Особливості перекладу морфологічних засобів вираження заперечення в науково-технічних текстах

1) стародавноаглійський період (до 1100) – ne був основним елементом заперечення: Іc ne secge;

2) середньоанглійський період (1100-1500) – ne підсилювалося за допомогою nought або редуцованої форми not: І ne seye not [25, с. 57];

3) XIV-XVст. – not витіснуло ne і стало основним запереченням у реченні: І say not;

4) період сучасної англійської мови коли заперечення стало підсилюватися допоміжним дієсловом do: І do not say;

5) в останні роки do not скорочується в форму don't. Заперечення зливається з дієсловом, а літера о замінюється апострофом: І don't say [27, с. 126].

          У деяких вживаних сполученнях, особливо в сполученні I don't know, спостерігаємо самий початок нового послаблення, оскільки при вимові [aі d(n) nou] від колишнього заперечення фактично нічого не залишається.

          Посилення заперечення відбувалося або за допомогою слова, що означає "дріб'язок" (not a bіt, not a jot, not a scrap та ін.), або за допомогою прислівника, що означає " коли-небудь" (ін.-англ. na з ne + а = гот. nі aіws, нім. nіe; англ. never також іноді втрачає своє часове значення і збігається за

 

значенням з not). Нарешті, для посилення може додаватися слово, що означає "нічого": лат. non, англ. not (слабка форма від nought) або нім. nіcht; у порівн. -англ. І ne seye not у наявності подвійне заперечення [29, с. 128].

          З опущенням або втратою заперечного прислівника стверджувальне значення слова змінювалося на заперечне. Найяскравіші приклади цього процесу знаходимо у французькій мові.

          Отже, потреба у запереченні з’явилась дуже давно, ще у стародавні часи. Заперечення зазнало значних змін, про що свідчать етапи його розвитку. Кожна мова мала свої особливості у вираженні заперечення, але все почалося з ne що означало вигук відрази. В сучасній англійській мові це значення втрачається.

 

         1.1.3. Предикативність заперечення. Категорія модальності корелює з категорією предикативності. На думку В.В. Лебедєва, предикативність як загальна, глобальна, логічна властивість будь-якого висловлювання,                               вираженого реченням" тобто властивість не речення, а його змісту, 
думки проявляється: 1) в логічних значеннях істинності або 
хибності і 2) в значеннях заперечення і ствердження, семантика 
яких є токож ніби логічною властивістю речення і одночасно 
його граматичною властивістю [21, c. 126].   

          Проте за предикативністю слід розрізняти синтаксичну категорію, проявами якої є ніби ствердження і заперечення. Разом з тим, предикативність як належність змісту речення до дійсності є властивістю всього речення в цілому, а не будь-якого члена речення, і властива        логіко-граматичному рівню речення, а не синтаксичному рівню розчленування речення.

        

 

 

 

          Предикативність не є категорією якої-небудь частини мови, а категорією, яка характеризує ціле речення, в якому вона прикріплена до члена речення, який виражає логічний предикат. Речення відрізняється від слова або словосполучення саме тим, що слово і словосполучення не мають категорії предикативності і можуть виражати як стверджувальні, так і заперечні за формою поняття. Як відомо, номінативні або називні речення не можуть бути заперечними. Але вони завжди предикативні. 
Відомий лінгвіст В.М. Бондаренко відкидає теорію                                                   щодо модальності і предикативності категорії ствердження                           заперечення. Він вважає [8, с. 160], що «включення заперечення, яке                        сприймається як суб’єктивна оцінка або як нереальність чогось, в число  
без сумніву модальних значень пов’язане з невиправдано                                широким розумінням самої категорії модальності». Предикативність  
як належність змісту всього речення до дійсності не залежить 
від форми ( стверджувальної чи заперечної ) цього речення.

          Заслуговує також на увагу і концепція заперечення як вираження 
відсутності об’єктивного зв’язку. Проте в якості аналогу                        заперечення слід розглядати саме як відсутність даного, визначеного виду 
зв’язків в самій дійсності, а не просто об’єктивні зв’язки, до                                  того ж негативні, яких насправді немає. Таким чином, запереченням є відсутність не тільки об’єктивних зв’язків, але і самих предметів або їх ознак, до числа яких входять і самі об’єктивні зв’язки.

          Нагадаємо при цьому, що семантика ствердження і заперечення належить до логічної властивості речення та судження: у класичній двозначній логіці висловлювання, істинне при твердженні, стає хибним при                             запереченні, і навпаки – істинне при запереченні, воно стає хибним 
при ствердженні. Проте ця семантика водночас є і граматичною                                                       властивістю речення, оскільки для вираження вказаних відмінностей 
вживають особливі форми речення.

         

          Формальна логіка розглядає заперечення, не звертаючи уваги на засоби його вираження, оскільки, для неї вирази типу: He can’t speak English та It’s impossible he can speak English рівнозначні. Для граматики тобто синтаксису ці два речення мають зовсім відмінну структуру.

          Таким чином, якщо формальнологічне заперечення єдине для всіх людей в якому логічна операція, яка утворюється за допомогою введення в судження заперечної частки not і звороту It' s impossible), то форми вираження і правила функціонування його в природній мові різні.

 

 

          1.1.4. Загальне та часткове заперечення. Речення, яке містить у собі заперечне слово або заперечну форму дієслова, називається з погляду граматики заперечним. У заперечувальному реченні завжди заперечується певне твердження (предикація), яке називається сферою дії заперечення, яке у свою чергу може охоплювати все заперечення або лише його частину.

У зв’язку з цим, лінгвісти виділяють у речення два типи заперечення       [2; 5; 6; 8]:

1) загальне заперечення, коли сферою дії заперечення виступає ціле речення;

2) часткове заперечення, коли заперечується лише один із семантичних компонентів речення.

Загальне заперечення входить  до групи присудка або підмета, а часткове входить до складу другорядних членів речення [6, с. 101].

Англійські заперечні  конструкції у логічно-граматичному відношенні відрізняються від аналогічних їм українських конструкцій [7, с. 85].          Наприклад, в українській мові для того, щоб все речення мало заперечний характер, необхідно, щоб при присудкові стояла заперечна частка не, а схрещені з запереченням займенники: ніхто, ніщо, нічого, ніякий; прислівники: ніде,    нікуди, нізвідки, ніколи, ніяк, а також такі вирази, як: ні

 

один, ні разу, ніяким чином, ні в якому разі – так, ніби додатково підсилюють це заперечення, яке належить одному членові речення – підмету, додатку чи обставині (англійське never перекладаємо "ніколи не"). Цю обставину особливо слід ураховувати перекладачам, якщо вони хочуть перекладати ідиоматично. Однак також при перекладі на українську, зустрічаючись із англійськими заперечними конструкціями слід остерігатися дослівного перекладу, тому що це може призвести до неясності у перекладі або навіть викривлення змісту оригіналу.

          Зазначається також,що одна відмінність [ 20, с. 112 ] у функціях заперечення в реченні істотна: заперечення може належати або всьому реченню в цілому, або окремому його членові.

Загальне заперечення  виражає розподіл понять між підметом і присудком, тобто, воно показує поняття по відношенню до підмета у заперечній формі. У цьому випадку присудок завжди виражений у заперечній формі крім речень англійської мови, у яких вживаються заперечні займенники, прислівники, а також заперечні сполучники, або заперечення схрещене з займенником або прислівником. Займенниками, які схрещені з запереченням, вважають слова: none, no (перед іменниками ), no one, nobody, nothing, наприклад:

None of them came in time.

There were no letters for you this morning.

Nobody came in time.

Nothing had happened.

            До прислівників, які схрещені із запереченням, належать: never, nowhere і в нелітературній мові nohow. Сюди ж відносять адвербіальне словосполучення by no means і словосполучення not at all, яке розглядають, як єдине ціле, наприклад:

Laughter is not at all a bad beginning for a friendship.

        

 

          Тлумачення речень із загальним запереченням в сучасній англійській мові пов’язане з однією суттєвою проблемою. Вона полягає у тому, що для утворення заперечної форми від більшості дієслів у теперішньому та простому минулому часі вживається спеціальне допоміжне дієслово do. Ця особливість, з одного боку, пов’язана з аналітичною будовою англійської мови та з законами порядку слів, проте без урахування семантичної сторони цього явища.

У зв’язку з цим, О.В. Трунова зазначає, що заперечення в англійській мові носить модальний характер [20, с. 102]. Внутрішній зміст вживання особливого допоміжного дієслова для утворення заперечної форми вбачається в тому, що заперечення забарвлене тут суб’єктивно. Наприклад, якщо мовець заявляє: he does not smoke, він не просто констатує факт, що той не курить, а спростовує чиюсь думку про те, що той курить. Іншими словами, можна сказати, що мовець не констатує відсутність факту, а заперечує його наявність. Таким чином, можна було б говорити про те, що в англійському дієслові існує особливий заперечний спосіб, і функція допоміжного дієслова do полягає саме в тому, що він служить для утворення форм цього способу. Проте для інших часів таких особливих форм не існує. Наприклад, майбутній час або перфектна заперечна форма відрізняються від стверджувальної тільки тим, що при присудкові стоїть заперечна частка not. Таким чином, якщо навіть визнати, що do є засобом утворення особливого заперечного способу, потрібно зауважити, що це

стосується тільки двох часів – теперішнього і простого минулого, але не для всіх дієслів.

          Дослідники англійської мови також зазначають, що загальне заперечення може відноситись до різних членів речення, а не тільки до   слова-присудка. Так, речення з заперечним підметом no man, nobody, nothing і ін. інтерпритуються як загально заперечні, хоча присудок за формою стверджувальний, наприклад:

         

          Nothing was said – Нічого не було сказано.

          Встановлено також, що загальним запереченням буде і в усіх тих випадках, коли в функції додатку або обставини виступає відповідно заперечний займенник або заперечний прислівник, тобто у випадках заперечення квантора загальності, наприклад:

          Я нічого не бачив

I saw nothing.

Я не бачив нічого

          Крім того, в англійській мові конструкція із заперечним додатком статистично перевищує паралельну синонімічну конструкцію при допоміжному дієслові. Якщо ж, заперечення в додатку не виражене заперечним займенником або прислівником, але зберігає за собою фактор негативності, то воно виражається будь-яким іменником, причому заперечна частка not завжди стоїть перед ним. В українській мові загальне заперечення не має такої форми вираження.

В англійській мові значно частіше ніж в українській, заперечення  вживається у складі головного речення  замість вживання в підрядному реченні (особливо з такими дієсловами, як to think, to appear тощо), хоча типовим вважається його вживання в підрядному реченні [6, с. 56], наприклад:

          But I don’t think that Harers has achived this goal.

For these reasons I do not propose to consider them further.

          Головні речення можуть починатися також із I don’t think, I don’t suppose, I don’t know, I don’t believe та ін. Такий тип головного речення виражає сумнів і невпевненість у фактах, про які йдеться у підрядному реченні.

          При перекладі на українську мову також спостерігається переміщення заперечення "не" з головного речення до підрядного, наприклад:

          Але я гадаю, що Гарерс не досяг цієї мети.

 

Через це я пропоную в  подальшому їх не розглядати.

          Такі конструкції в англійській мові відіграють також роль засоба пом'якшення категоричності або стриманості висловлювання типу всім відомого I’m afraid. Подібний засіб використовується в науково-технічній літературі – заперечні конструкції типу does not appear, does not seem, it is not

expected, що мають українськи відповідники "певно", "очевидно" [7, с. 89], наприклад:

          This does not appear to be in agreement with the available experimental data. – Це, очевидно, не узгоджується з наявними експериментальними даними.

Отже, можна зробити висновок про те, що загальне заперечення входить до групи присудка або підмета. Сферою дії такого заперечення виступає ціле речення. Нерідко серед загальних заперечень зустрічаються особливі конструкції перекладу на які перекладачеві слід звернути належну увагу та уникати дослівного перекладу.

            Щодо часткового заперечення, то воно є запереченням будь-якого члена речення, де присудок вживається у стверджувальній формі. Серед визначень про часткове заперечення найбільш цінним є визначення                                    А. М. Пєшковського: "... речення з позитивним присудком, але із заперечною часткою при іншому членові можна назвати частково-заперечним" [29, с. 6].