Економічний зміст та значення фінансового контролю

• вимагати від керівників об'єктів, які ревізуються чи

перевіряються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у разі необхідності опечатувати  каси та касові приміщення, склади, архіви, а при виявленні підробок, інших  зловживань вилучати необхідні документи  до закінчення ревізії чи перевірки, залишаючи у справах акт вилучення  та копії або реєстри вилучених  документів;

• отримувати від НБУ і його установ, банків та інших кредитних

установ необхідні відомості, копії документів, довідки про  банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, які ревізуються  чи перевіряються, а від інших  підприємств і організацій, зокрема  й недержавних форм власності,- довідки  й копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються чи перевіряються;

• одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб

об'єктів, які ревізуються  чи перевіряються, письмові пояснення  з питань, що виникають під час  ревізій та перевірок;

• пред'являти керівникам та іншим службовим особам об'єктів, які

ревізуються чи перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства зі збереження та використання державної власності й фінансів, вилучати до бюджету виявлені ревізіями чи перевірками приховані та занижені валютні й інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування й кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

• стягувати на користь держави кошти, одержані міністерствами,

відомствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами й організаціями за незаконними  угодами, без встановлених законом  підстав і з порушенням чинного  законодавства;

• накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на

керівників та інших службових  осіб підприємств, установ і організацій  адміністративні стягнення;

• застосовувати до підприємств, установ, організацій та інших

суб'єктів підприємницької  діяльності фінансові санкції, передбачені  п. 7 ст. 11 Закону «Про державну податкову  службу в Україні» [2].

Основні функції викладені  у ст.8 цього Закону, а саме:

1. організують роботу контрольно-ревізійних підрозділів в

Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі по проведенню державного фінансового  контролю, узагальнюють наслідки державного фінансового контролю у випадках передбачених законодавством, повідомляють про них органи законодавчої та виконавчої влади;

2. проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово

господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в  бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського  обліку та фінансової звітності;

3. здійснюють державний фінансовий аудит виконання державних

(бюджетних) програм, діяльності  бюджетних установ, суб'єктів  господарювання державного сектору  економіки, а також інших суб'єктів  господарювання, які отримують (отримували  в періоді, який перевіряється)  кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно;

4. здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень,

виявлених під час проведення державного фінансового контролю;

5. розробляють нормативно-правові акти та методичні документи з

питань своєї діяльності;

6. здійснюють методологічне керівництво і контроль за діяльністю

підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення державного фінансового контролю і  поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення державного фінансового  контролю;

7. проводить перевірки державних закупівель та здійснює інші

функції відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви  і скарги громадян про факти порушення  законодавства з фінансових питань. Звернення, де повідомляється про крадіжки, розтрати, недостачі, інші серйозні правопорушення, негайно пересилаються правоохоронним органам для прийняття рішення  згідно з чинним законодавством.

Контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах і  районах у містах виконують функції, визначені вище (за винятком пунктів 1 і 6) [2].

 

2.2. Аналіз функціонування  контролюючих органів в Україні  за 2008-2010 роки

 

Місце контролю в системі  державного управління визначається ієрархією  державної влади.  Контроль виступає одним із важливих критеріїв оцінки рівня результативності зафіксованих фактів. Час від часу система 

управління повинна порівнювати  відомості про фактичний стан організації з тим станом, де вона має знаходитись відповідно до розроблених  планів. Фінансовий контроль має здійснюватися усіма органами управління в межах їхньої компетенції, бути направленим на цільове, раціональне та ефективне використання ресурсів держави; сприяти підвищенню ефективності роботи державних органів управління.

Діяльність державної  контрольно-ревізійної служби у 2010 р., як і протягом 2008-2009 рр., була спрямована на забезпечення належного рівня  фінансово-бюджетної дисципліни в  державі. Протягом року органами контрольно-ревізійної служби було проведено майже 15,4 тисяч  контрольних заходів, якими охоплено діяльність понад 14,3 тисяч підприємств, установ і організацій, з них 9,4 тисяч бюджетних установ. Контролю піддано операції з використання державних ресурсів загалом на суму близько 720,3 млрд. грн.

Проведені контрольні заходи органами КРУ у 2008-2010 рр. підтвердили,  що має місце негативна практика незаконного та нецільового

використання державних  ресурсів.  Такі порушення фінансово-господарської

дисципліни у 2010  р.  виявлено у більшості з перевірених  об’єктів контролю.

Загалом протягом 2010 р. виявлено порушень, які призвели до втрат  фінансових і матеріальних ресурсів на загальну суму понад 35,1 млрд. грн. (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Динаміка незаконних, нецільових витрат та недостач фінансових і матеріальних ресурсів, а також  недоотримання фінансових ресурсів

Зокрема,  протягом 2010  року на 12,3  тисячах підприємств,  установ і

організацій виявлено майже 32,6  млрд.  грн.  незаконних і  не за цільовим

призначенням проведених витрат та недостач матеріальних і  фінансових

ресурсів,  у тому числі 7,6  млрд.  грн.  бюджетних коштів.  А внаслідок

неправомірних дій окремих  керівників,  реалізації товарів,  робіт,  послуг за

заниженими цінами, безоплатного надання в оренду природних і  матеріальних ресурсів тощо бюджетами усіх рівнів,  бюджетними установами та організаціями,  підприємствами в 2010  р.  втрачена можливість отримати належні їм доходи в сумі понад 2,5 млрд. грн., у тому числі бюджетами – 685,9 млн. грн.

У січні-лютому 2011 р. на 1,9 тис. підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності виявлено фінансових порушень,  що призвели до втрат фінансових та матеріальних ресурсів на загальну суму майже 1,3 млрд. грн. При цьому виявлено незаконне й нецільове витрачання загальнодержавних і комунальних ресурсів,  їх недостачі,  а також недоотримання бюджетами всіх рівнів, бюджетними установами, державними і комунальними підприємствами фінансових ресурсів загалом майже на 1,1 млрд. грн. (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Структура порушень, що призвели до втрат фінансових і

матеріальних ресурсів, виявлених  органами державної контрольно-ревізійної служби, %

Отже,  найбільш поширеними порушеннями фінансово-бюджетної

дисципліни в державі  залишаються:

• порушення вимог Бюджетного кодексу в частині нецільового

використання бюджетних  коштів,  взяття до сплати зобов’язань  понад

затверджені асигнування,  відволікання бюджетних коштів у  довготривалу

дебіторську заборгованість тощо;

• зайве витрачання бюджетних коштів унаслідок оплати завищених

обсягів та вартості виконаних  робіт і наданих послуг;

• витрачання бюджетних коштів на придбання меблів,  обладнання,

автотранспорту та інших  матеріальних цінностей з перевищенням граничних

нормативів, а також на утримання автотранспорту понад  встановлені ліміти;

• незаконна передача державного та комунального майна суб’єктам

недержавної форми власності;

• незастосування обов’язкових процедур державних закупівель;
• заниження вартості активів унаслідок непроведення індексацій, а

також у результаті неоприбуткування придбаного майна та лишків товарно-

матеріальних цінностей.

 

2.3. Зарубіжний  досвід проведення фінансового  контролю

 

Вивчення зарубіжного  досвіду організації фінансового  контролю може стати корисним для  вдосконалення вітчизняної системи  контролю.

В зарубіжних країнах існують  дві основні форми господарського контролю - державний і аудиторський. Організаційна схема господарського контролю в зарубіжних країнах має  такий вигляд:

• вищий орган державного фінансового контролю, який

підпорядковується парламенту і на який покладено контроль за витрачанням коштів державного бюджету;

• державні контрольно-ревізійні підрозділи міністерств і відомств,

які підпорядковуються як вищому органу державного фінансового  контролю, так і відповідному міністерству або відомству. Вони здійснюють детальний  контроль за правильністю витрачання державних коштів;

• незалежний аудиторський контроль, що проводить перевірку

достовірності звітних даних  балансу, законності господарських  операцій та надає консультаційні послуги  у сфері обліку та фінансів недержавного сектора економіки;

• податкове відомство, яке контролює надходження коштів до

державного бюджету.

Органи державного контролю в зарубіжних країнах здійснюють контроль за витрачанням міністерствами та іншими органами управління коштів, відпущених на їхнє утримання та реалізацію державних програм, здійснюють оцінку їхньої результативності, перевіряють виробничо-фінансову діяльність приватних фірм із виконання замовлень.

 Наприклад, Головне  контрольне управління Конгресу  США контролює здійснення різних  державних програм у галузі  науки і техніки, енергетики, освоєння  космосу, охорони навколишнього  середовища, сільського господарства, житлового будівництва та соціального  розвитку,

використання природних  ресурсів, транспорту. При цьому  перевіряється законність, доцільність  та ефективність здійснених витрат [26].

У деяких країнах створено спеціальні органи, які контролюють  не лише бюджетно-фінансові питання, а, по суті, всю роботу державного апарату.