Роль і місце бюджету у фінансовому механізмі держави

Попри негативний вплив світової фінансової кризи  на всі економічні процеси в Україні  наприкінці року, бюджет 2008 року був  виконаний.

 До загального фонду державного бюджету у 2008 році надійшло 185853,0 млн. грн., що на 47,4% (59751,9 млн. грн.) більше ніж у 2007 році. Незважаючи на невиконання у листопаді–грудні 2008 року планових показників надходжень до загального фонду державного бюджету, в цілому за 2008 рік рівень виконання дохідної частини становив 102,8% (перевиконання становить 5069,8 млн. гривень).

Перевиконання плану загального фонду  державного бюджету за 2008 рік було забезпечено перевиконанням планових показників з податку на прибуток підприємств (на 13,1%, або на 5334,3 млн. грн.), надходжень від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України (на 72,4%, або на 3500,0 млн. грн.), ввізного мита (на 10,5%, або на 758,1 млн. грн.), плати за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна (на 24,3%, або на 133,7 млн. грн.), надходжень коштів від продажу землі (на 57,6%, або на 101,4 млн. грн.), надходжень доходів від операцій з кредитування та надання гарантій у сумі 363,7 млн. грн., що більш як у чотири рази перевищило річний плановий показник.    Попри те, що на кінець 2008 року прибуток прибуткових підприємств знизився порівняно із 2007 роком на 12,7% (за оперативними даними Держкомстату), у 2008 році до загального фонду державного бюджету надійшло 45940,3 млн. грн. податку на прибуток підприємств, що на 12712,9 млн. грн., або на 38,3% більше порівняно з 2007 роком.    У цілому беручи за основу дані Додатку Є, можна сказати, що загальна сума доходів Державного бюджету України за 2008 рік становила 231686,3 млн. грн., що на 39,6% (65747,1 млн. грн.) більше ніж у 2007 році. Рівень виконання річного плану, затвердженого Верховною Радою України на 2008 рік зі змінами, дорівнював 99,9%. При цьому, протягом 2008 року річний план доходів державного бюджету було збільшено в цілому на 16572,6 млн. грн. з 215359,4 млн. грн. (Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI) до 231932,0 млн. грн. (Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI із змінами від 12 грудня 2008 року №659-VI).   Що стосується виконання бюджету 2009, то на сьогоднішній день можемо користуватись Показниками виконання Державного бюджету України за січень – жовтень 2009р. , та Показниками виконання Зведеного бюджету України за січень – жовтень 2009р., що наведені у  Додатку Б та Додатку А відповідно.  Щоб проаналізувати аналіз виконання бюджету, візьмемо до уваги Показники виконання Державного бюджету України за січень – жовтень 2008р. , та Показниками виконання Зведеного бюджету України за січень – жовтень 2008р. (Додаток Г та Додаток В відповідно).[20]  Охарактеризуємо динаміку зміни доходів бюджету України. Загальна сума доходів зведеного бюджету України за січень-жовтень 2009 року становила 217403,2  млн. грн, що на 25133,1 млн. грн менше ніж за аналогічний період у 2008 р. (Додаток А, Додаток В)     У січні-жовтні 2009 року Державний бюджет України отримав 166028,6 млн. гривень, маємо знову негативну тенденцію спаду, адже цей показник на 21999,3 млн грн. менше попереднього року.   Податкові надходження до Державного бюджету України за звітний період становили 115106,1 млн. гривень проти 139234,5 млн грн. у січні – жовтні 2008р.          Позитивним є підвищення у структурі доходів частки неподаткових надходження до державного бюджету, що становили 43498,3 млн. гривень, (у 2008р.– 39935,3 млн грн.)        Загалом до загального фонду Державного бюджету за січень-жовтень 2009 року надійшло 120907,4 млн. гривень.       Якщо аналізувати структуру видаткової частини бюджету за показниками, наданими в Додатку Б та Додатку Г, то маємо наступні результати. [20]         Спостерігаємо негативну тенденцію, що проявляється в збільшені загальної суми касових видатків зведеного бюджету України - за січень-жовтень 2009 року - 243721,0 млн. гривень , що на 10182,3 млн грн. більше ніж показник за січень-жовтень 2008 року.     Відповідно, збільшились і касові видатки Державного бюджету України: за січень-жовтень 2009 року становили 191828,9 млн. гривень, проти 186448,1 млн.грн у 2008р.        У січні-жовтні 2009 року за загальним фондом державного бюджету відкрито асигнувань на проведення видатків у сумі 149936,8 млн. грн., або 99,3% плану звітного періоду. Касові видатки загального фонду державного бюджету за січень-жовтень 2009 року становили 147916,8 млн. грн., що становить 97,9% планових показників.       Касові видатки соціального спрямування з державного бюджету проведено у сумі 79399,7 млн. грн., у т.ч. за загальним фондом – 74431,9 млн. грн., а саме на:

-           оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на неї – 36617,3 млн. грн., у т.ч. за загальним фондом 34698,6 млн. грн.;

-           поточні трансферти населенню (пенсії, допомоги, стипендії) – 42782,4 млн. грн., у т.ч. за загальним фондом – 39733,3 млн. гривень, що є позитивним, адже за аналогічний період 2008р. аони становили 37212,7млн.грн.           Касові видатки загального фонду державного бюджету за 10 місяців поточного року проведено на:       чорнобильські соціальні  програми – у сумі 1647,4 млн. грн., що становить 97,9% планових призначень;       трансферт Пенсійному фонду – у сумі 36634,8 млн. грн., що становить 100% планових призначень;       вугільні програми – у сумі 917,0 млн. грн., що становить 97,3% планових призначень. [21]

Видатки на медикаменти та перев'язувальні матеріали і продукти харчування проведено у сумі 2975,0 млн. грн., у т.ч. за загальним фондом – 2479,7 млн. гривень. Спостерігаємо підвищення рівня цього показника, адже за аналогічний перід 2008р. він становив 2722, 2 млн. грн.

На оплату комунальних послуг та енергоносіїв за звітний період касові видатки проведено у сумі 2247,0 млн. грн., у т.ч. за загальним фондом – 1780,0 млн. гривень, тоді як у 2008р. цей показник становив 1846,1 млн. грн.

У січні-жовтні 2009 року на підтримку місцевих бюджетів було перераховано із державного бюджету коштів у сумі 47541,3 млн. грн. (26228,0 млн. грн. – дотація вирівнювання, 21313,3 млн. грн. – субвенції та додаткові дотації).          За рахунок повернення кредитів до Державного бюджету України за січень-жовтень 2009 року надійшло 3600,2 млн. грн., у тому числі до загального фонду 320,6 млн. гривень.        За січень-жовтень 2009 року надано кредитів з державного бюджету у сумі 5659,5 млн. грн., у т.ч. з загального фонду 925,0 млн. гривень.

Отже, згідно показників Додатку А, Додатку Б, Додатку В та  Додатку Г, фінансування державного бюджету проводиться з такими результатами:

За січень-жовтень 2009 року зведений бюджет виконано з дефіцитом у сумі 28414,1 млн. гривень, що звичайно не є добрим для економіки України.

За січень-жовтень 2009 року державний бюджет виконано з дефіцитом 27859,6 млн. грн., в т.ч. загальний фонд 27613,7 млн. гривень.   У січні-жовтні 2009 року погашення основної суми боргу з державного бюджету становило 20372,1 млн. грн., в т.ч. за загальним фондом 19619,4 млн. гривень. Погашення внутрішнього боргу дорівнювало 7483,2 млн. грн., зовнішнього боргу – 12888,9 млн. грн., в т.ч. за загальним фондом 12136,2 млн. гривень. Державні запозичення до державного бюджету були здійснені в обсязі 86631,1 млн. грн., в т.ч. на внутрішньому ринку залучено 45162,3 млн. грн., з них до загального фонду – 42386,6 млн. грн. (зокрема ОВДП на капіталізацію банків на суму 10473,8 млн. грн.), на зовнішньому ринку було залучено 41468,8 млн. грн., в т.ч. до загального фонду державного бюджету 40073,9 млн. гривень.

Залишки готівкових коштів за державним бюджетом за січень-жовтень 2009 року зросли на 3071,3 млн. грн. (з урахуванням інших розрахунків), за загальним фондом зменшились на 1080,1 млн. грн. (з урахуванням інших розрахунків).

Від приватизації державного майна у січні-жовтні 2009 року надійшло 760,6 млн. гривень. [20]

Таким чином, можемо зробити висновок, що бюджет України 2009 є дефіцитним, що негативно відбивається на економіці країни, соціальному добробуті населення та свідчить про неспроможність країни забезпечити свої потреби та нестабільність її економічного стану. Можна констатувати, що проблема наповнення доходної частини Державного бюджету України на сьогодення є однією з найбільш гострих.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Шляхи стабілізації та напрямки вдосконалення бюджетної системи України

         На сьогоднішній день актуальною є проблема бюджетних взаємовідносин. Послідовна реалізація механізму міжбюджетних відносин нині ускладнюється браком бюджетних коштів, що є основною проблемою ефективного бюджетування.  
        Першим важливим кроком в удосконаленні системи бюджетних відносин має бути закріплення відповідальності за фінансування різних видів державних витрат і формування нормальних взаємовідносин із виконання видаткової частини бюджету. 
         Перебудова бюджетної системи стосується не лише взаємовідносин між державними та регіональними бюджетами, а й відносин бюджетів вищестоящого рівня до бюджетів нижчого рівня. 
         Однією з проблем у бюджетній сфері залишається питання державних видатків. Ще недостатньо зроблено змін щодо змісту, спрямування бюджетних видатків, методології їх планування і фінансування.

Якщо  говорити конкретніше, то на нинішньому етапі розвитку економіки держави все більшої гостроти набуває необхідність докорінного реформування бюджетних взаємозв'язків як за доходами, так і за видатками, а також міжбюджетних відносин. Це зумовлюється насамперед тим, що в ринкових умовах бюджет є основним джерелом фінансового забезпечення соціально-економічної політики в державі.

Відсутність належного законодавчого регулювання  бюджетних правовідносин породжує низку негативних соціально-економічних  наслідків:

• постійне недовнесення протягом останніх років належних державному бюджетові платежів і у зв'язку з цим недофінансування або затримка з фінансуваннями окремих видів видатків;
• відсутність механізму правового регулювання бюджетних відносин, відповідальності за порушення бюджетного законодавства;
• послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів, що призводить до численних порушень, а від цього втрат державних коштів;
• неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджетні установи, органи виконавчої влади від використання власності та здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему не контрольованості щодо використання коштів та майна;
• відсутність належної методології виконання державного бюджету через систему органів Державного казначейства України, чіткого розмежування повноважень усіх рівнів законодавчої та виконавчої влади. [22]

Усе це потребує пошуку напрямків  удосконалення бюджетного процесу, який би відображав конкретну спрямованість  бюджетних відносин на розв'язання економічних і соціальних завдань  та включав широке коло дієвих важелів  за допомогою яких держава здійснюватиме  розподільчі й перерозполільчі  функції.

На мою думку, для вдосконалення функціонування бюджетної системи в Україні, на наш погляд, необхідно здійснити наступне:

• уточнити нині діючі процедури підготовки та прийняття бюджету;
• встановити процес утворення зобов'язань за платежами до бюджету та їх погашення так, щоб не припускати утворення заборгованості в бюджетній сфері;
• контролювати максимальний рівень державного боргу та гарантійних зобов'язань уряду;
• чітко визначити відповідальність розпорядників бюджетних коштів на всіх рівнях.

Особливо слід наголосити на необхідності встановлення жорстких заходів відповідальності за порушення бюджетного законодавства. Щодо розпорядників бюджетних коштів, які порушують бюджетне законодавство, доцільно застосовувати такі санкції:

• призупинення повноважень за асигнуваннями або управління доходами чи видатками;
• запровадження обмеження щодо використання бюджетних рахунків,
• скасування або призупинення бюджетних асигнувань для відшкодування незаконно витрачених коштів або вимоги їх відшкодування.

Також важливим є те, що слід відмовитися від поділу бюджетних доходів в Україні, на так звані "закріплені" й "регульовані". Основна частка доходів центрального, регіональних і місцевих бюджетів має формуватись на основі їх власних податків і паїв у податках. 
        Ефективним шляхом врегулювання проблем у бюджетній сфері повинне стати фінансове вирівнювання так званих "бідних" і "багатих" територій, яке слід забезпечувати не за рахунок регульованих доходів, а лише на основі системи бюджетних трансфертів (дотацій, субсидій, субвенцій). Саме на цих засадах здійснюється фінансове вирівнювання у всіх розвинених країнах. 
         Механізм фінансового вирівнювання має забезпечити створення відносно однакових умов для проживання громадян України на всій території держави. На відміну від інших європейських країн, ми маємо разючі відмінності між рівнем та якістю життя у містах та селах, різних за географією та політичною вагою регіонах, що є свідченням, по суті, відсутності державної регіональної політики. Слід у законодавчому порядку визначити рівень державних мінімальних соціальних стандартів, які забезпечуються органами місцевого самоврядування на всій території України. Відповідно до потреб забезпечення державних мінімальних соціальних стандартів, кожен орган місцевого самоврядування повинен мати знову ж таки законодавче гарантований мінімальний бюджет і доходну базу. 
          Заходи фінансового вирівнювання мають охопити лише території, які не можуть за рахунок власної доходної бази сформувати гарантовані мінімальні бюджети, а також території, що мають значні надлишки фінансових ресурсів, порівнюючи із середньодушовою забезпеченістю в державі. 
         Світовий досвід свідчить: у систему заходів фінансового вирівнювання включаються території, які мають власну доходну базу на душу населення обсягом менше 95% від середньої по країні і території, що мають відповідну базу на душу населення обсягом більше 120% від середньої по країні[15, 155] 
         Основними завданнями для практичної  реалізації запропонованих заходів щодо реформування бюджетної системи мають стати:  
- планування видатків бюджету на основі реального прогнозу доходів бюджету та оптимального розміру дефіциту бюджету виходячи з безпечної тенденції стану державного  боргу;  
- приведення законодавства щодо державних зобов'язань у відповідність із спроможністю бюджету їх виконувати;  
- прийняття пакету законодавчих актів, який охоплюватиме питання щодо процедур бюджетного процесу та базуватиметься на здійсненні адміністративної реформи; 
- прийняття законодавства, яке б регулювало розподіл повноважень та відповідних фінансових ресурсів між центральним та місцевими органами влади, формування місцевих бюджетів та їх взаємовідносини з державним бюджетом на основі адміністративної реформи та, зокрема, реформи місцевого самоврядування;  
- складання бюджету з урахуванням бюджетної стратегії на кожні три роки; шосте, забезпечення прозорості та публічності бюджетного процесу; 
- необхідно мати повну інформацію про всі грошові кошти, якими володіють бюджетні усстанови, з метою їх аналізу для раціонального використання бюджетних коштів. [24] 
         За останні роки були зроблені деякі кроки в цих напрямках. Зокрема, триває робота над удосконаленням бюджетного законодавства з метою створення нормативно-правового поля для підвищення прозорості та ефективності бюджетних процедур; удосконалюється форма казначейського виконання державного  бюджету. 
          А у найближчий час необхідно чітко визначити цілі та пріоритети бюджетної політики при поданні проекту державного бюджету на 2000 рік та довгострокової бюджетної стратегії; включити до складу бюджетів всіх рівнів позабюджетні кошти бюджетних установ і організацій; налагодити систему інформування громадськості щодо стану виконання бюджету та бюджетної стратегії; запровадити чітку та зрозумілу методику визначення міжбюджетних трансфертів; скоротити перелік головних розпорядників коштів державного бюджету; прийняти Податковий кодекс. 
           Одним із основних завдань має стати - досягнення більшої прозорості бюджетного процесу (тобто відкритості перед громадськістю щодо реалізації бюджетної політики). Це необхідно з метою: підвищення розуміння бюджету та довіри з боку громадськості до діяльності державних органів влади, що в кінцевому підсумку сприятиме більшій підтримці нею найбільш раціональних заходів щодо бюджетної політики; підвищення ефективності бюджетного процесу, яке досягатиметься за рахунок врахування зважених критичних оцінок з боку політиків, незалежних експертів та інших зацікавлених осіб щодо розв'язання бюджетних проблем та відповідної мінімізації допущення прорахунків в майбутньому; використання деталізованих показників та забезпечення повноти інформації щодо бюджету сприятиме більш якісному проведенню аналізу та оцінок бюджету, здійсненню більш виважених та обгрунтованих заходів бюджетного процесу, що в свою чергу забезпечить підвищення ефективності бюджету; збільшення можливостей проведення порівнянності та аналогій з практикою вирішення бюджетних питань в інших країнах, і таким чином максимально можливого використання їх позитивного досвіду для України.[24]

Отже, можна зробити  висновок:  на сьогодні очевидним є й те, що створення ефективної системи доходів -- справа дуже складна. Насамперед потрібна науково обґрунтована політика доходів держави, яка б враховувала сучасне економічне становище в Україні, ті функції, які покладені на неї Конституцією в галузі економічного й соціального життя. Без всебічно продуманої та концептуально вивіреної політики доходів державі важко здійснити податкову реформу.

Тому основними принципами побудови системи доходів держави  є:

· мобілізація доходів до бюджетної  системи завдяки впровадженню прямих податків, тобто податків, де об'єктом  оподаткування є дохід фізичної особи, земля, майно й капітал;

· використання непрямих податків лише у формі акцизів і з метою  обмеження споживання окремих видів  товарів, можливостей виробника-монополіста  в одержанні необґрунтовано високих  доходів, а також для оподаткування  предметів розкоші, захисту власного виробника;

· застосування при оподаткуванні  обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від виду діяльності та розміру одержуваного прибутку чи доходу;

· ліквідація податкових пільг, які  сприяють перерозподілу доходів, деформують вартісні показники в економіці  й знижують конкурентоспроможність товаровиробників. Пільги можуть надаватися на певний строк і за умови використання коштів на визначені державою цілі;

· надходження повинні бути з  багатьох різних джерел -- чим різноманітніші джерела, тим менша ймовірність  того, що бюджет постраждає від несподіваного  зниження надходжень із погіршенням  становища в економіці;

· зростання видатків пропорційно  зі зростанням доходів бюджету (це гарантуватиме  збалансованість бюджету за будь-яких економічних умов у державі);

· прогнозована й стійка система  надходжень, що, в свою чергу, потребує застосування економічно вигідних автоматизованих  систем збирання статистичної інформації, застосування обчислювальної техніки, сучасних комп'ютерних технологій, створення автоматизованих інформаційних  баз і банків даних.

Необхідно також запровадити  чітке розмежування податків, що зараховуються  до державного й місцевих бюджетів, розширити права органів місцевого  самоврядування у сфері оподаткування. [17, 85]

Важливо зазначити, що використання альтернативних шляхів залучення коштів до державного бюджету, відіграє велике значення на теперішньому етапі. Я думаю, що пріоритетними напрямками такої політики мають бути:          оптимізація ефективності фінансування завдань, які належать до сфери компетенції держави та місцевої влади: житлово-комунальної сфери, медичного обслуговування, інформаційного забезпечення тощо, шляхом залучення до їхнього підрядного виконання на тендерній основі приватних компаній та суб'єктів підприємництва;       розвиток страхових механізмів пенсійного забезпечення, медичного обслуговування, страхових принципів фінансування отримання вищої та спеціальної освіти тощо;            заохочення комерційного кредитування суб'єктів господарської діяльності, насамперед, тих, які сьогодні обґрунтовано отримують державну фінансову підтримку у вигляді податкових та інших пільг, субсидій, дотацій тощо;             заохочення розвитку механізмів випуску корпоративних облігацій, розрахованих як на внутрішній, так і на зовнішній ринки;    цілеспрямований розвиток інститутів та інструментів фондового ринку, в тому числі - підтримка первинної емісії цільових інвестиційних цінних паперів.