Особливості міграції та її вплив на стан ринку праці України

 

ВСТУП

Поряд з природним рухом  на демографічні параметри населення  впливає територіальна мобільність, або механічний рух населення. Останній пов’язаний з міграційними процесами. У демографічних та демоекономічних дослідженнях термін «міграція» вживається щодо таких актів переміщень у просторі, які пов’язані, по-перше, з перетином адміністративних меж населених пунктів, по-друге, із зміною індивідом місця проживання назавжди чи на певний строк.

На сьогоднішній день в умовах зростання  глобалізації, важливу роль у формуванні національного ринку праці відіграє міграція робочої сили. Масовий характер, зокрема трудової міграції призводить до перерозподілу потенціалу країн-експортерів  та імпортерів робочої сили.

На пострадянському просторі в  останній час склалася особлива ситуація: внутрішня міграція у межах колишнього СРСР перетворилася на зовнішню, що потребує розробки активної міграційної  політики. Для нашої економіки  і суспільства це нове явище, хоча у зарубіжній економічній науці  у працях Л. Брю, К. Макконелла, Дж. Борхаса, Я. Мінсера, А. Роя, Б. Чісвіка вже напрацьовані відповідні механізми регулювання міграційних потоків.

Вагомий внесок у вивчення процесу  інтернаціоналізації робочої сили, теорії і практики міжнародної трудової міграції, нормативно-правових аспектів регулювання міграційних процесів й удосконалення організаційно-економічних  механізмів їх регулювання за умов перехідної економіки зробили провідні вітчизняні вчені В. Будкін, О. Власюк, В. Геєць, М. Долішній, С. Злупко, А. Кравченко, Е. Лібанова, Ю. Макогон, О. Малиновська, Н. Марченко, А. Мокій, С. Пирожков, С. Писаренко, О. Позняк, А. Поручник, М. Романюк, А. Румянцев, Є. Савельєв, Л. Семів, А. Філіпенко, І. Школа.

Незважаючи на те, що найважливіші аспекти міжнародної міграції робочої  сили розглянуті у працях вітчизняних  дослідників, окремі проблеми, зокрема, практика трудової міграційної політики розвинених країн та можливість її адаптування в Україні, залишилися певною мірою поза їх увагою. Потребує системного аналізу і проблема ефективного  державного впливу на процеси трудової міграції на загальнодержавному та регіональному рівнях з урахуванням особливостей, передумов, факторів та форм міграції. Надзвичайно актуальним є вивчення економічної сутності міжнародної міграції, та її впливу на стан ринку праці.

Актуальність  цієї курсової роботи є в тому, що процес міграції безпосередньо пов’язаний з економічними перебудовами в будь-якій країні. Саме структурна перебудова економіки, конверсія оборонного комплексу, банкрутство та ліквідація ряду підприємств промисловості, зупинка виробництва та інші проблеми, нашої ще молодої держави, призвели до істотного скорочення та вивільнення в істотно-галузевому та якісно-професійному розрізі робочої сили.

Метою даної роботи є розробка ефективних заходів щодо вдосконалення міграційної політики задля вирішення проблем ринку праці, які підійшли б саме нашій державі, на підставі ґрунтовного опрацювання фактичного стану міграційних процесів і ринку праці.

Завдання курсової роботи:

1. Розкрити економічну сутність міграції на ринку праці;
2. Проаналізувати та охарактеризувати сучасний стан трудової міграції та її вплив на ринок праці України;
3. Розробити заходи вдосконалення регулювання міграційних процесів в Україні.

Об’єкт курсової роботи: міграційні процеси як вагомий чинник впливу на ринок праці.

 Предмет курсової роботи: сутність, сучасний стан та можливі врегулювання процесів трудової міграції в Україні.

 

 

 

 

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІГРАЦІЇ В КОНТЕКСТІ РИНКУ ПРАЦІ
1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ МІГРАЦІЇ ТА ЇЇ ВИДИ

Міграція як економічна категорія  і як соціально-економічне явище  відома з стародавніх часів. Поштовхом  для масового переміщення населення  стали перш за все, великі географічні  відкриття, а згодом — рух капіталу і розвиток капіталізму. Цей період охоплює XVIII—XIX століття, і отримав  назву «старої міграції». Період «нової міграції» почався із середини XIX століття і тривав аж до кінця  Другої світової війни.

Кожен з цих періодів мав  свої причини і характерні риси. Міграція як масове явище почалася в період демократизації суспільства, тобто з другої половини XX століття. Як масове переселення робочої сили вона почалася із середини XX століття і набуває великого обсягу в наш  час. Але звернемося до аналізу цього процесу і його сутності [30].

Термін «міграція» у перекладі з латинської (migratio, migro) означає переміщення, переселення. Переважно під міграцією розуміють такі територіальні переміщення населення, які супроводжуються зміною місця проживання та місця праці (назавжди або на досить тривалий строк) як у межах однієї країни, так і поза її межами.

Міграція — переміщення людей між країнами, адміністративно-територіальними утвореннями, пов’язане з тимчасовою або постійною зміною проживання, роботи, укладу життя.

Міграція — це просторова активність (переміщення) індивіда або груп людей, спрямована на оволодіння ресурсами нових територій і пов’язана зі зміною місця проживання [28, c.23].

Міграція робочої сили — переселення працездатного  населення з одних держав (регіонів) до інших терміном більше, ніж рік, що викликана економічними та іншими соціально-політичними причинами.

За географічною ознакою  міграція поділяється на інтеграційну, внутрішню і зовнішню.

Інтеграційна міграція має  регулярний характер і являє собою  вільне або обмежене законом переміщення  робочої сили в межах інтеграційного об’єднання. Обмежений характер регулюється  статутом інтеграційного об’єднання і національним законодавством.

Внутрішня міграція — це переміщення працездатного населення  та їх сімей в межах однієї країни.

Зовнішня (міжнародна) міграція робочої сили — це процес організованого або стихійного переміщення працездатного  населення, що викликане причинами  економічного характеру.

За характеристиками тривалості міграція буває:

• постійна (без повернення на батьківщину);

• тимчасова (з обов´язковим поверненням);

• сезонна річна (повернення після закінчення сезону найму);

• маятникова внутрішня  — переміщення населення з  одного населеного пункту в інший (від  місця проживання до місця роботи). Це може бути переміщення за схемою (село — місто) або (місто — приміський район) тощо.

Розглянемо логіко-структурну схему характеристики міжнародної  міграції робочої сили.

Складовими частинами  міжнародної міграції є міжконтинентальна  та внутрішньоконтинентальна. Такий  поділ більш відповідає її географічній характеристиці й передбачає формування міжнародного ринку праці.

Як бачимо, за напрямком руху основними сторонами міжнародної міграції є:

• еміграція — виїзд  працездатного населення з країни для постійного чи строкового перебування  в іншій країні;

• імміграція — приїзд робочої  сили в країну з-за кордону по квоті  чи по запрошенню;

• рееміграція — процес повернення працездатного населення  за певних причин до своєї країни.

За формою міжнародна міграція поділяється на трудову, сімейну, рекреаційну, туристичну та інші.

Трудова міграція — це пересування  працездатного населення з метою  отримання тимчасового або постійного місця роботи.

Сімейна міграція — має  в основному моральний і етичний  характер та пов’язана зі з’єднанням сімей.

Рекреаційна пов’язана з відпочинком або з приводу стажування, науково-дослідної роботи, роботи, пов’язаної з переданням досвіду тощо.

Туристична міграція перш за все характеризується задоволенням певних інтересів людей, подекуди з  можливим відпочинком, обміном туристичними групами тощо. Це, зазвичай, короткострокове  переміщення окремих верств населення.

Класифікуємо види трудової міграції за критеріями:

1. за термінами: тимчасова та безповоротна;
2. за характером: пряма і опосередкована, або внутрішньофірмова;
3. за формою трудової угоди: індивідуальне та колективна;
4. за статусом мігранта в країні перебування: асиміляційна (тобто з набуттям громадянства), легальна та нелегальна;
5. за кваліфікаційною структурою: спеціалісти, науковці, підприємці, працівники культури, спортсмени, некваліфіковані [23, c. 73-74].

Напрямки міграції відповідають як бажанням населення, так і економічному статусу країни.

Можна виділити 6 основних напрямків  міжнародної міграції робочої сили:

1) міграція з країн,  що розвиваються, до промислово  розвинутих країн;

2) міграція в межах  промислово розвинутих країн;

3) міграція робочої сили  між країнами, що розвиваються;

4) міграція робочої сили  з колишніх соціалістичних країн  у промислово розвинуті країни;

5) міграція кваліфікованих  фахівців з розвинутих країн  в країни, що розвиваються;

6) міграція в межах  СНД [30].

Міграційні процеси на сучасному етапі потребують активного  втручання з боку держави. Міграційні процеси регулюються міграційною  політикою держави.

А.У. Хомра визначає, що міграційна політика – це комплекс розробок і заходів, які спрямовані на формування необхідних потоків та необхідної інтенсивності міграції населення [7, c.50].

Вважається, що міграційні процеси  мають позитивні наслідки для  обох сторін: країн-експортерів робочої  сили, та країн-імпортерів її.

У той же час міграція населення нерідко створює дуже гострі конфліктні ситуації і соціально-економічні проблеми в обох групах країн. Приклад. В Україні сьогодні маємо півмільйон нелегальних мігрантів. Кінцева  їхня мета – дістатися країн ЄС, а Україна для них – лише транзитна територія. Серед нелегальних  мігрантів є й такі, що живуть у нас по 5-6 разів (оскільки вони не мають документів, їх не можна ні видворити, ані зареєструвати). На їх депортацію Україна виділяє щорічно 3 млн. гривень державних коштів.

Отже, соціально-економічна суть міграції населення полягає у забезпеченні кількісної та якісної відповідності між потребою у робочій силі та наявністю її у різних регіонах держави, а також у реалізації прагнень працівників задовольнити особисті потреби соціального, професійно-кваліфікаційного та духовного характеру.

Дослідивши сутність міграції хотілось запропонувати власне визначення даного терміну, яке на мою думку  найбільш влучно його характеризує. Міграція – це просторова активність (переміщення) людей, спрямована на оволодіння ресурсами нових територій і пов’язана зі тимчасовою чи постійною зміною місця проживання, роботи, що викликана економічними, соціально-політичними, природно-кліматичними причинами.

 

2. НАСЛІДКИ ВПЛИВУ МІГРАЦІЇ НА РИНОК ПРАЦІ ЯК КРАЇН-РЕЦЕПІЄНТІВ, ТАК І КРАЇН-ДОНОРІВ

Світовий досвід свідчить, що трудова міграція забезпечує безперечні переваги як країнам, що приймають робочу силу, так і країнам, які її постачають. Разом з тим, міжнародна міграція робочої сили породжує й гострі соціально-економічні проблеми. Останнім часом акцент в аналізі міграції змістився в бік дослідження акумуляції людського капіталу як ендогенного фактору економічного зростання країн [2].

Ринок праці – це підсистема ринкової економічної системи, яка  функціонально пов’язана з іншими типами ринків за економічним призначенням і в якій здійснюється купівля-продаж за критеріями ринкової вартості специфічного товару – робочої сили та її відтворення і викoристаня [4, c.58]

Розглянемо модель, яка  графічно представляє наслідки міжнародної  міграції робочої сили для країн-донорів та країн-рецепієнтів  ( рис. 1.1).

Нехай у світі існує  країна I, яка забезпечена трудовими  ресурсами в розмірі LA, та країна II, що має трудових ресурсів AL*. У  цілому світ має трудових ресурсів – LL*. Прямі S1 та S2 показують зростання вартісного обсягу виробництва залежно від обсягів робочої сили, яка використовується у виробництві в країнах I та II.

За умови, якщо міжнародної  міграції трудових ресурсів не існує, то країна I використовує весь свій запас  трудових ресурсів всередині країни і забезпечує середній рівень заробітної плати в розмірі LC. Країна II також  використовує запас трудових ресурсів, який є у неї в наявності  всередині країни, і забезпечує середній рівень заробітної плати в розмірі LD. Обсяг виробництва країни I становить  a+b+c+d+e+f, а обсяг виробництва країни II – i+j+k. Те, що LC<LD, означає, що вартість робочої сили в країні I нижче, ніж в країні II. За умови, якщо обидві країни зняли обмеження на вільне переміщення робочої сили за межі національних кордонів, частина робітників з країни I (BA), прагнучи заробляти більше, перемістяться з країни I до країни II, в результаті чого заробітна плата в обох країнах встановиться на рівні ВR.