Контрольна робота з «Кримінальне право»

Важливим аспектом при характеристиці даного злочину є встановлення ознак за якими потрібно розмежовувати його від зґвалтування. Такими ознаками виступають, по-перше, спосіб вчинення злочину – при зґвалтуванні це природні статеві зносини, а в аналізованому злочині це задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а по-друге, суб’єкт-виконавець – при зґвалтуванні це обов’язково особа протилежної до потерпілого статі, а при насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом може бути особа як протилежної, так і однієї з потерпілим статі.

2. Кваліфікуйте  його дії та обґрунтуйте своє  рішення.

Як би те не було, розглянуте в дійсній роботі злочин у кожному разі буде носити сексуальний характер, але вже в залежності не від спонукальних причин їхнього здійснення, а від змісту передбачених ст. 153 ККУ дій.

Кваліфікуючі ознаки насильницького задоволення статевої пристрасті неприроднім способом

Закон розрізняє випадки здійснення насильницького задоволення статевої пристрасті неприроднім способом в умовах підвищеної суспільної небезпеки, як особистості злочинця, так і самого діяння, які й утворять так називані кваліфіковані й особливо кваліфіковані склади насильницьких сексуальних злочинів. За здійснення зазначеної категорії злочинних діянь передбачається підвищена кримінальна відповідальність, ціль установлення якої укладається в наданні на суб'єкта більшого стримуючого впливу.

Кваліфікованими визнаються насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом: застосуванням фізичного насильства,  погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Відповідно до ст. 21 КК Особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності.

  Питання про відповідальність осіб, які вчинили суспільне небезпечні діяння у стані сп'яніння, кримінальним правом традиційно розглядається у контексті проблеми осудності - неосудності. Відомо, що алкоголь (інші одурманюючі речовини) впливає на центральну нервову систему людини, вражає її свідомість і волю. Але у таких осіб, як правило, зберігається контакт з оточуючим середовищем, вони не втрачають можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. 
Стан сп'яніння не може слугувати підставою для звільнення від кримінальної відповідальності чи бути обставиною, що пом'якшує покарання. При обґрунтуванні кримінальної відповідальності за дії, вчинені у стані сп'яніння, враховується насамперед відсутність медичного критерію неосудності.

Суспільне небезпечні дії при заподіянні тілесних ушкоджень виражаються у фізичному, хімічному, біологічному, психічному чи іншому впливі на потерпілого. Бездіяльність має місце тоді, коли винний не вчиняє певних дій, які він повинен був і міг вчинити стосовно іншої людини, що потягнуло за собою заподіяння шкоди її здоров'ю у вигляді тілесних ушкоджень.

Як випливає з ч. 1 ст. 122КК, умисним середньої тяжкості тілесним ушкодженням визнається умисне тілесне ушкодження, яке:1) не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121КК, але при цьому 2) є таким, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

КК розрізняє тілесні ушкодження трьох ступенів: тяжке, середньої тяжкості і легке. Характер і. ступінь тілесних ушкоджень на практиці визначаються на підставі відповідних положень КК (ст, ст. 121, 122, 125) І Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених МОЗ. 
Відповідно до ст. 121 тяжким тілесним ушкодженням є тілесне ушкодження: 1) небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило 2) втрату будь-якого органа або його функцій;3) психічну хворобу; 4) інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину; 5) переривання вагітності; 6) непоправне знівечення обличчя.

Висновок

Підсумовуючи викладене можна сказати, що: за соціальними і правовими ознаками вбивство є найтяжчим злочином проти особи. Особлива суспільна небезпека цього злочину полягає не тільки в грубому ігноруванні природного права людини на одне з найцінніших благ – на життя, а й у тому, що внаслідок вбивства життя втрачається без поротно, що унеможливлює відшкодування заподіяної потерпілому шкоди або компенсувати її якимось замінником. Зокрема, вбивство – це передбачене Особливою частиною Кримінального кодексу винне діяння, яке посягає на життя іншої людини та яке заподіює йому смерть.

Вимагання слід відрізняти від насильницького грабежу і розбою. При відмежуванні вимагання від грабежу чи розбою треба виходити з того, що при грабежі і розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати фізичне насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або а погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або до близьких йому осіб у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання.

Зґвалтування є найбільш тяжким і небезпечним статевим злочином. Воно може завдати серйозної шкоди здоров’ю людини і заподіяти їй глибоку моральну травму. Воно грубо принижує гідність особи, посягає на статеву свободу, а якщо потерпіла особа є малолітньою або не досягла статевої зрілості, — на її статеву недоторканість.

Список використаної літератури

1. В.А. Ломако, В.І. Борисов, В.І. Касинюк  ”Суб’єктивна сторона злочину” (методичний посібник для студентів). Харків 1993 р.

2. М.І. Мельник, М.І. Хавронюк ”Науково  – практичний коментар Кримінального Кодексу України” Київ 2001 р.

3. М.Й. Коржанський ”Кваліфікація  злочинів” Київ 1998 р.

4. ”Право України” 1992 р. № 7,8.

5. Шаргородский М.Д. ”Преступления  против жизни” 1984 р.

6. Гавриш С.Б. ”Уголовно – правовая  охрана природной среды. Проблемы  теории и развития законодательства” Харків 1994 р.

7. Гега П. . ”Правові основи податкової  системи, правопорушення, проблеми, рішення”  Київ 1996 р.

8. Бажанов М.І. ”Уголовное право  Украины. Общая часть: конспект лекций”  Дніпропетровськ 1992 р.