Еколого-правовий режим використання та охорони рослинного світу

Не потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів:

- власники земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти  рослинного світу, крім тих, що  занесені до Червоної книги  України та Зеленої книги України;

- користувачі (в тому числі  орендарі) земельних ділянок, які  їм надано для цільового призначення (ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного  господарства, колективного садівництва, городництва, сінокосіння, випасання  худоби), за винятком використання  ними дикорослих судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види яких занесені до Червоної книги України, та природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України.

Форма дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Видача дозволів на спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється у межах лімітів їх використання.

Ліміти спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються на підставі науково обґрунтованих нормативів спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Порядок встановлення лімітів спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок встановлення лімітів спеціального використання природних рослинних ресурсів місцевого значення визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування за поданням спеціально уповноважених місцевих органів виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Розмір збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів визначається з урахуванням природних запасів, поширення, цінності, можливості відтворення, продуктивності цих ресурсів.

Від збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів звільняються:

- науково-дослідні установи, навчальні та освітні заклади, що проводять наукові дослідження  об'єктів рослинного світу з  метою їх охорони, невиснажливого  використання та відтворення, за  винятком використання ними дикорослих  судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види  яких занесені до Червоної  книги України, та природних рослинних  угруповань, занесених до Зеленої  книги України;

- власники земельних ділянок;

- користувачі (в тому числі  орендарі) земельних ділянок, за  винятком використання ними дикорослих  судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види  яких занесені до Червоної  книги України, та природних рослинних  угруповань, занесених до Зеленої  книги України, для задоволення  природними рослинними ресурсами  власних потреб без права їх  реалізації.

Відтворення природних рослинних ресурсів здійснюється власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу.

Відтворення рослинних ресурсів забезпечується і здійснюється шляхом:

1) сприяння природному  відновленню рослинного покрову;

2) штучного поповнення  природних рослинних ресурсів;

3) запобігання небажаним  змінам природних рослинних угруповань  та негативному впливу на них  господарської діяльності;

4) тимчасове зупинення  господарської діяльності з метою  створення умов для відновлення  деградованих рослинних угруповань.

Обсяги робіт з відтворення природних рослинних ресурсів і способи їх проведення визначаються проектами, що затверджуються спеціально уповноваженими органами.

Роботи, пов'язані з відтворенням природних рослинних ресурсів, здійснюються способами, що забезпечують їх відтворення в найкоротші терміни та не суперечать чинному законодавству і не завдають шкоди здоров'ю людини та довкіллю.

Правила відтворення природних рослинних ресурсів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.

 

 

 

 

Розділ 2. Охорона і відповідальність у сфері рослинного світу

2.1 Охорона, захист, контроль та інші напрями державного  регулювання режиму рослинного  світу

Охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, які спрямовані на збереження просторової, видової, популяційної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону їх місцезнаходження, збереження від знищення чи пошкодження, захист від шкідників та хвороб, а також невиснажливе використання. Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.1999 р. // ВВР. - 1999.- № 22-23. - ст.19.

Охорона рослинного світу забезпечується:

1) встановленням правил  і норм охорони, використання  та відтворення об'єктів рослинного  світу;

2) забороною та обмеженням  використання природних рослинних  ресурсів у разі необхідності;

3) проведенням екологічної  експертизи та інших заходів  з метою запобігання загибелі  об'єктів рослинного світу в  результаті господарської діяльності;

4) захистом земель, зайнятих  об'єктами рослинного світу, від  ерозії, селів, підтоплення, затоплення, заболочення, засолення, висушення, ущільнення, засмічення, забруднення промисловими  і побутовими відходами і стоками, хімічними й радіоактивними речовинами  та від іншого несприятливого  впливу;

5) створенням та оголошенням  територій та об'єктів природно-заповідного  фонду;

6) організацією наукових  досліджень, спрямованих на забезпечення  здійснення заходів щодо охорони  та відтворення об'єктів рослинного  світу;

7) розвитком системи інформування  про об'єкти рослинного світу  та вихованням у громадян дбайливого  ставлення до них;

8) створенням системи  державного обліку та здійсненням  державного контролю за охороною, використанням та відтворенням  рослинного світу;

9) занесенням рідкісних  і таких, що перебувають під  загрозою зникнення, видів рослин  до Червоної книги України, та  рідкісних і таких, що перебувають  під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань -- до Зеленої книги України;

10) встановленням юридичної  відповідальності за порушення  порядку охорони та використання  природних рослинних ресурсів;

11) здійсненням інших заходів  і встановленням законодавством  інших вимог щодо охорони рослинного  світу.

Під час здійснення діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу, необхідно дотримуватися таких основних вимог:

- збереження природної  просторової, видової, популяційної  та ценотичної різноманітності  об'єктів рослинного світу;

- збереження умов місцезростання  дикорослих рослин і природних  рослинних угруповань;

- науково обґрунтованого, невиснажливого використання природних  рослинних ресурсів;

- здійснення заходів щодо  запобігання негативному впливу  господарської діяльності на  рослинний світ;

- охорони об'єктів рослинного  світу від пожеж, захист від  шкідників і хвороб;

- здійснення заходів щодо  відтворення об'єктів рослинного  світу;

- регулювання поширення  та чисельності дикорослих рослин  і використання їх запасів  з врахуванням інтересів охорони  здоров'я населення.

Вказані вимоги враховуються під час розробки проектів законодавчих актів, загальнодержавних, міждержавних, регіональних програм та здійснення заходів з охорони, використання та відтворення рослинного світу.

Підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких пов'язана з розміщенням, проектуванням, реконструкцією, забудовою населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, а також введенням їх в експлуатацію, повинні передбачати і здійснювати заходи щодо збереження умов місцезростання об'єктів рослинного світу.

Будівництво, введення в експлуатацію підприємств, споруд та інших об'єктів і застосування технологій, що викликають порушення стану та умов місцезростання об'єктів рослинного світу, засмічення, а також забруднення хімічними та іншими токсичними речовинами територій, зайнятих ними, забороняється.

Випалювання сухої природної рослинності або її залишків без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища забороняється.

З територій, відведених під забудову населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, будівництво доріг, трубопроводів, ліній електропередачі і зв'язку, а також з тих земель, що підлягають затопленню, рідкісні рослини і такі, що перебувають під загрозою зникнення, повинні бути пересаджені на ділянки з однотипними умовами місцезростання. Пересаджувати такі рослини зобов'язані юридичні або фізичні особи, які здійснюють цю забудову.

Під час проведення екологічної експертизи проектів схем розвитку і розміщення продуктивних сил, генеральних планів розвитку населених пунктів, схем районного планування та іншої документації, а також розрахунків, проектів будівництва і реконструкції (розширення, технічного переоснащення) підприємств, споруд та інших об'єктів, впровадження нової техніки, технології обов'язково повинен враховуватися їх вплив на стан рослинного світу та умови його місцезростання.

Під час розробки і встановлення екологічних нормативів повинні враховуватися вимоги щодо охорони об'єктів рослинного світу, передбачені цим Законом.

Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види рослин, що зростають в природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України.

Види рослин, які не занесені до Червоної книги України, але є рідкісними або такими, що перебувають під загрозою зникнення на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, можуть заноситися до Переліку видів рослин, що підлягають особливій охороні на цих територіях.

Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання підлягають охороні на всій території України і заносяться до Зеленої книги України. Малишко М.І. Основи екологічного права України.

Ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів рослинного світу здійснюється за правилами, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного Спеціальним напрямом державного регулювання правового режиму рослинного світу є захист, який врегульовується Законом України “Про захист рослин”. Цим законодавчим актом передбачена система (комплекс) заходів, які спрямовані на запобігання та погіршення стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, цінності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур'яни.

Законодавством передбачається розробка і здійснення загальнодержавних, міжнародних та регіональних цільових програм захисту рослин, здійснення державного контролю у сфері захисту рослин, створення державних станцій захисту рослин та надзвичайних комісій із боротьби з особливо небезпечними шкідливими організмами, запровадження особливого режиму захисту рослин тощо.

Важливим напрямом державного регулювання правового режиму рослинного світу є державний облік, кадастр і моніторинг рослинного світу, контроль у галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу.

Державний облік і кадастр рослинного світу містять систему відомостей і документів про розподіл об'єктів рослинного світу власниками і користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської і наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослинних угруповань на категорії, економічну оцінку технічних, кормових, лікарських, харчових та інших властивостей природних рослинних ресурсів, інші дані про рослинні природні ресурси, необхідні для їх охорони, використання та відтворення. Порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу визначається Кабінетом Міністрів України.

Моніторинг рослинного світу є складовою частиною системи моніторингу довкілля України і здійснюється відповідно до Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р.