Економічний зміст та значення фінансового контролю

РОЗДІЛ І. Економічний  зміст та значення фінансового контролю

 

1.1. Суть та значення фінансового контролю

 

Важливою сферою діяльності держави, органів місцевого самоврядування є контроль за станом економіки, розвитком  соціальної сфери. Однією з ланок  системи контролю є фінансовий контроль, який можна розглядати у декількох  аспектах: як невід'ємну складову частину  фінансової діяльності держави, органів  місцевого самоврядування; як спеціальну галузь контролю, що здійснюється як на державному, так і на місцевому рівнях [22, c. 34].

У першому аспекті фінансовий контроль - це регламентована нормами  права діяльність державних, місцевих, громадських та інших суб'єктів  з перевірки своєчасності та точності фінансового планування, обґрунтованості  та повноти надходжень до відповідних  фондів коштів, правильності та ефективності їх використання; у другому аспекті - це вид контролю за законністю і  доцільністю дій у галузі мобілізації, розподілу та використання державних  місцевих фондів коштів, який здійснюється в установленому правовими нормами  порядку усією системою органів  державної влади, а також органів  місцевого самоврядування та спеціально створеними контрольними органами за сприяння громадських організацій, трудових колективів та громадян [22, c.46].

Інститут фінансового  контролю є відокремленою, стійкою  групою норм, що регулюють єдиний комплекс фінансово-контрольних правовідносин. Він має складну структуру, оскільки складається з фінансово-правових норм, які не лише визначають поняття  фінансового контролю, його завдання, цілі та принципи здійснення, а також  його види, форми і методи, а й  регулюють організацію і порядок  проведення фінансового контролю [13].

Метою фінансового контролю є:

• контроль за виконанням державного та місцевих бюджетів;
• контроль за організацією грошового обігу;
• захист фінансових прав та інтересів суб'єктів фінансових

правовідносин;

• вжиття заходів з метою усунення та запобігання фінансовим

правопорушенням [22, c.78].

Мета фінансового контролю конкретизується у його завданнях.

До завдань фінансового контролю належать такі:

• забезпечення дотримання норм чинного законодавства та

нормативних актів, які регулюють  фінансову діяльність держави і  органів місцевого самоврядування;

• забезпечення своєчасності та повноти виконання фінансових

зобов'язань перед державним, місцевими бюджетами, цільовими  позабюджетними фондами коштів усіма  суб'єктами фінансових правовідносин;

• забезпечення дотримання правил здійснення фінансових

операцій, розрахунків та зберігання коштів підприємствами, установами, організаціями;

• сприяння раціональному витрачанню матеріальних цінностей і

коштів на підприємствах, установах, організаціях;

• запобігання та усунення порушень фінансової дисципліни,

бухгалтерського обліку та звітності.

Сутність фінансового  контролю розкривається у його призначенні, змісті, принципах, об'єкті та предметі.

Призначенням фінансового контролю є:

• сприяння реалізації фінансової політики держави;
• забезпечення процесу формування, розподілу та використання

фінансових ресурсів у  всіх сферах економіки та суспільного  життя;

• забезпечення виявлення і блокування діяльності, що загрожує

фінансовій безпеці держави, провокує платіжну кризу, яка спрямована на організацію забороненого державою виробництва товарів і надання  послуг,

несе собі значні соціальні  загрози;

• сприяння зміцненню державної фінансової дисципліни,

поліпшенню фінансового  стану підприємств, установ та організацій, збереженню державного і комунального майна, запобіганню зловживанням, поповненню доходів бюджету.

Зміст фінансового контролю полягає в:

1. перевірці виконання органами державної влади і місцевого

самоврядування функцій  з мобілізації, розподілу використання фінансових ресурсів відповідно до своєї  компетенції;

2. перевірці виконання юридичними та фізичними особами

фінансових зобов'язань  перед державою і органами місцевого  самоврядування;

3. перевірці правильності використання підприємствами,

установами, організаціями  державної та комунальної форми  власності фінансових ресурсів, що перебувають у їх господарському віданні чи оперативному управлінні;

4. перевірці дотримання правил здійснення фінансових операцій,

розрахунків і зберігання коштів підприємствами, установами, організаціями [25, c.45-46].

Фінансовий контроль ґрунтується  на певних принципах. Серед основних принципів фінансового контролю передбачені такі:

• незалежність фінансового контролю як невід'ємного атрибуту

демократії й обов'язкового елементу управління фінансовими ресурсами;

• законодавче закріплення незалежності органів фінансового

контролю;

• визначення необхідності здійснення попереднього контролю й

контролю за фактичними результатами;

• наявність внутрішнього та зовнішнього контролю як обов'язкової

умови існування фінансового  контролю;

• гласність та відкритість контрольних органів з обов’язковою

вимогою дотримання комерційної  та іншої таємниці, що захищається  законом.

Зазначені принципи дістали  подальше закріплення у документах Європейської організації вищих  контрольних органів (ЕUOSAI), заснованої у листопаді 1990 року у Мадриді  за участю представників вищих контрольних  органів 32 європейських держав, у національних законодавствах країн Європи, у тому числі й України. Зокрема, 8 червня 2001 року у м. Києві керівниками  вищих органів фінансового контролю держав-учасниць СНД на основі Лімської декларації було прийнято Декларацію про загальні принципи діяльності вищих  органів фінансового контролю держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. До принципів, на яких будується діяльність вищих органів фінансового контролю, Декларація віднесла законність, незалежність, об'єктивність, компетентність, оперативність, доказовість, гласність, дотримання професійної етики [14, c.35-36].

Об'єктом фінансового  контролю є, практично, усі грошові  відносини, пов'язані з формуванням, розподілом та використанням централізованих  та децентралізованих фондів коштів публічного характеру. Але об'єкт  фінансового контролю не обмежується  лише перевіркою фондів коштів, а включає  також контроль за використанням  матеріальних, трудових, природних  та інших ресурсів.

Безпосереднім предметом  фінансового контролю є фінансово-вартісні показники: прибуток, доходи, податки, собівартість, відрахування до фондів, виручка від реалізації, які містяться  у первинній документації (бухгалтерські  звіти, кошториси, баланси тощо) та свідчать про рух коштів [16].

Серед суб'єктів фінансового  контролю слід розрізняти окремо:

      а) суб'єкт, який контролює (державні органи, недержавні та громадські організації, наділені компетенцією в сфері фінансового контролю);

б) суб'єкт, якого контролюють (підприємства, установи, організації, фізичні особи, діяльність яких пов’язана  з формуванням, розподілом та

використанням централізованих  та децентралізованих фондів коштів).

Отже, фінансовий контроль характеризується такими особливостями:

• здійснюється спеціальними суб'єктами, наділеними державою

особливою компетенцією у  сфері фінансового контролю;

• здійснюється відносно спеціального об'єкта - централізованих

та децентралізованих фондів коштів;

• йому властиві цілеспрямованість, єдність та системність

[24, c.89].

Значення фінансового  контролю полягає в тому, що він  є важливим засобом:

1. забезпечення законності та доцільності проведення фінансової

діяльності;

2. виконання усіма суб'єктами, що здійснюють фінансову

діяльність, приписів держави, органів місцевого самоврядування у цій сфері;

3. своєчасного наповнення бюджетів та цільових позабюджетних

фондів коштів;

4. суворого й точного дотримання усіма учасниками фінансової

діяльності своїх обов'язків  перед державою, органами місцевого  самоврядування;

5. виявлення фактів порушення фінансового законодавства,

неналежного виконання учасниками фінансової діяльності своїх обов'язків  та притягнення винних до відповідальності [15].

Таким чином, головним у фінансовому  контролі є не виявлення, фіксування порушень, незаконних витрат засобів  і безгосподарності, а попередження запобігання.

 

 

 

 

 

1.2. Види фінансового  контролю

 

В залежності від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, відокремлюють  наступні види: державний, відомчий, громадський  фінансовий контроль і аудит [19, 64].

До державних органів, які здійснюють функції економічного контролю, належать Рахункова палата Верховної Ради України, Державна податкова  адміністрація України, Державна контрольно-ревізійна  служба України, Державне казначейство України, Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство праці  та соціальної політики України, Державний  комітет статистики України, Антимонопольний  комітет України, Національний банк України.

Спеціалізовані органи контролю – Державний комітет стандартизації, сертифікації і метрології України, Державний митний комітет України, Державний комітет у справах  захисту прав споживачів, Державна пожежна інспекція та інші.

Рахункова палата Верховної  Ради України створена відповідно до Конституції України і є постійно діючим органом державного фінансово-економічного контролю. Основне завдання – організація  і здійснення контролю за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частин Державного бюджету, витрачанням бюджетних  коштів, в тому числі здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу  України, визначення ефективності та доцільності  витрачання державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, контроль за фінансуванням загальнодержавних  програм економічного, соціального  та національного розвитку [21, 6-12].

Державна податкова  адміністрація та її органи контролюють додержання законодавства про податки, правильність обчислення та своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, а також вживають заходи щодо запобігання ухиленню від сплати податків фізичними та юридичними особами [21, 6-12].

Державна контрольно-ревізійна  служба України та її органи контролюють використання коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів. Вони також здійснюють контроль за виконанням державних контрактів, використанням матеріальних цінностей і нематеріальних активів, що перебувають у державній чи комунальній власності, бюджетних позик та кредитів, а також позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів. Крім того, до компетенції даних органів також належить контроль за веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах, в установах та організаціях, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та/або державних цільових фондів, зокрема валютних [21, 6-12].