Страховий ринок у системі ринкових відносин в Україні

• для забезпечення захисту споживача, захисту економіки в цілому, повинні бути встановлені відповідні в розумних межах регулюючі положення;
• страховики повинні допускатися на ринок, відповідаючи суворим ліцензійним критеріям;
• страхування є виключним видом діяльності страхового товариства;
• держава не повинна перешкоджати виходу на національний ринок іноземних страховиків;
• держава повинна установити чіткі межі правового поля для заключення страхових контрактів;
• держава повинна мати спеціальні законоположення по податкових пільгах, звільненнях, відрахуваннях в страховій області, зокрема, в пенсійному страхуванні, близькому до страхування життя;
• кожна держава повинна мати незалежний спеціалізований орган в справі нагляду за страховою діяльністю (в Україні Укрстрахнагляд);
• відомство страхового нагляду повинно здійснювати нагляд «апріорі», допускаючи страхову компанію на ринок, а в процесі її діяльності здійснювати контроль за укладанням і виконанням договорів страхування на місцях;
• страхові компанії, здійснюючи страхову діяльність, повинні мати достатній запас платоспроможності і працювати на адекватних тарифах;
• страхові продукти, які допускаються на ринок, також повинні попередньо погоджуватися. Якість страхового продукту визначається не тільки його вартістю, а й тими громадянськими відносинами, які в нього закладені та ін..

Цілком природно, що становлення  українського страхового ринку буде проходити з певними виключеннями з вищенаведених правил. Проте  рівень прояву характерних рис цих  правил на страховому ринку може бути мірилом інтегрованості українського ринку у світовий.

Позитивним прикладом цього  може бути досвід роботи Національної акціонерної  страхової компанії (НАСК «Оранта»), яка розширює географію  своєї діяльності і зміцнює зв’язки  з великими страховими фірмами-партнерами з Великобританії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Польщі, Росії, Молдови та інших держав. У процесі переходу до ринкових відносин НАСК «Оранта» враховує досвід європейських країн по страхуванню і визначила для себе чіткі стратегічні цілі:

— розвиток та розширення всіх видів страхування завдяки впровадженню європейських та світових технологій;

— реалізація страхових продуктів  у прямій залежності від потреб ринку;

— максимальний обсяг охоплення  ринку, повне обслуговування потреб клієнтів, лідерство у питаннях зниження собівартості страхових премій;

— побудова розгалуженої мережі індивідуального обслуговування, пошук та розробка нових видів страхування;

— зміцнення та вдосконалення організаційно-територіальної мережі;

— зміцнення матеріально-технічної  бази, всеохоплююча комп’ютеризація, створення локальної мережі зв’язку.

Стратегічна мета НАСК «Оранта» на перспективу  полягає в тому, щоб бути достойним  партнером в світовому страховому бізнесі. Практично страховий ринок  в Україні сформований і структурований як за наявністю страхових компаній і товариств за відповідним статутом і організаційними формами, так і за видами діяльності, що чітко визначили ринкові ніші і ринкові сегменти за цією ознакою, тобто по суті створилися окремі страхові ринки по конкретних видах діяльності.

В цілому можна констатувати, що практично вже створені організації і правові основи для формування ринкових відносин в страхуванні та розвитку ринків окремих страхових продуктів на різних рівнях. Проте чинне законодавство потребує удосконалення в напрямі більш чіткої регламентації організаційно-економічних питань розвитку страхування та визначення фінансових результатів роботи страховиків.

В умовах ринкової економіки  добровільне страхування стає пріоритетним і у зв’язку з цим на часі стоїть важлива проблема відродження довіри населення до страхування, як однієї з дієвих форм соціального захисту громадян і посилення уваги страховиків до населення, як основного партнера.

 Одним з найважливіших  напрямів розвитку і ефективного  функціонування страхового ринку  є забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності страховиків і страхувальників.

Важливим напрямом залишається  впровадження зарубіжного досвіду  організації страхування і ефективного  функціонування страхового ринку, оскільки в розвинутих країнах існує чітка  національна система координації діяльності страхових організацій при провідній ролі держави у розробці програм і стратегії розвитку страхування, а також є позитивний досвід розвитку кооперативних страхових організацій.

На сьогоднішній день розвиток практичного маркетингу і організація ризик-менеджменту в страховій діяльності є одним з першочергових завдань при будь-якій економічній і ринковій ситуації, а створення відповідних організаційних структур повинно вирішуватися самостійно кожною страховою компанією. Перспективним в силу змін форм власності є добровільне страхування майна юридичних осіб і особливо акціонерних товариств.

Необхідно також відзначити, що Експертною радою з питань страхування  при Кабінеті Міністрів України  при участі Ліги страхових організацій, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Міністерства економіки, Міністерства фінансів і Міністерства юстиції України розроблено «Концепцію розвитку страхової діяльності в Україні». В ній, зокрема, відзначається, що входження України в систему господарських зв’язків і перебудова її економіки вимагають розвитку страхової справи в нашій країні з урахуванням досвіду розвинутих країн. Акцентується також увага на тому, що держава заінтересована в розвитку страхової справи як однієї із складових механізму підтримання стабільного рівня суспільного виробництва і покриття непередбачуваних втрат підприємств, установ, організацій та громадян при настанні страхових випадків. Концепція передбачає створення умов для функціонування і розвитку національного страхового ринку. Основними цілями Концепції визначені:

- створення правового середовища для забезпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг;

- визначення форм і напрямів  страхової діяльності, які найбільше  відповідають сучасному стану  економіки і потребам держави, страховиків і страхувальників;

- формування механізму регулювання  страхової діяльності і забезпечення  дотримання страховиками і страхувальниками  прав та обов’язків по страхуванню;

- удосконалення способів і форм  державного регулювання страхового  ринку, у тому числі контролю  за діяльністю страховиків;

- включення страхування в число  найважливіших фінансово-економічних  механізмів регулювання економіки;

- визначення умов, які забезпечують  фінансову стабільність страховиків,  напрямів страхування, страхового  ринку;

- створення системи обліку і звітності сфери страхової діяльності з метою формування банку достовірної інформації і її доступності.

Таким чином, основні напрями розвитку і ефективного функціонування національного  страхового ринку нерозривно пов’язані  зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням його організаційної структури.

ВИСНОВКИ

Досвід функціонування національного  страхового ринку показав, що зростання  кількості страхових компаній не означає якісних змін у страховій  сфері. І перш за все в наявності  конкуренції страхових послуг. Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості страховиків стали проблеми їх адаптації до ринкової кон’юнктури і конкурентного середовища та можливості в забезпеченні фінансової стійкості як самих компаній, так і їх страхових операцій. В результаті цього кількість страхових компаній на початок 1998 р. зменшилася до 233 порти приблизно 800 різних страхових організацій, які функціонували в початковий період становлення національного страхового ринку.

Економічні інтереси страховиків  та страхувальників найбільш повно реалізуються на страховому ринку, який являє собою складну, багатофакторну, динамічну, відповідним чином структуровану систему економічних відносин, що виникають між суб’єктами ринку з приводу забезпечення потреби у страховому захисті.

Основні напрями розвитку і функціонування страхового ринку нерозривно пов’язані  зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням організаційної структури  ринку. В цілому національний страховий  ринок представлений досить широким  аспектом страхових компаній і товариств за статусом і організаційними формами, що є позитивним моментом в формуванні інфраструктури можливої їх участі в основних видах страхової діяльності на національному страховому ринку. Найбільшого розповсюдження набули закриті страхові акціонерні товариства — страхові компанії (59,2%), страхові акціонерні товариства — страхові компанії (17,6%) і відкриті акціонерні товариства — страхові компанії (9,9%), тобто ці три типи страхових організацій є домінуючими (86,7%) на страховому ринку, в тому числі в страхуванні майна. Практично страховий ринок структурований також за видами діяльності і чітко визначилися ринкові ніші за цією ознакою, тобто по суті виділилися страхові ринки по окремих видах страхових послуг.

В умовах ринкової економіки добровільне страхування є пріоритетним.

Для забезпечення фінансової стійкості  і платоспроможності страхових  організацій доцільно розмір страхового фонду встановити в межах 0,5-1,0 млн. ЕКЮ з поступовим досягненням  цього показника протягом кількох  років. Це дозволить створити фінансово стійкі страхові компанії і обумовить стабільне функціонування національного страхового ринку.

Розвиток практичного маркетингу і організація ризик-менеджменту  в страховій діяльності залишається  одним з першочергових завдань, яке організаційно повинно вирішуватися в кожній страховій компанії. Це один з методів комерційної діяльності страхових компаній і вивчення ринку страхових послуг при будь-яких економічних і ринкових ситуаціях та важливий захід збутової діяльності, спрямований на ефективне просування страхових послуг від страховика до споживачів. В крупних страхових компаніях таких, як НАСК «Оранта» питання  маркетингу, ризик-менеджменту і ділової стратегії займаються Департаменти економічного аналізу та маркетингу, до складу якого входить Управління економічного аналізу і зведеного планування, маркетингу та ділової стратегії, а в регіональних структурах (обласних дирекціях) — відділи зведеного планування та економічного аналізу. Створення відповідних маркетингових структур вирішується самостійно кожною страховою компанією.

Важливим напрямом залишається  впровадження зарубіжного досвіду  організації страхування і ефективного  функціонування страхового ринку, оскільки страхові компанії в розвинутих країнах добре знають сильні і слабкі сторони клієнтів, мають певний досвід ринкових перетворень, вимушені постійно оцінювати ризик і прогнозувати страхові події, розробляти рекомендації по підвищенню ефективності роботи страховиків і страхувальників та по виконанню страхових зобов’язань по заключенних договорах. Це, зокрема, досвід США, Англії, Франції, Ізраїлю, Канади, Японії, та інших країн. З досвіду розвинутих країн для наших умов має інтерес система організації страхування та національна система координації функціонування страхових організацій при провідній ролі держави у розробці програм і стратегії розвитку страхування та у його здійсненні, а також досвід функціонування кооперативних страхових організацій, в тому числі і товариств взаємного страхування (ТВС), які успішно конкурують на страхових ринках з традиційними страховими компаніями.

Стосовно вимог ринкового середовища особливо відстає база інформаційного забезпечення функціонування страхового ринку, існують проблеми методології  страхування та його економіки й організації, а також підготовки і перепідготовки кадрів. Необхідно відзначити, що в останні роки зміцнився блок преси і реклами страхового ринку в зв’язку із заснуванням в 2007 р. всеукраїнського науково-практичного журналу для професіоналів «Финансовые услуги», розрахованого на працівників страхової, банківської та інших сфер фінансових послуг. Фактично розширилось не тільки інформаційне поле страхового ринку, а й з’явилася можливість для поглибленого і професійного розгляду питань теорії і методології страхової діяльності, формування і ефективності функціонування національного страхового ринку, висвітлення досвіду зарубіжних страхових ринків.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про страхування» // Голос України. - 1996. - № 68 (1318).
2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» )із змінами, внесеними законами України № 607/97-ВР від 04.11.97 р. та № 639/97-ВР від 18.11.97 р.) // Галицькі контракти. - 1998. - « 1-2.
3. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування»  від 21 жовтня 1997 р. // Урядовий кур’єр. - 1997. - 15 листопада. - С. 12.
4. Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності» від 18 лютого 1991 р. // Підприємництво і ринок України. - 1992. - № 7. - С.22-23.
5. Закон України «Про підприємницьку діяльність від 27 березня 1991 р. // Відомості Верховної ради України. - 1991. - № 14. - Ст. 168.
6. Конституція України. - К.: Право, 1994, 1996. - 64 с.
7. Акименко А. Развитие отечественного страхового рынка — шаг к укреплению национальной безопасности Украины // Финансовые услуги. - 2008. - № 5-6. - С. 58-60.
8. Архипов А.П. Управление страховой компанией в условиях кризиса платежеспособности // Финансы. - 2006. - № 11. - С. 40-43.
9. Архипов А.П. Структура региональных страховых рынков // Финансы. - 2007. - № 3. - С. 44-48.
10. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. - М.: Финансы и статистика. - 2006. - 192 с.
11. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. - К.: Товариство «Знання», КОО. - 2008. - 374 с.
12. Барановський О.І. Розвиток страхового бізнесу в Україні // Фінанси України. - 2006. - № 8. - С. 85-93.
13. Белоусов С. Страховой рынок нуждается в поддержке // Финансы. - 2007. - № 3. - С. 54.
14. Воблый К.Г. Основы экономики страхования. - М.: Изд. центр «АНКИЛ», 2010. - 226 с.
15. Грушко В.І., Пилипченко О.І. Фінансові ризики. Навч. посіб. - К.: Знання, 2008. - 188 с.
16. Жиденко К. Правління Ліги обговорило зміни і доповнення до Закону. Україна-Business, №35 від 6.10.99 р., 5 с.
17. Журавлев Ю.М., Секерт И.Г. Страхование и перестрахование: теория и практика. - М.: Изд. центр «АНКИЛ», 2010. - 192 с.
18. Зальотов О. Проблеми інтеграції на страховому ринку України. // Финансовые услуги №1-2, 2008, 10-13 с.
19. Заруба О.Д. Страхова справа. - К.: Знання, 2008. - 321 с.
20. Клапків М.С. Загальні умови страхування як необхідний елемент правового регулювання страхових відносин // Право України. - 2005. - № 12. - С. 40-45.
21. Клапкив М.С. Формы и сферы сочетания рынков //Финансовые услуги. - 2007. - № 1. - С. 12-15.
22. Клапків М.С., Ткаченко І.С. Зарубіжна практика застосування теорії ризику в страховому підприємництві // Фінанси України. - 2007. - № 11. - С. 103-111.
23. Криворучко А.В. Розвиток страхового ринку в сільському господарстві // Економіка АПК. —2007. - № 6. - С. 66-70.
24. Кривошпик Т.Д. Страхування майна громадян. Розділ в книзі “Страхування”: К., КНЕУ, 2008. – С. 303-326.
25. Коноплицкий В.А., Филина А.И. Маркетинг, рынок, финансы (терминологический словарь-справочник). - К.: Импекс. -2009. - 184 с.
26. Ларіонова Л. Страховий ринок в Україні. Яким йому бути? // Фінанси України. - 2006. - № 8. - С.  89-94.
27. Лутак Н.Д. Пути интегрирования украинского страхового рынка в мировой // Финансовые услуги. - 2007. -  № 1. - С. 20-24.