Фальшиві друзі перекладача» як проблема міжкультурної комунікації

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний транспортний університет

 

Кафедра іноземної філології  та перекладу

 

 

 

ДОПОВІДЬ

«ФАЛЬШИВІ ДРУЗІ ПЕРЕКЛАДАЧА» ЯК ПРОБЛЕМА

МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

 

 

 

 

                                                                              

 

 

 

 

 

                                                                               Виконала студентка гр. ФП-V-1

                                                                               Дубінецька Наталія

                                                                               Перевірила асистент Шеверун

                                                                               Надія Володимирівна

 

 

 

 

Київ 2013

ВСТУП

Багато європейських мов, і не лише європейських, мають значну низку запозичень, які є результатом міжнародних контактів з іншими політичними, культурними та економічними ареалами. Це спричинило появу мовних анклавів зі спільними наднаціональними елементами.

Як відомо, під  мовними паралелями розуміють присутність спільних елементів (зокрема, лексичних) у двох не обов'язково споріднених мовах. Такі мовні паралелі можуть бути випадковими та закономірними. Випадкові лексичні паралелі можуть бути викликані випадковим співзвуччям слів з двох не обов'язково споріднених мов типу анґл. та перс. bad або лат. habere та нім. haben (хоча слова з обох мов збігаються у значенні, етимологія в них різна); або анґл. tip та укр. тип (випадкова співзвучність при повній відсутності спільності у значенні). Закономірні лексичні паралелі спричинені свідомим запозиченням лексичних елементів однією мовою з іншої.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  «Фальшиві (хибні) друзі перекладача» («ложные друзья переводчика», misleading word) - це пари слів або фраз із різних мов або діалектів, які мають однаковий вигляд або однакове звучання, але означають різні речі.

Хибні друзі часто ускладнюють вивчення мови і спричинюють помилки у перекладі. Особливу небезпеку вони становлять при технічному

перекладі, вводячи  перекладача чи просто читача в оману  помилковими асоціаціями з певними термінами рідної мови, схожими за зовнішнім виглядом, але відмінними за змістом. Специфічну групу становлять «фальшиві друзі перекладача» у споріднених мовах: укр. гора – болг. гора (ліс); укр. неділя - рос. неделя; анґл. also (також) – нім. also (отже).

До прямих запозичень такі «фальшиві друзі перекладача» ніякого відношення не мають. Вони можуть бути спричинені різними напрямками семантичного розвитку в різних споріднених мовах однієї й тієї ж лексичної одиниці, наприклад, шляхом переосмислення. Інша річ – «фальшиві друзі перекладача», які виникають саме при прямому запозиченні іншомовних елементів. Особливо небезпечно це тоді, коли вони зустрічаються в науковій

термінології. Наявність різного роду семантичних  невідповідностей можна пояснити тим, що міжнародний термін, засвоєний носіями тієї чи іншої мови, потрапляє під вплив національної культури, додаючи до вихідної сукупності значень нові значення. А це, у свою чергу, означає, що дуже часто такі запозичення ведуть до розбіжностей у значеннях одного й того ж елемента в різних мовах.

  Е.Ф.Скороходько визначив основні причини виникнення «фальшивих друзів перекладача». Такими причинами випадкової схожості зовнішньої форми можуть бути:

1) використання  однакових слів у різних мовах при утворенні термінів шляхом переносу назви;

2) асоціації  первинного значення зі схожими ознаками різних об'єктів термінування;

3) надання переваги  в різних мовах різним сторонам змістової структури міжнародних термінів.

Труднощі для  перекладу таких термінів полягають у тому, що перекладач, знаючи про наявність подібного лексичного елемента в рідній мові, помилково вважає його змістовим еквівалентом іноземного терміна, особливо якщо ці терміни мають щось спільне у значенні.

«Фальшиві друзі перекладача» з числа міжнародних термінів            Е.Ф. Скороходько розділив на групи залежно від їхнього походження:

1. Терміни, що  набули у різних мовах різного  значення через зміни значення при запозиченні (напр., boiler).

2. Терміни –  «фальшиві друзі перекладача», що змінили значення значно пізніше, вже у мові-реципієнті, бо будь-який запозичений іншомовний термін з часом не сприймається як чужий елемент і в подальшому підпорядковується всім законам розвитку лексики даної мови, змінюючи значення подібно до корінних слів, і, таким чином, порушується змістова відповідність між даною парою термінів.

3. «Фальшиві  друзі перекладача», що виникли  через те, що те чи інше слово  зазнало змін значення у мові-продуценті, в той час як у мові-реципієнті дане слово зберегло попереднє значення.

За наявністю  або відсутністю хоча б одного, спільного значення «фальшиві друзі перекладача» поділяються на часткові інтернаціоналізми та псевдоінтернаціоналізми. В.В.Акуленко стверджував, що інтернаціоналізм не обов'язково означає ідеально досконалий еквівалент, і навіть частково «фальшиві друзі перекладача» в цілому можуть залишатися інтернаціоналізмами. При цьому «фальшиві друзі перекладача», які в різних мовах мають щось спільне у значенні (різними є лише відтінки цього значення), суттєво відрізняються від псевдоінтернаціоналізмів, тобто міжмовних омонімів, які не мають у змісті нічого спільного та є лише окремим випадком «фальшивих друзів перекладача».

 

ВИСНОВКИ

 

Виходячи з  цього, можна дійти висновку, що переважно  більшість інтернаціоналізмів є частковими інтернаціоналізмами, а повні інтернаціоналізми – це також окремий випадок часткових інтернаціоналізмів.

Звичайно, ступінь  розбіжності між значеннями тих  чи інших лексичних паралелей не є однаковим. Тому всі лексичні паралелі, не пов'язані з мовною спорідненістю, можна розділити на дві категорії – інтернаціоналізми та псевдоінтернаціоналізми. Інтернаціоналізми, в свою чергу, теж можна розділити на дві групи – повні та часткові.

Таким чином, з'являються  три види лексичних паралелей:

1) повні інтернаціоналізми, тобто слова, що повністю збігаються в усіх значеннях в обох мовах;

2) часткові інтернаціоналізми, тобто слова, значення котрих збігаються лише частково, і

3) псевдоінтернаціоналізми,  значення котрих у цих двох  мовах не збігаються взагалі.

Псевдоінтернаціоналізми – це також слова, які були утворені з міжнародних морфем та не вийшли за межі конкретної мови-продуцента, тобто не були запозичені іншими мовами типу рос. лифтёр).

Таким чином, «фальшиві  друзі перекладача» поєднують у собі як часткові інтернаціоналізми, так і псевдоінтернаціоналізми. Протягом останніх десятиліть все помітнішою стає тенденція зближення значень міжнародних термінів та поступово до подолання семантичних розбіжностей. Звичайно, цей процес буде довготривалим, до того ж, остаточно позбутися фальшивих друзів перекладача» неможливо, але стосовно побудови та стандартизації нових термінів зробити це цілком реально.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Акуленко В.В.  Интернациональные элементы в  лексике языков. Национальное интернациональное в литературе, фольклоре и языке. – Кишинев: Штлинца, 1971.

2. Будагов Р.А.  Человек и его язык. – М.: Издательство  МГУ, 1974.

3. Дубичинский  В.В. Лексические параллели. –  Харьков, 1993.

4. Лоте Д.С.  Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов. – М: Наука, 1961.

5. Маслов Ю.С.  Введение в языкознание. –  М: Высшая школа, 1987.

6. Скороходько  Э.Ф. Вопросы перевода английской  научно-технической литературы. –  К.: Издательство Киевского университета, 1963.