Управление финансовым результатом в жилищно-коммунальном хозяйстве

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Января 2014 в 17:21, научная работа

Краткое описание

Метою даної роботи є розробка методологічних основ та практичних рекомендацій щодо управління фінансовим результатом підприємств житлово-комунального господарства України в умовах створення конкурентних відносин.
У рамках зазначеної мети в роботі поставлені такі основні завдання дослідження:
- дослідити властивості і виділити специфічні особливості житлово-комунального господарства;
- охарактеризувати порядок організації фінансів в сучасному житлово-комунальному господарстві країни;
- розглянути сутність фінансового механізму житлово-комунального комплексу та його особливості в умовах формування конкурентного ринку житлово-комунальних послуг;

Содержание

ВСТУП 4
1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ В ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОМУ ГОСПОДАРСТВІ
7
1.1 Фінансові результати діяльності підприємств ЖКГ 7
1.2 Житлово-комунальне господарство та порядок формування фінансового результату в ЖКГ
16
2 МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ПІДПРИЄМСТВ ЖКГ
36
2.1 Сутність, завдання, об'єкти управління фінансовими результатами
36
2.2 Організація процесу управління фінансами на підприємстві ЖКГ 40
2.3.Технологія операційного аналізу при управлінні фінансовими результатами
45
2.4 Граничний аналіз прибутку, витрат і обсягу виробництва 57
ВИСНОВКИ 61
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 63

Прикрепленные файлы: 1 файл

НИРМ_1.doc

— 463.00 Кб (Скачать документ)

На сьогодні в Україні більше 4 мільйонів кв.м  застарілого житлового фонду. Понад 1 млн кв.м житла мають аварійний  стан. Більше половини житлового фонду  України потребує капітального ремонту, а зносу підлягає більше 5% будівель, в яких проживають близько 284 тисяч громадян.

Показники оснащення житлового фонду житлово-комунальними благами представлено в таблиці 1.1.

 

 

Таблиця 1.1. Оснащення  житлового фонду (відсотки)

 

2005

2010

2011

Показник

Місто

Село

Місто

Село

Місто

Село

Питома вага загальної  жилої площі, оснащеної:

водопровод-

дом

76,6

20,0

77,9

27,1

78,0

29,0

каналізацією

75,4

15,7

76,7

23,2

76,9

25,1

опаленням

74,2

24,4

76,7

36,1

77,0

38,6

газом

81,8

84,1

82,5

84,5

82,5

84,3

горячим водопостачанням

59,7

5,4

60,9

11,5

61,1

13,3


 

 

Аналізуючи таблицю, можна зробити висновок, що житловий фонд стає з кожним роком все більш упорядкованим, однак поряд з цим відбувається знос старих комунально-господарських мереж, що не дозволяє надавати мешканцям якісні ЖК послуги.

Так зношеність основних фондів у системі водопостачання становить понад 62%, 25% водопровідних очисних споруд потребують відновлення, кожна п'ята насосна станція відпрацювала нормативний термін амортизації.

Найбільшу питому вагу ветхих та аварійних водопровідних мереж від загальної їхньої протяжності у Луганській – 62,4%, Донецькій – 49,7%, Львівській – 44,6%, Дніпропетровській – 42,4% областях, АР Крим – 52,3% і м.Севастополі – 55,7%. Відповідно, невраховані втрати води становлять понад 40% відпущеного обсягу споживачам. Високий відсоток витоку і неврахованих витрат води при її розподілі від поданої води в мережу склав в м.Севастополі – 49%, Житомирській – 41,7%, Чернівецькій – 42,1%, Харківській – 40,1%, областях. Більше ста населених пунктів в 17 регіонах держави отримують питну воду за графіками.

Протягом останніх кількох  років уряд України веде масштабну  кампанію з впровадження енергозберігаючих  технологій, у житлово-комунальне господарство країни, проводяться заходи з модернізації котелень, зниженню витрати енергоносіїв, а також проведенню теплової санації будівель. Однак системи централізованого теплопостачання забезпечують потребу в теплі лише 55% населення країни. В цілому по Укpaіне протяжність теплових мереж у двотрубному обчисленні складає 33 122,7 км (за 2012 рік протяжність зменшилася на 713,4 км), з них ветхих та аварійних – 4 865, 5 км (15%).

Близько 4,6 млн. громадян (261 населений пункт) отримують питну  воду з місцевих джерел з відхиленнями від нормативних вимог за фізико-хімічними показниками. Найбільша кількість води з відхиленням від нормативних вимог було подано у Львівській області – 27 601 тис.куб.м, або 25% від відпущеної води і Луганській – 39 295 тис.куб.м або 22% від відпущеної води. 
16 міст у 8 областях України – Берестечко, Устілог (Волинська обл.), Підгородне (Дніпропетровська обл.), Прип'ять (Київська обл.), Ульянівка (Кіровоградська обл.), Белз, Сулова Вишня, Угнів (Львівська обл.), Кігечевка, Коломак (Xapьковcкaя обл.), Скалат (Тернопільська обл.), Городище (Черкаська обл.), Вашківці, Герч (Чернівецька обл.) і Батурин, (Чернігівська обл.), Інкepмaн (м.Севастополь) не мають централізованих систем водовідведення.

У населених пунктах, де відсутнє централізоване водовідведення, для  скидання стічних вод, населення користується септиками або вигрібними ямами, використання яких викликає тенденцію до погіршення екологічного стану джерел водопостачання, що призводить до їх забруднення патогенними бактеріями і вірусами, а також до збільшення територій підтоплення населених пунктів.

Загальна протяжність каналізаційних мереж в Україні – 51210,5 км, з яких в аварійному і ветхому стані знаходяться 18553,2 км, або 36,3%. 
Найбільшу питому вагу ветхих та аварійних каналізаційних мереж від їх загальної протяжності у Харківській – 51,8%, Донецькій – 48,8%, Луганській – 47,2% областях, АР Крим – 49,4% і м.Севастополі – 42,7%.

У 2013 році для підтримки  підприємств водопровідно-каналізаційного  господарства передбачено субвенцію  з державного бюджету місцевим бюджетам на капітальний ремонт систем централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 440,0 млн. гривень.

Протягом останніх кількох років уряд України веде масштабну кампанію з впровадження енергозберігаючих технологій, у житлово-комунальне господарство країни, проводяться заходи з модернізації котелень, зниженню витрати енергоносіїв, а також проведенню теплової санації будівель. Однак системи централізованого теплопостачання забезпечують потребу в теплі лише 55% населення країни.

В цілому по Укpaіні експлуатується 35073 котелень сумарною потужністю 120298,7 Гкал/год. З них на твердому паливі працює 97З8 котелень, на рідкому паливі – 366, на газу – 24263. З 79746 встановлених котлів 16032 котлів (20,1%) експлуатуються понад 20 років. Використання застарілого малоефективного обладнання призводить до значних витрат палива (на 20% вище, ніж середньосвітові) і високому рівню забруднення навколишнього середовища. Найбільша кількість встановлених котлів, що експлуатуються більше 20 років, у містах Києві (73,1%) і Севастополі (45,9%), Дніпропетровській (36,5%), Львівська (30,2%) та Донецькій (26,4%) областях. У 2012 році капітально відремонтовано 683 котельні, замінено 1074 котлів, капітально відремонтовано 1105 котлів.

В цілому по Укpaіні протяжність теплових мереж у двотрубному обчисленні складає 33122,7 км (за рік протяжність зменшилася на 713,4 км), з них ветхих та аварійних – 4 865, 5 км (15%). Більше ветхих та аварійних мереж у Сумській (41,7%), Одеській (38,6%), Тернопільській (33,4%), Вінницькій (28,2%) та Чернігівській (27,7%) областях та у м.Севастополі (31,1%).

Загальні обсяги теплопостачання по Україні у 2012 році склали 97,5 млн.Гкал., в т.ч. населенню – 54,7 млн. Гкал, на комунально-побутові потреби – 22,5 млн.Гкал, на виробничі потреби – 10,3 млн.Гкал, інше – 9,9 млн.Гкал.

Витрати умовного палива на випуск теплової енергії в 2012 році становили 16329,0 тис.тонн. Втрати теплової енергії в інженерних мережах за 2012 рік зафіксовані в обсязі 13497,4 тис.Гкал, що становить 13,8% від загальної кількості реалізованої теплової енергії.

Теплові мережі характеризуються низькою надійністю і незадовільною теплоізоляцією, що зумовлює втрату більш ніж 11% реалізованої теплової енергії. Статистика Держкомстату свідчить, що на сьогоднішній день більше 15% мереж комунальної теплоенергетики є «мертвими». Сформована ситуація негативно впливає і на якість надаваних послуг, і на тарифи.

Благоустрій території  жилої забудови є найбільш широкою  областю в сфері житлово-комунального господарства. Благоустрій – це складна система суспільних відносин щодо створення та вдосконалення комфортних умов для життєдіяльності людей. Проте в Україні, незважаючи на конституційне право її громадян на безпечне і сприятливе навколишнє середовище, комфортні умови життя у багатьох населених пунктах в силу ряду причин організаційного, економічного, політичного, наукового та фінансового характеру відсутні. Так, в цілому в Україні майже 60% вулиць і доріг не мають штучного освітлення, близько 30% вулично-дорожньої мережі – твердого покриття.

Проблема збору  та вивезення твердих побутових  відходів (ТПВ), а також утилізація небезпечних промислових відходів в Україні також стоїть дуже гостро. Лише близько 40% шкідливих відходів виробництва утилізується і знешкоджується, щорічно створюється понад 16 тис. несанкціонованих сміттєвих звалищ, які екологічно небезпечні й не сумісні з поняттям благоустрою. Однак даної галузі житлово-комунального господарства все ще приділяється занадто мало уваги з боку держави, а громадяни ставляться до цього питання не свідомо.

Вирішити існуючі в області ЖКГ проблеми без залучення фінансових і інтелектуальних ресурсів приватного сектора на сьогоднішній день не представляється можливим, що обумовлює високий інтерес до розвитку державно-приватного партнерства з боку керівництва регіонів. 
Мінрегіоном створено державне підприємство «Центр розвитку державно-приватного партнерства) (наказ Мінрегіону України від 29.12.2011 № 39З). До реєстру включаються проекти, фінансування яких буде можливо за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також із залученням позабюджетних коштів, у тому числі на основі державно-приватного партнерства. 
Станом на 01.01.2013 року до реєстру включено 2008 проектів на загальну суму 19,4 млрд. гривень.

Фінанси житлово-комунального господарства являють собою економічні відносини, за допомогою яких здійснюється виробничо-господарська діяльність по створенню, залученню, розподілу та використання доходів і ресурсів при наданні житлово-комунальних послуг.

Як видно з формулювання, при визначенні категорії фінансів першорядне значення мають грошові відносини. І специфіка фінансів житлового комунального господарства полягає в конкретизації суб'єктів даних відносин.

Грошові відносини  сфери житлово-комунального комплексу  пов'язані з наступними економічними суб'єктами:

- споживачі житлово-комунальних послуг;

- публічна влада;

- постачальники і підрядчики;

- інші організації.

Споживачів  житлово-комунальних послуг поділяють  на дві логічні категорії:

- споживачі житлових послуг;

- споживачі комунальних послуг.

Споживачем житлових послуг є особа, яка проживає у житловому фонді. Житловий фонд неоднорідний і підрозділяється в першу чергу за видами власності.

Згідно Житлового  кодексу України за формою власності  житловий фонд поділяється на:

1) приватний  житловий фонд. Суб'єктами права приватної власності на житло є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах отримали на нього право власності;

2) житловий фонд  колективної власності. Суб'єктами  права на житло колективної  власності є трудові колективи державних підприємстві, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, господарські товариства, об'єднання громадян, релігійні та інші організації, які є юридичними особами;

3) державний  житловий фонд, який складається  з житлового фонду, що належить державним підприємствам, установам і організаціям на праві повного господарського відання або оперативного управління. Суб'єктом права власності на державний житловий фонд є держава;

4) комунальний  житловий фонд – це фонд, який належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах. Суб'єктом права власності на комунальний житловий фонд є територіальні громади.

Виділяються такі споживачі комунальних послуг:

1) Особи, що  проживають у житловому фонді,  тобто населення.

2) Організації, які залежать від бюджету. Дані організації розрізняються залежно від бюджету, з якого фінансуються:

- організації, що фінансуються з державного бюджету;

- організації, що фінансуються з бюджету суб'єктів держави;

- організації, що фінансуються з бюджету органів місцевого самоврядування.

3) Інші організації.

Особливістю фінансів житлово-комунального комплексу є  наявність безпосередніх фінансових відносин з публічною владою у  вигляді отримання бюджетних  коштів. Грошові кошти надходять прямо або побічно (через оплату наданих послуг бюджетозавісімим організаціям) житлово-комунальному господарству з бюджетів всіх рівнів публічної влади:

- державний бюджет;

- бюджети суб'єктів держави;

- місцеві бюджети.

Прямі фінансові  відносини житлово-комунального підприємства найчастіше пов'язані з бюджетом місцевих органів, але формування потоків відбувається у взаємодії всіх трьох рівнів публічної влади. 
Бюджетні кошти надходять у вигляді дотації на покриття збитків від надання послуг населенню за тарифами, економічно обґрунтованих, а також у вигляді інвестиційних коштів на відтворення основних засобів. Також, публічна влада виступає у вигляді збирача податків за рівнями бюджетної сфери. 
Постачальники та підрядники забезпечують підприємство ресурсами, в ході чого формуються фінансові відносини, що утворюють витрати житлово-комунального господарства. Постачальники і підрядчики постачають товари та послуги на оплатній основі, так як бюджетне дотування поширюється тільки на відносини між муніципальними утвореннями і підприємствами житлово-комунального господарства.

На підтримку житлово-комунальної сфери держава витрачає більше 6% валового внутрішнього продукту. Проаналізувавши зведений бюджет України (таблиця 1.2) бачимо тенденцію до збільшення витрат на фінансування житлово-комунального господарства.

 

Таблиця 1.2 – Зведений бюджет України

 

2007

2008

2009

2010

2011

2012

Видатки

Загальні видатки

226054,4

309203,7

307399,4

377842,8

416853,6

395661,8

Житлово-комунальне господарство

5900,3

8968,5

7498,1

5431,3

8679,3

9059,0

Частка у загальному бюджеті

2,61

2,90

2,44

1,44

2,08

2,29

Информация о работе Управление финансовым результатом в жилищно-коммунальном хозяйстве