Фінансове планування і стратегія управління підприємством

- запобігання передоплати  придбання підприємством турпослуг  і товарів;

- розширення оренди (лізингу)  замість купівлі основних фондів;

- реструктуризація кредитів (боргів) шляхом переведення короткострокових кредитів у довгострокові.

При рішенні проблем  збалансування обсягів дефіцитного  грошового потоку в короткостроковому  періоді можуть зростати проблеми дефіциту в довгостроковому періоді. Тому потрібна розробка заходів, спрямованих на ліквідацію дефіциту грошових коштів у довгостроковому періоді.

 

Для збільшення надходження  коштів у довгостроковому періоді  рекомендується застосовувати такі головні заходи:

 

- залучення довгострокових  кредитів з урахуванням фінансового левериджу;

- продаж (здача в оренду  або по лізингу) зайвих нематеріальних  активів підприємства;

- для акціонерних товариств  - додаткова емісія акцій (облігацій).

 

Зниження витрат коштів у довгостроковому періоді можливе  за допомогою таких заходів:

 

- зменшення кількості  та обсягів інвестиційних програм;

- відмова від використання  коштів для фінансового інвестування;

- скорочення суми постійних  витрат.

 

Оптимізація надлишкового грошового потоку підприємства вимагає  використання надлишку на інвестування розвитку діяльності підприємства. Серед основних напрямів використання надлишкових коштів туристичних підприємств можна виділити такі:

 

1) збільшення насамперед  операційних необоротних активів,  тобто придбання додаткових основних  фондів і нематеріальних активів, зокрема, прогресивних програм для забезпечення роботи комп'ютерів;

2) прискорення запровадження  в дію реальних інвестиційних  проектів;

3) здійснення перспективної  диверсифікації операційної діяльності;

4) формування ефективного  портфеля фінансових інвестицій;

5) дострокове погашення  довгострокових кредитів тощо.

 

В системі оптимізації  грошових потоків підприємства важливе  місце посідає їхня синхронізація, тобто збалансованість у часі. Синхронізація грошових потоків  може здійснюватися за допомогою методу кореляції. Коефіцієнт кореляції в процесі оптимізації повинний прямувати до "+1".

 

Заключним етапом оптимізації  руху грошових коштів є забезпечення умов максимізації чистого руху грошових коштів від усіх видів діяльності підприємства.

 

Прискорення чистого руху коштів забезпечує самофінансування і підвищення ринкової вартості підприємства. Зростання чистого руху грошових коштів може забезпечуватися за рахунок:

 

- скорочення постійних  витрат;

- зниження рівня змінних  витрат;

- застосування ефективної податкової політики;

- використання ефективної  цінової політики;

- впровадження прискореної  амортизації основних фондів;

- продажу зайвих основних  фондів і нематеріальних активів;

- посилення претензійної  роботи з метою повного і  своєчасного стягнення штрафних санкцій і т.п.

ІV. Оцінка фінансового стану підприємства на основі балансу доходів та видатків.

За умов переходу економіки  України до ринкових відносин, суттєвого  розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового  стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості  необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як правило, що вищі показники  обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча  їх собівартість, то вища прибутковість  підприємства, що позитивно впливає  на його фінансовий стан

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний  зв'язок, оскільки брак коштів може призвести  до перебоїв у забезпеченні матеріальними  ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного  використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового  стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик  діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового  стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва  і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати  з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу  фінансового стану є:

• дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
• дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
• об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
• оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
• аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;
• визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового  стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори  аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного  диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового  аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу  менеджер може ставити перед собою  різні цілі: аналіз поточного фінансового  стану або оцінку фінансової перспективи підприємства. Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

 

 

 

 

 

Висновок

Таким чином фінансове планування – це процес визначення обсягів фінансових ресурсів, за джерелами формування та напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками діяльності підприємства в плановому періоді.

Мета фінансового планування –  забезпечення господарської діяльності підприємства необхідними джерелами фінансування. Фінансове планування пов`язане з плануванням виробництва на підприємстві. Показники усіх планових фінансових документів тісно корелюються з планами з обсягу виробництва, асортименту товарів, собівартості продукції. Основне призначення фінансового планування в створенні необхідних умов для успішного виконання цих планів. В основу фінансового планування покладено стратегічні і виробничі плани. Стратегічний передбачає формування цілей і задач. А виробничий план складається на підставі стратегічного і передбачає визначення виробничої, маркетингової, науково – дослідної та інвестиційної політики.

Фінансове планування втілює встановлені  цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції.

Значення фінансового планування полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту  підприємства з умов конкуренції  і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Фінансове планування передбачає багато методів, найчастіше з яких використовується балансовий метод. Серед методів  також відомі: нормативний, розрахунково – аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко – математичне моделювання. При плануванні необхідно, вибирати найбільш вигідні варіанти капіталовкладень, враховувати собівартість тощо. В сучасних економічних умовах основним документом фінансового планування на підприємстві, є бізнес – план.

Бізнес – план складається  для обґрунтування конкретних інвестиційних  проектів, а також для управління поточною і стратегічною фінансовою діяльністю. Одним із важливих елементів  бізнес – плану є фінансовий план, який включає як правило наступні документи : прогноз обсягів реалізації, кошторис грошових видатків і надходжень, таблицю доходів і витрат, прогнозований кошторис активів та пасивів підприємства, розрахунок точки досягнення беззбитковості. Фінансовий план складається поетапно. Сукупність усіх планових розрахунків підприємства, тобто виробничі плани, маркетингові програми, план впровадження нової техніки і технології, план матеріально – технічного постачання, фінансовий план являє собою бізнес – план діяльності підприємства.

Головним висновком  з усього вищесказаного, є те, що без фінансового планування і  таких важливих компонентів цього  процесу як фінансовий та бізнес плани  не може бути досягнутий той рівень управління виробничо – господарською  діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу. Ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення, бо саме фінанси охоплюють усі без винятку сторони і ділянки його функціонування.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Александрова М.М.  Цілі стратегічного планування // Фінанси України 8/2000;

2. Бандурка О.М.,Коробов.,Орлов  П.І.Фінансова діяльність підприємства.: Підручник для студентів.ВЗО.фін.спец. – К: Либідь,1998. – с. 250 – 257;

3. Баранчеев В. Стратегический  аналіз : технология, инструменты, организация  // Проблемы теории и практики  управления. – 1998. - №5. Забагни Н.В.  и др Предпринимательский менеджмент. – М.: Прио – 1999;

4. Бородін Е.И., Поликова Ю.С. Финансы предприятий: Учеб.пособ. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,1995;

5. Винокуров В.А.Организация  стратегического управления на  предприятии. – М. Центр экономики  и маркетинга. – 1996;

6. Волкова И.О., Скляренко  В.К. Экономика фирмы : учеб. Пособие. – М. : ИНФРА – М. 2000 с.245 - 246;

7. Кірейцев Г.Г.Фінанси  підприємств. – К.ЦУЛ,2002г. –  с 206 – 230;

8. Ковалев В.В. Финансы  предприятий. – М. Финансы и  статистика 1997г. – с. 354 – 359;

9. Круглов М.И.Стратегическое  управление компанией: Учебник для вузов. – М – 1998 ;

10. Лихота У.П.Фінансова  стратегія управління підприємством  // Фінанси України 2/2001;

11. Маркова В.Д., Кузнецова  С.А. Стратегический менеджмент. – М.: Инфа – М.; Новосибирск:  Сибирское соглашение. – 1999;