Облік коштів підприємства на рахунках в банках

Безготівкові розрахунки — це перерахування певних сум грошових коштів з рахунків платника на рахунки отримувача коштів, а також перерахування за дорученням підприємств і фізичних осіб на суми внесеної готівки до каси банку на рахунки отримувачів.

Здійснення безготівкових розрахунків оформлюється платіжними інструментами, які можуть бути представлені у певній формі на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації та використовується для переказування грошей з відповідного рахунка платника.

Класифікація платіжних інструментів представлена в табл. 2.

Таблиця 2. Платіжні інструменти для здійснення безготівкових розрахунків

Назва платіжного інструмента	Визначення
Меморіальний ордер	Розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунка платника, внутрішньобанківських операцій, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку (Додаток А).
Платіжне доручення	Розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача (Додаток Б).
Платіжна вимога-доручення	Розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої — вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача (Додаток В).
Платіжна вимога	Розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі достовірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача (Додаток Г).
Розрахунковий чек	Розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.
Акредитив	Договір, що містить зобов’язання банка емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

 

 

Для здійснення розрахунків клієнти банків самостійно обирають передбачену форму платіжних інструментів (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх в договорі.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку; якщо розрахункові документи заповнені з порушенням порядку, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання. Усі текстові елементи бланків мають бути виконані українською мовою. Перший примірник розрахункового документа має містити відбиток печатки (якщо наявність печатки передбачена) та підписи відповідальних осіб.

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше, ніж два), з використанням електронно-обчислювальних та інших технічних засобів.

Банк здійснює розрахункові операції відповідно до черговості надходження документів у межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

У разі надходження до банку одночасно кількох розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання коштів, вони виконуються в такій черговості:

 — у першу чергу списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

 — у другу чергу списуються кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

 — у третю чергу списуються кошти на підставі інших рішень суду;

 — у четверту чергу списуються кошти за розрахунковими документами, по платежах до бюджету;

 — у п’яту чергу списуються кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх надходження.

Найбільш поширеною формою платіжних інструментів є платіжне доручення. Воно застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:

 — за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги); в порядку попередньої оплати;

 — для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

 — для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи тощо), на їх рахунки, відкриті в установах банків;

 — в інших випадках за згодою сторін.

Доручення приймаються до виконання від платника протягом десяти календарних днів. День заповнення доручення не враховується.

Схема розрахунків із застосуванням платіжних доручень наведена на рис. 1.

 

Рис. 1. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.

 

 

 

 

 

 

1. Відвантаження продукції (виконання робіт, послуг)
2. Оплата товару платіжним дорученням (оформлення доручення і передача його в обслуговуючий банк)
3. Надсилання документів про перерахування коштів банком платника на банківський рахунок постачальника
4. Зарахування банком постачальника грошових коштів на рахунок постачальника

 

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися при здійсненні розрахунків усіма учасниками безготівкових розрахунків.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

 — верхня частина — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

 — нижня частина — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку відповідну суму.

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платнику. Доставку вимоги-доручення до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа (ставить лише печатку та підписи) і здає до банку, що його обслуговує.

Вимога-доручення подається до установи банку у двох примірниках.

Примусове списання коштів з рахунків платників оформлюється платіжною вимогою і подається стягувачем до установи банку, що його обслуговує, у трьох примірниках.

Платіжні вимоги приймаються банком стягувача протягом десяти календарних днів з дня виписки. День заповнення платіжної вимоги не враховується. Залежно від конкретного випадку безспірного списання коштів стягувач зазначає назву і відповідну статтю закону, якою передбачене безспірне списання (стягнення) коштів, а у разі необхідності — вид платежу і період часу, за який здійснюється стягнення.

Якщо безспірне стягнення коштів здійснюється на підставі виконавчого документа, то до розрахункового документа додається його оригінал або належним чином оформлений дублікат.

Якщо платник та одержувач коштів обслуговуються у різних установах банку, то перший і другий примірники платіжної вимоги спецзв’язком надсилаються банком одержувача до банку платника, третій — видається на руки одержувачу коштів. У банку платника перший примірник виконує функцію меморіального документа для списання коштів з рахунка платника, другий — видається платнику з випискою із особового рахунка. Відповідальність за правильність і обґрунтованість внесення даних у розрахункові документи у разі безспірного списання коштів несе стягувач.

Платіжна вимога використовується також при договірному списанні за дорученням платника з його рахунка, що передбачається в договорі про розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

Розрахункові чеки використовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними, а також юридичними та фізичними особами з метою скорочення готівкових розрахунків за товари, виконані роботи та надані послуги. Цей документ містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку емітенту), що веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.

Чекодавцем може бути юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його. Чекодержатель — підприємство, яке отримує кошти за чеком.

Банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі, називається банком емітентом.

Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності.

Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку емітента «Заяву про отримання чекових книжок» в одному примірнику( Додаток Д).

Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» балансових рахунків у банку емітенті. Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки до банку подасться платіжне доручення або сума вноситься готівкою.

Чеки з чекової книжки виписуються у момент здійснення платежу ї видаються чекодавцем за отримані ним товари та надані послуги. При цьому чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишок ліміту.

Чеки підписуються особою, яка має право підписувати розрахункові документи, вони повинні мати відбиток печатки чекодавця.

Під час оплати за товари, виконані роботи або надані послуги чекодержатель перевіряє відповідність чека встановленому зразку, строк його дії, правильність заповнення, відсутність виправлень та відповідність суми корінця чека сумі, що вказана на самому чеку. Обов’язковим є наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та назви чекодавця (у фізичної особи — прізвища, ім’я, по батькові, дані його паспорта або документа, що його замінює).

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або вичерпання ліміту підлягають поверненню до банку емітента. У разі припинення клієнтом подальших розрахунків чеками та наявності невикористаного ліміту за чековою книжкою до закінчення строку її дії чекодавець подає її до банку разом з платіжним дорученням для зарахування невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого депонувалися кошти.

Акредитив за своєю сутністю є договором, що відокремлений від договору купівлі-продажу чи іншого контракту, на якому він може базуватися, і використовується для розрахунків між постачальником (бенефіціаром) та заявником акредитива (платником). За операціями з акредитивами усі зацікавлені особи мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань, з якими можуть бути пов’язані ці документи. За такою формою розрахунків покупець перераховує гроші до банку постачальника з метою їх збереження на акредитиві до виконання бенефіціаром своїх зобов’язань перед покупцем.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі бенефіціара і заявника акредитива. Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований. Для відкриття акредитива підприємство подає банку емітентові заяву, заповнену не менше ніж у трьох примірниках. В заяві вказують умови акредитива, які банк може перевірити документально.

Після прийняття заяви банк емітент визначає спосіб виконання акредитива і здійснює відповідні бухгалтерські записи. Під час відкриття акредитива, депонованого в банку емітенті, заявником подається заява і платіжне доручення на перерахування коштів з його рахунка на аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами».

Банк емітент може відкривати акредитиви таких видів:

 — покритий акредитив — за рахунок власних коштів платника шляхом завчасного їх бронювання на окремому рахунку в банку емітенті або у виконуючому банку;

 — непокритий акредитив — за рахунок банківського кредиту і гарантується банком емітентом при тимчасовій відсутності коштів.

При акредитивній формі розрахунків можуть використовуватися відкличні або безвідкличні акредитиви, про що зазначається на кожному акредитиві. Якщо така позначка відсутня, то акредитив є безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком емітентом без попереднього повідомлення бенефіціара (постачальника) при недотриманні ним умов контракту. Розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання платник може подати бенефіціару (постачальнику) лише через банк емітент, який повідомляє виконуючий банк, останній — бенефіціара.

Безвідкличний акредитив може бути анульованим або зміненим лише за згодою бенефіціара (постачальника), на користь якого він був відкритий. Банк емітент за допомогою повідомлення інформує виконуючий (авізуючий) банк про відкриття акредитива електронною поштою або іншими засобами зв’язку.

Таке повідомлення містить номер акредитива, спосіб платежу, умови, місце виконання та термін дії акредитива.