Еколого-правовий режим використання та охорони рослинного світу

Контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу поділяється на державний і громадський.

Державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими державними адміністраціями, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів та його органами на місцях, іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади.

Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту рослин є Головне управління державної служби захисту рослин (Головна державна інспекція захисту рослин) Міністерства аграрної політики України, державні станції захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей і районів.

Громадський контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюється громадськими Інспекторами з охорони навколишнього природного середовища, повноваження яких визначаються згідно з Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”.

Державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Громадяни та їх об'єднання відповідно до законодавства мають право брати участь у розгляді центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питань, пов'язаних з охороною, використанням та відтворенням рослинного світу, сприяти цим органам у здійсненні заходів щодо охорони, невиснажливого використання та відтворення об'єктів рослинного світу, а також ініціювати відповідні заходи.

 

 

 

2.2 Державна  політика у сфері захисту рослин

Основними принципами державної політики у сфері захисту рослин є: Закон України “Про захист рослин” від 14.10.1998 р. // ВВРУ. - 1998. - №50-51. - ст. 310.

- формування єдиної державної  політики у сфері захисту рослин;

- здійснення державного  контролю за захистом рослин;

- визначення доцільності  здійснення заходів щодо захисту  рослин;

- пріоритетність застосування  інтегрованих та інших екологічно  безпечних заходів щодо захисту  рослин;

- гарантування безпеки  здоров'я людини та охорони  довкілля при здійсненні заходів  щодо захисту рослин.

Основними вимогами щодо захисту рослин є:

- додержання технології  вирощування рослин сільськогосподарського  та іншого призначення, багаторічних  і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту;

- екологічне та економічне  обґрунтування доцільності захисту  рослин від шкідливих організмів;

- обов'язковість здійснення  заходів щодо захисту рослин  підприємствами, установами, організаціями  усіх форм власності та громадянами, діяльність яких пов'язана з  користуванням землею, лісом, водними  об'єктами, вирощуванням рослин сільськогосподарського  та іншого призначення, багаторічних  і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, а  також реалізацією, переробкою, зберіганням  і використанням рослин та  продукції рослинного походження;

- суворе додержання регламентів  зберігання, транспортування та  застосування засобів захисту  рослин;

- збереження корисної  флори і фауни;

- недопущення пошкодження  рослин, погіршення їх стану та  забруднення продукції рослинного  походження і довкілля засобами  захисту рослин.

Фітосанітарна діагностика та нагляд за розвитком, поширенням і шкодочинністю шкідливих організмів здійснюється спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту рослин.

Нагляд за фітосанітарним станом угідь, посівів, насаджень, рослинності закритого ґрунту здійснюють підприємства, установи, організації усіх форм власності та громадяни, діяльність яких пов'язана з користуванням землею, лісом, водними об'єктами, вирощуванням рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, а також реалізацією, переробкою, зберіганням і використанням рослин та продукції рослинного походження;

Прогноз розвитку і поширення шкідливих організмів здійснюється спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту рослин разом із науково-дослідними установами.

Основними завданнями державного контролю у сфері захисту рослин є:

- організація обстеження  сільськогосподарських та інших  угідь, посівів, насаджень, рослинності  закритого ґрунту, розробка прогнозів, виявлення і своєчасне інформування  про наявність і розвиток шкідників  та хвороб рослин, а також бур'янів;

- проведення підприємствами, установами, організаціями усіх  форм власності та громадянами, діяльність яких пов'язана із  захистом рослин, систематичних  обстежень угідь, посівів, насаджень, рослинності закритого ґрунту, а  також продукції рослинного походження  на заселеність та зараження  їх шкідливими організмами;

- запобігання масовому  розмноженню та поширенню шкідливих  організмів;

- своєчасне здійснення  рекомендованих заходів щодо  захисту рослин, додержання підприємствами, установами, організаціями усіх  форм власності та громадянами  встановлених регламентів застосування  засобів захисту рослин;

- своєчасне проведення  профілактичних та винищувальних  заходів щодо боротьби з шкідниками  у місцях зберігання запасів  продукції рослинного походження.

Державна політика у сфері захисту рослин здійснюється Кабінетом Міністрів України, Урядом Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту рослин.

Особливий режим захисту рослин вводиться на території населеного пункту, району, області, декількох областей у разі масового розвитку і поширення особливо небезпечних шкідливих організмів і потреби в додаткових заходах та ресурсах щодо їх локалізації і ліквідації.

У разі масового розвитку і поширення особливо небезпечних шкідливих організмів головні державні інспектори (або їх заступники) захисту рослин України, Автономної Республіки Крим, областей, районів упродовж однієї доби після виявлення масового поширення особливо небезпечних шкідливих організмів вносять подання про запровадження особливого режиму захисту рослин до відповідного органу місцевого самоврядування, місцевого органу виконавчої влади або Кабінету Міністрів України.

Територія особливого режиму захисту рослин встановлюється у межах населеного пункту, району, області відповідним органом місцевого самоврядування чи місцевим органом виконавчої влади, а в межах кількох областей -- Кабінетом Міністрів України.

Орган, який прийняв рішення про запровадження або зняття особливого режиму захисту рослин, негайно повідомляє про це підприємства, установи та організації, розташовані на відповідній території, і громадян, які проживають на цій території. Дмитренко І.А. Екологічне право України. 2-ге видання. - К: Юрінком Інтер. - 2001 р.ст. 156.

У рішенні про запровадження особливого режиму захисту рослин зазначаються:

- обставини, що спричинили  запровадження особливого режиму  захисту рослин;

- межі території, на якій  запроваджується особливий режим  захисту рослин;

- період, на який запроваджується  особливий режим захисту рослин;

- перелік особливо небезпечних  шкідливих організмів та заходи  щодо їх локалізації і ліквідації.

На території з особливим режимом захисту рослин здійснюються такі заходи:

- знешкодження особливо  небезпечних шкідливих організмів;

- залучення та використання  державних ресурсів (наукових, матеріальних  тощо), а також ресурсів підприємств, установ, організацій усіх форм  власності та громадян для  локалізації і ліквідації особливо  небезпечних шкідливих організмів  з попереднім відшкодуванням  їм понесених ними витрат;

- інші заходи.

Посадові особи спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері захисту рослин мають право:

- вимагати від підприємств, установ, організацій усіх форм  власності та громадян, діяльність  яких пов'язана із захистом  рослин, додержання законодавства  про захист рослин;

- відвідувати підприємства, установи, організації усіх форм  власності, діяльність яких пов'язана  з користуванням землею, лісом, водними  об'єктами, вирощуванням рослин сільськогосподарського  та іншого призначення, багаторічних  і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, а  також реалізацією, переробкою, зберіганням  і використанням рослин та  продукції рослинного походження, з метою перевірки додержання  законодавства про захист рослин  та відбирати зразки ґрунту, води, насіння, рослин, продукції рослинного  походження та інших матеріалів  для проведення фітосанітарної  діагностики;

- обмежувати, тимчасово забороняти  або припиняти діяльність підприємств, установ, організацій усіх форм  власності та громадян у разі  порушення ними вимог технології  та нормативно-правових актів  з питань захисту рослин, що  можуть спричинити загрозу життю  і здоров'ю людей та довкіллю;

- визначати і регулювати  обсяги робіт, пов'язаних із захистом  рослин, відповідно до фітосанітарного  стану;

- забороняти реалізацію  засобів захисту рослин, які не  відповідають вимогам щодо їх  якості;

- одержувати від міністерств, інших центральних органів виконавчої  влади, підприємств, установ, організацій  усіх форм власності та громадян  необхідну інформацію з питань  захисту рослин;

- давати обов'язкові для  виконання розпорядження (приписи) про проведення підприємствами, установами, організаціями усіх  форм власності та громадянами  профілактичних і винищувальних  заходів щодо захисту рослин;

- накладати адміністративні  штрафи на осіб, винних у порушенні  законодавства про захист рослин, а саме:

2.3 Юридична  відповідальність за порушення  законодавства про рослинний  світ

Особи, винні у порушенні законодавства про рослинний світ, можуть притягуватися до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності відповідно до законодавства України.

До порушень у сфері охорони, використання і відтворення рослинного світу Законом України “Про рослинний світ” (ст. 40) віднесені такі види правопорушень: Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.1999 р. // ВВР. - 1999.- № 22-23. - ст.19.

- самовільне спеціальне  використання природних рослинних  ресурсів;

- порушення правил загального  використання природних рослинних  ресурсів;

- протиправне знищення  або пошкодження об'єктів рослинного  світу;

- порушення вимог щодо  охорони умов місцерозташування  об'єктів рослинного світу;

- реалізація лікарської  та технічної сировини дикорослих  рослин, зібраної без дозволу  на спеціальне використання природних  рослинних ресурсів та ряд  інших.

Законом України “Про захист рослин” (розділ III, ст. 21) встановлені види правопорушень:

- додержання вимог нормативно-правових  актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження, погіршення  стану рослин та якості продукції  рослинного походження, а також  забруднення довкілля;

- екологічно не обґрунтоване  здійснення захисту рослин.

Відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства про захист рослин, передбачено ст. 22 Закону України “Про захист рослин”.

Кримінальна відповідальність встановлена за порушення правил боротьби з хворобами і шкідниками рослин (ст. 158 Кримінального кодексу України). Предметом цього виду злочину є рослини, незалежно від їх народногосподарського та іншого значення, а також їх плоди (зерно, насіння, коренеплоди, цибулини, овочі тощо).

Об'єктивна сторона злочину характеризується наявністю трьох ознак: діяння у вигляді порушення правил, встановлених для боротьби з хворобами і шкідниками рослин; тяжких наслідків; причинного зв'язку між діянням і наслідками. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною виною щодо наслідків, порушення правил може бути вчинене і умисно.