Отчет по практике на примере Яворівського НПП

Як видно з переліку основних завдань, які ставляться перед розробкою Проекту організації території НПП, майже всі з них в тій чи іншій мірі пов'язані із розробкою функціонального зонування його території. Отже, функціональне зонування є одним із ключових проектних рішень у Проектах організації території НПП.

При розробці концепції розвитку НПП "Яворівський" і відповідно зонування його території слід було перш за все вирішити такі питання: Якого типу національний парк (НП) перед нами за природним потенціалом його території? Який основний напрямок його розвитку - закритий природоохоронний (за типом НП Польщі, Швейцарії, Німеччини та інших країн Європи) чи напіввідкритий рекреаційний (за типом національних парків СІЛА та країн Африки)?

Проект організації території НПП "Яворівський" розроблявся за європейськими стандартами - висока частка площі заповідних ділянок і територій з регульованою рекреацією (власне у межах території, наданої у постійне користування НПП). На думку розробників проекту, необхідно у майбутньому проводити функціональне зонування території інших користувачів, які входять у склад парку. Але для цього необхідно внести відповідні зміни і доповнення у чинний "Закон про природно-заповідний фонд України".

Проекту організації території Яворівського НПП показує, що однією з основних рис природи молодого національного парку є висока ландшафтна, геоморфологічна, геоботанічна, зоологічна репрезентативність його території, яка розташована у межах трьох із шести ландшафтів височини Розточчя - Янівського, Дубровицького і Верхньоверещицького. Територія заповідника "Розточчя", з яким на півдні межує НПП, розташована у межах тільки Янівського Розточчя. Важливо також те, що територія парку охоплює значні ділянки добре збережених природних лісів з середнім віком 100-120 років (у Майданському лісництві - до 150 років), які є еталонами ведення лісового господарства в регіоні. При цьому зазначимо, що значна частина останніх знаходиться у межах території, що входить у парк без вилучення у користувачів, особливо у межах Майданського лісництва. Наступною особливістю парку є те, що сьогодні на його території немає населених пунктів, на півночі НПП межує з військовим полігоном. У довоєнні роки у північній частині парку існувало близько двох десятків хуторів, які були виселені у процесі створення військового полігону. Про це, зокрема, свідчить висока контурність Млинківського лісництва порівняно з Янівським. У межах першого виділено 697 лісівничих виділів (без лінійних виділів - дороги, струмки, річки тощо), а у межах другого - 428 виділів. При цьому площа їх майже однакова (відповідно 1479 га і 1436 га).

При розробці функціонального зонування території національного парку зіткнулись із низкою об'єктивних і суб'єктивних проблем, які суттєво розтягнули в часі розв'язання цього ключового завдання Проекту організації території. Перша з них - це відсутність чітко розроблених і загальноприйнятих науково-методичних рекомендацій, особливо у тому випадку, коли маємо справу із зонуванням території інших землекористувачів. Наступна - дефіцит вихідних матеріалів (аерофотознімки, великомасштабні топокарти тощо) та вузько відомчі перепони у їх отриманні, що пов'язано з минулим цієї території як військового об'єкту, а також затримки з камеральним опрацюванням лісотаксаційних матеріалів, пов'язані із затримками фінансування лісовпорядних робіт.

Це у значній мірі обумовило необхідність детального польового обстеження території парку. Важливо також було врахувати при розробці функціонального зонування інтереси землекористувачів-сусідів, особливо військового полігону, зважаючи на його міжнародне призначення як бази навчання військ України і країн НАТО.

В основу функціонального зонування покладено еколого-географічний та історико-географічний підходи. Перший підхід враховує географічні аспекти забезпечення екологічної стійкості території НПП, як самостійного та взаємопов'язаного з оточенням територіального утворення з природоохоронно-рекреційними функціями. Другий враховує існуючі традиції землекористування та їх історичні особливості.

В   основу   просторового взаємо розташування функціональних   зон покладено поліконцентричну планістичну модель, апробовану авторами при розробці пропозицій по оптимізації території Карпатського біосферного заповідника (Зінько, Кравчук, Брусак та ін., 1997). Згідно з цією моделлю, заповідна зона розташована переважно «в глибині» території парку, охоплюючи найбільш малодоступні ділянки. Зони регульованої рекреації і частково господарська, оточуючи попередню, відіграють буферну роль, а зона стаціонарної рекреації локалізується тільки на периферії парку. Важлива увага приділялася взаємороз-ташуванню функціональних зон НПП та інших заповідних об'єктів в регіоні.

Таким чином розроблена схема функціонального зонування базується на наступних принципах:

регіональна ландшафтна репрезентативність - включення у заповідну зону парку найбільш цінних і добре збережених природно-територіальних комплексів, які представляють типові й унікальні риси ландшафтів височини Розточчя. При цьому першочергово в заповідну зону включались геокомплекси Дубровицького і Верхньоверещицького ландшафтів, які не охоплені охороною у межах інших природно-заповідних об'єктів регіону. Оскільки геокомплекси Янівського Розточчя сьогодні досить повно представлені у ПЗ "Розточчя", тому у заповідну зону НПП включались ті з них, які недостатньо представлені у межах інших заповідних об'єктів височини;

кластерність та компактність заповідних ядер - внаслідок значного у минулому хутірського заселення (так звана дворищева система розселення характерна для Розточчя) та досить відчутного сьогодні антропогенного пресу на територію НПП, доцільним видається організувати заповідну зону у вигляді компактних, але територіально роз'єднаних ядер. Останні охоплюють найбільш цінні геокомплекси, рослинні угруповання яких занесені у "Зелену книгу України" або є регіонально рідкісними для Розточчя. У межах цих же геокомплексів зосереджено значну частину місцезростань видів рослин чи місць оселень (гнізда, нори тощо) тварин, занесених у "Червону книгу України";

парагенетична цілісність і автономність - заповідні ядра являють собою, по можливості, ділянки геохімічно взаємопов'язаних геокомплексів з однонапрямленим потоком речовини і енергії. У Млинківському лісництві вони представлені великими ярами-дебрами (оскільки до створення військового полігону вододіли були заселені і перетворені на с/г угіддя), а в Янівському - поєднання ділянок вододілів, схилів. Унікальним за різноманітністю та компактністю у межах парку є платоподібний останець біля с.Верещиця, де заповідне ядро парку пропонується сформувати за принципом поперечного профілю "річкова заплава - педімент - схил - вододіл", який репрезентував би на невеликій ділянці практично всю різноманітність геокомплексів Янівського ландшафту. Згадані ділянки - урочище Широка Дебра і Верещицький платоподібний останець є найбільш пінними об'єктами на території НПП також і з геоморфологічної точки зору;

системно-функціональна єдність - зв'язування кластерних заповідних ядер між собою за допомогою зони регульованої рекреації. При цьому заповідне ядро у районі г.Булави в Янівському лісництві, межуючи з урочищем Горбки ПЗ "Розточчя", утворює з ним територіально об'єднаний заповідний масив;

еколого-економічна доцільність - у заповідне ядро включено ділянки, які через різні причини мають виняткове середовище-захисне і водночас не мають економічного значення. Це ділянки стиглих та перестійних лісів на крутих місцями скелястих схилах, які мають ґрунтозахисне і водорегулююче значення, а також ділянки низинних боліт і заболочених лісів. У господарську зону парку включено практично всі ділянки, які мають сьогодні господарське значення для населення прилеглих сіл - сінокоси, невеликі ділянки хуторів з ріллею і пасовищами, водозабори, закинуті військові бліндажі тощо. У господарську зону включено також переважно молодняки та середньовікові ліси, які для покращення їх стану (формування породного складу, близького до природних лісів, ділянки згарищ тощо), потребують активних лісогосподарських заходів. Зона стаціонарної рекреації запропонована у місцях розташованих поблизу населених пунктів з досить доброю транспортною доступністю, де близько ' знаходяться джерела електроенергії і водопостачання та наявні можливості для реконструкції існуючих не експлуатованих або спорудження нових водоймищ;

естетична та дидактична цінність - у зону регульованої рекреації включені переважно найбільш відвідувані сьогодні і атракційні ділянки парку. Це - околиці Куренівського монастиря, ділянки, прилеглі до населених пунктів, земель товариства садоводів "Явір" і "Потерпших від Чорнобильської катастрофи" та бази відпочинку військових товариств мисливців і рибалок "Майдан" і Млинки", які вклинюються у межі території, переданої у постійне користування парку, або ж знаходяться в його межах у вигляді «островів». У цю ж зону включені переважно всі ділянки, де знаходились виселені хутори.

Найменшою територіальною одиницею розробленого зонування на першому етапі обрано лісівничий виділ, територіальні поєднання яких охоплюють окремі геокомплекси. Це зумовлено тим, що лісівничий виділ: а) найбільш детально і об'єктивно відображає характер сучасного рослинного покриву та територіальні особливості його господарського використання; б) основною господарською одиницею, на базі якої плануються лісогосподарські заходи; в) зручний для оперативного орієнтування і прив'язки в натурі.

2. .Туристичне зонування території НПП "Яворівський"

Враховуючи созоологічну та естетичну цінність, захисні функції та стійкість до рекреаційних навантажень природних комплексів, їх реальне рекреаційне використання, існуючі об'єкти відпочинкової інфраструктури, традиційне господарське використання, наявність режимних військових та господар-ських об'єктів, історичних та культурних пам'яток проектна група вирішила за

доцільне виділити наступні рекреаційні зони:                                                                                                                                                                                - Зона природних резерватів

• Зона масової рекреації
• Зона інтенсивної рекреації

• Зона екстенсивної рекреації

• Зона обмеженого рекреаційного використання
• Резервна зона
• Зона рекреаційно не освоювана.

У межах цих основних зон при потребі виділяються додаткові підзони, як це показано нижче.

Зона природних резерватів включає заповідну зону сучасного функціонального зонування і запропоновану підзону обмеженого природокористування і охорони найцінніших природних комплексів у межах господарської зони (на території, що входить у склад НПП без вилучення у користувачів), а також ділянки, які повинні в перспективі увійти до заповідної зони для оптимізації її функціонування. Також до цієї зони увійдуть пробні площі, генетичні резервати, еталонні ділянки, зони тиші, оселища охоронних видів рослин та тварин (у т.ч. гніздівлі, лігвища, нори, жировиська, водопої) поза сучасною заповідною зоною, геологічні резервати, інші особливо цінні ділянки, якщо такі з часом будуть виділені.

У зв'язку з цим, зона природних резерватів поділяється на дві під зони: а) існуючих природних резерватів та б) перспективних природних резерватів.

У зоні природних резерватів, мета якої - передовсім збереження найцінніших та найбільш вразливих природних комплексів та об'єктів - рекреаційне навантаження на природні комплекси повинно бути повністю виключене, а на "проблемних ділянках" (поблизу населених пунктів, доріг, місць масового відпочинку та прочанства) - зведене до мінімуму. Виходячи з реалій території, а також для здійснення екоосвітніх завдань НПП, дозволяється побутове, рекреаційне та цільове використання доріг та стежок (загального користування, едунадійних, екскурсійно-туристичних, прочанських), що проходять транзитом через зону природних резерватів, а також можливе облаштування в її межах, при цих же стежках, певної кількості місць короткочасного перепочинку (без місць для розведення вогнищ) та оглядових майданчиків або веж, при відповідному їх технічному (протиерозійні конструкції, в потрібних випадках - обгородження) та інформаційному облаштуванні. їх використання повинно включати суворе дотримання рекреантами та місцевими мешканцями відповідних правил поведінки (не відхилятись від маршруту, зберігати тишу, не збирати рослин, не розводити багаття, не смітити тощо), що виключало б (або мінімізувало) негативний рекреаційний вплив на созоологічну цінні ділянки за межами згаданих комунікацій та зупинкових пунктів.

Території у підзоні перспективних природних резерватів до часу їх остаточного приєднання до заповідної зони можуть тимчасово використовуватись для екстенсивної рекреації (за винятком малостійких, ерозійно небезпечних та созологічно найцінніших ділянок), проте і тут слід поступово обмежувати рекреаційне використання і готувати їх до заповідання. Зрозуміло, місця відпочинку і інші об'єкти рекреаційної інфраструктури у цій підзоні розташовувати не слід, за винятком облаштування транзитних комунікацій, спеціальних стежок, оглядових точок і перепочинкових пунктів.

Рекреаційна ємність територій у зоні природних резерватів розрахована тільки для визначених (дозволених) для рекреаційного використання доріг та стежок.

Зону масової рекреації пропонується на даному етапі обмежити невеликими ділянками, що безпосередньо прилягають до рекреаційного комплексу МРГ "Майдан" та профілакторію повітряних сил ЗОК МО України (Майдан-ське л-во, кв.22), баз відпочинку РГ "Млинки" та "Істок" (Магерівське л-во, 112, 128) та запланованих до відновлення ставків в урочищі "Бровар" поблизу с.Козулька (у кв. 1 Млинківського та кв. 110 Магерівського лісництв). У цю зону також входять дамби навколо ставків МРГ "Майдан", які традиційно використовуються для спортивного рибальства. Загальна протяжність дамб 16,8 км, з них дозволено для спортивного рибальства - 5,5 км.