Аналіз дебіторської заборгованості підприємства

Методологію обліку, основні  поняття та порядок розкриття  інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». [1]

Згідно П(С)БО 10 «дебіторська заборгованість» визначається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і її сума може бути достовірно визначена.» [1]

Поточна дебіторська  заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визначається активом  одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та /або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визначається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування (Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну №304 від 30.11.2000). [37]

Довгострокова дебіторська  заборгованість це сума, не виникає  в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Дебіторська заборгованість поділяється на:

- безнадійну 

- сумнівну 

- дійсну.

Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється  на:

- дебіторську заборгованість  за роботи, товари, послуги; 

- векселі отримані;

- дебіторську заборгованість  за розрахунками;

- іншу поточну дебіторську заборгованість.

Таким чином, облік дебіторської заборгованості в Україні регулюється  чітко визначеним нормативом – П(С)БО 10. Інформаційною базою для аналізу дебіторської заборгованості є також «Баланс» Форма №1 [25], Форма №2 «Звіт про фінансові результати» [26], а також Форма №5 «Примітки до річних звітів».

  Відповідно дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну в свою дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення, ймовірності її погашення, оцінки відображення її в балансі.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ході нормального  операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська  заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає під час нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов'язана з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендарів за операціями фінансової оренди, працівників за наданими їм позиками], але передбачається, що вона буде погашена в термін менше 12 місяців, то така заборгованість визнається поточною.

Поточна дебіторська  заборгованість класифікується за трьома напрямками:

1. Дебіторська заборгованість, за якою існує впевненість  у погашенні її боржником; 

2. Дебіторська заборгованість, за якою існує невпевненість  у погашенні її боржником; 

3. Дебіторська заборгованість, за якою немає впевненості  у погашенні її боржником або закінчився строк позовної давності.

Алгоритм управління дебіторською заборгованістю має наступні складові:

• фінансовий аналіз діяльності організації-постачальника;
• розробка кредитної політики організації;
• прийняття рішення про надання кредиту, страхування дебіторської заборгованості;
• зміна кредитної політики організації;
• контроль за відвантаженням продукції, випискою рахунків та його відправкою покупцю; складання картотеки дебіторів;
• контроль за фінансовим станом дебіторів;
• прийняття рішення про можливість використання факторингу або форфейтингу;
• при непогашенні боргу або його частини встановлення оперативного зв’язку з дебітором на предмет визнання ним боргу;
• звернення до господарського суду із позовом про стягнення простроченої заборгованості;
• порушення справи про банкрутство;
• компенсація збитків з фонду безнадійних боргів. 

 

 

1.2 Фактори, що визначають обсяг дебіторської заборгованості підприємства

 

 

Розмір дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які поділяються на зовнішні та внутрішні (рис. 1.1. і 1.2).

 

Рис. 1.1. Склад зовнішніх факторів, що визначають розмір дебіторської заборгованості

 

Зовнішні фактори практично  не залежать від діяльності підприємств  і обмежити їх вплив досить складно. Внутрішні – залежать від того, наскільки фінансовий менеджер володіє навичками управління дебіторською заборгованістю.

Рис. 1.2. Склад внутрішніх факторів, що визначають розмір дебіторської заборгованості

 

Дебіторська заборгованість покупців – це фактично безвідсоткова  позика контрагентам. Її рівень визначається підприємством за умовами розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови є суворими, то зменшується обсяг продажу товарів через те, що покупці не мають можливості придбати товар в кредит і, відповідно, зменшується величина дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з’являється більше замовників, зростає товарооборот і сума дебіторської заборгованості.

Послаблення розрахункових  умов, що збільшує дебіторську заборгованість покупців, має свої переваги і недоліки. Так, з одного боку – це зростання обсягу продажу товарів та прибутку, а з іншого – збільшення суми безнадійних боргів та додаткові фінансові витрати через наявність на балансі дебіторської заборгованості.

Перш ніж прийняти рішення про послаблення розрахункових умов, слід порівняти витрати від утримання на балансі додаткової дебіторської заборгованості контрагентів з вигодою від зростання обсягу продаж. Якщо результат такого порівняння дає прибуток, то підприємство може послабити покупцям свої розрахункові умови.

Однак послаблення вимог  щодо розрахунків не завжди дає такий  результат. Інколи додаткові витрати  на безнадійні борги та утримання  на балансі додаткової дебіторської заборгованості значно перевищують  прибуток від додаткового товарообороту. Результатом може стати накопичення на балансі, окрім старої, ще й нової дебіторської заборгованості. В цьому випадку краще не змінювати умови розрахунків, тобто не послаблювати їх.

 

 

3.   Методика аналізу дебіторської заборгованості на підприємстві

 

 

Велика увага при  аналізі поточних активів повинна  бути приділена дебіторській заборгованості. При наявності конкуренції і  складностей збуту продукції  підприємства продають її, використовуючи форми наступної оплати. Тому дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотного капіталу.

Багаторічний досвід соціально-економічного розвитку розвинутих країн переконливо довів неможливість успішного функціонування підприємства без правильної організації управління дебіторською заборгованістю.

 Дебіторська заборгованість  здатна активно впливати на  об'єм і структуру грошової  маси, платіжного обороту, швидкість  обігу коштів. Різке збільшення  дебіторської заборгованості і  її частки в поточних активах  може свідчити про необачну  кредитну політику підприємства стосовно покупців або про збільшення обсягу продажів, або неплатоспроможність і банкрутство частини покупців. З іншого боку, підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться.

Довготривале неповернення дебіторської заборгованості викликає дефіцит грошових ресурсів, що відповідно здатне знизити фінансову активність підприємства.

Отож керівництво підприємств  повинне звернути увагу на проведення детального аналізу дебіторської заборгованості, значення якого зростає в кризових умовах сьогодення.

Як правило, вивчати  дебіторську заборгованість можна  за наступними основними напрямками:

•    визначення питомої ваги дебіторської заборгованості в загальній сумі оборотних активів;

•       оцінка складу і структури дебіторської заборгованості;

•        розрахунок періоду погашення та її оборотності;

•        вивчення впливу факторів на заборгованість даного типу;

•       визначається частка сумнівної та безнадійної заборгованості у загальному обсязі дебіторської заборгованості;

•    порівнюється обсяг дебіторської заборгованості з розмірами кредиторської.

Джерело аналізу - баланс підприємства, для внутрішнього аналізу  застосовуються відомості аналітичного обліку (журнал-ордер або відомість  обліку розрахунків з покупцями і замовниками). Слід наголосити, що детально аналізується дебіторська заборгованість з метою прийняття поточних управлінських рішень, спрямованих на її скорочення, і для застосування своєчасних заходів по стягненню сумнівної дебіторської заборгованості. З метою аналізу розрахунків з покупцями і замовниками по даних аналогічної відомості складається аналітична таблиця, форма якої може бути наступною.

Аналіз дебіторської заборгованості доцільно проводити  в певній послідовності та розпочинати  з проведення горизонтального та вертикального аналізу, який покаже вагу складових елементів дебіторської заборгованості та частку дебіторської заборгованості в структурі оборотних активів і в структурі балансу.

Особливу увагу в  процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяють статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги", яка має найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість відображається в балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто як сума дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів.

1) загальну суму дебіторської заборгованості;

2) заборгованість щодо  окремих покупців, замовників і  строків виникнення заборгованості понад один рік. Таку заборгованість за наявності виправдувальних документів можна віднести до позареалізаційних витрат і списати на збитки як дебіторську заборгованість, стосовно якої минув строк позовної давності, або записати (з рішення інвентаризаційної комісії) до резерву сумнівних боргів;

3) за даними відомості  обліку розрахунків з покупцями  і замовниками (або попередньої  аналітичної таблиці) складається  така аналітична таблиця за  якою аналізується стан дебіторської  заборгованості за часом виникнення.

Регулярне ведення такої  відомості дає змогу бухгалтеру аналізувати дебіторську заборгованість і своєчасно вживати заходів  для усунення простроченої заборгованості. Цей аналіз здійснюється за даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб управління. Але, як відомо, для зовнішніх користувачів інформації також дуже важливий стан дебіторської заборгованості підприємства, бо зростання її завжди свідчить про фінансову нестабільність. За даними бухгалтерської звітності (ф. 1, ф. 2) можна визначити низку показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості.

До цих показників належать:

1. Оборотність дебіторської  заборгованості:

Од=В:Д                                                          (1.1)

де Од - оборотність дебіторської заборгованості;

В - виручка від реалізації продукції;

Д - середня дебіторська  заборгованість.

2. Період погашення  дебіторської заборгованості:

Пд = 360 днів : Од,                                                    (1.2)

де Пд - період погашення дебіторської заборгованості;

Од - оборотність дебіторської заборгованості.

3. Частка дебіторської  заборгованості в загальному  обсязі поточних активів: 

Да = [Дз:Па]100,                                                   (1.3)

де Да - частка дебіторської заборгованості в поточних активах;

Дз - дебіторська заборгованість;

Па - поточні активи (2+3 розділ активу балансу).

4. Відношення середньої  величини дебіторської заборгованості  до виручки від реалізації  визначається за формулою:

Дз = Д:В,                                                            (1.4)

де Д - середня величина дебіторської заборгованості;

В - виручка від реалізації продукції.

5. Частка сумнівної  дебіторської заборгованості в  загальному обсязі заборгованості, %.

Показник сумнівної дебіторської заборгованості може бути взятий з балансу (рядок 162 ф. 1).

Методика аналізу показників оборотності дебіторської заборгованості: дані за звітний період порівнюють з даними за минулий рік (або інший  звітний період), визначають зміни  і вивчають причини цих змін, їхню якісну характеристику. Деякі показники за минулий період (оборотність дебіторської заборгованості, або відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації) переносяться з розрахунку, складеного за підсумками минулого року чи іншого виробничого періоду.