сміло.

Хто ручиться, той мучиться.

Індивідуалізм така риса характеру, що притаманна обом народам. Ми знайшли такі прислів’я, що доводять це:

Everybody’s business is nobody’s business.

If you want a thing well done, do it yourself.

Українці також звикли розраховувати на себе, а не сподіватися  на чиюсь допомогу. Про це говорить скептична інтонація таких прислів’їв та приказок:

Тоді любить і сват, коли має брат, а коли бідний – забуде і брат рідний.

Чужий біль нікому не болить.

Усім відома така риса англійців  як тяжіння до матеріального благополуччя:

An empty sack cannot stand upright.

Adversity makes strange bedfellows.

Водночас наголошується  на значущості грошей, можливостях, що відкриваються перед заможними  людьми:

Money begets money.

Much will have more.

A golden key opens every door.

Але разом з тим, англійська мудрість говорить, що гроші не повинні  мати владу над людиною:

Money is a good servant but a bad master.

В українській мові, багаті люди, як правило, наділені негативними  рисами, оскільки християнська віра засуджує багатство:

Легше верблюду пройти крізь  вушко голки, ніж багатому увійти у Царство Боже.

Багатий обідає коли схоче, а бідний – коли зможе.

Багатство дме, а нещастя  гне.

Як ми вже зазначали  раніше, характерною рисою англійського характеру є дотримання традицій, або консерватизм. Існує безліч прислів’їв та приказок, стосовно цього:

Don’t change horses in the middle of the stream.

An old dog will learn no new tricks.