Модернізація китайської мови

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Ноября 2014 в 20:35, курсовая работа

Краткое описание

З того часу, як у 1840 р. Опіумна війна відкрила двері в самоізольовану Цинську імперію, рік за роком множаться контакти культур Китаю й Заходу, обмін між ними. Спочатку китайцям була відома лише смертоносність західної зброї, потім вони довідалися, що для відновлення зброї необхідно відновити виробництва, нарешті, довідалися й про те, що коріння цих проблем криється у відновленні системи освіти. "Рух 4 Травня" 1919 р. Став кульмінацією просвітительського руху в Китаї. Так само як і в просвітительських рухах на Заході, відновленню системи освіти у Китаї передувало відновлення мови й писемності. На Заході національні мови замінили латинську мову. У Китаї байхуа прийшов на зміну веньяню.

Содержание

Розділ 1 Загальна мова та стандартизація вимови
1.1 Створення загальнокитайської мови
1.2 Стандартизація вимови
1.2.1 Основні принципи вибору орфоепічних норм для різночитання
1.2.2 Основні принципи вибору читань географічних назв
1.2.3 Значення документу "Сфера й принципи розгляду читань ієрогліфів”
1.3.Критерії рівнів володіння путунхуа
Розділ 2 Упорядкування ієрогліфів і проблема ієрогліфічної писемності на сучасному етапі
2.1 Визначення числа ієрогліфів
2.2 Спрощення й стандартизацію накреслень ієрогліфів
2.3 Стандартизацію читань ієрогліфів
2.4 Стандартизацію структури словників ієрогліфів
Розділ 3 Перехід до алфавітного письма і проблема орфографії
3.1.Різновиди алфавітного письма
3.2 Проблеми орфографії
Розділ 4 Система сполучення двох методів машинної обробки китайських текстів
4.1 Початок дослідження методів обробки китайських текстів
4.2 Способи кодування ієрогліфів
4.3 Новий спосіб "перетворення алфавіту"
Висновки

Прикрепленные файлы: 1 файл

Документ Microsoft Word (2).docx

— 59.60 Кб (Скачать документ)

1.3 Критерії рівнів володіння  путунхуа

Ключовою ланкою в поширенні путунхуа є підготовка викладачів. У Пекіні й у всіх провінціях є "курси вивчення путунхуа", обов'язкові для викладачів мови й писемності навчальних закладів усіх типів. Щоб забезпечити більш точну оцінку знань, останнім часом в експериментальному порядку розроблений документ "Критерії рівнів володіння путунхуа". Перший рівень означає вміння вільно вживати стандартний путунхуа, а також точна вимова звуків і тонів при читанні розповсюджених ієрогліфів; обороти мови й інтонація повинні відповідати стандарту, лексика й граматика - бути нормативними; не допускається вживання діалектизмів під час публічних виступів, декламації й у бесідах. Другий рівень означає вміння вживати путунхуа який відповідає стандарту, але можуть проскакувати діалектизми у вимові; звуки й тони при читанні розповсюджених ієрогліфів повинні вимовлятися чітко, неточності в їхній вимові повинні відчуватися й виправлятися мовцям самостійно; обороти у мові й інтонація в цілому повинні бути правильними, лексика й граматика - у цілому відповідати нормі; діалектизми під час публічних виступів, декламаціях й у бесідах не повинні впливати на взаєморозуміння. Третій рівень означає вміння говорити не на стандартному путунхуа; при цьому звуки й тони в основному повинні бути правильними, лексика й граматика - в основному відповідати нормі; вимова під час офіційних виступів і бесідах має в цьому випадку помітний діалектний відтінок, а взаєморозуміння досягає звичайно 90%. Навички володіння путунхуа, які недосягають третього рівня, відносяться до підготовчого рівня, а ті, що перевищують вимоги першого рівня виділяються в особливий рівень. Застосовуючи ці критерії, варто висувати диференційовані вимоги з урахуванням розходжень у місці проживання, професії, віці, національності тієї або іншої особи.

Велика радість чути про значні успіхи в поширенні гоюя на Тайвані, також про те, що росте увага до поширення мови хуаюй у Сінгапурі, уживають відповідні зусилля й у Малайзії, з кожним роком росте число курсів по вивченню цієї мови для населення Гонконгу. Поширення путунхуа на континенті поперемінно переживає періоди бурхливого підйому й занепаду, у різних районах відбувається нерівномірно. Недавно в Конституцію внесене положення про поширення путунхуа. Це є сигналом до того, що китайцям треба зібратися із силами й усіляко проводити таку роботу. Те, що в китаємовних громадах по всьому світу загальній мові надається все більше й більше значення, є досить підбадьорюйочою звісткою; цей є наслідком розвитку транспорту й підвищення культури[1,363-375].

 

РОЗДІЛ 2

УПОРЯДКУВАННЯ ІЄРОГЛІФІВ І ПРОБЛЕМА ІЄРОГЛІФІЧНОЇ ПИСЕМНОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2.1 Визначення числа ієрогліфів

Число ієрогліфів постійно й повселюдно зростає, при їхньому народженні про це не повідомляється, а коли в певний момент у них зникає необхідність, то після смерті їх не ховають. В ієрогліфічних словниках мертві й живі знаки перебувають поруч і розходження між ними не фіксуються. Скільки ж ієрогліфів потрібно зрештою використовувати для запису сучасної китайської мови? Ніхто не може цього сказати. Дане явище не слід розглядати як таке. Це питання потребує ретельного вивчення і чітких відповідей.

Перепис населення необхідний. Необхідний і перепис ієрогліфів. При переписі населення листуються тільки живі люди. При переписі ієрогліфів повинні листуватися тільки ієрогліфи сучасної китайської мови. "Визначити розміри ієрогліфічної спадщини, видати повний список ієрогліфів сучасної китайської мови - це стане найбільшою подією в історії китайської писемності!". У словниках ієрогліфів всіх епох число включених у них знаків відомо, однак воно не еквівалентне загальному числу ієрогліфів, що є вживаними. Скільки всього древніх і сучасних ієрогліфів? Важко відповісти на це питання. Якщо провести загальний підрахунок не дивлячись на епохи, то його цінність буде невелика. Терміновим завданням є з'ясування того, скільки всього і яких саме ієрогліфів сучасної китайської мови існує . Це має як практичне, так і наукове значення.

Хоча більшість ієрогліфів створена шляхом комбінацій елементів, після завершення такої комбінації вони стають цілісними самостійними знаками. Ієрогліфи не можна механічно розкладати на частини й з'єднувати. Якщо два ієрогліфи 木 'дерево' з'єднати разом, то вони не стануть правильним ієрогліфом 林 'ліс', тому що в останньому накреслення двох знаків 木 'дерево' неоднакове. В ієрогліфах 请'просити' і 谢 'дякувати' ключем є елемент ί 'мова'. Однак під впливом елементів, що перебувають праворуч від нього, його накреслення не може бути в різних випадках зовсім однаковим. Десять тисяч ієрогліфів - це десять тисяч індивідуальних знаків. Така ситуація у величезному ступені відрізняється від існуючої при алфавітному письмі, де "число слів не обмежене, а число знаків обмежене". Наявність невиразно великої кількості знаків є корінною причиною того, що ієрогліфи важко вчити й незручно використовувати. Тому з'ясування загального числа ієрогліфів сучасної китайської мови є основним змістом роботи в області впорядкування ієрогліфів[5,258].

Деякі говорять, що число ієрогліфів визначити неможливо. Чи вірна така теорія "неможливості"? Астрономи можуть підрахувати, скільки зірок на небі. Географи можуть визначити розміри океану. Чому ж не можна визначити число ієрогліфів? Звичайно, при цьому дослідника очікує безліч проблем. Насамперед - як розмежувати древнє й сучасне. У сучасному байхуа є цитати, ченъюі, слова з вэньяня; "стародавність" це або "сучасність"? Далі, чи треба при визначенні числа ієрогліфів обмежитися тими, які вживаються в друкованих виданнях, або ж включити в підрахунки й ті, які в друкованих виданнях не вживаються? При переписі населення виявилася безліч дивних ієрогліфів у власних іменах, при переписі географічних назв - безліч дивних ієрогліфів, які використовуються для їхнього позначення. У свій час жоден з них не потрапив у словники й книги, навіть їхнє читання є проблемою. Третя проблема: як довести, що "список ієрогліфів", що у майбутньому буде складений, стане "повним списком"? Чи буде він дійсно вичерпним? [6,56-60].

По статистиці, 6600 ієрогліфів покривають 99,999% всіх ієрогліфів, що зустрічаються в сучасних китайських текстах . Четверта проблема полягає в тім, чи можна "обмежити" число ієрогліфів, до якої межі воно може зростати й з якого моменту потрібно відбирати тільки нові слова, не створюючи нових ієрогліфів? Крім того, є й інші проблеми. Ці проблеми мають бути досліджені і треба знайти відповіді на них, хоча це й нелегко.

В 1981 р. у Пекіні опублікований державний стандарт 2312-80 "Основний набір ієрогліфів, закодованих для використання в ЕОМ", у який включено 6763 ієрогліфів: 3755 ієрогліфів першого й 3008 - другого рівнів. У цей час готуються два "допоміжних набори" приблизно по 8000 знаків у кожному; у них включені ієрогліфи в повному накресленні й різні спеціальні ієрогліфи. Усього в цих трьох наборах - більше 23 000 ієрогліфів, що досить для обробки древніх і сучасних текстів. Крім того, є ще більше 34 000 рідкісних ієрогліфів, які надалі можна додатково звести в декілька "резервних наборів", однак практична користь від цього буде невелика. На Тайвані також розроблений подібний за характером набір ієрогліфів. У майбутньому, якщо виявиться можливим уніфікувати критерії віднесення до тієї або іншої категорії, насамперед критерії віднесення того або іншого знака до ієрогліфів сучасної китайської мови, це зробить досить сприятливий вплив на машинну обробку китайських текстів.

Так як "Список ієрогліфів сучасної китайської мови" ще не з'явився, цей, який містить в собі 6763 знаків "Основний набір" можна використовувати в якості його замінника. Однак вони не рівнозначні. "Основний набір" складений на основі частотності вживання ієрогліфів, і за умов частого вживання в нього повинні входити ієрогліфи древнєкитайскої мови й спеціальні ієрогліфи. "Список ієрогліфів сучасної китайської мови" походить від "типу ієрогліфа". Навіть якщо частотність його вживання невелика, то для включення в список досить того, щоб він використовувався в сучасній китайській мові.

Опублікований в 1981 р. у Японії "Список уживаних ієрогліфів" (включає 1954 знака) за характером близький до 3755 ієрогліфів першого рівня "Основного набору". У японській писемності (а не як окремий спосіб письма) є кана, у пресі й популярній літературі можна застосовувати лише ієрогліфи з "Списку вживаних ієрогліфів", крім того, вони можуть бути замінені каною. Тому Японії потрібний тільки "Список уживаних ієрогліфів", а не "Список ієрогліфів сучасної японської мови". У китайській мові інша справа. По підрахунках, 3 800 ієрогліфів покривають 99,9% всіх уживань ієрогліфів у сучасному китайському тексті. Якщо в одній тисячі випадків, що залишилася, можна було б використовувати букви, то в пресі й популярній літературі вживалося б тільки 3755 ієрогліфів першого рівня "Основного набору". Я на власному досвіді відчула цю проблему, під час перекладів спецдокументації дуже часто трапляються ієрогліфи, яких не має у звичайних та електронних словниках. Але щоб зробити власний внесок у розв'язання цієї проблеми у мене ще замало досвіду. Нажаль у цей час це питання не підлягає розгляданню, проблема заслуговує глубокого вивчення.

2.2 Спрощення й стандартизація  накреслень ієрогліфів

Спрощення накреслень є природною тенденцією розвитку письма. В історії завжди існували спрощені ієрогліфи. Якщо ієрогліф уживається часто, то в кожному такому випадку виникає безліч спрощених варіантів його накреслення. Коли імперія Цинь об'єднала 6 царств, "у ній з'явилося багато чиновників з великим колом обов'язків, і тому сформувалося, як засіб, що полегшував їхнє спілкування між собою". Зміст наступних змін письмового письма лішу полягає в його спрощенні. Опублікований в 1935 р. "Перший список спрощених ієрогліфів" (324 знака), на жаль, не був застосований. В 1956 р. був виданий "Проект спрощення китайської писемності" (515 спрощених ієрогліфів і 54 спрощених ключів), в 1964 р. за аналогією з попереднім - "Зведений список спрощених ієрогліфів" (2238 знаків), які вже використовуються в популярних друкованих виданнях континентального Китаю й Сингапуру. Застосування в експериментальному порядку опублікованого в 1977р. "Другого проекту спрощення китайської писемності" припинено через велику кількість наявних у ньому недоліків.

Досвід підтверджує, що спрощення має свої позитивні й негативні сторони. Дітям, які почали вивчати китайську писемність, і учням курсів ліквідації неграмотності спрощені знаки подобаються; вони вважають, що такі знаки легко розпізнавати й писати. Учителі початкових шкіл підтримують спрощення, тому що воно полегшує викладання. Ієрогліфи, спрощені до 6-7 рис, як і раніше зрозумілі. При введенні ієрогліфів в ЕОМ по елементах також виникають побоювання щодо їхньої графічної надмірності. Найбільше схвалення зустрічають знаки фонетичної категорії. Багато хто вимагають переходу на систематичне вживання фонетичних ієрогліфів. Це становить позитивний бік спрощення.

Негативна сторона спрощення полягає в тому, що воно привело до збільшення подібності в накресленні різних ієрогліфів. Збільшилося число ієрогліфів- омонімів, наприклад 迁( qіan 'тягти'), 纤 (xіan 'дрібний'), 干(gān 'сухий'),干( gàn 'працювати'). Збільшилося число фонетичних частин ієрогліфів, що неточно передають їхнє звучання, наприклад фонетична частина 钉(dіng 'цвях') ієрогліфа 灯 (deng 'лампа') - це гірше, ніж фонетична частина 登 (deng 'підніматися') цього ж ієрогліфа в повному накресленні, фонетична частина 定 (dіng 'обов'язково') ієрогліфа 淀(dіan 'мілководне озеро') гірше, ніж фонетична частина 殿(dіan 'палац') цього ж ієрогліфа в повному накресленні . Прийняття скорописних накреслень як знаки статутного письма збільшило значеннєве навантаження на риси ієрогліфів. Наприклад, такі ієрогліфи, як 书 'книга', 长 'начальник, довгий' незручно писати й класифікувати по ключах. Заміна одних ієрогліфів іншими, що мають таке ж накреслення, збільшила значеннєву плутанину. При вживанні вэньянизмів проблема ще більше загострюється. У ході реформи писемності спочатку реформувалися тільки "сучасні", але не "древні" ієрогліфи. У бібліотеках є велика кількість старих книг, надрукованих ієрогліфами в повному накресленні. Їх продовжують використовувати в Гонконгу й на Тайвані. Різниться накреслення ієрогліфів у старих і нових книгах, у Китаї й за його межами[5,789][13,548-678].

При проведенні спрощення вихідним є принцип "звичності й зручності". Спрощення ґрунтується на звичках мас, що сформувалися в плин тривалого часу, і тому легко проводиться в життя. Колись ходовий скоропис, що застосовувався, Синшу фактично й ліг в основу накреслення спрощених знаків. Однак принципу "звичності й зручності" бракує раціональності й системності, що породжує безліч недоліків. Треба думати, що здійснення раціонального й системного спрощення виявиться досить важкою справою й може натрапити на протидію сили звички. "Другий проект спрощення китайської писемності" виявилося неможливим увести в дію саме тому, що в ньому мав місце відхід від принципу "звичності й зручності" і відповідно повністю змінився звичний вид ієрогліфів.

Різне накреслення тих самих ієрогліфів негативно позначається на культурному обміні. Проблема скорочення числа таких накреслень, збільшення їхньої однаковості й в остаточному підсумку стандартизація у всіх китаємовних громадах і навіть у Китаї й у Японії є складним, але важливим предметом дослідження.

2.3 Стандартизація читань  ієрогліфів

Стандартизацією читань ієрогліфів зайнялася Конференція по уніфікації читань ієрогліфів,яка відбулася ще в перші роки після утворення Китайської республіки. "Розгляд читань" путунхуа може сприяти стандартизації як вимови слів усної мови, так і літературних читань ієрогліфів. Транскрипція різних читань ієрогліфів у різних словниках не збігається, і в цей час ведеться вивчення шляхів її уніфікації. Крім того, є ще проблема "різночитання". В одному зі словників зібрано 7000 ієрогліфів, з яких 700 мають декілька читань. Читання 40% цих ієрогліфів можуть бути уніфіковані. У випадку, якщо це неможливо, виявляється достатнім точно визначити, коли і як читається той або інший ієрогліф, що теж буде стандартизацією.

2.4 Стандартизація структури  словників ієрогліфів

Протягом останніх 50 років були розроблені всілякі способи пошуків ієрогліфів у словнику. У цей час чотирма основними способами вважаються: пошук по ключам, пошук по останній рисці, пошук по кутах і фонетичний спосіб. Однак усім їм бракує уніфікованості й твердої стандартизації. Способом, якому необхідно стандартизувати в першу чергу, є пошук ієрогліфів по ключам. У різних словниках застосовуються різні способи пошуку ієрогліфів по ключам, існують розходження в числі ключів, їхньої класифікації, по-різному підраховується кількість рис, різниться порядок їхнього накреслення. Це положення необхідно якнайшвидше змінити.

Коли виникла необхідність уводити ієрогліфи в ЕОМ, украй актуальним стало дослідження способів кодування ієрогліфів. Кодування також здійснюється за принципами, що лежать в основі структури словників ієрогліфів. Про це я розповім нижче.

Информация о работе Модернізація китайської мови