Портово-промислові комплекси Західної Європи

                         МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

     ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ

 

 

                                                                                      

                                                                                                     Кафедра ЕТ і ПМТ

 

 

                                

                                                         РЕФЕРАТ

                    з дисципліни: «Географія морських  перевезень» 
                                              
                                            на тему:

                «Портово-промислові комплекси Західної Європи»

            

 

 

 

 

 

                                                                                       Виконав: курсант 1-го курсу ФМПіМ 
                                                                                       группа № 7101  Мухачова А.О 
                                                                                        

                                                                                        Перевірив: Левінська Т.І

 

 

 

                                                       Одеса – 2014

                                                    Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………...3

1. Формування ППК Західної Європи………………………………….....4

2. ППК окремих країн Західної Європи…………………………………..5

           2.1. Нідерланди……………………………………………………...5

           2.2. Франція………………………………………………………….7

           2.3. Німеччина……………………………………………………….8

           2.4. Бельгія…………………………………………………………..10

Висновок……………………………………………………………………11

Список використаної літератури………………………………………….12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   Вступ

Особливості географічного положення і конфігурація території зарубіжної частині Європи призвели до того, що на її берегах виникли сотні великих, середніх і малих портів. Вони зіграли свою роль в її історії і продовжують зберігати істотне значення в сьогоденні. У середні століття такі порти формувалися в основному в глибині річкових естуарієв. У XIX-XX ст., По мірі зростання тоннажу судів і розвитку океанічних торговельних зв’язків, стали швидше рости ті порти, які розташовувалися в приморській частині естуарієв і на відкритому узбережжі. 
Транспортні магістралі Західної Європи становлять єдину регіональну транспортну систему. Тут дуже висока густота руху, велика роль міжнародних і транзитних перевезень. Велику роль у вантажообігу відіграє автомобільний транспорт, мережа автодоріг постійно зростає, а мережа залізниць скорочується. Важливе значення мають також історично сформовані і нові морські та річкові шляхи. В місцях перетину сухопутних і внутрішніх водних шляхів виникли великі транспортні вузли. Аналогічними вузлами є також і великі морські порти, що перетворилися в даний час в портово-промислові комплекси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       

                                                           3

1. Формування ППК Західної Європи

 

Морські порти Західної Європи давно вже стали осередком таких функцій морського господарства, як судноплавство, суднобудування, судноремонт, а також рибальство. Поряд з цим в них розвивалася і промисловість, але вона не переважала. Лише в 1950-і рр.. в регіоні намітилася виразна тенденція до переміщення в приморські райони і центри промислових виробництв, які працюють на імпортній сировині і орієнтуються на експорт своєї продукції. Так виникла специфічна «портова промисловість», яку представляли нафтопереробка і нафтохімія, чорна та кольорова металургія, теплова електроенергетика. Надалі, у міру розвитку контейнеризації та транспортування генеральних вантажів, у морських портах виникли перевантажувальні пункти — термінали, а до складу «портової промисловості» увійшли і підприємства деяких галузей, тісно пов’язаних з новим етапом НТР. Все це призвело до формування портово-промислових комплексів, в яких до 4/5 території використовується для промислових і складських цілей. Поступово відбувається все більш чітке підрозділ функцій міського ядра та портової частини, які разом утворюють, як іноді кажуть, портову агломерацію.

У роботах С. Б. Шліхтера є спроби класифікації і типології портово-промислових комплексів. Серед них виділяються комплекси, переробні сировина, що надходить і паливо, що називається, «біля причалу», і комплекси, що розподіляють частина продукції по інших районах. У відповідності з розмірами зони тяжіння (хінтерланда) виділяються порівняно невеликі, локальні комплекси; комплекси, обслуговуючі прилеглі райони, — наприклад, Гавр — нижню Сену, Ліверпуль — Ланкашир; комплекси, які служать морськими воротами для двох-трьох-чотирьох країн, — наприклад, Венеція — Трієст для Італії, Хорватії, Словенії та Австрії, нарешті, осібно стоїть найбільший порт і портовий комплекс Європи — Роттердам, обслуговуючий найобширніший хінтерландом, що включає в себе декілька країн.

Історично в Західній Європі сформувалися два головних морських і, відповідно, портових флангу — північний і південний. До північного флангу відносяться порти Балтійського, Північного морів, Ла-Маншу, зв’язки між якими сягають ще до часу Ганзейського союзу. У більшості своїй вони розташовані в естуаріях і гирлах річок і поєднують функції морських і річкових портів, що забезпечує хороші зв’язки з хинтерландом. Наприклад, понад половину вантажів, складових морської вантажообіг Роттердама, транспортується до нього по річках і каналах.

                                                          4

З іншого боку, розташування на видаленні від моря обмежує доступ морських суден дуже великого тоннажу. Наприклад, Гамбург розташований в естуарії Ельби на відстані 110 км від Північного моря і доступний для суден дедвейтом до 65 тис. т. Лондонський порт віддалений від моря на 80 км, Антверпенский — на 90 км. У таких випадках головні порти мають ще аванпорти на узбережжі: Гамбург — Куксхафен, Амстердам — ​​Еймейден і т. д. А промислово-портові зони простягаються вздовж річок.

Портово-промислові комплекси північного флангу Західної Європи відрізняються найбільшою, якщо так можна висловитися, скупченістю. Портова зона, що протягується від французького Гавра до німецького Гамбурга, взагалі вважається однією з найбільших у світі. Саме в її межах знаходяться три європейських порти з вантажообігом, що перевищує 100 млн т на рік — Роттердам, Антверпен і Гамбург, а також Дюнкерк, Руан, Амстердам, Бремен, Вільгельмсхафен.

Але головним серед них був і залишається Роттердам, донедавна колишній найбільшим портом усього світу, але потім поступився першість Шанхаю і Сингапуру.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                           5

2. ППК окремих  країн Західної Європи

Портово-промислові комплекси - це взаємозалежне поєднання морських портів і припортових промислових зон, об'єднаних вирішенням проблем розвитку зовнішньої торгівлі.

2.1. Нідерланди (ППК Роттердама)

Порт Роттердам (Нідерланди) є одним з основних портів світу за обсягом перевалки вантажів. Одним з головних напрямків діяльності порту є перевалка нафтоналивних вантажів і нафтопереробка (7 НПЗ - на островах в дельті річки Рейн). В Роттердам крім морської відправки вантажі надходять автомобільним, залізничним, річковим і авіатранспортом. Річки Маас і Рейн забезпечують повідомлення з внутрішніми районами регіону. Вантажообіг порту в 2012 р склав 430 млн тонн.           

 

Місто з’явилося в ХІVстолітті на річці Роттер як рибацька гавань. Сам порт знаходився на правому березі річки Маас. Наприкінці ХІХ Роттердам отримав прямий зв'язок з морем завдяки з’єднанню шляхів без шлюз або дамби. З цього часу він став головними воротами Рурського басейну, а його порт перемістився на лівий берег річки Маас (гавань Ваал для навалочних вантажів). В передмісті Перніс був побудований нафтопереробний завод. До початку Другої світової війни Роттердам почав перетворюватися на ППК. Після війни був побудований новий порт Ботлек для прийому суден рудовозів.

                                                           6

Пізніше був побудований Європорт (для прийому танкерів). На осушених прибережних мілинах у самого моря був створений найбільший в Західній Європі контейнерний термінал - Маасвлакте. У порту близько 50 басейнів, де одночасно можуть оброблятися більше 380 суден. У ВПК входить пасажирський термінал - Хук-Ван-Холланд.

 

2.2. Франція (Марсель)

Марсель - головний порт Франції на Середземному морі. Розташований в Ліонській затоці, складається з основного порту, глибоководного району в зал. Фос, нафтоналивній гавані Лавера, районів Каронта і Порт-Сен-Луї-дю-Рон. Довжина причального фронту основного порту близько 20 км, в затоці Фос -6 км, глибина біля причалів до 15 м. Основу вантажообігу порту Марсель складають такі морські вантажі як нафта і нафтопродукти. Крім цього в порт ввозяться наступні вантажі: зерно і продовольство, кам'яне вугілля, каучук, текстильне сировину; вивозяться - чорні метали та промислове обладнання.

              

Найкрупніший портово-промисловий комплекс Середземномор'я і четвертий по вантажообігу (95 млн т) в усій Європі сформувався на півдні Франції, в районі Марселя.  
Старий порт Марселя склався ще в давнину на березі невеликої природної бухти, розташованої поруч з центром міста. Уже в XIX-XX ст. були споруджені причали і басейни так званого Нового порту, що простягнулися  
вздовж берега в межах міської забудови. 
                                                           7

 Вони були створені  як штучні споруди та відгороджені  від моря довгим хвилеломом. Однак  через рельєфу берега, та й  морського дна можливостей для  подальшого розширення тут не  виявилося.  
Формування портово-промислового комплексу Марселя, який отримав найменування Марсель - Фос, почалося в 1960-е гг. Спочатку була освоєна солона лагуна Бер, розташована між містом і знаходяться в 50 км на захід від нього гирлом Рони. На берегах цієї лагуни був створений найбільший в країні комплекс нафтопереробних і нафтохімічних виробництв, що працює на нафті, одержуваної із країн. Одночасно на судноплавному каналі, що сполучає лагуну з морем, були споруджені два морських порти. Це нафтовий порт Лавера, де розвантажуються танкери дедвейтом до 250 тис. Т і де бере початок найбільший із західноєвропейських нафтопроводів Лавера - Карлсруе (ФРН). Це також рудний порт Порт-де-Бук, який отримує бразильську, австралійську, мавританську руду і коксівне вугілля із США та Австралії. На їх базі неподалік споруджено металургійний завод. Тут же знаходиться термінал, який одержує скраплений газ з Алжиру. Так в районі затоки Фос і лагуни Бер виникла найбільша промислова зона, найтіснішим чином пов'язана з портовими функціями Марселя та його оточенням.  
В 1990-х гг. портово-промисловий комплекс Марсель- Фос піддали деякої переплануванні і перепрофілюванню. Нині порт Марселя все більше спеціалізується на виконанні курортно-пасажирських функцій, забезпеченні каботажні-круїзних маршрутів. А Фос, навпаки, перетворюється на ще більш великий міжнародний торгової порт з новими причалами для обробки контейнерів, наливних вантажів і суховантажів. Тут концентруються головні промислові функції всього комплексу.

 

 

 

2.3. Німеччина (Гамбург)

 

Порт Гамбурга - це понад 300 причалів для океанських і морських судів. Довжина причальної стінки 46 кілометрів. У порту близько 200 контейнерних перевантажувачів і кранів, частина з них оснащена програмним забезпеченням та інформаційними системами передачі даних. Так само в порту достатньо техніки для перевалки насипних і навалочних вантажів, у тому числі близько 30 навантажувальних пневматичних комплексів для зернових вантажів. Порт розташований в гирлі річки Ельби і віддалений від моря на 100 км, при цьому він доступний для найбільших судів. Тут вільно можуть оброблятися балкери дедвейтом до 250.000 тонн. На початку 2003 року в порт Гамбург здійснили захід сучасні судна - контейнеровози місткістю 8.000 TEU. Безпечне судноплавство на Ельбі в будь-який час доби і за будь-якої видимості забезпечує безперервний ланцюг радіолокаторів і сучасна система навігації, створних знаків і огороджень разом з буксирної і лоцманської службами порту.

                                                            8

            

Порт Гамбурга пропонує своїм клієнтам 4 контейнерних і 8 багатоцільових терміналів. На провідних контейнерних терміналах можуть оброблятися контейнерні судна нового покоління, в вантажні приміщення і на палуби яких спокійно укладаються ряди висотою по 18 контейнерів. Продуктивність вантажних робіт на контейнерних терміналах становить 2.500 і більше TEU на день. Це дозволяє навіть найбільшим контейнерним судам покинути порт не пізніше, ніж через 24 години.  
Не дивлячись на те, що 93% вантажообігу генеральних вантажів в порту Гамбурга припадає на контейнери, конвенціональні і генеральні вантажі також мають велике значення для порту. До конвенціональних генеральних вантажів належать вантажі в коробках і мішках, а також накатні, великовагові та негабаритні вантажі .В порту існують спеціальні термінали для перевалки автомобілів, будівельного і промислового устаткування, різних машин, продуктових і швидкопсувних вантажів, для паперу, картону, целюлози, металобрухту , мінеральних добрив, для цукру, кави і какао в мішках.  
Гамбург є ​​одним з найважливіших портів в Європі, де перевантажується папір. Він також є найбільшим торговим майданчиком для фармацевтичного сировини. Крім цього, в порту Гамбурга знаходиться найбільший в світі складський центр для зберігання килимів. 
Це портове місто, а також одна з 16 федеральних земель Федеративної Республіки Німеччини, розташоване біля місця впадання річки Ельби в Північне море. Його аванпорт – Куксхафен.

 

                                                        9

2.4. Бельгія (Антверпен)

Порт Антверпен розташований в самому центрі материка і пов'язаний з головними індустріальними центрами системою найшвидших і ефективних шляхів доставки вантажів.  
Комбінація зручних шляхів доставки, професійна робота всіх структур і можливість приймати вантажі практично всіх типів, його розміри і додаткові сервіси роблять порт в Антверпені по справжньому світовим.