Загальна будова та принцип дії стор. Удосконалення технологічного процесу, виконання ремонтних робіт та ТО стор

   ЗМІСТ

1. Вступ стор.

2. Загальна будова та принцип дії стор.

3. Удосконалення технологічного процесу,

виконання ремонтних робіт та ТО стор.

1.4. Опис інструменту та обладнання, 
що використовується при виконанні

ремонту та ТО стор.

5. Економічні аспекти, нормування та оплата праці стор.

6. Техніка безпеки при виконанні ремонтних робіт

та ТО стор.

1.7. Висновок стор. 
1.8 Використана література стор 

Автомобільний транспорт являється найбільш масовим та зручним видом транспорту, з великою маневреністю, хорошою прохідністю та пристосуванням до експлуатації в різних кліматичних зонах та географічних умовах. Він є ефективним засобом для перевезення пасажирів та вантажів на невеликі та далекі відстані

Проте всі вузли, агрегати, механізми й системи автомобіля дістають колосальний розвиток і істотно удосконалюються.

В конструкціях легкових та вантажних автомобілях все більше уваги відається підвищенню токсичності відпрацьованих газів, підвищенню надійності, міцності та довговічності деталей. Завдяки цьому зросли швидкість, підвищилась потужність, економічність, комфортабельність автомобілів, поліпшився їхній дизайн. Крім того розширилась номенклатура застосованих деталей і збільшилась їхня кількість. Сучасні автомобілі мають елементи автоматизації,а деякі з них обладнуються комп’ютерами.

Тому вивчення автомобілів на базі однієї або кількох моделей не може дати уявлення про будову й роботу всіх існуючих автомобілів. Аби підготувати спеціаліста з експлуатації й технічного обслуговування автомобілів, за короткий час, відведений навчальною програмою, необхідно пояснити сутність окремих процесів і явищ, що забезпечують роботу автомобіля, викласти принципи, на яких вони ґрунтуються, а потім на цій підставі роз’яснити , будову механізмів, котрі реалізують зазначенні процеси. Оскільки принцип дії одних і тих самих агрегатів автомобілів аналогічний, то достатньо знати декілька найпоширеніших конструктивних рішень, щоб мати уявлення про процес у цілому.

У даній дипломній роботі описано будову та принцип дії системи охолодження ЗИЛ 130 призначеної для примусового витоку надлишкового тепла від деталей і переноcу його в повітря.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Система охолодження варта примусового відводу від деталей зайвої тепла й передачі її навколишнього повітрю. Внаслідок цього створюється певний температурний режим, у якому двигун не перегрівається і не переохолоджується, тобто. робочий цикл протікає нормально. На двигуні ЗИЛ-130 рідинна система охолодження закритого типу з граничною циркуляцією охолоджувальної рідини від водяного насоса. Найвигідніший тепловий режим роботи двигуна створюється за нормальної температури охолоджувальної рідини 80 –95 градусів Цельсія і забезпечує систему охолодження двигуна. охолоджуюча рідина до системи охолодження двигуна заливається через горловину верхнього бака радіатора , закриваючий корком .

Повна ємність системи охолодження двигуна з опалювальним і пусковим підігрівачем 29 л., а без них 26 л. Випуск охолоджувальної рідини необхідно обов'язково здійснювати через три крана. Два зливальних крана однієї сорочки охолодження встановлено правому і лівому лавах блоку циліндрів і тільки зливальний кран радіатора установлено в відвідному патрубку радіатора. Прихід до каналів дистанційний, його здійснюють спеціальними тягами. Розглянемо пристрій основних приладів системи охолодження, двигуна.

Система охолодження мусить бути заповнена вщерть охолоджувальною рідиною. Якщо рідини не дістає 5-7 % від ємкості системи, може припинитися її циркуляція , що в низьких температурах призводить до освіті, а при високих температур до перегріву двигуна . Для контролю температурного стану системи в сорочці охолодження впускного трубопроводу встановлено датчик покажчика температури охолоджувальної рідини. Що охолоджує рідина з радіатора надходить по нижньому патрубку з розпорною пружиною в водяний насос з яких з двох раструбам і вступає у праву і ліву сорочки охолодження блоку циліндрів. А сорочці охолодження рідина піднімається вгору й за каналами, які пройшли у випускних клапанів , вступає у сорочки охолодження головок циліндрів, у тому числі гаряча рідина відбувається на сорочку впускного труба дроту й нагріває його. Далі рідина проходить через клапан термостата і з випускного патрубку та її шлангу повертається в радіатор, де нагріта рідина охолоджується.

У систему рідинного охолодження з примусовою циркуляцією  входять сорочка охолодження головки і блока циліндрів (з'єднані між собою), радіатор, вентилятор, водяний насос, термостат, водорозподільна труба, жалюзі, з'єднувальні шланги з хомутиками і покажчик температури охолодної рідини.

Під час роботи двигуна водяний насос створює кругову циркуляцію через сорочку охолодження, патрубки, шланги і радіатор. Проходячи по сорочці охолодження блока і головки, охолодна рідина забирає тепло від стінок циліндрів і камер згоряння, охолоджуючи їх. Нагріта рідина потрапляє по верхньому патрубку і шлангу в радіатор, де через стінки трубок віддає тепло навколишньому повітрю. Охолоджена рідина з радіатора через нижній шланг знову потрапляє в двигун.

Вентилятор охолоджує рідину в радіаторі, створюючи інтенсивний потік повітря. Водорозподільна труба через отвори спрямовує струмини охолодної рідини насамперед до гнізд випускних клапанів, які найбільше нагріваються.

Інтенсивність охолодження регулюється термостатом, який прискорює прогрівання холодного двигуна і автоматично підтримує нормальну температуру рідини.

Радіатор призначений для охолодження рідини, нагрітої в сорочці двигуна. Тепло від стінок трубок радіатора віддається навколишньому повітрю. Радіатор має верхній і нижній бачки, серцевину і деталі кріплення  Серцевина радіатора може бути трубчастою або пластинчастою. Вона складається з латунних трубок, кінці яких впаяні у верхній і нижній бачки. Між трубками встановлено тонкі латунні поперечні пластини, які збільшують поверхню охолодження серцевини і водночас підвищують жорсткість радіатора. У нижній і верхній бачки впаяно патрубки для з'єднання радіатора із сорочкою охолодження двигуна, а у верхній бачок ще й горловина для заливання охолодної рідини в систему. У цю горловину впаяно верхній кінець паровідвідної трубки; нижній кінець її виведено під радіатор. Заливна горловина щільно закривається пробкою, яка ізолює порожнину системи охолодження від атмосфери.

Водяний насос  створює примусову циркуляцію рідини в системі охолодження. На автомобільних двигунах застосовують водяні насоси відцентрового типу. Такі насоси мають високу продуктивність при невеликих розмірах і створюють порівняно невеликий напір, що дає змогу встановлювати термостат.

У корпусі насоса на підшипниках встановлено вал з крильчаткою і само-ущільнювальним сальником Водяний насос разом з вентилятором укріплюють на передньому торці блока циліндрів. Підчас роботи двигуна охолодна рідина з нижнього бачка радіатора по патрубку надходить до корпуса насоса. Лопаті крильчатки захоплюють рідину і відкидають її від центра до стінок корпуса, звідки вона по дотичній через отвір у передній стінці блока витискується в сорочку охолодження.

Вентилятор збільшує тягу повітря через серцевину радіатора і може мати чотири або шість лопатей, розміщених попарно. Лопаті прикручено до маточини шківа, яка закріплена на валу водяного насоса. Привод їх здійснюється клиноподібним пасом від шківа колінчастого вала. Для поліпшення роботи вентилятора на радіаторі встановлюють напрямний кожух-дифузор.

Жалюзі змінюють інтенсивність зустрічного потоку повітря, яке охолоджує рідину в радіаторі. Встановлюють жалюзі спереду радіатора. Складаються вони з окремих пластин, шарнірно укріплених верхніми і нижніми кінцями, і повертаються важелем з кабіни водія.

Термостат призначений для автоматичного регулювання інтенсивності циркуляції охолодної рідини залежно від температури її нагріву і для прискорення прогрівання після запуску холодного двигуна. Установлюють термостат у камері патрубка головки блока циліндрів, тобто на шляху від сорочки охолодження до радіатора. Верхня частина камери патрубка має два канали. Канал більшого діаметра з'єднано з верхнім бачком радіатора, а канал меншого діаметра - з корпусом водяного coca.

 

 

 

 

 

 

 

Ознаки несправності системи охолодження: • перегрівання двигуна; • переохолодження двигуна; • недостатній рівень охолодної рідини; • нещільності в з'єднаннях патрубків зі шлангами; • натяг паса вентилятора; • заїдання термостата й жалюзі.

Перегрівання двигуна відбувається через несправності не тільки системи охолодження, а й систем живлення, запалювання та мащення. Недостатнє охолодження двигуна й, як наслідок цього, закипання охолодної рідини в системі можуть зумовлюватися:

- недостатньою кількістю її в системі охолодження;

- пробуксовуванням паса вентилятора в разі слабкого його натягання або внаслідок замаслювання;

- забрудненням або відкладенням накипу в системі;

- неправильною роботою термостата.

Переохолодження двигуна може спричинюватися несправною роботою термостата або заїданням жалюзі у відкритому положенні. Взимку, в разі низької температури повітря, якщо не вжити запобіжних заходів (прикрити жалюзі, надіти втеплювальний чохол), також можливе переохолодження двигуна й навіть замерзання води в системі.

Недостатній рівень охолодної рідини у верхньому бачку радіатора спостерігається в разі витікання її із системи охолодження або википання. Витікання охолодної води із системи може відбуватися крізь сальники, нещільності в з'єднанні патрубків, зливальні краники та пошкоджені ділянки радіатора. Течу внаслідок спрацьовування сальників виявляють за підтіканням охолодної рідини крізь контрольний отвір у нижній частині корпусу насоса.

Не щільності у з'єднаннях.

 Не щільності в з'єднаннях  шлангів усувають підтяжкою хомутиків (якщо різьба натяжного болта хомутика використана повністю, то під знятий хомутик підкладають тонку металеву смужку), а краники пропускають рідину слід притерти. Для цього їх знімають з двигуна, розгинають, на робочу поверхню наносять притирочную пасту (таку ж, як і для притирання клапанів газорозподільчого механізму) і зворотно-обертальним рухом притирают до появи матової порожнини на всій робочої поверхні краника. Тріщини в радіаторі усувають паянням. Ознакою пошкодження сальника водяного насоса є текти охолоджуючої рідини через контрольний отвір в корпусі насоса.

При появі цієї несправності необхідно злити рідину, що охолоджує, послабити ремінь вентилятора і його, послабити хомутики, від'єднати гумовий шланг і обережно зняти водяний насос з тим, щоб не пошкодити прокладки, відвернувши болт кріплення крильчатки, зняти її. У сальнику може бути пошкоджена або гумова ланжета, або самоподвіжная шайба, пошкоджені деталей замінити, насос зібрати і встановити. У випадку пошкодження прокладки головки циліндрів її слід замінити.

Пробуксовка ременя радіатора.

Пробуксовування ременя радіатора можлива через замасливания його або приводних шківів, а також в результаті слабкого його натягу. Замаслений ремінь і шківи слід протерти сухою ганчіркою, а натягу ременя відрегулювати.

Натяг ременя вентилятора двигуна ЗИЛ-130: шків вентилятора наводиться в дію двома ременями.

Невключання електрофрікціонной муфти.

Натяг одного з них регулюють переміщенням генератора, а другого - переміщенням насоса гідропідсилювача рульового управління. Не включання електрофрікціонной магнітної муфти можливо в результаті пошкодження теплового реле, ковзаючого контакту або обмотка електромагніту.

Заїдання термостата.

Заїдання термостата в закритому положенні припиняє циркуляцію рідини через радіатор. У цьому випадку двигун перегрівається, а радіатор залишається холодним. При заїдании термостата у відкритому положенні відбувається переохолодження двигуна. В обох випадках термостат слід перевірити попередньо випустивши рідина із системи охолодження й обережно знявши патрубок. Для перевірки термостат опускають у посудину з водою. Нагріваючи воду, стежать за клапаном термостата і термометром. Клапан повинен почати відкриватися при температурі 70 ° C і повністю відкривається при температурі 83-90 ° C. При огляді термостата необхідно звернути увагу на відсутність накипу і чистоту отвори в клапані, призначеного для пропуску повітря.

Заїдання жалюзі.

Заїдання жалюзі можливо в наслидок недостатньої або несвоєчасної мастила його приводу. Трос разом з оболонкою необхідно зняти, промити в гасі (або дизельному паливі), і змастивши, поставити на місце.

Для перевірки дії жалюзі рукоятку відводять в крайнє переднє положення

(При цьому жалюзі попереду радіатора повинні повністю відкритися), а потім – у крайнє заднє (жалюзі повинні повністю закритися).

 

ЩТО   Перевірити рівень рідини в радіаторі або в розширювальному бачку. Рівень рідини в радіаторі має бути на 15...20 мм нижчий від заливальної головки.

Заповнюючи систему охолодження антифризом, треба заливати його на 6...7 % менше (за об'ємом), ніж води, оскільки під час нагрівання він розширяється більше, ніж вода. В разі випаровування антифризу доливають воду, а в разі витікання — антифриз.

Перевірити, чи немає підтікання рідини в системі охолодження.

ТО- 1 Перевірити, чи не підтікає рідина в усіх з'єднаннях системи охолодження, й, якщо треба, усунути підтікання. Змастити підшипники водяного насоса (за графіком мащення). Мастило нагнітають шприцом через оливницю до появи його в контрольному отворі насоса. Подальше нагнітання мастила може призвести до видавлювання сальників.

ТО-2     Перевірити герметичність системи охолодження; в разі потреби усунути витікання рідини. Перевірити й, якщо треба, закріпити радіатор, його облицювання та жалюзі. Перевірити кріплення водяного насоса й натяг паса привода вентилятора; в разі потреби відрегулювати натяг паса й підтягнути кріплення. Перевірити кріплення вентилятора. Змастити підшипник водяного насоса (за графіком). Перевірити дію та герметичність системи опалення, дію жалюзі. У крайньому передньому положенні рукоятки пластини жалюзі мають бути повністю відкриті; поступово закривати їх, переміщуючи рукоятку на себе. Перевірити дію пароповітряного клапана пробки радіатора.

СТО   Двічі на рік промивати систему охолодження. Перевірити стан утеплювального чохла (взимку) й надійність його кріплення. Готуючи автомобіль до зимової експлуатації, перевірити стан і дію пускового підігрівника та інших допоміжних засобів полегшення пуску двигуна, встановлених на автомобілі, й, якщо треба, усунути несправність. У разі безгаражного зберігання автомобілів у холодну пору року після закінчення роботи треба злити воду із системи охолодження, відкривши краники на блоці та нижньому патрубку радіатора, пробку горловини радіатора та краник системи опалення кузова.

Систе́ма водяно́го охоло́дження — система в автомобілях призначена для підтримання оптимального теплового стану двигуна у межах 80-90°. При збільшенні температури в'язкість оливи зменшується, тому вона погано утримується в парах тертя, підвищується зношення деталей і зменшується потужність двигуна. При зниженні температури олива густішає: олива гірше подається в пари тертя, збільшується витрата палива — і зменшується потужність.