Ремонт гідророзподільників і маслопроводів

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Октября 2012 в 17:36, реферат

Краткое описание

До характерних несправностей гідравлічних розподільників належать: спрацювання рухомих спряжень прецизійних пар; порушення гідравлічної щільності клапанних пар; втрата пружності пружин і їх поломка; пошкодження ущільнень; порушення регулювань. Усі ці несправності визначають діагностуванням (випробовуванням), яке проводять перед розбиранням розподільника.

Прикрепленные файлы: 1 файл

РЕМОНТ ГІДРОРОЗПОДІЛЬНИКІВ І МАСЛОПРОВОДІВ(Ремонт мпашин).doc

— 60.50 Кб (Скачать документ)

 

 

 

 

 

Після випробування ГЗВ і гідроакумулятора перевіряють їх роботу за схемою (рис. 6).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для цього рукоятку ГЗВ  переводять у положення «включено», маховичок - у крайнє праве положення (маховичок обертати за стрілкою годинника), а голкою дроселя-витратоміра перекривають зливний отвір.

Штуцер напірної магістралі стенда з’єднують з вхідним штуцером ГЗВ. До штуцера гідроакумулятора ГЗВ  під’єднують гідроакумулятор, зливний  штуцер ГЗВ з’єднують з піддоном стенда, в штуцер гідро циліндра ГЗВ вкручують дросель-витратомір, зливний отвір якого з’єднують з піддоном стенда.

Якщо дросель перекритий, манометр стенда буде показувати тиск тільки при  заряджанні гідроакумулятора, а манометр дроселя-витратоміра – тиск в  гідроакумуляторі.

Потім перевіряють роботу автоматичного регулятора. При переведенні маховичка з крайнього правого положення у крайнє ліве тиск підбору в гідроакумуляторі має змінюватися стрибками від 0,8 до  2,8 МПа. Цей інтервал тиску контролюється манометром дроселя-витратоміра, а кількість стрибків ( не менш як 3) – манометром стенда.

Для повторення досліду гідроакумулятор  розряджають, для чого відкручують  головку дроселя-витратоміра і  зливають масло у піддон стенда, після чого голку закручують. Дослід повторюють 2…3 рази.

Характерні несправності шлангів  високого тиску: розриви у середній частині; пошкодження шланга у місцях під’єднання його до наконечника; порушення герметичності у запірному пристрої.

Відновлюють шланги за допомогою розбірних  і нерозбірних муфт і ніпелів (рис. 7.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для відновлення шланга з місцевим пошкодженням у середній частині вирізають пошкоджену ділянку і на один з обрізаних кінців шланга надівають муфту на половину її довжини, а в торець другого кінця вставляють подвійний ніпель. Потім обидва кінці шланга з’єднують, змастивши ніпель і муфту солідолом, і обтискують у штампі або на токарному верстаті.

Спрацьовані гнізда запірних пристроїв  під кульку відновлюють зенкуванням  з наступним пристукуванням кульки по місцю. Поламані пружини та інші спрацьовані деталі заміняють новими.

Після відновлення шланга випробовують на міцність під тиском 20 МПа протягом 5 хв на стенді КИ-4200.

Запірний пристрій перевіряють  на герметичність при тиску 13,5 МПа  і низькому тиску 0,02 МПа. Подвійне випробовування запірних пристроїв зумовлене тим, що при роз’єднанні шлангів масло в них може бути під великим чи малим тиском.


Информация о работе Ремонт гідророзподільників і маслопроводів