Экономичиские показатели предприятия

 

З таблиці (2.2) видно, що собівартість продукції рослинництва на 2010 рік значно зросла (пшениця – на 57,5% , кукурудзи – на 10,6%, ячменю – на 64,2% соняшнику – на 85,2%) що є негативною тенденціє, але на 2011 рік вже починається спад, будемо сподіватися, що ця позитивна динаміка продовжиться, якщо підприємство зробить відповідні заходи для пониження собівартості продукції.

 2.3  Шляхи зниження собівартості продукції

 

Зниження собівартості продукції є важливою умовою підвищення економічної ефективності виробництва  і забезпечення розширеного відтворення в сільському господарстві. Воно передбачає збільшення виробництва в сільському господарстві. Воно передбачає збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і зменшення затрат праці і виробничих ресурсів на її одиницю.

Головний шлях зниження собівартості продукції сільського господарства – це підвищення врожайності  сільськогосподарських культур. Основні витрати по вирощуванню культур здійснюються незалежно від рівня врожайності і продуктивності, а збільшення витрат пов'язано лише з отриманням додаткової продукції. Тому витрати з розрахунку на одиницю продукції, як правило, зменшуються. Для скорочення витрат необхідно, щоб темпи збільшення врожайності сільськогосподарських культур значно випереджали зростання витрат на гектар посіву.

Збільшення виробництва  та поліпшення якості продукції за рахунок підвищення врожайності  сільськогосподарських культур  відбувається на основі інтенсифікації сільського господарства, яка є важливою умовою зниження собівартості сільськогосподарської продукції. Тому фактори, що сприяють інтенсифікації виробництва, можна вважати факторами зниження собівартості сільськогосподарської продукції. Найважливіші серед них такі:

• ефективне використання землі на основі впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур;
• використання високопродуктивних сортів і гербіцидів сільськогосподарських культур;

Ці та інші заходи вимагають  збільшення виробничих витрат на 1га сільськогосподарських  культур, але водночас сприяють зменшенню  собівартості одиниці продукції.

Одним із шляхів зниження собівартості сільськогосподарської  продукції є підвищення продуктивності праці на основі впровадження комплексної  механізації і автоматизації  виробництва, широкого використання прогресивних форм організації і оплати праці. З підвищенням рівня механізації скорочуються затрати праці на одиницю продукції, що сприяє зменшенню витрат на її оплату і зниження собівартості сільськогосподарської продукції. Оскільки оплата праці є однією з основних статей витрат у собівартості продукції, підвищення продуктивності праці має вирішальне значення для її зниження. При цьому собівартість продукції зменшується лише тоді, коли економія коштів на оплату праці перевищує зростання амортизаційних відрахувань і витрат на поточний ремонт засобів механізації, які впроваджуються в виробництво.

Важливим резервом зниження собівартості є інтенсивне використання машинно – тракторного парку, сільськогосподарських машин і  знарядь, механізмів і обладнання ферм, транспортних та інших засобів праці. За цих умов зменшуються витрати з розрахунку на одиницю виконаних робіт, що сприяє зниженню собівартості продукції.

Значний резерв зниження собівартості продукції – раціональне  використання матеріальних оборотних  фондів (насіння, мінеральних добрив, пального тощо).

Важливим напрямом зниження собівартості продукції є поглиблення  спеціалізації сільськогосподарського виробництва і досягнення його оптимальних  розмірів відповідно до особливостей природно – економічних умов господарської  діяльності сільськогосподарських підприємств.

Велику роль в зниженні собівартості продукції займають витрати  на управління та обслуговування виробництва. Вони значно зменшуються в умовах впровадження прогресивних форм організації  виробництва, передачі сільським трудівникам в оренду землі, будівель та інших засобів виробництва.

Значну частку в структурі  зниження собівартості продукції відіграє такий фактор, як підвищення матеріальної заінтересованості працівників  у кінцевих результатах господарської  діяльності.

Зниження собівартості сільськогосподарської продукції забезпечується сукупністю основних напрямів використання внутрішньогосподарських резервів скорочення витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Фактори, які забезпечують збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, органічно взаємопов'язані і взаємозумовлені. З урахуванням цього в окремих галузях і господарствах розробляються конкретні заходи щодо зниження собівартості продукції. При обґрунтуванні шляхів зниження собівартості сільськогосподарської продукції, насамперед, потрібно пам'ятати, що з підвищенням урожайності культур знижується собівартість. Отже, фактори, що зумовлюють таке підвищення, можна розглядати як фактори зниження собівартості сільськогосподарської продукції рис. 2.3. Серед них особливе значення мають:

1. Впровадження прогресивних систем землеробства, науково обґрунтованих сівозміни і передової технології виробництва;

2. Послідовна інтенсифікація виробництва шляхом раціональної хімізації і докорінного поліпшення землі;

3. Впровадження у виробництво кращих сортів сільськогосподарських культур, дотримання всіх вимог агротехніки;

4. Удосконалення галузевої структури підприємств з орієнтацією на вимоги ринку, досягнення при цьому раціональної концентрації виробництва, що забезпечує краще використання ресурсів, більш швидке запровадження досягнень науки, техніки, передової практики.

Важливим фактором зниження собівартості продукції є підвищення продуктивності праці на основі комплексної  механізації та автоматизації виробництва  і раціональної побудови організаційної структури приватних підприємств, впровадження в них досконалого внутрішньогосподарського економічного механізму та ефективних орендних відносин. Резервом зниження собівартості є інтенсивне використання машинно – тракторного парку, сільськогосподарських машин і знарядь, механізмів і обладнання, транспортних та інших засобів праці. За цих умов зменшуються витрати з розрахунку на одиницю виконаних робіт, що сприяє зниженню собівартості продукції.

Рис. (2.3) Класифікація резервів зниження собівартості продукції

Необхідно також забезпечити  ефективніше використання машинно  – тракторного парку, транспортних засобів, живої тяглової сили. Це дасть  змогу скоротити потреби в  них до раціонального рівня, зменшити витрати на амортизацію та ремонти, а через це здешевити виробництво продукції.

Значні резерви зниження собівартості криються в суворому дотриманні режиму економії при використанні матеріально  – грошових засобів у процесі  виробництва сільськогосподарської  продукції. Практика переконує, що в підприємствах, де контролюється економне використання оборотних фондів, де не допускаються втрати врожаю при збиранні і транспортуванні, збереженні насіння, посадкового матеріалу, значно менше витрачається коштів на одиницю продукції

Істотного зниження собівартості продукції можна досягти завдяки вдосконаленню системи управління виробництвом і впровадженню наукової організації праці. Ці заходи забезпечують зменшення накладних витрат, а отже, і зниження собівартості продукції. Важливу роль тут відіграють і такі соціально – економічні фактори, як підвищення кваліфікації кадрів, матеріальна заінтересованість працівників у результатах своєї праці, широке використання моральних стимулів.

Розглянуті фактори  зниження собівартості продукції окреслюють лише загальні напрями скорочення витрат на її виробництво. В кожному підприємстві необхідно передбачити конкретні заходи щодо здійснення режиму економії і бережливості, підвищення врожайності культур і продуктивності тварин, враховуючи місцеві природно – економічні умови.

У результаті інноваційної діяльності створюються необхідні  умови щодо зниження витрат виробництва  і, відповідно, одержання прибутку. Для цього необхідні нововведення в усіх видах діяльності підприємства: виробничій, комерційній, управлінській  і т. д. Тільки в цьому разі можна знизити витрати і забезпечити надлишки зверх витрат. А це можливо, коли фірма здійснить ряд заходів, спрямованих на підвищення продуктивності праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

Дана курсова робота показує важливість та необхідність впровадження аналізу собівартості у діяльності сільськогосподарського підприємства. Сучасний стан аналізу є достатньо розробленою, у теоретичному плані, наукою. Ряд методик використовується в управлінні виробництвом на різних рівнях.

Важливим показником, який характеризує роботу сільськогосподарських  підприємств є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові  результати діяльності підприємства, темпи розширеного виробництва, фінансовий стан господарюючих суб’єктів. Аналіз собівартості продукції дозволяє з’ясувати тенденцію зміни даного показника, виконання плану, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи господарства по використанню можливостей і встановити резерви зниження собівартості продукції. Подальший розвиток аналізу собівартості в теоретичному і практичному плані тісно пов’язаний з розвитком суміжних наук, в першу чергу математики, статистики, бухгалтерського обліку та інші.

Найбільш важливим моментом у вивченні такого показника, як собівартість, є розгляд факторів, що впливають на показник і визначення основних шляхів по зниженню собівартості. Від того, як підприємство вирішує дане питання залежить отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, зростання накопичень, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Собівартість відображає велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Таким чином істотний вплив на рівень затрат оказує техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив проявляється в залежності від змін у техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Звідси витікає, що виявлення резервів зниження собівартості повинно опиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв’язків; а також усіх складових собівартості.

Систематичне зниження собівартості забезпечує не тільки зростання  прибутку підприємства, а і дає  державі додаткові засоби, як для  подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва, так і для поліпшення матеріального становища працівників.

В ПП «АЛЬФА КАПІТАЛ» за останні  роки  прослідковується негативна   динаміка збільшення собівартості продукції. Причинами цього можуть бути інфляція, природно-кліматичні умови.

Не менш важливим показником є рентабельність підприємства. Показники рентабельності більш повно, чим прибуток, відображають остаточні результати господарської діяльності підприємства. Вони характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, окупність витрат і так далі.

Показник рентабельності ПП «АЛЬФА КАПІТАЛ» на 2009 рік був  від’ємним і складав -11,2%, а вже в наступні роки починається позитивна динаміка і в 2011 році становив 67,6%.

В майбутньому для зниження собівартості продукції та підвищення рівня рентабельності на мою думку підприємство повинно закупити нову техніку, розширити виробництво, збільшити площу земель сільськогосподарських угідь, підвищувати родючість культур, а також розпочати вирощування нових культур, які користуються попитом на ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Азізов С.П., Канівський  П.К., Скупий В.М. Організація сільськогосподарського  виробництва: Практикум / За ред.. проф.. С.П. Азізова. – К.: ННЦ  ІАЕ, 2005. - 270с. 

2. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2-ге видання, доповнене і перероблене. – К.: КНЕУ, 2002. – 624с

3. Аркуша О.С. Економіка  сільського господарства: Навчальний  посібник для студ. ВНЗ з економічних,  технологічних і технічних спеціальностей. – К.: НМЦ, 2001. – 95с.

4. Батіг А. І. Планування  та організація діяльності аграрного  підприємства: Посібник / За ред.  А. І. Батіга. – К.: Аграрна освіта, 2003. – 425с. 

5. Бухгалтерський облік  несільськогосподарських підприємствах:  Підручник / За ред.. проф. М.Ф. Огійчука.-К Аграрна освіта, 2001. – 605с.

6. Дробот В.І. Бізнес-план сільськогосподарського підприємства

7. Завадський Й. С. Менеджмент. — К.: УФІ МБ, 1997. — 542 с.

8. Збірняк Л. Я., Полотенко М. Г. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах. – К.: Урожай, 1999. – 351с.

9. Зінченко О. І., В. Н. Самійленко, М. А. Білоножка. Рослинництво: Підручник / За ред.. О. і. Зінченка. – К.: аграрна освіта, 2001. – 591с.;іл..

10. Економіка аграрного підприємства: Підручник для екон. і техн. спеціальностей ВНЗ / С. І. Михайлов, В. В. Ярова, Г. В. Заєць та ін.; За ред.. С. І. Михайлова. – К.: Укр. Центр духов. Культури, 2004. – 396с.

11. Ковальчук М. І. Економічний аналіз у сільському господарстві: Навч.-метод. посібник для самостійного вивч. дисципліни. – К.: КНЕУ, 2002. – 282 с.

12. Лещенко Г. Г. аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Вища школа, 1986. – 390с.