Аналіз джерел формування ресурсів комерційного банку та оптимізація їх структури

- Закон України "Про  державну реєстрацію юридичних  осіб та фізичних осіб –  підприємців". Цей Закон регулює  відносини, які виникають у  сфері державної реєстрації юридичних  осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

- Закон України "Про  захист персональних даних". Регулює  правові відносини, пов’язані  із захистом і обробкою персональних  даних.

- Закон України "Про  Єдиний державний демографічний  реєстр та документи, що підтверджують  громадянство України, посвідчують  особу чи її спеціальний статус". Цей Закон визначає правові  та організаційні засади створення  та функціонування Єдиного державного  демографічного реєстру та видачі  документів, що посвідчують особу,  підтверджують громадянство України  чи спеціальний статус особи,  а також права та обов'язки  осіб, на ім'я яких видані такі  документи.

Підзаконні нормативно-правові  акти - нормативні акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання.

Такими актами, які регулюють  діяльність банківської установи є  положення, протоколи, інструкції та правила. Усі без винятку, операції та види діяльності банківської установи регулюються  нормативно-правовими актами. Сюди можна віднести Постанови Кабінету Міністрів, Постанови Правління  НБУ, Укази Президента. Приклади охоплюють  і правила регулювання достатності  капіталу; порядок формування обов’язкових резервів; правила здійснення валютних операцій тощо.

Характеризуючи акти Президента (укази  та розпорядження), варто відзначити, що вони не мають суперечити Конституції та законам України і володіють пріоритетним значенням стосовно інших підзаконних актів. Такі акти приймає Президент України в межах своїх повноважень, що визначені ст. 106 Конституції і не можуть бути передані іншим особам або органам.

Щодо актів Кабінету Міністрів  України як джерела банківського права, то їх варто розглядати з урахуванням  таких особливостей. Згідно зі ст. 116 Конституції України уряд забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики тощо; розробляє програми економічного розвитку України. Відповідно до ст. 117 Конституції уряд у межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, що є обов’язковими до виконання. Однак відповідно до ст. 52 Закону України «Про Національний банк України» центральний банк підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України. Згідно зі ст. 53 Закону не допускається втручання органів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради Національного банку чи Правління Національного банку інакше, як у межах, визначених цим Законом. Отже, можна зробити висновок, що у разі прийняття урядом акта, який суперечитиме виконанню центробанком своїх завдань у сфері забезпечення стабільності національної валюти, останній має право не виконувати таке розпорядження уряду. Такі повноваження центробанку є однією з істотних ознак його незалежності.

Особливе місце у процесі  формування правового поля діяльності банків відведено НБУ. Нормативно-правові акти НБУ мають спеціальний характер та виконують значну роль у регулюванні банківських відносин.

Нормативно-правові акти центрального банку України видають у формі постанов Правління НБУ та затверджених ними інструкцій, положень, правил. Нормативні акти НБУ підлягають обов’язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України і набирають чинності через десять днів після їхньої реєстрації, якщо в них самих не встановлено пізніший термін набуття юридичної сили.

Серед нормативно-правових актів НБУ  виділяють нормативно- правові акти зі спеціальним статусом - регуляторні  акти Національного банку України. Регуляторні нормативно-правові  акти приймає Національний банк України  відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» й Закону України «Про Національний банк України». Згідно зі статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» під регуляторним нормативно-правовим актом розуміють прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання.

Прикладами регуляторних актів НБУ є, зокрема, Положення  про порядок видачі банкам банківських  ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджене  постановою Правління Національного  банку України від 17 липня 2001 року №275, Положення про порядок видачі ліцензії на здійснення окремих банківських  операцій небанківським фінансовим установам, затверджене постановою Правління Національного банку  України від 16 серпня 2001 р. № 344, Положення  пРо порядок видачі індивідуальних ліцензій на переказування іноземної  валюти за межі України для оплати банківських металів та проведення окремих валютних операцій, затверджене  постановою Правління Національного  банку України від 17 червня 2004 р. № 266.

У сфері банківської діяльності визначають три групи міжнародних актів: правила здійснення окремих видів банківських операцій (Уніфіковані правила по інкасо, Уніфіковані правила й звичаї для документарних акредитивів, про електронний перевід коштів). Їх дія поширюється на всіх учасників автоматично без спеціальних посилань. Якщо сторони не хочуть їх застосовувати, це має бути відповідно відображено в договорі; дво- або багатосторонні чинні на території країн, що їх підписали, конвенції (Женевська конвенція про переказний і простий вексель, Конвенція про чеки); міжнародні банківські стандарти, котрі розробляє Міжнародна організація зі стандартизації (180), в яку на правах комітет-членів входять аналогічні національні організації. Стандарти - це сукупність технічних вимог щодо оформлення банківських документів, дотримання яких має правове значення, оскільки їх використовують у міжнародній банківській практиці (щодо підписів офіційних осіб, уповноважених підписувати банківські документи, переведення коштів за банківськими чеками).

Серед міжнародних договорів варто  особливо виділити Угоду про Міжнародний валютний фонд 1945 р.; Угоду про Міжнародний банк реконструкції та розвитку 1945 р.; Угоду про Міжнародну фінансову корпорацію 1956 р.; Женевські вексельні конвенції 1930 р.; Конвенцію ООН про незалежні гарантії та резервні акредитиви 1995 р. тощо.

До міжнародних джерел банківського права можна також віднести стандарти, що їх встановив Базельський комітет, а також деякі зі 40 принципів у галузі банківської діяльності, вироблені БАТБ у сфері боротьби з леґалізацією грошей, набутих незаконним шляхом. Зокрема, Базельська угода, яку розробив Базельський комітет із банківського нагляду та регулювання, визначає питання зближення систем банківського регулювання щодо виміру капіталу і стандартів, що поширюються на власний капітал кредитно-фінансових установ. 

3. Аналіз джерел формування ресурсів АТ «Райффайзен Банк Аваль»

Комерційні банки є  насамперед підприємствами, що спеціалізуються  на посередницькій діяльності, яка  пов’язана, з одного боку, з купівлею вільних грошових коштів на ринку  ресурсів, а з другого - їх продажем підприємствам, організаціям та населенню. За таких умов для банків є однаково важливими як операції із залучення  коштів, так і з їх розміщення. Від операцій із залучення коштів залежить розмір банківських ресурсів і, отже, масштаби діяльності комерційних  банків. В свою чергу, вигідне розміщення ресурсів сприяє підвищенню дохідності та ліквідності комерційних банків, забезпечує їх економічну самостійність  та стабільність.

Ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій.

Банківські ресурси з  точки зору джерел утворення поділяються  на власні і залучені. До власних  коштів банку належать статутний  капітал, резервний та інші фонди, резерви  на покриття різноманітних ризиків  і нерозподілений прибуток. До залучених  коштів відносяться кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів, позики, отримані від інших банків, і кошти, отримані від інших кредиторів.

Головним джерелом банківських  ресурсів є залучені кошти, частка яких в середньому по банківській системі  України складає 80% від загальної  величини ресурсів, а решта (20%) припадає на власний капітал.

Структура ресурсів окремих  комерційних банків є індивідуальною і залежить від ступеня їх спеціалізації, особливостей їх діяльності, стану  ринку кредитних ресурсів та інших  факторів. Так, універсальні комерційні банки, які здійснюють переважно  операції з короткострокового кредитування, як основний вид залучених ресурсів використовують короткотермінові депозити, а іпотечні банки, які займаються довгостроковим кредитуванням під заклад нерухомості, мобілізують кошти шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов’язань (іпотечних облігацій).

На рис. 3.1 подано класифікацію ресурсів комерційного банку залежно від джерел їх утворення.

Рисунок 3.1 – Класифікація ресурсів комерційного банку

 

Операції за допомогою  яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Пасивні  операції забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому зверх власного капіталу для здійснення нормальної діяльності, забезпечення ліквідності  та одержання доходу.

Пасивні операції банку  можуть здійснюватись у формі:

- залучення коштів на  депозитні рахунки - поточні, строкові, ощадні та інші;

- недепозитного залучення  коштів: одержання позичок на  міжбанківському ринку, позичок  НБУ, випуск банківських облігацій,  векселів та інших зобов’язань. 

Основний вид пасивних операцій - залучення коштів на банківські рахунки всіх видів: поточні, строкові, ощадні, валютні та інші. Всі кошти, залучені на банківські рахунки, прийнято називати депозитами, а ці операції - депозитними. Депозити слугують важливим джерелом коштів, завдяки яким банки  формують переважну частину своїх  дохідних активів. Недепозитні кошти  найчастіше залучаються для підтримання ліквідності банків.

Результати діяльності Райффайзен Банку Аваль у 2011 році підтверджують вірність обраної  бізнес - моделі стриманого розвитку у  період кризових явищ в економіці  країни та світу. Банк зберігає лідируючу позицію на ринку серед головних конкурентів і здійснює якісне обслуговування клієнтів, в умовах жорсткої конкуренції. Фінансова установа продовжує працювати як універсальний банк, що обслуговує клієнтів усіх категорій – як юридичних осіб, так і населення на всій території України.

Статутний капітал банку, як ресурс, у свою чергу, формується з акціонерного або приватного капіталу під час організації нового банку шляхом акумулювання внесків засновників чи випуску і реалізації акцій. Статутний фонд комерційного банку формується лише за рахунок власних коштів акціонерів. Зміну статутного капіталу у період три роки згідно даних НБУ можна розглянути в таблиці 3.1:

 

     Таблиця 3.1 – Зміна статутного капіталу Райффайзен Банку Аваль за період 2010 - 2012 рр., тис. грн.

	2010 р.	Зміна	2011 р.	Зміна	2012 р.
Статутний капітал	3 002 775	(2,69%)	3 002 366	(0,01%)	3 002 574

 

Так, за 2012 р. статутний капітал Райффайзен Банку Аваль значно зменшився (2,69%) у порівнянні з минулим роком і склав 3 млрд. 2 тис. 574 грн. У 2011 р. він складав 3 млрд. 83 тис. 241 грн., що лише на 0,01% менше ніж у 2010 році.

Кредитний портфель банку Райффайзен Банк Аваль протягом 2011 р. практично не змінився. В умовах обмеженого кредитування та достатньої ліквідності банк продовжив підтримувати обсяг вкладень у державні боргові зобов’язання на рівні минулого року. Загальний портфель цінних паперів (рис. 3.2) банку на кінець звітного року становив 8,7 млрд. грн., і це найбільший обсяг серед конкурентів, без урахування державних Укрексімбанку та Ощадбанку.

 

Рисунок 3.2 – Структура пасивів Райффайзен Банку Аваль

 

До позитивів 2011 р. можна віднести збереження обсягів ресурсної бази банку на внутрішньому ринку за умов посилення конкуренції та турбулентності грошових потоків протягом року. Загальний обсяг коштів клієнтів банку на кінець року становив 27,2 млрд. грн. Банк і надалі займав лідируючі позиції та утримував довіру клієнтів як у сегменті юридичних, так і фізичних осіб.

У 2011 році Райффайзен Банк Аваль продемонстрував міцність свого операційного бізнесу та потенціал  його успішного розвитку в умовах погіршення економічного середовища. Банк збільшив надходження за головними  складовими операційного прибутку –  чистий процентний дохід зріс на 10% у річному вимірі, а чистий комісійний дохід підвищився на 8% порівняно з результатом 2010 року (рис. 3.3).

Рисунок 3.3 – Структура операційного прибутку, %

 

Абсорбований у попередні  роки вплив поганих кредитів дозволив зменшити відрахування у резерви  на можливі втрати банку – у 2011 році відрахування в резерви склали 1,2 млрд. грн., що на 42,5% менше, ніж у попередньому звітному році.

Отриманий фінансовий результат  діяльності банку за останні п’ять  років представлено на рисунку 3.4.

Так, згідно даних рисунку, можна констатувати, що чистий прибуток  Райффайзен Банку Аваль за період 2008-2012 рр. зріс на 1927,9 млн. грн. Чистий прибуток Райффайзен Банку Аваль в 2012 році склав 33,847 млн. грн., що на 10,4% більше, ніж  у 2011 році (30,655 млн. грн.), а 2010 р. чистий прибуток взагалі склав лише 0,745 млн. грн. Показники свідчать про стабілізацію діяльності банку та подальше підвищення ефективності використання капіталу та розміщення ресурсів.

 

Рисунок 3.4 – Фінансовий результат діяльності банку за період 2008-2012 рр.

 

Протягом 2011 р. було дотримано нормативів кредитного ризику: