Система дистанційного моніторингу Каховського водосховища

 

 

 

 

 

      Виділяють  такі класи якості води за  ІЗВ:

I – дуже чиста (ІЗВ  < 0,3);

II – чиста (0,3 < ІЗВ  < 1);

III – помірно забруднена (1 < ІЗВ < 2,5);

IV – забруднена (2,5 < ІЗВ  < 4);

V – брудна (4 < ІЗВ < 6);

VI – дуже брудна (6 < IЗB < 10);

VII – надзвичайно брудна (IЗB > 10).

       Вода у Каховському водосховищі відноситься до І класу якості води. Величини гідрохімічних та гідробіологічних показників близькі до природних значень даного регіону.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки 

Водосховище утворилося в нижній течії дніпра після спорудження в 1955 р. греблі ГЕС . Його площа - 2155 км2, об’єм - 18,2 км3, довжина - близько 230 км, найбільша ширина - 28 км, в окремих місцях - до 4-5 км, середня глибина - 8,4 м, поблизу греблі - 36 м, проточність незначна - водообмін здійснюється 2-3 рази на рік. зона мілководдя (глибини до 2 м) займають 8% площі; переважають глибини понад 5 м - 77%.

Каховське водосховище являє собою замкнуту водойму між двома греблями. вершина його впирається в греблею Дніпрогесу. береги високі, складені в основному з суглинку, безлісні, порізані глибокими ярами та долинами дрібних степових річок, які є нині затоками. Найбільші з них – Рогачівська , Новопавлівська, Чертомлинска, Каїрська, Василівська та інші.

У водосховищі розрізняють верхню, середню та нижню ділянки. верхня охоплює найширшу й мілководну частина водойми - район колишніх кінських плавнів, де переважають глибини 3-5 м, зрідка - 8 м. Тут виділяють дві ділянки: руслову, з переважанням річкового режиму, й заплавну, відокремлену від руслової піщаним пасмом яка має вигляд мілководного озера.

Середня ділянка водосховища - від м.Марганця до с.Малі Гірла. ширина її - 8-15 км, найпоширеніші глибини - 10-12 м. Гідрологічний режим ділянки - перехідний від річкового до озероподібного.

Пониззя - сама вузька й глибока ділянка (ширина - 5-6 км і глибина - від 13 до 25 м). У пригреблевій зоні глибини подекуди сягають 36 м. осушна зона оголюється лише в жовтні - листопаді й знову заливається в травні. 

У водосховищі переважає стічна течія, найбільш сильно виражена в період весняної повені. швидкість течії зменшується від вершини до греблі, змінюючись відповідно від 0,6-2 м/с до 0,01-0,08 м/с. вітрові течії виражені слабо, проте під впливом вітрів спостерігаються сильні хвильові переміщення мас води (особливо навесні). залежно від глибини й ширини плеса найбільша висота хвиль коливається від 1 до 2,5-3 м.

рівень води у водосховищі  протягом року майже постійний у  зв’язку з тим, що воно працює в  іригаційному режимі. добові коливання  рівня в результаті згінно-нагінних досягають 30 см.

навесні вода на всій території водосховища прогрівається неоднаково. у озеровидній мілководній частині прогрів починається раніше й відбувається більш інтенсивно, ніж в інших частинах. тут же в найбільшій мірі виражені добові коливання температури води. зокрема, межі коливання температури води в прибережних частинах (глибина - до 0,5 м) можуть досягати 8°c, а у відкритих частинах водосховища з глибинами до 3 м - лише до 4°c.

у затоках нижній та середній ділянок рослинність розвивається слабо, переважно в вершинах заток. найбільш розвинена вона у верхній ділянці. дно - в основному чорноземні ґрунти, лише в районі колишніх великих і малих кучугур, переважають піщані, що збереглися у вигляді островів, які в багатьох місцях замулені.

 Основні джерелами  забруднення водосховища – промислові  підприємства, міська каналізація,  сільське господарство та інші.

    Для проведення  моніторингу організовано 10 пунктів  спостережень ІІ та ІІІ категорії.

    Відбір проб  проводився згідно нормативів  ДСТУ, для досліджуваного об’єкта  на двох пунктах – в основні  фази водного режиму, далі –  щомісячно.

    Для визначення  якісного стану водосховища , за показниками розчиненого кисню,  біохімічного споживання кисню,  фенолів, амонійного іону, нітритів, нафтопродуктів, марганцю, цинку, заліза, нітратів, свинцю застосовувались дві методики, що  обумовлено завданнями оцінки, кількістю та якістю вихідної інформації, способами узагальнення аналітичного матеріалу.

    На основі результатів  методик вода у водосховищі є забрудненою (за величиною комбінаторного індексу забруднення) , а за індексом забруднення вода є дуже чистою так як величини гідрохімічних та гідробіологічних показників близькі до природних значень даного регіоного.

 

Список використаної літератури

1. 1.О.А.Василенко , Л.Л.Літвиненко, О.М.Квартенко / Раціональне використання та охорона водних ресурсів в умовах техногенного навантаження/ «Рівне-2005» ст.36.
2. 2.Моніторинг довкілля: підручник. – Том 1 / А.К. Запольський, А.П. Войцицький, І.А. Пількевич та ін. – Кам'янець-Подільський: ПП "Медобори-2006". – 408 с.
3. Закон України "Про охорону навколишнього природнього середовища". – 22 с.
4. Закон України «Про питну воду та питне водопостачання». – 39 с.
5. Водний кодекс України. – 21 с. 
6. Постанова КМУ від 20.07.1996 № 815 Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод.
7. ДСТУ ISO 5667-6-2001. Якість води. Відбирання проб. Частина 6. Настанови щодо відбирання проб води з річок.
8. ДСТУ ISO 5667-2-2003. Якість води. Відбирання проб. Частина 2. Настанови щодо методів відбирання проб.
9. Матеріали взяті з вільної енциклопедії Вікіпедія.
10. http://rybalka.co.ua/forum/index.php?topic=131.0