Міжнародне Економічне Право питання до іспиту

4. Суперечливість міжнародної  економіки. Ця особливість фіксує  конкретний стан розвитку взаємовідносин  між найбільш розвиненими структурними  елементами міжнародної економіки,  які претендують на абсолютизацію  свого пріоритету. Йдеться про  суперечності, насамперед, між основними  центрами міжнародної економіки,  такими як США, Західна Європа, Японія.

5. Інтегративність міжнародної  економіки. Ця особливість означає,  що у процесі розвитку міжнародної  економіки з'являються загальні  закономірності. Вони властиві її  структурним елементам та світовому  господарству як цілісному утворенню.

Розглянуті особливості  міжнародної економіки можна  вважати загальними тенденціями  ЇЇ розвитку в сучасних умовах. При  цьому треба зазначити, що важливими  передумовами функціонування міжнародної  економіки в таких напрямах є  наявність певних факторів розвитку країн світу. Серед них необхідно  виділити такі.

1. Науково-технічна революція.  Це процес об'єднання революцій  у науці та техніці. Науково-технічна  революція зумовлює об'єднання  зусиль країн світу з метою  використання сукупного науково-технічного  потенціалу світового співтовариства, в тому числі і в межах  окремих країн.

2. Інтернаціоналізація господарського  життя. Цей фактор об'єктивно  передбачає всебічний розвиток  господарських зв'язків між країнами  світу і ґрунтується на постійному  об'єктивному процесі розвитку  продуктивних сил, економічних  відносин у країнах світу.

3. Глобальні проблеми  розвитку міжнародної економіки.  Цей фактор означає, що зараз  у світі існують проблеми, які  об'єктивно не визнають національних  кордонів. До таких глобальних  проблем треба віднести:

а) проблему війни і миру. Ця проблема означає, що не може бути іншої  альтернативи загрозі світової війни, як мирне співіснування країн  світу;

б) екологічні проблеми. Ці проблеми мають особливе значення для нашої  країни, яка зазнала шкоди внаслідок  Чорнобильської катастрофи;

в) продовольча проблема;

г) медична проблема;

д) демографічна проблема;

є) енергетична проблема;

є) інформаційна проблема та інші.

Розв'язання глобальних проблем  має важливий вплив на формування системи міжнародної економіки, оскільки передбачає об'єднання з  цією метою виробничих, науково-технічних, трудових ресурсів та фінансових засобів  країн світу.

Отже, перелічені фактори  об'єктивно впливають на формування та розвиток міжнародної економіки  як цілісного соціально-економічного організму. Світовому господарству поряд із загальними особливостями  притаманні й окремі конкретні риси, що характеризують його функціонування в сучасних умовах. До них треба  віднести такі:

а) зміни у структурі  міжнародної економіки. Зокрема  йдеться про появу нових перспективних  груп країн, таких як нові індустріальні  держави, окремі країни перехідної економіки;

б) динамізм економічного розвитку, якому притаманні в цілому постійні темпи економічного зростання;

в) посилення інтеграційних  процесів між країнами світу;

г) посилення диференціації  економічного розвитку серед країн, що розвиваються;

д) ринкова уніфікація економічного розвитку більшості країн світу.

Поряд з особливостями  розвитку міжнародної економіки  треба виділити і певні структурні зміни, що мають місце у процесі  її функціонування за умов посилення, інтенсифікації міжнародних економічних  зв'язків країн світу. До таких  змін насамперед можна віднести:

а) збільшення обсягу виробництва  продукції у матеріальній сфері;

б) зниження частки сільськогосподарського виробництва в цілому в межах  міжнародної економіки;

в) високі темпи розвитку сфери послуг і збільшення числа  зайнятих в ній;

г) швидкий науково-технічний  прогрес транспортної та інформаційно-комунікаційної систем;

д) зниження частки традиційних  зовнішньоторговельних угод порівняно  із зовнішньоторговельними операціями, які обслуговують виробництво;

є) зміна аграрно-сировинної спрямованості країн, що розвиваються;

є) скорочення у світовому  товарообороті частки сировинних товарів, збільшення частки машин та устаткування.

Розвиткові міжнародної  економіки притаманні економічні закони та закономірності. Зміст економічних  законів, які діють у межах  міжнародної економіки полягають  у тому, що це постійні, повторювані  причинно-наслідкові зв'язки, які відображають суттєві моменти в розвитку міжнародних  економічних відносин, явищ, процесів. Вони є певною модифікацією економічних  законів, що діють на національному  рівні. Економічні закони в межах  міжнародної економіки діють  об'єктивно, тобто не залежать від  волі та свідомості суб'єктів міжнародних  економічних відносин. Оскільки міжнародна економіка в цілому розвивається на засадах товарно-грошових відносин, то їй притаманні насамперед закони ринкової економіки

27. Проблеми міжнародно-правового визначення транснаціональних корпорацій

Збільшення протягом останніх десятиліть масштабів прямого закордонного інвестування пов'язані з виникненням  і швидким розвитком міжнародних  корпорацій - великих компаній, що вкладають  інвестиції та мають філії і дочірні  компанії в багатьох країнах світу.

У зарубіжній економічній літературі поняття "багатонаціональна фірма" ґрунтується на таких ознаках:

- фірма реалізує свою продукцію  більш ніж в одній країні;

- підприємства або філії фірми  розташовані у двох і більше  країнах;

- власниками фірми є резиденти  різних країн.

Якщо реально діюча фірма  відповідає хоча б одному з перерахованих  ознак, то зарубіжних економічних джерелах вона буде віднесена до багатонаціональних. Разом з тим, не розроблено єдиних критеріїв віднесення компанії до ТНК, а багато вчених дотримуються думки, що до кількісно-якісних параметрів визначення ТНК треба підходити  комплексно.

У вітчизняній літературі фірми, що діють у різних країнах, називають  міжнародними корпораціями. Виділяють  два види міжнародних корпорацій: багатонаціональні (БНК) і транснаціональні (ТНК).

Багатонаціональна корпорація - це, як правило, акціонерне товариство, статутний  капітал якого не має певної національної належності, тобто власниками компанії є резиденти різних країн У  зв'язку з існуванням міжнародного ринку цінних паперів акції фірми  може придбати громадянин будь-якої країни.

Прикладом багатонаціональних корпорацій можуть служити англо-голландский  хіміко-харчовий концерн "Юнілевер", англо-голландський нафтовий концерн "Ройял Датч Шелл", англо-франко-італо-бельгійська  компанія з виробництва цукру "Компані  еропеєн д'індастрі сюкр" та інші.

Національна належність ТНК із економічної  точки зору - це багато в чому умовна категорія, оскільки основний обсяг  виробництва й збуту поступово  переміщається за кордон, а значна частина прибутку утворюється поза межами країни походження, при цьому  фінансові й інвестиційні ресурси  розміщуються в країнах з найкращими правовими, податковими та політичними  умовами.

Транснаціональні корпорації - це підприємства, які є міжнародними за характером своєї діяльності. Вони мають певну національну належність, але їхні філії та дочірні підприємства розташовані в різних країнах.

У 1974 р. при Економічній і соціальній раді ООН було створено Комісію у  справах ТНК, що пізніше була перетворена  в підрозділ Конференції ООН  з торгівлі й розвитку - ЮНКТАД (ІШСТАВ). Офіційно в матеріалах ЮНКТАД використовується таке визначення: транснаціональна корпорація - це акціонерна або приватна компанія, що включає в себе материнську  компанію і її закордонні філії. Материнська  компанія являє собою підприємство, що контролює активи або інші одиниці  за межами країни базування, як правило, за допомогою володіння часткою  в акціонерному капіталі, що перевищує 10% звичайних акцій або їхнього  еквівалента в приватній компанії.

У наш час практично всі великі компанії світу - транснаціональні. Причому  деякі з них майже на 100% ведуть діяльність у своїх закордонних  філіях. Наприклад, швейцарська компанія "Нестле" 98% обсягу виробництва  має за межами Швейцарії.

Розподіл на МНК і ТНК досить умовний, тому що в сучасних умовах найбільше значення має не національна  належність капіталу фірми, а глобальний характер її діяльності (зокрема реалізація товару, інвестування та отримання  прибутку). Тому у вітчизняній економічній літературі термін транснаціональна корпорація (ТНК) часто вживається як для транснаціональних, так і для багатонаціональних корпорацій.

Таким чином, під ТНК розуміють  велике фінансово-виробниче, науково-технологічне, торгово-сервісне об'єднання, що здійснює свої операції в багатьох країна за межами її базуваннях. Така корпорація характеризується складною організаційно-управлінською  структурою, що включає в себе виробничу, фінансову, інвестиційну, торгово-рекламну діяльність, проведення НДДКР, підготовку кадрів.

Переважна більшість сучасних міжнародних  корпорацій мають форму транснаціональних. Статистика ООН нараховує сьогодні приблизно 40000 транснаціональних компаній, значення яких у формуванні сучасної світової економіки є ключовим, оскільки вони створюють реальні передумови становлення міжнародного виробництва  з єдиним інформаційним простором, міжнародним ринком капіталу та робочої  сили, науково-технічних послуг.

Транснаціональні корпорації контролюють  до половини світового промислового виробництва, близько 70% зовнішньої торгівлі. Загальна сума їхніх іноземних інвестицій становить близько 2 трлн дол. У руках  цих компаній перебуває приблизно 95% світових патентів і ліцензій.

Активізація діяльності ТНК, що спостерігається  сьогодні, додала інтеграційним процесам у світовій економіці зовсім нового імпульсу насамперед тому, що їхні закордонні філії прагнуть стати органічною частиною національної економіки приймаючих країн, "вростаючи" у національні  ринки інших країн. У США, наприклад, 15% виробництва автомобілів - це продукція  чисто японських або американо-японських  компаній; 62% японських відеомагнітофонів  і майже 70% телевізорів виготовляється з фірмовими знаками всесвітньо відомих японських компаній далеко за межами країни (не тільки в країнах  Південно-Східної Азії, але й у  Латинській Америці); 5% виробничих потужностей  Японії, 20% - США, від 30 до 40% - Західної Європи розміщені за межами національних кордонів.

 

Особливість сучасної ТНК - це органічне  об'єднання національного й закордонного комплексів корпорацій у цілісний глобальний комплекс, де автономні центри, перебуваючи  на території різних країн, працюють у рамках єдиної глобальної стратегії. Іншою особливістю ТНК вважається їхня жорстка конкуренція не тільки на світових ринках товарів і послуг, але й на відповідних ринках капіталу, висококваліфікованої робочої сили, технології, інформації і под.

Кількість ТНК у світі постійно збільшується. Якщо на початок 1970 рр. їх було 7 тис., на порозі 1980-х - 13 тис., то за даним ЮНКТАД на початку 2000 кількість  цих корпорацій зросла до 65, до їх складу входили приблизно 850 тис. закордонних  філій.

За оцінками ЮНКТАД, у 2008 р. у світі  налічувалось близько 79 тис. ТНК і  приблизно 790 тис. їхніх іноземних  філій, при цьому сумарний обсяг  ПЗІ, здійснених ними, перевищував 15 трлн дол., а сукупний обсяг продажів становив 31 трлн дол. Валова продукція іноземних  філій цих корпорацій оцінюється в 6029 млн дол. і зросла за останні 30 років у 10 разів, частка доданої  вартості, створеної іноземними філіями  в усіх країнах світу в 2008 р., становила 11% від світового ВВП, а кількість  працівників зросла до 82 млн, порівняно  з 25 млн в 1990 р.

Загальний обсяг продажів, здійснених закордонними філіями ТНК зріс за цей період в 11 разів і становив 31197 млн дол. Більше половини американського експорту - це результат діяльності національних та іноземних ТНК. У  Великобританії ця частка досягає 80%, у  Сінгапурі - 90%.

Найбільші ТНК здійснюють агресивну  стратегію міжнародної економічної  експансії. Серед усіх ТНК виділяється  відносно нечисленна група корпорацій (іноді їх об'єднують в 100, 500 або 1000 надвеликих фірм). Так, на 100 надвеликих ТНК припадає більше половини загального обсягу продажів і кількості працівників  в їхніх закордонних філіях та дочірніх компаніях.

Сьогодні ТНК контролюють більше половини світового промислового виробництва, близько 2/3 світової торгівлі, 4/5 кількості  патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау.

Під контролем ТНК перебуває 90% світового ринку пшениці, кави, кукурудзи, лісоматеріалів, тютюну, джуту, залізної руди, 85% ринку міді, бокситів, 80% чаю, олова, 75% бананів, натурального каучуку  та сирої нафти.

У їхніх руках зосереджено близько 95% кількості виданих у всьому світі патентів і ліцензій. Саме ці компанії сприяють поширенню досягнень  НТР у країни, що розвиваються. Якщо спочатку туди переміщали тільки трудомісткі  складальні виробництва, то в останні  десятиліття у своїх філіях ТНК  стали широко використовувати кваліфіковані  науково-технічні кадри цих країн. Частка ТНК у платежах, які пов'язані  з передачею технологій, становить  більше 80% у США та Великобританії і 90% - у Німеччині.

Глобальна кор порація -- це корпорація, що Інтегрує господарську діяльність, здійснювану в різних країнах. Така компанія проектує виріб чи схему надання послуг стосовно визначеного сегменту світового ринку або виготовляє в різних країнах складові частини одного виробу. Найбільше до глобалізації тяжіють хімічна, електротехнічна, електронна, нафтова, автомобільна, інформаційна, банківська та деякі інші галузі промисловості та види діяльності. Глобальні корпорації є найновітнішим типом ТНК.