Земельне право України

      Велике  значення для земельного права має його зв'язок з цивільним правом. Будучи заснованим на праві власності на землю і що є по своєму характеру майновими земельні стосунки споріднені цивільним стосункам.

      Земельне  право дуже близько за своїм змістом  до аграрного і екологічного права. Ця близькість означується спільністю форм і методів дії правових норм на систему суспільних відносин, які є джерелами їх правового регулювання. У основі аграрного, земельного і екологічного права частенько знаходяться єдині правові принципи, властиві їх правовим інститутам, що є визначальний для об'єднання їх в єдину наукову спеціальність в системі юридичних наук.

      Тісний  зв'язок існує між земельним правом з водним, лісовим, гірським правом і правовою охороною природи.

      Наявність у земельному законодавстві окремих  норм щодо регулювання земельних  відносин, які за змістом можна розцінювати як цивільно – правові (купівля – продаж, дарування, спадщина, відшкодування збитків тощо), свідчить про те, що земельне законодавство має  комплексний характер, але від цього норми земельного права, якими регулюються специфічні земельні відносини, не втрачають приватні їм  галузеві ознаки, не зменшують ролі земельного права як самостійної галузі права, основною функцією якого є регулювання суто  земельних відносин, за предметом регулювання відмінних від правових норм інших галузей права.

       Висновки

      Суспільні земельні відносини виникають між органами державної влади  всіх рівнів та органами місцевого самоврядування, юридичними особами і громадянами щодо права власності на землю та її використання за цільовим  призначенням, які з врахуванням особливих властивостей землі як об’єкта суспільних відносин, регулюються переважно земельно-правовими і частково цивільно-правовими нормами в тій частині,  у якій вони не врегульовані нормами земельного права.

      Це  означає, що предметом земельного права  є суспільні земельні відносини, які обумовлені особливими специфічними властивостями землі як об’єкта суспільних відносин у тій частині, в якій вони регулюються нормами земельного права.

      Підсумовуючи  викладене, земельне право можна  розглядати як сукупність земельно-правових норм, спрямованих на регулювання земельних відносин щодо права власності на землю, використання земельних правил, встановлення правового режиму земельних ділянок з врахуванням  категорії земель, до якої вони відносяться, створення умов для раціонального використання землі, збереження її природних властивостей, захисту земельних прав громадян, юридичних осіб, держави та Українського народу.

      Земельне  право, будучи галуззю правової науки, розглядається як система ідей, теорій, національних правових традицій та інших ціннісних категорій про землю; земельно-правовий принцип; правових норм, якими регулюються земельні відносини, а  також  правових способів задоволення і захисту земельних інтересів фізичних та юридичних осіб за допомогою державних і земельно-правових інститутів. 
 
 
 
 

      Список  використаної літератури

1. Земельний кодекс України. Коментар. – Х.: ТОВ "Одісей", 2002.
2. Цивільний кодекс України. Коментар. Видання друге із змінами за станом на 15 січня 2004 року. – Х.: ТОВ "Одісей", 2004.
3. Андрейцев В. І. Природноресурсне право. Правовий режим використання, відновлення та охорони земель // Екологічне право: Особлива частина / За ред. В. І. Андрейцева. – К.: Юрінком Інтер. – 2000.
4. Забелишенский А. А. Концептуальные основы земельного права и его преподавание // Вестник МГУ Серия 11. Право. – 1994. – № 2
5. Комберянов С. Земельная цель оправдывает средства.// Юридическая практика. – 2005. – №47.
6. Кравченко П.А. Право власності на землю, проблеми правового регулювання//Вісник Вищого арбітражного суду. – 2000. – №3.
7. Носік В.В. Право власності в Україні: Навч. посіб. / О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова, О.А.Підопригора та ін.; За заг. ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер. – 2000.
8. Філюк П. Правові проблеми захисту приватної власності на землю//Земельне право. – 2003. – №12.