Лісові ресурси України

Фіксування результатів захисту курсової роботи

 

 

 

 

 

 

Національна шкала ____________   

Кількість балів: _______________

Оцінка:  ECTS ________________

 

 

                                 Члени комісії          _______________  _________________

                                                                                                                                           (підпис)                       (прізвище та ініціали)

                                                                   _______________  _________________

                                                                                (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                   _______________  ________________

                                                                               (підпис)                         (прізвище та ініціали

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

                 Вступ………………………………………………………………….

Розділ  1. Історія і специфіка розвитку лісового господарства………………

Розділ  2. Сучасний стан лісової промисловості України……………………

2.1. Лісовий фонд України……………………………………………… 
  2.2. Використання лісових ресурсів……………………………………

2.3. Проблеми галузі……………………………………………………

Розділ 3.Перспективи розвитку лісового ресурсного потенціалу. 
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………. 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анотація

Тимар Г.В. Курсова робота за напрямком підготовки 6.010401 – географія. ДВНЗ “Ужгородський національний університет”, Ужгород, 2013.

У роботі досліджено лісові ресурси України. Розглянуто історію і специфіку  розвитку лісової промисловості, її сучасний стан. У ході роботи ми розглянули основні проблеми, які наявні у  лісовій промисловості, та запропонували  шляхи їх вирішення.

У процесі  дослідження з’ясовано, що Україна не достатньо забезпечена лісовими ресурсами. З кожним роком кількість лісових ресурсів зменшується. Це відбувається завдяки впливу господарської діяльності людини.

Ключові слова: лісові ресурси, лісогосподарський комплекс, лісовий фонд, лісопродукція, деревина.

Annotation

Tymar G.V. Cours de travail dans le sens de la formation 6.010401 - géographie. SHEE "Université Uzhgorod nationale", Uzhgorod, 2013.

Dans ce travail, les ressources forestières de l'Ukraine. L'histoire et les spécificités de l'industrie du bois, son statut actuel. Le travail que nous avons examiné les principaux problèmes qui apparaissent dans l'industrie forestière, et les solutions proposées.

L'étude a révélé que l'Ukraine n'est pas assez sécurisé ressources forestières. Chaque année, le nombre des ressources forestières est réduite. Cela est dû à l'impact des activités humaines.

Mots-clés: les ressources forestières, les forêts du domaine forestier complexe, les produits forestiers, bois.

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній  базі економіки України. Серед міжгалузевих комплексів вага лісовиробничого комплексу по обсягам виробництва складає – 2,8%, по чисельності працюючих – 4,6%, по вартості основних виробничих фондів – близько 2%. Поставками готової продукції і лісоматеріалів комплекс зв’язаний більш ніж з 100 галузями. Україна не має значних запасів лісових ресурсів, які є базою для розвитку лісопромислового комплексу. Загальна площа лісового фонду України складає близько 10 млн. гектарів, в т.ч. покрита лісом – 8,6 млн. га. Нерівномірність розміщення лісових ресурсів є наслідком різноманітних природних умов, але в більшій мірі – впливу господарської діяльності людини, яка призвела до знищення лісів.

На території України переважають  цінні хвойні (сосна, ялина, піхта) і твердолистяні породи, серед яких особливо цінною деревиною є дуб, бук, явір, ясень. Часто зустрічаються клен, черешня, груша, які дають цінну сировину для меблевої промисловості. Охорона та використання лісових ресурсів в Україні регулюється лісовим законодавством.

На найближчу перспективу (10 – 15 років) можливо значно розширити  площу лісів, використавши, еродовані  або низькопродуктивні землі. З  загальної площі таких земель можливо було б використати біля 4 млн га. Заселення цих земель забезпечило б підвищену врожайність сільськогосподарських культур, захист ґрунту, водних басейнів та доріг, покращення екологічної ситуації.

Важливим напрямком збереженням  лісів є пошук резервів деревинної сировини на засаді його більш раціональної хіміко-механічної переробки, використання замінювачів, комплексне використання листя, гілок, кори, стружки, тирси, коріння  та інше.

[Джерело 4, с.41-47]

 

Актуальність теми полягає в  тому, що лісові ресурси посідають  одне з чільних місць в ресурсній  базі економіки України.

Об'єктом дослідження цієї роботи є лісові ресурси України та шляхи їх покращення.

Предметом дослідження є характеристика лісових ресурсів, дослідження впливу на них господарської діяльності людини.

Метою даної роботи є визначення та узагальнення шляхів покращення використання лісових ресурсів України.

Основними завданнями поставленої роботи є дослідження сучасного стану лісового господарства та визначення шляхів покращення використання лісових ресурсів України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ І СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

 

Організоване ведення лісового господарства на заході України сягає 13 ст. Відомо, що завдяки зусиллям Данила Галицького (1215 – 1264 рр.) вперше у світовій практиці на території теперішніх Біловезької та Уманської пущ був створений заповідник.

Промислові галузі лісового комплексу  сформувались на території України  в 19 ст. У цей час пошматована  територія України й її економічний  потенціал були підпорядковані інтересам  іноземних держав.

Ліси Західної України поділялись на державні, приватні та общинні. При  цьому на території Галичини, Буковини та Закарпаття державні ліси становили 30%, приватні – 62%., общинні – 8%. Ліси цього регіону на той час характеризувались досить високою продуктивністю. Щорічний приріст деревини становив 6150 м³. Однак слабо розвинена мережа шляхів сполучання не давала змогу здійснювати рівномірну експлуатацію лісів. Тому в першу чергу вирубували найбільш продуктивні  насадження в басейнах рік, доставляючи деревину в місце призначення головним чином водними шляхами.

У другій половині 19 ст. в Галичині та Буковині почалося будівництво залізниць з широкими та вузькими коліями. З 1885 по 1898р. експорт лісоматеріалів із Галичини та Буковини збільшився в 13 разів.

[Джерело 11, с.39]

 

          У кінці 19 ст. на території Галичини та Буковини спостерігається інтенсивний розвиток міст, транспорту і промисловості. Особливо високими темпами розвивається деревообробна промисловість. У 1877 р. на території Галичини діяло 556 лісопильних заводів. У Буковині переробка деревини була зосереджена в Чернівцях і Сторожинецькому окрузі. В Закарпатті лісопиляння розвивається в містах Буштино та Сігет. Розвиток лісопиляння зумовив надмірну експлуатацію лісів, скорочення лісистості території.

 Так за останні 30 років  19 ст. площа лісів у Галичині скоротилася на 100 тис. га. Особливо відчутно скоротилась площа лісів у Буковині.

 У повоєнні роки лісова  та деревообробна промисловість  розвивались повільно, оскільки  ми не були конкурентоспроможними  на світовому ринку, мали відсталу  техніку та технологію.

Організоване ведення лісового господарства на територій Східної  України сягає Київської русі. Ще в 11 – 12 ст. здійснювалася охорона  лісів.

Історія розвитку галузей лісового комплексу Східної України тісно  пов’язана з історією Російської імперії, в складі якої вона перебувала протягом трьох століть. До 17 ст. у  Східній Україні було багато лісів. Великої шкоди лісам України  завдало будівництво  заводів.

Винищення лісів призвело до значного зменшення лісистості території  Східної України. Тільки за період з 1819 по 1913 рік лісистість території  Полтавської губернії зменшилась з 13 до 5%, Чернігівської – з 21 до 14%, Київської – з 20 до 17%.

Перед Першою світовою війною ліси  Східної України перебували головним чином у приватній власності. При цьому слід зазначити,  що частка державних лісів поступово зменшувалась.

Важливе місце в економіці лісового комплексу посідає лісогосподарське виробництво, основне завдання якого — це вирощування продуктивних стиглих насаджень, захист і охорона лісів. Кінцевим результатом лісогосподарського виробництва є вирощений стиглий ліс і сукупність матеріальних благ, які отримують народне господарство та населення в процесі вирощування лісу (гриби,  ягоди,  плоди, лікарські рослини, продукція бджільництва та мисливства, матеріальні і соціальні блага від використання  захисних рекреаційних й інших корисних  функцій лісу).

  Лісовирощування характеризується великою тривалістю виробничого циклу. Вирощування стиглих березових, грабових,  осикових насаджень триває 40-50 років,   соснових , ялинових і ялицевих — 70-90 років,  дубових і букових — 100-120 років.

Процес лісовирощування відбувається головним чином під впливом природних факторів (родючість ґрунтів, клімат та ін. ). Їх вплив на лісовирощування значно більший,ніж в сільському господарстві, тому їх необхідно особливо поглиблено вивчати. Помилки на початку виробничого циклу мають довгострокові негативні економічні і екологічні наслідки, їх необхідно виявляти й усувати в перші роки лісовирощування.

[Джерело 3, с.42]

 

         Процес виробництва в лісовому господарстві вимагає накопичення значних запасів деревини. Деревні запаси не можна обновити за короткий строк. Втрати деревного запасу безповоротні. У зв’язку з цим, функція охорони та захисту лісів у лісогосподарському виробництві є надзвичайно важливою.

Лісогосподарське виробництво слабо механізоване. Воно зосереджене на великій території,  знаходиться просто неба і перебуває під впливом природних факторів (дощ, сніг). Ці особливості лісогосподарського виробництва створюють труднощі в організації виробництва та праці, стримують формування кваліфікованих кадрів.

Специфічним є лісозаготівельне виробництво, яке забезпечує заготівлю та транспортування лісоматеріалів на кінцеві пункти. Виробничий процес лісозаготівель характеризується відносно короткою тривалістю виробничого циклу і постійно переміщається по території лісового фонду . На нього істотно впливають природні фактори — клімат, рельєф та ін.

На відміну від лісогосподарського та лісозаготівельного комплексів, виробництва деревообробної та целюлозно-паперової промисловості зосереджені в цехах, в яких створені сприятливі умови для праці і відпочинку. Природні фактори істотно не впливають на технологічні процеси й організацію цих виробництв. Однак доцільно зауважити, що багато виробництв деревообробних підприємств пов’язані з використанням шкідливих для здоров¢я людей хімічних речовин, забруднюють навколишнє середовище.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ЛІСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

 

В умовах незалежності України лісова промисловість має  особливе значення для підвищення рівня забезпеченості держави та населення продукцією лісового комплексу та покрашення, за рахунок збільшення обсягів лісових  насаджень, екологічної обстановки.

За попередніми даними, в 1998р., у  зв’язку з скороченням обсягів  виробництва лісової промисловості, у зв’язку з скороченням поставок деревини з інших регіонів і розривом господарських зв’язків, Україна  недоодержала (в круглому обчисленні) близько  6 млн. м³ лісової сировини та біля  22%  виробленої з неї  продукції. В цілому  в 1997 р.  обсяги продукції лісової промисловості скоротились на 7,6 млн. грн. Такі втрати були спричинені,  в першу чергу , неефективністю  та  неінтенсивністю  використання  деревинних ресурсів, яких і без того не вистачає. В Україні інтенсивність використання лісових ресурсів є найнижчою серед країн Європи.

[Джерело 3, с.43]

 

          Значні обсяги деревини Україна не добирає у лісах неспеціалізованих  фондотримачів, а також у захисних смугах полів, річок і водоймищ.

Однією  з причин уповільнення темпів розвитку раціональних технологій і удосконалення  галузевої структури випуску  продукції лісової промисловості  була порочна орієнтація на поставки деревини і продукції, яка виготовлена  на її основі, з інших регіонів. Тому в нас не досягло належного  розвитку виробництво плит, картону  і прогресивної тари. Склалася парадоксальна  ситуація, коли за рахунок власних  ресурсів потреби держави в деревній сировині та продукції лісової промисловості  задовольняються тільки на 1/3, тоді як деревні відходи використовуються тут на 50-60%, а використання біомаси є значно нижчим, ніж у розвинутих країнах.

 З  переходом до ринкових відносин  і завоюванням Україною незалежності  підвищення ступеня задоволення  її потреб у лісопродукції  за рахунок місцевих ресурсів  набуває особливої актуальності, оскільки для збереження існуючого  рівня виробництва необхідно  щорічно закуповувати деревину  та її продукти на суму до 4 млрд. дол. США.