Проект внутрігосподарського землеустрою СВК "Надія" Ружинського району Житомирської області

Метою районного планування сільських  районів являється раціональне  розміщення в їх межах і кожного господарства населених пунктів, промислових комплексів підприємства для зберігання і переробки сільськогосподарської продукції, шляхів, водогосподарських об’єктів і різноманітних інженерних споруд.

Вихідними матеріалами для складання схем районних планів є:

• урядові рішення про розвиток та інтенсифікацію сільського господарства;
• схеми розвитку і розміщення продуктивних сил економічного району;
• планування області, районних планів суміжних районів;
• генеральні плани міст і приміських зон;
• завдання до складання схеми районних планів;
• інструкції та рекомендації щодо складання схем.

Основними етапами складання схеми районного  планування сільських адміністративних районів є:

• встановлення меж району;
• організації території району;
• розміщення будівельних баз виробничого призначення;
• визначення форм розселення і розмірів населених пунктів;
• розміщення підприємств і закладів культурно – побутового та комунального обслуговування;
• розміщення виробничих баз і підприємств сільського будівництва;
• інженерне устаткування і благоустрій території району.

Розселення, як відомо оцінюється регіональними  відмінностями в густоті населення, співвідношенням чисельності міських  і сільських жителів, інтенсивності  зміни кількості жителів сільських  і міських населених пунктів тощо. В свою чергу, просторові зрушення в порайонній організації виробництва та інших видах трудової діяльності мають прямий вплив на форми й територіальні особливості розселення людей, в значній мірі зумовлюють інтенсивність і напрям постійних і маятникових міграцій, призводять до зміни в питомій вазі міських і сільських жителів у всьому населенні України та її областей. Дія цих чинників у конкретних регіонах  утворює мозаїчну картину ,  дослідження якої  дають змогу визначити, за рахунок яких регіонів і в  якому напрямку розгортаються процеси відтворення населення.

На території  України чітко виділяється дія  трьох чинників, що впливають на розміщення населення, в тому числі  міського. Найважливішим є соціально  – економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив населення до них. Так, міське населення з 1913 до 1994 р. зросло у 5,2 раза, а сільське зменшилось у 1,7 раза. Тепер в Україні 445 міст та 909 селищ міського типу. Між цими двома видами поселень є істотна відмінність. Містом, в Україні, вважають населений пункт, який виконує промислові, транспортні, культурно – торгові та адміністративні функції, а населення складається переважно з робітників, службовців та їхніх сімей. Міста поділяють на економічні (промислові, транспортні, торгово – розподільні) та неекономічні (адміністративні, рекреаційні та ін.).

Соціально – економічний розвиток суспільства, індивідуалізація, зміни в структурі  праці зумовлюють зростаючу концентрацію населення в містах. За 1940 – 1991 роки, наприклад, кількість міських жителів України зросла з 14,0 до 35,1 млн. чол., тоді як кількість сільського населення скоротилась з 27,0 до 16,8 млн. чол. (при збільшенні чисельності всього населення з 41,3 до 51,9 або на 10,6 млн. чол.).

Планування  сільських поселень в Україні  групове, одно вуличне, ланцюгове, регулярне, у вигляді присілків і хуторів. Села тісно пов’язані між собою  різними виробничими, адміністративними, управлінськими, культурно – побутовими зв’язками, що зумовлюють різні системи розселення. В Україні існує єдина система розселення, в основу якої покладено адміністративно, виробниче, та культурно – побутові важелі з центру держави – Києва. Виділяють такі регіональні міжобласні системи розселення: Центральну, Західну, Північно – Східну і Південну, а іноді ще і Подільську.

Однак на території України є 24 обласні  системи розселення. Це сукупність міських і сільських поселень, об’єднаних навколо обласних центрів.

Розукрупнення сільських населених пунктів  є процес об’єктивний. Людність абсолютної більшості сіл зменшилась насамперед у результаті відпливу сільського населення в міста. Результати досліджень показали, що в багатьох областях України,  малі села практично не ліквідовуються: населення багатьох з них зростає швидкими темпами. Отже, твердження про інтенсивний відплив у міста сільських жителів, які проживають в невеликих селах, не підтверджуються.

Зміни в сільському розселенні, як бачимо з наведених показників, відбуваються відносно невисокими темпами. В той  же час загальна тенденція цих змін досить чітко відображає об’єктивні процеси, що мають місце останнім часом у сільському розселенні.

При вивченні регіональних особливостей сільського розселення в умовах інтенсивного відпливу сільських жителів у міста  важливе значення має й визначення стійкості (життєздатності) різних розмірних категорій сільських поселень. Також враховувалися показники масовості таких сіл і показники відносно стабільної чисельності їх населення. Наприклад, певна розмірна категорія сільських населених пунктів як за кількістю так і за чисельністю населення може видатися, порівняно з іншим, найбільш стабільною. Тим часом питома вага цієї розмірної категорії (за чисельністю сіл) становить тільки 1% від загальної кількості населених пунктів області, в цих поселеннях проживає лише 1% сільських жителів.

Поняття „ стійкості ”, „ перспективності  ” зовсім не означає, що з найбільш масових і відносно стабільних за кількістю населення сіл жителі не вибувають в інші поселення, переважно  в міські. За сучасних умов такий процес цілком закономірний для сільських населених пунктів усіх розмірів, в тому числі і для тих, які відносяться до категорії найбільш стійких. Однак відплив з них населення відбувається менш інтенсивно, причому чисельна рівновага частково забезпечується за рахунок мігрантів, які прибувають з інших населених пунктів. Отже, такі відносно стабільні за чисельністю жителів села є досить важливими  

„ орієнтирами  ” при визначенні найбільш прийнятних їх розмірів.

Територія села захищена від впливу переважаючих вітрів, присадибні ділянки не затоплюються весняними водами, ґрунти на території села придатні для зелених насаджень і дозволяють виконувати будівельні роботи. глибина залягання ґрунтових вод не менше 3м. На території забудови села не було кладовища, скотомогильників та звалищ.

Населений пункт розташований в центрі масиву земель зв’язаних автомобільними дорогами з іншими населеними пунктами та має  будинки для культурно – побутового обслуговування населення.

На  території села розташована ферма  та господарські двори, ділянка школи та кладовища. Площа присадибної ділянки  будинок культури, сільська рада, магазин – входять в площу житлових кварталів.

Розділ 4. Проектування доріг

 

Діяльність  кожного підприємства вимагає відповідної  організації роботи транспорту. Сільське господарство характеризується великою кількістю, різноманітністю вантажів, обсяг вантажоперевезень значно збільшується в літній та осінній період. До сільськогосподарського підприємства завозять машини, добрива, паливо – мастильні та будівельні матеріали; з нього вивозять на залізничні станції, пристані, заводи – продукцію, тварин та інше. Тому потрібно мати транспортний зв’язок.

 Автомобільні дороги залежно від інтенсивності руху їх народногосподарського та адміністративного призначення поділяються на 5 категорій.

Категорія дороги	Народногосподарське та адміністративне значення дороги	Розрахункова  інтенсивність руху автомобілів  за добу
І	Магістральні  дороги державного значення	понад 7 тис.
ІІ	Автодороги  державного та обласного значення	3 – 7 тис.
ІІІ	Автодороги  обласного та місцевого значення	1 – 3 тис.
ІV	Автодороги  обласного та місцевого значення	100 – 1 тис.
V	Автодороги  місцевого значення	до 100

 

Автодороги  І та ІІ категорії завжди обходять населені пункти до яких прокладають  під’їзні дороги. В кожній категорії відповідає тип полотна, ухил, габарити інше.

Всі дороги поділяються на дві групи:

Державні  – проектуються, будуються та експлуатуються, державними дорожніми організаціями;

Внутрігосподарські  – проектуються при внутрігосподарському землеустрої будуються та знаходяться у розпорядженні органів місцевої влади.

Під час проектування доріг вирішуються  питання про технічний тип  дороги, густину та напрямок доріг, місця проходження трас, про ширину смуги дороги.

Дороги  внутрігосподарського значення поділяються на:

• польові дороги;
• магістральні дороги повинні забезпечити зв’язок господарських центрів з виробничими підрозділами, фермами та пунктами заготівлі сільськогосподарської продукції, адміністративним центром району, залізничними станціями та пристанями.

Для кожної магістральної дороги обчислюють інтенсивність руху за формулою:

А=2N/P*d

A –  число автомашин, що проходить  по дорозі за добу;

N –  вантажонапруження в нетто –  тонах;

d –  число днів в період автоперевезень;

P –  вантажопідйомність автомашин.

При визначенні інтенсивності руху треба  враховувати без вантажні переїзди, які додаються до обчисленої величини А.

У відповідності  з технічною категорією встановлюються типи додатного покриття:

1. ґрунтові природні (добова сума перевезення вантажів до 100 тон брутто);
2. ґрунтові профільовані (добова сума перевезення вантажів до 200 тон брутто);
3. ґрунтові поліпшені профільовані з додачею гравію (до 600 тон);
4. з твердим покриттям (більше 600 тон).

 

Призначення дороги	Смуга відведена, в м	Проїзна частина
Магістральна	18 16	64,5
Польова	12	3,5

 

Будівництво внутрігосподарських доріг проводиться  на підставі робочих проектів.

На  території землеустрою при роздержавленні визначені наступні дороги:

• дорога обласного значення Ружин – Житомир, ширина смуги відчуження 18м, покриття тверде – асфальтобетон. Проїжджа частина 8м – IV класу. Через річку збудований залізобетонний міст, дорога проходить через с. Нове;
• дорога обласного значення, що йде в с. Андріївку і далі в м. Сквирка Київської області. Ширина смуги відчуження – 18м, проїжджа частина – 7м, покриття тверде – асфальтобетон;
• польова дорога в с. Кий коли, ширина смуги відчуження – 12м, проїжджа частина – 6м, твердого покриття немає, дорога поліпшення, профільована, дорога класу С – 1. Мережа польових доріг запроектована при проектуванні полів сівозміни.

 

Розділ 5. Організація сільськогосподарських  угідь та сівозміни

 

  Ціллю організації сільськогосподарських угідь являється підвищення інтенсивності використання землі для отримання максимальної кількості сільськогосподарської продукції при збереженні і збільшенні родючості ґрунту, інших компонентів природного середовища. Запроектований склад і структура угідь, їх розміщення на території повинні відповідати наступним вимогам:

• безумовне і стабільне виконання державних планових завдань по виробництву товарної сільськогосподарської продукції;
• повне, раціональне і ефективне використання всіх земель у відповідності з їх природними властивостями;
• припинення ерозійних процесів і покращення ландшафтів;
• відповідність встановленій спеціалізації галузей і їх раціональному поєднанню;
• забезпечення стійкої кормової бази для тваринництва;
• мінімальні витрати на перевезення і збереження продукції без суттєвих втрат;
• створення сприятливих умов для підвищення продуктивності праці високопродуктивного використання автомобільно – тракторних агрегатів.