Розробка пропозицій щодо покращення фінансофої стійкості підприємства

         Отримання платежів від дебіторів  є одним з основних джерел  надходження коштів на підприємство, тому виручка від продажу є  єдиним засобом для погашення  всіх видів кредиторської заборгованості. Надходження грошових коштів  від продажу визначає можливості  підприємства щодо погашення  боргів кредиторам. Як правило,  більша частина дебіторської  заборгованості формується як  борги покупців. Встановлення з  покупцями таких договірних відносин, що забезпечують своєчасне і  достатнє надходження коштів  для здійснення платежів кредиторам  – головне завдання управління  рухом дебіторської заборгованості, відповідне виконання якого призводить до покращення фінансової стійкості. Управління рухом кредиторської заборгованості – це встановлення таких договірних відносин з постачальниками, які ставлять строки і розміри платежів підприємству у залежності від надходження коштів від покупців. Отже, йдеться про одночасне управління рухом як дебіторської, так і кредиторської заборгованості, що безумовно дасть позитивний вплив на фінансову стабільність підприємства.

           Для розробки заходів щодо  виходу підприємства із кризи,  відновленню економічних умов, що  забезпечують стабілізацію проведення  й ліквідації їх простроченої  кредиторської заборгованості, необхідно  забезпечити створення діючої  системи нормативно-правових актів,  організаційно-економічних, фінансових  і управлінських технологій. Таким  чином, у деяких підприємств  відкритими залишається велика  кількість проблем, пов’язаних  з утворенням кредиторської заборгованості, але, незважаючи на виникнення  досить складного становища, необхідно  створити на підприємстві сприятливі  умови для оптимізації кредиторської  заборгованості, що, безсумнівно, дозволить  їм сьогодні вижити, самим створюючи  стабільність.

          Основні завдання при управлінні  на даному етапі – аналіз  фінансового стану підприємства  й використання методів оцінки  дебіторської та кредиторської  заборгованостей.

          Облік розрахунків із суміжними  організаціями, у яких кожне  конкретне підприємство може  виступати по черзі в якості  постачальника, підрядника, покупця,  замовника, дебітора й кредитора  становить істотну частину бухгалтерської  діяльності. На деяких підприємствах  для цих цілей у бухгалтерії  створюють окрему ділянку, фахівці  якої добре знають касові операції  й володіють усіма формами  безготівкових розрахунків: платіжними  дорученнями, платіжними вимогами, інкасовими дорученнями, акредитивами, чеками і векселями. Вони, як  правило, мають більші навички  й досвід пред’явлення претензій по виконанню договірних зобов’язань.

         Не вступ або несвоєчасний  вступ грошового виторгу або  оплачених заздалегідь  матеріальних  ресурсів порушує ритмічність  господарської діяльності. Виникають  дебіторські заборгованості, які  нерідко приводять до фінансових  витрат і руйнуванню, що встановилися, партнерських зв’язків.

        Увесь спектр заборгованостей  підприємства по сукупності договорів  з контрагентами може бути розбитий на два види: дебіторські заборгованості та кредиторські [48].

         Дебіторські заборгованості, згідно  з бухгалтерським законодавством, є активами підприємства, на які,  у випадках крайньої необхідності (наприклад, при банкрутстві), може  бути накладений арешт. Тому, нормативні  документи зобов’язують підприємство для стягнення дебіторських заборгованостей подавати позовні заяви в арбітражний суд. При позитивному рішенні воно могло б розраховувати на примусове виконання, якщо в його боржника є кошти. Інакше потрібно включати інструмент банкрутства й розпродажу майна боржника, потім невизначений час перебувати в черзі на задоволення своїх вимог, тому що звичайно підприємства банкрути мають численні борги. При поверненні боргу сума заборгованості включається в позареалізаційні доходи, які враховуються при розрахунку бази по податкові на прибуток.

         Кредиторська заборгованість підприємства  є більш сприятливою, тому що  це сума його боргу іншій  організації по договірних зобов’язаннях.  Вона теж списується після  закінчення строку позовної давності  й вважається позареалізаційним  доходом підприємства.

         Залучення позикових коштів в  оборот підприємства – явище  нормальне. Це сприяє тимчасовому  поліпшенню фінансового стану,  але за умови, що вони не  заморожуються на тривалий час  в обороті й вчасно вертаються. А якщо ні, то може виникнути  прострочена кредиторська заборгованість, що в остаточному підсумку  призводить до виплати штрафів  і погіршенню фінансового   становища. Тому, у процесі аналізу  необхідно вивчити склад, давнину  появи  кредиторської заборгованості, наявність, частоту й причини  утворення простроченої заборгованості  постачальникам ресурсів, персоналу  підприємства по оплаті праці,  бюджету, визначити суму виплаченої  пені за прострочення платежів.

  При наявності позитивних результатів від продажу продукції (товарів, послуг, робіт) організація може мати нестійке фінансове становище й у майбутньому – збитки, якщо існує тенденція зростання дебіторської заборгованості внаслідок некваліфікованого керування нею. Тому в якості завдань по організації управління дебіторською заборгованістю, можна виділити наступні:

1. виключення необґрунтованого збільшення росту дебіторів і суми дебіторської заборгованості;
2. недопущення утворення дебіторської заборгованості з високим ступенем ризику;
3. своєчасне оформлення розрахункових документів по стягненню дебіторської заборгованості й контроль строків оплати;
4. оформлення розрахунків по заборгованості грошовими документами (векселями, акредитивами) і шляхом заліку взаємних вимог;
5. продаж, якщо буде потреба, наявної дебіторської заборгованості з мінімізацією втрат і витрат при здійсненні цієї операції;
6. стягнення простроченої заборгованості через судові органи.

 Сьогодні основна методологічна база для оцінки фінансового стану підприємств, і, в тому числі, кредиторської заборгованості – аналіз балансових коефіцієнтів. Даний підхід надійний, він застосовувався ще при плановій економіці й навіть виступав у якості методологічної основи для таких практичних моделей, як оцінка кредитоспроможності [48].

          Рівень дебіторської заборгованості  визначається багатьма факторами:  вид продукції, місткість ринку,  ступінь насиченості ринку даною  продукцією, прийнята на підприємстві  система розрахунків та ін. Останній  фактор особливо важливий  для  менеджера. Управління дебіторською  заборгованістю припускає, насамперед, контроль над оборотністю коштів  у розрахунках. Прискорення оборотності  в динаміці розглядається як  позитивна тенденція. Велике значення  мають відбір потенційних покупців  і визначення умов оплати товарів,  що передбачаються в контрактах.

          Контроль над дебіторською заборгованістю  містить у собі ранжирування  дебіторської заборгованості по  строках її виникнення. Найпоширеніша  класифікація передбачає наступне  угруповання (днів): 0 – 30; 31 – 60; 61 – 90; 91 – 120; понад 120. Можливі й інші угруповання. Крім того, необхідний контроль безнадійних боргів з метою утворення необхідного резерву.

         Аналіз і контроль рівня дебіторської  заборгованості можна проводити  за допомогою абсолютних і  відносних показників, розглянутих   у динаміці. Зокрема, значний інтерес  представляє контроль над   своєчасністю погашення заборгованості  дебіторами. Для цього можна використовувати  коефіцієнт погашення дебіторської  заборгованості, який розраховується  як відношення середньої дебіторської  заборгованості по основній діяльності (розрахунки з дебіторами за  товари, роботи й послуги; розрахунки  по векселях отриманим; аванси, видані постачальникам і підрядникам)  до виторгу від реалізації.

         Наявність дебіторської заборгованості  в балансі й віднесення її  до найбільш ліквідних активів  не гарантують одержання коштів  з боку дебіторів організації.  Більше того, дебіторська заборгованість  може бути списана в розряд  заборгованості, по якій минув  строк позовної давнини, або  інших боргів, нереальних для  стягнення. У тому випадку,  якщо організація заздалегідь  оцінила реальність та надійність  погашення такої заборгованості, зарезервувала суми під її  списання, ці наслідки не можуть  позначатися на ритмічності функціонування  фірми і її платоспроможності.

            Навпаки, непередбаченість ситуації  можливого погашення дебіторської  заборгованості, втрата значних  коштів в обороті створять  серйозні проблеми з поточною  платоспроможністю й порушать  виробничий процес. Крім того, це  позначиться на формуванні фінансових  результатів, зменшенні суми чистого  прибутку й рентабельності організації.

             У свою чергу, кредиторська заборгованість відноситься до короткострокових зобов’язань, а її залишки по групах кредиторів характеризують їхнє переважне право на майно організації. Це означає, що в  будь-який час кредитори можуть зажадати погашення боргів. При незадовільній структурі активу балансу, що проявляється в збільшенні частки сумнівної дебіторської заборгованості, можлива ситуація, коли підприємство буде нездатне відповідати по своїм зобов’язанням, що може привести до банкрутства.

          З іншого боку, кредиторську заборгованість  можна оцінювати як джерело  короткострокового залучення коштів. Стратегія організації в цьому  випадку повинна передбачати  можливість їх якнайшвидшого  залучення в оборот з метою  раціонального вкладення, в найбільш  ліквідні види активів, що приносять  найбільший дохід.

         Статті дебіторської й кредиторської  заборгованостей беруть участь  у розрахунку різних коефіцієнтів  платоспроможності й фінансової  стабільності. Аналіз цих коефіцієнтів  здійснюється на початок і  кінець року, проводиться їхня  порівняльна оцінка, що характеризує  фінансовий стан організації.

         

 

 

 

 

 

 

 

         

 

 

         

               

     

 

 

 

2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ  СТІЙКОСТІ ПІДРИЄМСТВА ТОВ «ТБ  «ПРОФІТ ГРУП»

 

        2.1 Коротка характеристика підприємства  ТОВ «ТБ «Профіт груп»

 

        Товариство з обмеженою відповідальністю  «ТБ «Профіт груп» - це торгівельне  підприємство, яке здійснює свою  торгово-господарську діяльність  на споживчих ринках Донецької  області. Основним видом діяльності  підприємства є оптова й роздрібна  торгівля молочними продуктами, маслами й жирами тваринного  походження. У цей час дане  підприємство є юридичною особою  й має самостійний звітний  баланс, розрахунковий рахунок і  круглу печатку.

         Підприємство ТОВ «ТБ «Профіт  груп» утворено 17 травня 2010 року. З  липня 2010 року підприємство активно  займається комерційною діяльністю. ТОВ «ТБ «Профіт груп» постійно  стежить за асортиментами й  кількістю товару.

          Метою діяльності Товариства  з обмеженою відповідальністю  «ТБ «Профіт груп» є торгівля  даними продукціями й задоволення  існуючого попиту на неї на  ринку, і, відповідно, одержання  прибутку в процесі цієї діяльності.

         Підприємство має право від  свого імені укладати угоди  купівлі-продажу, обміну й оренди, бути позивачем і відповідачем  у суді, заключати в країні  й за рубежем у встановленому  порядку угоди, здійснювати іншу  діяльність відповідно до чинного  законодавства й дійсного Статуту (див.  Додаток Є).

         Майно підприємства становлять  фінансові ресурси й матеріальні  цінності, що перебувають на балансі  і є власністю товариства. Джерелами  формування фінансових ресурсів  підприємства є прибуток, амортизаційні  відрахування, особисті кошти учасників,  вкладені в статутний капітал.  Розмір статутного фонду ТОВ  «ТБ «Профіт груп» становить  1000 грн.

          Вищим органом управління підприємства є збори учасників або призначені їм представники. У його компетенції перебувають питання визначення головних напрямків підприємницької діяльності, розгляд і затвердження кошторисів, звітів і балансів, обрання й відкликання виконавчого органа й ревізійної комісії, визначення умов оплати праці посадових осіб, розподіл прибутку й визначення порядку покриття збитків і ін.

          ТОВ «ТБ «Профіт груп» забезпечує  гарантований законом мінімальний  розмір оплати праці, умови  праці й  соціального захисту  працівників. Розміри оплати праці  працівників ТОВ «ТБ «Профіт  груп» установлені згідно зі  штатним розписом.

         ТОВ «ТБ «Профіт груп» укладає договори постачання на поставку продукції з різними постачальниками. Перевага віддається тим постачальникам, які пропонують якісну й недорогу продукцію. У період з 2010 по 2011 рік, підприємство збільшило кількість постачальників з 2 до 9. Основним постачальником є ТОВ «Кременецьке молоко». Як тільки машина прийшла, завідувачка складу перевіряє документи, рахунки-фактури, супровідні документи, а потім передає все це в бухгалтерію. Сама ж завідуюча складом  забезпечує прийом й розвантаження товару, проводить підрахунок, звіряє фактичні цифри з тими, що зазначені в накладних. Якщо потрібно, вона складає акт нестачі або надлишків, або псування при невідповідності даних. Для одержання продукції зі складу підрозділу дає заявки на відвантаження товару. Перед цим, торгівельний агент укладає доровора на поставку товару (див. Додаток А), дає заявки, відповідно до яких складаються місячні плани. Після, завідувачка складу оформляє заявку, набивається видаткова накладна (див. Додаток В), товарно-транспортна накладна, податкова (див. Додаток Г). За цим, відбувається відвантаження товару.