Отчет по практике на примере Яворівського НПП

У цій зоні передбачається найбільше скупчення рекреантів, тому тут слід   забезпечити умови для задоволення їх потреб у активних та пасивних видах відпочинку, харчуванні, медичній допомозі, місцях схову від негоди, ночівлі, у інформаційному забезпеченні. Доцільно обладнати пляжі, спортивні майданчики, колиби, місця для вогнищ, майданчики для наметових таборів, тимчасові буфети, резервуари питної води, біотуалети. Такі об'єкти інфраструктури, як автопаркінг, стаціонарні пункти харчування, мотелі, слід розташовувати за межами парку та на достатній дистанції від НПП. Слід пам'ятати, що функціонування відпочинкових об'єктів не повинно чинити негативного впливу на природні комплекси суміжних ділянок парку, архітектурний вигляд всіх споруд повинен бути витриманий у місцевій традиції та гармоніювати з природнім оточенням.

Завданням зони масової рекреації є затримати на собі потік рекреантів, які прагнуть передусім фізичного відпочинку, і для яких пізнавальна ціль перебування в НПП не є основною. Відпочинкова база МРГ "Майдан" повинна, поряд з названим, і надалі виконувати свою традиційну функцію організації спортивних мисливства та рибальства, доповнити її також екоосвітньою роботою з відпочиваючими та місцевим населенням.

Догляд за лісом у зоні масового відпочинку має вестись у напрямку створення стійких до рекреаційної дигресії, естетично цінних (у т.ч. багато породних, різновікових, різноповнотних) і рекреаційно привабливих насаджень, а також зменшення надмірного рекреаційного навантаження шляхом впорядкування мережі стежок та ландшафтних галявин, придатних для пікніків, прогулянок, активного відпочинку. У зоні масового відпочинку слід розмістити інформаційні аншлаги і стенди та по можливості зберегти природні ягідники.

У майбутньому, при зростанні напливу рекреантів і потребі розширення зони масового відпочинку, рекомендуємо зарезервувати ділянки, де можна на потоках біля галявин створити невеликі ставки, обладнати привабливі місця

відпочинку, зокрема, на лівому березі Майданського ставу (поблизу так званої "генеральської" дороги (давній Королівський Тракт) та закинутих колишніх командних пунктах біля неї); в лісових масивах меншої созологічної вартості, проте естетично привабливих (квартали ЗО, 31, 32, 43 Млинківського л-ва); у глибоких мальовничих долинах на стику лісових та польових масивів вздовж межі НІШ і земель сіл Млинки, Дубровиця, Ставки (уздовж південно-східних меж кварталів ЗО, 31, 32, 43 Млинківського л-ва, 39 кв. Янівського л-ва). Безумовно, перед резервуванням таких ділянок слід їх додатково ретельно дослідити, адже на безлісих схилах і в долинах можуть локалізуватись добре збережені цінні природні лучні та болотні комплекси. У Майданському лісництві значним резервом для розширення зони масової рекреації є долина вздовж дороги Верещи ця - Матерів (у кварталах 1, 5, 16), за умови припинення функціонування у кв. 5 існуючих військових навчальних об'єктів і реконструкції їх для потреб рекреації.

У зону інтенсивної рекреації віднесено ділянки, де існує або передбачається висока інтенсивність відвідування рекреантами (а також прочанами), для здійснення різних за тривалістю прогулянок, екскурсій, прощ, пікніків, збору ягід та грибів, але не у формі масової концентрації (скупчень). Тут необхідно обладнати достатню кількість відпочинкових місць з укриттями від негоди, місць для вогнищ, іншим забезпеченням, а також спеціальних прогулянкових, прочанських та екскурсійних маршрутів (у т.ч. як піших, так і велосипедних та кінних), оглядових майданчиків чи веж. У деяких місцях можна обладнати майданчики для наметових таборів (Майданське л-во, кв.18, вид , кв.19, вид.18, кв.21, вид.20; Магерівське л-во, кв., виділи 4, 53; Янівське л-во, кв.1, вид.4; Млинківське л-во, кв.1, вид.7; кв. 3, вид.25; кв.5, вид.7; кв.6, вид.2).

Зона інтенсивної рекреації має на меті, з одного боку, задовольнити потреби більшої частини рекреантів, які бажають провести відпочинок у спілкуванні з лісом, збирати гриби, ягоди, влаштувати пікніки, оглянути загальні краєвиди та історичні пам'ятки місцевості, а з іншого - одночасно відвернути погас цього контингенту рекреантів від созологічно цінних та малостійких екосистем. Тому до зони інтенсивної рекреації включено переважно більш стійкі та менш созологічно цінні природні та культурні насадження, котрі значною мірою знаходяться на місці давніх сільськогосподарських угідь. У ряді випадків до цієї зони пропонується включити традиційно використовувані для відпочинку місця колишніх хуторів, тому в таких місцях слід встановити відповідні меморіальні знаки, інформаційні стенди, провести заходи для збереження старих культурних насаджень, каплиць, консервації руїн.

Догляд за лісом у зоні інтенсивної рекреації має вестись у напрямку створення стійких до рекреаційного навантаження, естетично цінних і рекреаційно привабливих насаджень, збереження старих плодових та декоративних культурних насаджень, недопущення заростання хащами галявин на місці колишніх поселень та с/г угідь, попередження та зменшення надмірного рекреаційного навантаження шляхом впорядкування мережі стежок, а також ландшафтних галявин, придатних для пікніків, прогулянок, активного відпочинку. Слід зберегти та означити природні ягідники і грибні місця. У вузлових точках цієї зони слід розмістити інформаційно насичені аншлаги та стенди.

У певних ділянках зон інтенсивної та масової рекреації (зокрема, Янівське л-во: кв.3, вид.8; кв.5, вид.10-12; кв.39, вид. 13; Млинківське л-во: кв.37, вид.7; кв.32, 43; Майданське л-во: кв.18, вид.13; кв.19, вид.18; кв.21, вид.20; кв. 23, вид. 1, а в перспективі - кв.1, вид. 14, 15, 35; кв.5, вид. 7, 9,11,12, 14; кв. 16, вид. 7; Магерівське л-во, кв.110, виділи 4, 52, 53; а в перспективі -кв.124, вид. 1, 5) можливе спорудження міні-пансіонів типу екоосель з обмеженим числом відпочиваючих, при безумовній їх відповідності архітектурному вигляду цих споруд місцевій традиції і гармонії з природнім довкіллям, а також збереженню залишків колишніх лісничівок і цінних старих насаджень. Тут доцільно піти шляхом відтворення на основі архітектурно-археологічних досліджень давніх лісничівок, при їх сучасному інженерному забезпеченні.

У зону екстенсивної рекреації віднесено ділянки, де нема або не передбачається високого напливу відпочиваючих, проте цілком придатних для здійснення ними розосереджених у просторі та часі різних за тривалістю прогулянок, екскурсій, збору ягід і грибів, влаштування пікніків (у спеціально облаштованих місцях відпочинку), але не у формі масової концентрації відпочиваючих. Завданням зони екстенсивної рекреації є сприйняття і розосередження "надлишкової" кількості "некваліфікованих" рекреантів і більш затятих збирачів грибів і ягід, яких не вдається затримати у зонах масової та інтенсивної рекреації, а також задовольнити потребу тих відвідувачів, які прагнуть глибше пізнати природу та історію краю, і одночасно - відвернути потік рекреантів від созологічно цінних та малостійких екосистем. Отже, до зони екстенсивної рекреації включено переважно менш созологічно цінні природні та культурні насадження, як більш, так і менш стійкі (малоцінні ділянки на схилах), які часто знаходяться на місці давніх сільськогосподарських угідь та колишніх хуторів (у таких місцях слід встановити відповідні меморіальні знаки, інформаційні стенди, провести заходи для збереження старих культурних насаджень та залишків поселень).

Хоча пересування в межах зони екстенсивної рекреації формально загалом не обмежується, проте і тут також обладнати достатню кількість відпочинкових місць (проте небагато - у найбільш рекреаційно привабливих точках та у найважливіших комунікаційних вузлах) та спеціальних прогулянкових, прочанських та екскурсійних маршрутів (піших, велосипедних і кінних), оглядових майданчиків чи веж. Потік рекреантів слід відвертати від зони природних резерватів, від режимних військових об'єктів, небезпечної смуги біля полігону і районів шкідливого впливу радіолокаційних установок на Булаві і Легурді. У межах зони екстенсивної рекреації потоки відпочиваючих слід розосереджувати по більш стійких та обмежувати на менш стійких та ерозійно небезпечних ділянках. Дана зона також буде буфером для зони природних резерватів.

Догляд за лісом у зоні екстенсивної рекреації має вестись у такому ж напрямку як і в зоні інтенсивної рекреації. У вузлових точках зони екстенсивної рекреації слід розмістити локальні аншлаги і стенди, а також слід систематично проводити заходи зі збереження історичних пам'яток та впорядкування місць колишніх поселень.

У перспективі, на основі ґрунтовних архітектурно-археологічних досліджень, на території зони доцільно реконструювати кілька давніх охоронних дворищ для музейно-освітнього використання.

Рекреаційна ємність територій у зонах інтенсивної та екстенсивної рекреації розрахована окремо для природних комплексів, і окремо для доріг і стежок (загального користування, едукаційних, екскурсійно-туристичних, прочанських) та місць відпочинку.

Зона обмеженого рекреаційного використання включає малостійкі екосистеми (ерозійно небезпечні крутосхили, надто сухі чи перезволожені ділянки, ділянки з високими ступенями рекреаційної дигресії), екологічно важливі ділянки для дикої фауни (водопої, жировиська, вологі луки, джерела тощо), території історико-культурних та природних пам'яток (городища, печери, каплиці, цвинтарі, руїни колишніх поселень, давні узвози, греблі, інші виробничі споруди, старі дерева та паркові насадження), існуючі населені хутори, ділянки, які сьогодні використовуються як сінокоси, пасовища, сади.

В охоронних зонах історико-культурних та природних пам'яток повинні бути обладнані (після відповідних архітектурно-археологічних досліджень) підходи і майданчики для організованого доступу екскурсантів, при необхідності -огороджені, а також інформаційні стенди, лісові меблі для короткочасного перепочинку.

Деякі ділянки даної зони можуть бути до певної міри резервом для зон екстенсивної та інтенсивної, а у деяких випадках - навіть масової рекреації. Передусім маються на увазі ділянки суходільних лук та пасовищ (за умови відсутності на них рідкісних видів рослин та цінних рослинних угруповань), які прилягають до місць традиційного або перспективного відпочинкового використання, до доріг, мальовничо розташованих з добрим мікрокліматом. Це можуть бути сучасні луки і пасовища у Млинківському л-ва: кв.1, вид.7; кв. 22, вид.11; кв.23, вид. 2; кв. ЗО, вид. 15; кв. 31, вид. 3; кв. 37, вид. 7; у Магерівському л-ва: кв.110, вид.1; кв.124, вид.1, 5; кв.127, вид.30 та лісничівка у кв.20, вид.20 Майданського л-ва. У деяких випадках такі ділянки знаходяться на місці давніх осель.

Слід подбати, щоб такі ділянки і надалі могли по можливості використовуватись місцевими жителями чи працівниками парку, а у разі повного вилучення їх для рекреаційних потреб чи зменшення їх господарської вартості (внаслідок періодичного розташування на них бівуаків, вогнищ, витоптування) - селяни повинні отримати взамін рівноцінні ділянки та належну компенсацію. Цей момент надзвичайно важливий у справі зміцнення довіри місцевих мешканців до НПП. Можливе також часткове рекреаційне освоєння (використання незначної площі) цих рекреаційно привабливих лучних ділянок для влаштування стежок, місць відпочинку, оглядових майданчиків чи веж.

Існуючі (постійно чи періодично заселені) хутори на території НПП (як, зрештою, і в його околицях) мають великий потенціал, як живі музеї (скансени) та осередки агро туризму. Тому важливо зберегти їх архітектурний вигляд та традиційний господарський уклад. Ці хутори збереглись переважно в Крехівському масиві (Млинківське л-во, кв.4, 22). Також не бажано розташовувати в їх крає видовому полі (терен, що проглядається з найближчого оточення) новобудов (у т.ч. рекреаційних) для збереження історично складеного ландшафту.

Розрахунок рекреаційної ємності у цій зоні проведений для садиб, садів і сінокосів, але не охоплює ділянки городищ, пасовищ, крутосхилів.

Резервна зона охоплює ділянки, на цей час та у найближчій перспективі рекреаційно мало використовувані, проте такі, що мають достатній рекреаційний потенціал, і при послабленні режиму доступу, а на певних ділянках припиненні шкідливого випромінення радіолокаторів та відповідному облаштуванні можуть у перспективі успішно виконувати рекреаційну функцію (переважно як зони екстенсивної, а місцями - інтенсивної рекреації). Резервна зона включає ділянки, які знаходяться на значній віддалі від осель, доріг загального користування, є малодоступними і відносно ізольованими. Це, перш за все, смуга безпеки вздовж периметру військового полігону і навколо військових об'єктів, кар'єри, значні за площею масиви молодняків, зрубів, вітровалів, згарищ.

Зона рекреацйіно не освоювана включає передусім найбільш малостійкі   екосистеми (болота, русла потоків, яри та дебрі, урвища, скелі, осипище небезпечні кар'єри), ділянки ріллі, що використовуються в сільському господарстві, пасіки, господарські (водозабори, кар'єри) та військові об'єкти. Сюди входять також стави, які є рибо товарними або рекреаційними, проте розрахунок рекреаційного навантаження для них, які загалом для зоні, не проводиться.

У перспективі можливе рекреаційне освоєння деяких ділянок цієї зони, за умов перепрофілювання військових і господарських об'єктів, або часткового доступу до них як до екскурсійних чи інфраструктурних об'єктів та оглядових точок, протиерозійне облаштування кар'єрів тощо.

3. Заходи щодо охорони і захисту природних екосистем

3.1. Основні засади та засоби збереження природних комплексів та об'єктів НПП

Національні природні парки є особливими територіальними комплексами у державному природно-заповідному фонді, які мають яскраво виражене поліфункціональне значення. Основною і найважливішою функцією національних парків є біоконсерваційна. Вона полягає у збереженні у природних умовах генофонду рослинного і тваринного світу, і в першу чергу генофонду ендемічних і реліктових видів, диких родичів культурних сортів, зникаючих лікарських та інших цінних для народного господарства рослин.

Такою ж важливою є біогенетична функція, яка полягає у збереженні варіабельності природних умов, необхідних для нормального розвитку флори і рослинності, а також представників фауни та для підтримання еволюційного потенціалу органічного світу. В цьому відношенні особливе значення для збереження сосново-букових, дубово-буково-соснових, букових лісів, лісової фауни, водно-болотної орнітофауни, водної і болотної рослинності має територія Українського Розточчя. Тут поширені оригінальні горбогірні залісненні ландшафти, у структурі яких поєднуються залісненні платоподібні крутосхилові та останцеві пологосхилові місцевості з заболоченими улоговиноподібними річковими долинами.