Виходи сільськогосподарського виробництва та їх переробка

 

 

 

Зміст

Вступ.......................................................................................................................3

1. Виходи сільськогосподарського  виробництва та їх переробка.................4
2. Вплив переробки сільськогосподарської сировини на навколишнє середовище.............................................................................................................7
3. Екологічна оцінка переробки сільськогосподарської сировини...............11
4. Економічні стимули підвищення рівня  екологізації переробки сільськогосподарської сировини.........................................................................12

Висновки................................................................................................................14

Список літератури.................................................................................................15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Раціональне природокористування передбачає не лише зменшення шкідливих викидів у природне середовище, а й комплексне використання природних ресурсів, утилізацію відходів виробництва.

 Відходи виробництва — це матеріальні залишки виробничого процесу (сировини, матеріалів, засобів виробництва), які втратили свою споживну вартість, не є метою даного виробництва і не можуть бути використані за прямим призначенням через технологічні особливості підприємства. Звичайно відходи класифікують: 1) за сферою утворення; 2) за напрямом використання; 3) за способом. залучення до утилізації.

На відміну від відходів виробництва, відходи споживання є  засобами виробництва і предметами споживання, що втратили в процесі  споживання (або безвідповідального ставлення) свої початкові властивості  і не здатні в такому стані задовольняти потреби суспільства. Проблема методики грошової оцінки відходів ще остаточно  не розроблена. Одні спеціалісти вважають, що ціни на відходи повинні - бути пов'язані  з ціною основної сировини, другі  визначають їх за змінністю, треті —  за споживними властивостями.

Основна складність тут полягає  в тому, що одержання відходів не є метою виробництва, і на їх створення  спеціально праця не витрачається. Вони виникають побічно і наперед  включаються в собівартість вироблюваної продукції. Саме це і не враховується сьогодні при оцінці відходів. Для підприємства відходи_— це застава вартості продукції.  Маловідходність і безвідходність є важливими показниками і факторами зростання продуктивності праці.

 

 

 

 

 

1. Виходи сільськогосподарського  виробництва та їх переробка

Раціональне природокористування передбачає не лише зменшення шкідливих викидів у природне середовище, а й комплексне використання природних ресурсів, утилізацію відходів виробництва.

Відходи виробництва —  це матеріальні залишки виробничого  процесу (сировини, матеріалів, засобів  виробництва), які втратили свою споживну вартість, не є метою даного виробництва  і не можуть бути використані за прямим призначенням через технологічні особливості підприємства. Звичайно відходи класифікують: 1) за сферою утворення; 2) за напрямом використання; 3) за способом. залучення до утилізації.

На відміну від відходів виробництва, відходи споживання є  засобами виробництва і предметами споживання, що втратили в процесі  споживання (або безвідповідального ставлення) свої початкові властивості  і не здатні в такому стані задовольняти потреби суспільства. Проблема методики грошової оцінки відходів ще остаточно  не розроблена. Одні спеціалісти вважають, що ціни на відходи повинні -бути пов'язані  з ціною основної сировини, другі  визначають їх за змінністю, треті —  за споживними властивостями. Основна  складність тут полягає в тому, що одержання відходів не є метою  виробництва, і на їх створення спеціально праця не витрачається. Вони виникають  побічно і наперед включаються  в собівартість вироблюваної продукції. Саме це і не враховується сьогодні при оцінці відходів. Для підприємства відходи_— це застана вартості продукції. Маловідходність і безвідходність є важливими показниками і  факторами зростання продуктивності праці.

Вартість відходів для  підприємства, користуючись загальноприйнятою  термінологією, можна визначити  лише через їх мінову вартість. Водночас для суспільства вони мають споживну вартість, оскільки можуть бути використані  як сировина на інших підприємствах  з іншим технологічним процесом. Тому грошову оцінку відходів можна  дати через вартість сировини тих  підприємств, де ці відходи використовуються найефективніше теж як сировина. При  цьому ціни на відходи повинні бути нижчими від цін на відповідну повноцінну сировину і матеріали як мінімум на величину витрат по доведенню їх до товарного вигляду у виробника і додаткових витрат споживача, пов'язаних і їх використанням; ціни на відходи повинні забезпечити вищу рентабельність виробництва готової продукції з відходів, ніж з повноцінної сировини. Тоді вона стимулюватиме як підприємство-виробник відходів, так і їх споживача.

Проблема утилізації відходів виробництва пов'язана з проблемою  охорони навколишнього середовища від забруднення. Кінцевою метою  раціонального природокористування  повинно бути максимальне залучення  у виробництво сировини. Чим менша  відходомісткість виробництва, тим  вищий рівень розвитку продуктивних сил, економічніше виробництво.

На сьогоднішній день відходи  агропромислового комплексу не завжди знаходять застосування, хоч і  є цінною сировиною. В сільськогосподарських  підприємствах навіть не плануються показники, які б характеризували  їх роботу щодо підвищення родючості  грунту, внесення добрив особливо органічних Тому й нагромаджуються на фермах мільйони тонн органічних добрив. Стоки  тваринницьких комплексів становлять подвійну небезпеку, оскільки викликають одночасно і хімічне, і біологічне забруднення (мікроорганізмами). Причому  забруднюють вони як грунт безпосередньо, так і воду, і повітря. З однієї свинарської ферми на 10—40 тис. тварин за 1 год в повітря надходить  до 605 кг пилу 14,4 кг аміаку, 83,4 млрд мікроорганізмів;

Безпосередньо в сільськогосподарському виробництві відходів практично  немає, якщо підходити до цього питання  з точки зору суті сільськогосподарського виробництва і його продукції. За винятком гною (не слід плутати гній і органічне добриво — для  того, щоб стати добривом, гній повинен  пройти ще певну обробку), практично  всі види відходів з сільськогосподарської  продукції виділяються якщо не на стадії збирання (солома, гичка), то вже  на стадії первинної переробки (полова при обмолоті зерна), не кажучи вже  про промислову переробку.

Ще один вид відходів у  сільському господарстві — це відходи  виробництва, пов'язані з використанням  сільськогосподарської техніки  і тракторів, тобто — нафтопродукти. Основною причиною утворення цих  відходів є заміна масел і змазок при технічному обслуговуванні і  ремонті машин. Значна частка припадає і на' нафтопродукти, які збираються внаслідок відстою з резервуарів  нафтоскладів, а також баків автомашин  і тракторів, що передбачено правилами  їх технічного обслуговування.

З розвитком науки і  техніки, з підвищенням рівня  концентрації виробництва промислова утилізація відходів стає економічно доцільною, оскільки зі збільшенням  масштабів виробництва зростає  також кількість відходів і вартість речовин, що в них містяться. Іноді  вартість цих речовин перевищує  вартість продукту, при виготовленні якого одержані ці відходи. Так, при  виробництві томатного соку і  концентрованих томатопродуктів у  відходи йде насіння, яке є  цінною сировиною для виготовлення томатної олії. вартість якої в 2,5 раза вища від вартості томатного соку.

Питання ресурсозбереження, запровадження безвідходних технологій переробки сільськогосподарської  сировини є найвужчим місцем переробної промисловості АГІК. Відходи і  побічні продукти виробництва і  переробки сільськогосподарської  продукції є величезним резервом ресурсозбереження, який поки що використовується вкрай недостатньо. Нераціональне  використання вихідної сировини, її 161

біомаса, на одержання якої вже було витрачено значну кількість  суспільної праці, знижують ефективність функціонування АПК. Крім того, відходи  виробництва, потрапляючи в природне середовище, забруднюють його, що в  кінцевому підсумку знижує ефективність не лише АПК, а й всього суспільного  виробництва через значні екологічні збитки. Невикористані відходи означають  скорочення не лише сучасної, а й  майбутньої ресурсозабезпеченості  суспільства, необхідність додаткових витрат суспільної праці на розвиток сировинної бази переробної промисловості. Очевидно, що розвиток АПК досяг межі, за якою є неминучою безвідходна переробка сільськогосподарської сиро-вини на основі комплексного використання її біомаси і технологічних відходів.

 

2. Вплив переробки сільськогосподарської сировини на навколишнє середовище

Перехід у переробці сільськогосподарської  сировини на безвідходну технологію має два взаємопов'язаних аспекти  — економічний та екологічний. Перший аспект відображає розширення ресурсних  можливостей за рахунок комплексної  переробки сільськогосподарської  сировини і одержання на цій основі додаткової кількості продуктів  харчування, кормів, добрив. За даними Ю. В. Склянкіна і С. Л. Стичинського, в Україні поточний вихід відходів та побічної продукції переробки  лише рослинної сільськогосподарської  сировини становить близько 50 млн  т на рік. При сучасному рівні  розвитку науки і техніки, оптимально використовуючи вторинну сировину, можна  додатково одержати 2 млн кормових одиниць, що дасть змогу збільшити  виробництво м'яса на 160 тис. т  на рік. Крім того, з не-використовуваних відходів переробки щорічно можна  виробляти 800—900 тис. т вапнякових та гранульованих органо-мінеральних  добрив, десятки тисяч тонн різних сортів рослинної олії, пектину та іншої продукції. В цілому ж організація  безвідходної виробничої структури  переробки сільськогосподарської  сировини поряд з одержанням традиційних  продуктів харчування дасть змогу  додатково виробляти понад 100 найменувань  різної продукції. сьогодні промислової  переробки зазнає не більше 22 /о маси відходів [34, с. 5].

Другий аспект проблеми полягає  в посиленні впливу екологічного фактора на формування технологічної  структури переробки сільськогосподарської  сировини в зв'язку з розвитком  процесів агропромислової інтеграції. В сучасних умовах інтенсифікації виробництва  взаємозв'язок економічних та екологічних факторів принципово змінюється, оскільки з'являється можливість створення екологічно чистих виробництв на основі безвідходних технологічних структур, реальним стає формування безвідходної структури переробки сільськогосподарської сировини та суттєвого підвищення на цій основі не лише ефективності використання природно-сировинних ресурсів, а й кардинального вирішення проблеми екологізації виробництва за відносно менших витрат.

Однак умови організації  безвідходної переробки сільськогосподарської  сировини не реалізуються автоматично, причому не стільки через відсутність  відповідних технологій, скільки  через недостатню орієнтацію господарського механізму на безвідходний тип виробництва.

Запровадження безвідходної переробки сільськогоспо-, дарської сировини сприятиме посиленню горизонтальної і вертикальної інтеграції виробництва  продуктів харчування. Очевидно, цей  процес матиме і певний екологічний  ефект. Так, із зростанням концентрації виробництва питомі капітальні вкладення  на очисні споруди будуть знижуватись. Водночас поглиблення процесу інтеграції в розвитку АПК дає змогу перейти  до оцінки інтегральних екологічних  наслідків виробництва і до добору найбільш екологічно раціональних його варіантів.

Стічні води підприємств, що переробляють рослинну сировину, характеризуються високим ступенем забрудненості. Великі їх об'єми становлять значну небезпеку  для навколишнього середовища. Причому  самі по собі стічні води харчової промисловості  не є токсичними, але, потрапляючи  в озера, ставки і ріки, вони швидко виснажують запаси кисню, що викликає загибель мешканців цих водойм. Органічні  речовини стічних вод підприємств  харчової промисловості швидко піддаються бродінню і гинуть. Близько 70% забруднень стічних вод крохмало-патокової, пивоварної, масложирової та цукровобурякової галузей харчової промисловості  розкладаються протягом перших діб, тоді як стічні води заводів, що виробляють виноградний сік та солодові, мають дуже малу здатність до біологічного розкладу — за 5 діб розкладається відповідно 14 і 10% усіх забруднень. У результаті гниття білкові речовини розкладаються до амінокислот, вуглекислоти та аміаку. В процесі бродіння цукру, що міститься в стічних водах, утворюються оцтова, молочна, масляна та пропіонова кислоти.