Свидетель как субъект уголовного процесса

 Отже, наявність конкретних  законодавчих актів ще не свідчить про реальну захищеність громадян від злочинних посягань.

Прим.: У США «Закон про  посилення безпеки свідка» встановлює ті самі заходи захисту, які передбачені українським законодавством, а щодо матеріальної допомоги – навіть ширші. Наприклад, перевезення меблів і великогабаритного майна на нове місце проживання, а також виплати для задоволення основних життєвих потреб здійснюються за рахунок держави, а їх реальність забезпечується відповідним фінансуванням. Крім того, у 39 штатах діють правові акти, що регулюють видачу компенсацій особам, які давали показання як свідки та потребують захисту.

 Серед заходів захисту  вітчизняні дослідники пропонують передбачити винесення офіційного попередження особі, від якої виходить загроза насильства чи інших заборонених законом дій. Пропозиція слушна і такий захід передбачити необхідно, але його дієвість у сучасних умовах є сумнівною.

 Наведене свідчить про нереальність багатьох із зазначених заходів захисту, передбачених чинним законодавством, та необхідність пошуку таких, які зможуть гарантувати належний захист.

 На даний час найбільш  реальною і перспективною є система кримінально-процесуальних заходів захисту.

 До них слід віднести:

1. вилучення з матеріалів  кримінальної справи відомостей  про допитувану особу, допит  під псевдонімом (ст. 52-3 КПК України). 3ахід необхідний, але для його реалізації (під час допиту, вилучення відомостей, забезпечення їх таємного зберігання тощо) слід зводити до мінімуму кількість поінформованих осіб;

 2. надання на допиті (як на слідстві, так і в суді) відомостей, повідомлених особою, захист якої забезпечується тим, хто отримав їх від неї. Наприклад, допит оперативного працівника про дані, які йому стали відомі з донесень або повідомлень негласних співробітників або громадян. У судах США допускається допит не самого свідка, а поліцейського або слідчого, яким від особи, яку захищають, у ході службової діяльності стали відомі обставини злочину.

 У ФРН як захист  безпеки допускається допит «за судовим дорученням» агента поліції «спеціально уповноваженим суддею-доповідачем» з наступним оголошенням змісту протоколу допиту в суді.

 На даний час є  категорія справ, з яких свідки не викликаються до суду, –справи щодо незаконного обігу наркотиків. У пакеті відповідного законодавства існує спеціальна інструкція про порядок проведення оперативної закупки наркотичних засобів. Однак приховування джерел інформації викликає певне обурення, оскільки це суперечить принципам кримінального судочинства (безпосередності, змагальності та рівноправності сторін).

3. Специфічними є заходи  захисту, передбачені ст. 19 Закону  України «Про забезпечення безпеки  осіб, які беруть участь у кримінальному  судочинстві», яка регламентує заходи  забезпечення безпеки осіб, які  знаходяться в місцях позбавлення волі або в місцях із спеціальним режимом утримання.

 Наведена норма також передбачає додаткові заходи безпеки – переведення в інше місце позбавлення волі чи установу спеціального режиму утримання. Ці заходи є лише незначною частиною з тих, що передбачені законом. Вони явно не забезпечують надійний захист особи, яка бере участь у судочинстві. Такий захід як окреме утримування фактично є підвищенням суворості умов відбуття покарання.

 Стаття 8 Закону передбачає  особисту охорону, охорону житла  та майна, але стосується вказаних  вище осіб лише в тій мірі, в якій не суперечить режиму утримування.

 Внаслідок обмежень, передбачених  ст. 8 для свідків, які відбувають ув’язнення або примусове лікування за постановою суду, цим особам не надаються передбачені законом такі заходи безпеки, як видача спеціальних засобів індивідуального захисту та зв’язку, заміна документів та зміна зовнішності, забезпечення захисту членів їх родин та близьких родичів.

4. Допит особи на закритому  судовому засіданні. Рекомендується  для випадків, коли є дані про вчинення впливу з боку осіб, зацікавлених у неправомірному результаті розгляду справи. Цей захід варто віднести до умов, покликаних забезпечити належну роботу суду, але засобом захисту особи його навряд чи можна визнати, оскільки після завершення судового засідання свідок потрапляє до зони досягнення зацікавлених осіб.

5. Проведення слідчих  дій без контакту особи, яка  потребує допомоги у захисті,  з підозрюваним, обвинуваченим та іншими, розшифровка перед якими не бажана. Це питання давно обговорюється на сторінках юридичних видань.

 У зарубіжних країнах, наприклад у США, проводиться впізнання без прямого контакту осіб, для чого використовуються кімнати, розділені склом одностороннього огляду. На думку автора, цей досвід може бути запозичений.

 Щодо очної ставки  питання забезпечення безпеки  можуть вирішуватися двома основними  шляхами:

 а) організацію її  з використанням технічних засобів, коли допитувані не бачать одне одного;

 б) за рахунок заміни  прямого спілкування пропозицією прослухати магнітний запис показань іншої особи та дати з цього приводу свої пояснення (можна використовувати і протокол показань особи, яку захищають, але «мова, що звучить» сприймається конкретніше та емоційніше).

 В цьому разі для  забезпечення збереження таємниці  учасника слідчої дії рекомендуються  застосовувати технічні засоби захисту «закриття зображення», зміна звучання голосу тощо. Водночас, зміст відомостей і способи їх подачі можуть служити орієнтиром для визначення того, хто міг мати цю інформацію, для кого характерна певна манера формулювання та подачі матеріалу.

 Отже, найближчим часом  слід забезпечити розробку тактичних  прийомів використання конкретних  даних. В основу можуть бути  покладені напрацювання тактичних  прийомів використання оперативно-розшукової  інформації у розслідуванні злочинів. Іншими словами, йдеться про  тактичні аспекти захисту при  використанні інформації, отриманої  від осіб, які потребують забезпечення безпеки.

 Виходячи з наведеного, варто було б запропонувати,  щоб наша держава, орієнтована  на запозичення всесвітніх правових  тенденцій, надала своїм громадянам  право, не порушуючи закону, відмовитись  від оприлюднення інформації, розголошення  якої може створити загрозу  їхній безпеці; щоб не продовжувала  переслідування у кримінальному  порядку громадян за те, що  пріоритетною мотивацією їхньої поведінки у процесі розслідування є природне почуття самозбереження та страх за життя близьких, навіть, якщо ці нововведення ускладнять процедуру судового розгляду.

 З огляду на викладене, встановлення об’єктивної істини у кримінальній справі створює основний зміст процесуальної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Встановлення об’єктивної істини можливе тільки за допомогою доказів у вигляді інформації, отриманої від учасника кримінального процесу (свідка).

 При розгляді правового  становища свідка нескладно помітити відсутність чіткого підходу законодавця до визначення його ролі у процесі. Остання розглядається або як функція «живого носія доказів», або як становище особи, яка бере участь у справі, з метою встановлення істини шляхом сприяння всебічному, повному і об’єктивному дослідженню обставин справи.

Визначивши всі обов’язки  та права свідка в кримінальному процесі, можна сказати що, незважаючи на великий обсяг обов’язків, свідок має обмежений обсяг прав. Таке безправне становище свідка суперечить не лише принципам кримінального процесу, а й в цілому не відповідає його інтересам.

 Для забезпечення реальної  безпеки осіб, які допомагають правоохоронним органам у боротьбі із злочинністю, у кримінально-процесуальному законодавстві слід вирішити ряд принципових питань з процедури отримання та використання доказової інформації, яка надходить від названих осіб. При цьому, оскільки гарантії захисту прав та інтересів різних категорій учасників процесу, а також мета та умови боротьби зі злочинністю і принципи кримінального судочинства постійно перебувають у протиріччі, законодавець має у кожному конкретному випадку встановити, чому віддається перевага захисту прав, збереженню таємниці, встановленню об’єктивної істини, створенню умов для подолання злочинності тощо.

 Не зміни до чинного  КПК України, а чітке викладення  зазначених положень у проекті  нового Кримінально-процесуального  кодексу мають забезпечити права  свідка, захистити особу від надання інформації, яка може загрожувати її інтересам або інтересам інших учасників судочинства.

 

РОЗДІЛ ІІ. ОБМЕЖЕННЯ ЩОДО МОЖЛИВОСТЕЙ ДОПИТУ СВІДКІВ.

    2.1. Особи, які взагалі не можуть бути допитані як свідки.

 

    2.2. Особи які можуть бути допитані як свідки за певних умов.

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Особи, які мають право відмовитись давати показання як свідки.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

  Встановлення об'єктивної  істини по кримінальній справі  створює основний  зміст  процесуальної діяльності  органів дізнання, слідчого, прокурора і суду. Встановлення об'єктивної істини  мож-ливе тільки за допомогою доказів у вигляді надання інформації від учасника кримінального процесу,  а саме - свідка.

  У курсовій роботі  при розгляді  правового  становища   свідка виявляється  відсутність  чіткого підходу законодавця  до  визначен-ня його ролі у   процесі або такої, що звужується  до меж  «  живого носія  доказів «, або  такої, що  розширюється до  становища   особи, яка бере участь у  справі,  з   метою  встановлення  істини  шляхом сприяння всебічному, повному і  об'єктивному дослідженню  обставин справи.

  Визначивши всі обов'язки  та  права  свідка  в  кримінальному процесі,  можна сказати  що,  незважаючи  на  великий  обсяг  обов 'язків, свідок  має дуже мало прав,  і  таке  безправне  становище свідка суперечить не  тільки принципам кримінального процесу, а  й не відповідає його  інтересам. Відсутність в КПК  України  прав  у свідка робить неможливим  також їх захист, чим вдало  користуються несумлінні слідчі з часів перших  КПК СРСР.

  Для забезпечення  реальної безпеки осіб,  які   допомагають  у подоланні   злочинності, у кримінально-процесуальному  законодавстві слід вирішити  ряд  принципових питань з  процедури отримання та ви-користання  доказової  інформації,  котра   надходить  від  названих  осіб. При цьому, оскільки  гарантії  захисту  прав  та  інтересів  різних категорій учасників  процесу, а також  мета  та  умови  бо-ротьби зі злочинністю і принципи  кримінального  судочинства  пос-тійно перебувають у певному протиріччі,  законодавець  повинен  у кожному конкретному випадку встановити, чому він віддав  перевагу захисту прав, зберіганню таємниці, встановленню  об'єктивної істи-ни, створенню умов для подолання злочинності тощо.

  На нашу думку, не  зміни в чинному КПК України,  ні проект КПК України не  дають забезпечення прав свідка, не захищають особу від дачі інформації,  яка може загрожувати їх життю, доки політичне  і соціально-економічне  становище нашої країни  буде  залишатися  на тому рівні, на якому  знаходиться зараз. Тільки зміни можуть  дати слідчому, органу дізнання,  прокурору і суду правдиву і точну інформацію для правильного розгляду  справи, а особа,  яка  надала цю інформацію, може не боятися за себе і за  членів своєї сім'ї.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.   Кримінально-процесуальний кодекс України (зі змінами і доповненнями станом на 15 вересня 2001 року). — Харків: "Гриф", 2001. — 320 с.
2. Кримінально-процесуальне право України : Підручник : Рекомендовано МОН України / За заг. ред. Ю.П. Аленіна ; ОНЮА, Рец.: В.Є. Загородній, Л.Д. Удалова, М.Є. Шумило . ─ Х. : Одіссей, 2009 . ─ 816с.
3. Кримінальний процес України : Пiдручник / За ред. Ю.М. Грошевого, В.М. Хотенця . ─ Х. : Прапор, 2000 . ─ 496 с.
4. Кримінальний процес України : Навч. посібник / Є.Г. Коваленко, Є.Г. Коваленко . ─ К. : Юрінком Інтер, 2003 . ─ 576 с.
5. Кримінальний процес України : Уголовный процесс Украины : Навч.-практ. посібник / О.В. Козаченко ; ОНЮА, Миколаїв. навч. центр . ─ Миколаїв : Іліон, 2008 . ─ 289 с.
6. Кримінальний процес України : Навч. посiбник для вузів : Рекомендовано МОН України / О.П. Кучинська, О.А. Кучинська ; Акад. адвокатури України . ─ К. : Прецедент, 2005 . ─ 202 с.
7. Кримінально-процесуальне право : Рекомендовано МОН України : Курс лекцій / Л.М. Лобойко . ─ К. : Істина, 2005 . ─ 456 с.
8. Кримінально-процесуальне право : Рекомендовано МОН України : Курс лекцій / Л.М. Лобойко . ─ 2-ге вид., змін. і доповн. ─ К. : Істина, 2008 . ─ 488 с.
9. Кримінальний процес України : Навч. посібник : Рекомендовано МОН / В.В. Назаров, Г.М. Омельяненко . ─ 2-ге вид., доповн. і переробл. ─ К. : Атіка, 2007 . ─ 584 с.
10. Кримінальний процес України : Рекомендовано МОН України : Вибр. наук. праці : Стан та перспективи розвитку / В.Т. Маляренко . ─ К. : Ін Юре, 2004 . ─ 600 с.
11. Кримінально-процесуальне право : Навч. посібник : Тези лекцій, задачі, ділові ігри / М.М. Михеєнко,В.В. Молдован, В.П. Шибіко . ─ К. : Вентурі, 1997 . ─ 350 с.
12. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України : У 3 т. : Статтi, доповiдi, рецензiї / П.П. Михайленко ; Відп. ред. М.Й. Коржанський, Упоряд. В.П. Михайленко, П.А. Воробей . ─ К. : Генеза, 1999 . ─ 944 с
13. Кримінальний процес України : Навч. посібник : Рекомендовано МОН України / В.В. Молдован, Р.С. Кацавець . ─ К. : Алерта ; К. : ЦУЛ, 2008 . ─ 376 с.
14. Кримінальний процес у Древній Греції ( V століття до н.е.) / Л.О. Попсуєнко     // Актуальні проблеми держави і права: Вип. 16 : Матер. 5-ї (57-ї) звітн. наук. конф. проф.-виклад. складу й аспірантів ОНЮА, Одеса, 2002 р. 2002 . 744 с.
15. Кримінально-процесуальне право України : Посібник для підготовки до іспитів / В.В. Рожнова . ─ К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006 . ─ 256 с.
16. Кримінальний процес України : Підручник : Рекомендовано МОН України / Л.Д. Удалова . ─ К. : Вид. Паливода А.В., 2007 . ─ 352 с.
17. Свидетель в советском уголовном процессе : Учеб. пособие / В.И. Смыслов . ─ М. : Высш. шк., 1973 . ─ 159 с.
18. Уголовно-процессуальное право Российской Федерации : Учеб. для студ. высш. учеб. заведений / Л.Б. Алексеева, В.А. Давыдов, М.С. Дьяченко и др. ; Отв.ред. П.А. Лупинская . ─ 3-е изд., перераб. и доп. ─ М. : Юристъ, 2001 . ─ 696 с.
19. Уголовно-процессуальное право (Уголовный процесс) : Курс лекций / Авт. кол.: Е.В. Быковская и др. ; Под общ. ред. Г.И. Загорского . ─ М. : Волтерс Клувер, 2010 – 243с.
20. Уголовный процесс : Учебник для вузов/ Рыжаков, А.П. ─ М. : Приор, 1999 . ─ 592 с.
21. Уголовный процесс : Учеб. пособие / В.М. Тертышник . ─ Х. : Арсис, 1997 . ─ 528 с.
22. Затуловский, А. / Свидетель или подозреваемый? Вот в чем вопрос...     // Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов.  2001.  №15. ─ C.18-20.
23. Нор, В. /    Свідок у кримінальному процесі України: коло осіб, предмет показань та свідоцький імунітет     // Вісник Львівського університету. Серія юридична* . 1961-.  2002.  37. ─ C.491-498.
24. Павлов, Н.Е. /    Субъекты уголовного процесса : Учеб. пособие / Н.Е. Павлов . ─ М. : Новый юрист, 1997 . ─ 142 с.
25. Петуховский, А. /    Свидетельский иммунитет: проблемы развития процессуального института     // Российская юстиция.  2003.  № 9. ─ С.49-50.
26. Чернов, Р.П / Свидетельские показания как источник доказательств // Адвокат* : Ежемес. информ.-аналит. журн. о практ. применении законодательства.  2005.  № 5. ─ С.95-105.