Расчет систем двигателя

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 08 Мая 2014 в 16:21, курсовая работа

Краткое описание

Компонувальну схему автомобіля приймають на основі аналізу компонувальних схем автомобілів світового автомобілебудування і на базі наукового прогнозу. Компонувальну схему приймаю за прототипом, у якості якого вибираю ВАЗ-2107.
Розподіл маси по осях залежить від прийнятої компонувальної схеми і ступеня навантаження. При виконанні проекту автомобіль розглядається повністю завантаженим.
Розподіл маси і кількість осей автомобіля, що проектується, для експлуатації на дорогах загального користування визначаємо, орієнтуючись на існуючі конструкції., але при цьому виходимо із допустимих навантажень на вісь, зумовлених міцністю дорожніх покриттів.

Прикрепленные файлы: 1 файл

KR_p_1.doc

— 2.05 Мб (Скачать документ)

Показниками динамічності автомобіля при нерівномірному русі є прискорення (сповільнення), час і шлях розгону (гальмування) автомобіля в певному інтервалі зміни швидкості. Нерівномірний рух може бути прискореним або сповільненим. Величини прискорень, що розвиваються автомобілем на різних передачах, визначають за формулою:

                                           ,   м/с2                                          (2.35)

де – коефіцієнт опору дороги для даної швидкості автомобіля, який для заданої швидкості можна визначати за формулою:

;  f0=0,012…0,018;    =fk +i;   при  i=0   ш=fk   і  0 = f0;

                                               ,                                           (2.36)

δ – коефіцієнт, що враховує інерцію обертових мас, який визначають за емпіричною формулою:

                                                .                                            (2.37)

Орієнтовні значення максимальних прискорень (у м/с2) при розгоні автомобіля з максимальною інтенсивністю складають: для легкових автомобілів  –2,0 ...2,5 на першій і 0,8 … 1,2 – на вищій передачах; для вантажних автомобілів  відповідно  – 1,7 … 2,0  і 0,25 … 0,5; для автобусів – 1,8 … 2,3 і 0,4 … 0,8.

Найчастіше прискорення визначають для руху автомобіля по дорозі з коефіцієнтом опору = 0,02…0,04.

У зв’язку з останнім зауваженням для визначення прискорень можна користуватися формулою:

                      j =dV/ dt = 9,81∙(D – 0,04) / (1 + у1∙І2к + у2),  м/с2.                (2.38)

За результатами розрахунків будуємо таблицю, яку наведено нижче (таблиця 2.4) .

Таблиця 2.4 – Параметри руху автомобіля при розгоні

 

V, м/с.

D

V2

D –

j, м/с2

1

3,47

0,235

12,04

0,013

0,222

1,827

6,50

0,251

42,25

0,014

0,237

1,950

8,67

0,256

75,17

0,014

0,242

1,991

10,84

0,255

117,51

0,014

0,241

1,983

15,17

0,239

230,13

0,014

0,225

1,852

19,51

0,202

380,64

0,014

0,188

1,547

2

4,31

0,189

18,58

0,014

0,175

1,440

8,08

0,202

65,29

0,014

0,188

1,547

10,77

0,206

115,99

0,014

0,192

1,580

13,46

0,206

181,17

0,014

0,192

1,580

18,85

0,193

355,32

0,014

0,179

1,473

24,23

0,164

587,09

0,014

0,150

1,234

3

5,37

0,150

28,84

0,014

0,136

1,172

10,06

0,159

101,20

0,014

0,145

1,249

13,42

0,165

180,10

0,014

0,151

1,301

16,77

0,165

281,23

0,014

0,151

1,301

23,48

0,155

551,31

0,014

0,141

1,215

30,19

0,131

911,44

0,014

0,117

1,008

4

6,63

0,119

43,96

0,014

0,105

0,933

12,43

0,126

154,50

0,014

0,112

0,996

16,58

0,132

274,90

0,014

0,118

1,049

20,72

0,132

429,32

0,014

0,118

1,049

29,01

0,123

841,58

0,014

0,109

0,969

37,30

0,104

1391,29

0,014

0,090

0,800


При побудові графіків, представлених на  рисунку 3.4 значення V і D  переносять з таблиці 3.2. Для швидкостей V < 30 км/год залежність втрат  на опір дороги від швидкості автомобіля можна не враховувати.

Значення величин V i D  обчислюють для кожної з передач коробки передач (у разі необхідності – і додаткової коробки) як мінімум при 6…8 значеннях кутової швидкості із швидкісного діапазону двигуна. За результатами розрахунків будуємо графік прискорень (рис.3.4) автомобіля.

Рисунок 2.5 – Графік прискорень автомобіля

Час tр і шлях Sр розгону автомобіля визначають графоаналітичним способом. З цією метою криві прискорень розбивають на інтервали і вважають, що в кожному інтервалі зміни швидкості автомобіля відбувається з постійним прискоренням jср, величину якого визначають за формулою:

                                            Jср = 0,5 (jп + jк),                                      (2.39)

 де jп і jк  – прискорення на початку і в кінці інтервалу зміни швидкостей.

Для більшої точності розрахунку інтервали швидкості  ∆V беруть рівними  2 … 3 км/год. на 1-ой передачі, 5 … 10 км/год. на проміжних передачах і 10…15 км/год. – на вищій передачі.

Визначивши величину середнього прискорення jср знаходять час розгону tр автомобіля при зміні швидкості його руху від Vп до Vк:

                                    

                                     (2.40)

де Vп і Vк – швидкості на початку і в кінці інтервалів зміни швидкості.

Тоді, загальний час розгону від мінімально стійкої  Vmin до кінцевої Vmax швидкості буде дорівнювати:

                                     tр = ∆t1 + ∆t2 +...+ ∆tп.                                    (2.41)

По значеннях tр, що обчислюються для різних швидкостей, будують криву часу розгону (наведено нижче), починаючи з Vmin, для якої t = 0.

Для швидкості V1 відкладають значення ∆t1, для швидкості V2 –значення (∆t1 + ∆t2) і так далі.

 Для визначення показників  динамічності автомобіля при  розгоні з максимальною інтенсивністю  в розрахунки вводять максимально  можливі при даній швидкості прискорення. Якщо на графіку криві прискорень сусідніх передач перетинаються, то для розрахунку слід брати прискорення ділянок кривих, що знаходяться праворуч від точок перетину. Якщо ж криві прискорень не перетинаються, то їх розрахунковими ділянками для всіх передач (окрім першої) є праві гілки, що відсікаються вертикалями, проведеними  через праві кінці, розташованих вище кривих (див.рис.2.5).

При розрахунку шляху розгону Sр приблизно вважають, що в кожному інтервалі зміни швидкості автомобіль рухається рівномірно з середньою швидкістю:

                                                                                                   (2.42)

При цьому припущенні приріст ∆Sі  шляху розгону в інтервалі швидкостей від Vп до Vк визначають за формулою:

                                   

,м                                     (2.43)

Тоді, загальний шлях розгону Sр від мінімально стійкої  Vmin до кінцевої  Vmax  швидкості буде дорівнювати:

                                     Sp = ДS1 + ДS2 +...+ ДSn.                               (2.44)

Залежність шляху розгону від швидкості будують для тих же інтервалів зміни швидкості, що і криву часу розгону і в тій же послідовності. Для побудови вказаних вище графіків складаємо таблицю 2.5.  

Таблиця 2. 5 – Визначення часу і шляху розгону автомобіля

Швидкості при розгоні, км/г

Прискорення при розгоні, м/с2

jср,

Δti,

tр,

Vср,

ΔSi,

Sp,

S0,

м/с2

с

с

м/с

м

м

м

Vп

Jп

             

3,47

6,5

1,827

1,95

0,84

1,89

0,45

0,45

4,99

0,62

0,62

10,33

6,5

8,67

1,95

1,991

0,60

1,97

0,31

0,75

7,59

0,64

1,26

17,59

8,67

10,84

1,991

1,983

0,60

1,99

0,30

1,05

9,76

0,82

2,08

24,63

10,84

15,17

1,983

1,852

1,20

1,92

0,63

1,68

13,01

2,27

4,35

36,83

15,17

19,51

1,852

1,547

1,21

1,70

0,71

2,39

17,34

3,42

7,77

56,24

19,51

 

1,547

                 

4,31

8,08

1,44

1,547

1,05

1,49

0,70

3,09

6,20

1,21

8,97

13,55

8,08

10,77

1,547

1,58

0,75

1,56

0,48

3,57

9,43

1,25

10,22

23,50

10,77

13,46

1,58

1,58

0,75

1,58

0,47

4,04

12,12

1,59

11,82

33,29

13,46

18,85

1,58

1,473

1,50

1,53

0,98

5,02

16,16

4,40

16,22

50,58

18,85

24,23

1,473

1,234

1,49

1,35

1,10

6,13

21,54

6,61

22,82

78,43

24,23

 

1,234

                 

5,37

10,06

1,172

1,249

1,30

1,21

1,08

7,20

7,72

2,31

25,13

17,98

10,06

13,42

1,249

1,301

0,93

1,28

0,73

7,94

11,74

2,39

27,52

31,84

13,42

16,77

1,301

1,301

0,93

1,30

0,72

8,65

15,10

3,00

30,52

45,74

16,77

23,48

1,301

1,215

1,86

1,26

1,48

10,13

20,13

8,28

38,80

70,58

23,48

30,19

1,215

1,008

1,86

1,11

1,68

11,81

26,84

12,50

51,30

111,1

30,19

 

1,008

                 

6,63

12,43

0,933

0,996

1,61

0,96

1,67

13,48

9,53

4,42

55,72

23,85

12,43

16,58

0,996

1,049

1,15

1,02

1,13

14,61

14,51

4,54

60,26

43,14

16,58

20,72

1,049

1,049

1,15

1,05

1,10

15,70

18,65

5,68

65,94

62,80

20,72

29,01

1,049

0,969

2,30

1,01

2,28

17,99

24,87

15,76

81,71

98,37

29,01

37,3

0,969

0,8

2,30

0,88

2,60

20,59

33,16

23,98

105,68

157,2

37,3

 

0,8

                 

 

У графи 8 і 11 заносимо сумарні значення часу і шляху, рахуючи від початкової швидкості. При початковій швидкості Vmin час і шлях розгону дорівнюють нулю, тому криві tр і Sр беруть початок не з початку координат.

Показники динамічності автомобіля при гальмуванні розраховують, розв’язуючи рівняння руху автомобіля. При різних значеннях зчеплення з дорогою передніх і задніх  коліс автомобіля, зупиночний шлях Sо в м визначають з врахуванням коефіцієнта ефективності гальмування за формулою:

                                      ,                                         (2.45)

де  Vо – початкова швидкість гальмування, км/год; 

      tсум = (tр + tпр) – сумарний час реакції водія tр і спрацьовування гальмівного приводу  tпр, с;

      кэ - коефіцієнт ефективності гальмування;

      – коефіцієнт зчеплення.

 Для побудови залежності шляху до зупинки Sо від початкової швидкості  гальмування Vо задаються декількома (не менше ніж шістьма) значеннями швидкості в діапазоні від V0 = 0 до V0 = Vmax і по отриманих результатах будують графік  S0 = f(V0). Розрахунок ведуть при = 0,7.

  Час спрацьовування гальмівного  приводу і час реакції водія  залежать, головним чином, від конструкції  гальмівного приводу і кваліфікації  водія. У розрахунках приймають: для автомобіля з гідравлічним  приводом  –  tсум = 1,2с;  для автомобіля з пневматичним приводом –  tсум =1,6 с.

Коефіцієнт ефективності гальмування показує, у скільки разів дійсне уповільнення автомобіля нижче максимально можливого на даній дорозі. У розрахунках приймають: кэ= 1,2 для легкових автомобілів  і   кэ= 1,3…1,4 – для вантажних автомобілів і автобусів.

Залежності часу, шляху розгону і гальмового шляху автомобіля від швидкості будуємо на одному графіку, який наведено на рис.2.6.

Рис. 2.6 – Залежність від швидкості руху автомобіля часу, шляху разгону та шляху гальмування.

 

2.5 Паливна характеристика автомобіля

Одним з основних економічних показників автомобіля являється витрата палива при автоперевезеннях у різних експлуатаційних умовах – так звана паливна економічність автомобіля.

Погодинна витрата палива автомобілем визначається за формулою:

                               Qгод =

∙ N/1000∙сТ, л/год,                                      (2.50)

де – питома витрата ним палива , г/кВт∙тод;

    – ефективна потужність двигуна, кВт;

     сТ – густина палива, кг/м3.

У практиці прийнято відносити витрату палива на 100 км пробігу автомобіля при заданій швидкості.  Витрата палива автомобілем на указаній

відстані пробігу визначається за формулою:

                                        

, л/100 км.;                             (2.51)

Якщо врахувати, що потужність двигуна визначається за формулою:

                                

                                                (2.52)

де , , – відповідно сили опору дороги, повітря і інерції при русі автомобіля;

–  ККД трансмісії;

– швидкість руху автомобіля.

 

З урахуванням (2.51) з (2.52) отримаємо:

                                                , л/100 км.                      (4.4)

 При рівномірному  русі автомобіля ( = 0) і по прямій дорозі ( ) формула (3.4) спрощується, а саме:

                                         

, л/100 км.                           (2.53)

При усталеному русі автомобіля паливну економічність автомобіля оцінюють за допомогою паливно-економічної характеристики, яку отримують під час стендових або дорожніх випробуваннях. Вона була запропонована академіком Є. Чудаковим і представляє собою  залежність питомої витрати палива (л / 100 км) , від швидкості руху автомобіля на різних передачах КП і при  різних дорожніх умовах, які  характеризуються величиною коефіцієнта опору ороги ш.

Рівняння, за допомогою якого  визначають  шляхову витрату палива автомобілем залежно від  його маси, коефіцієнта опору дороги, передачі КП, на якій відбувається рух, та швидкості руху, називається рівнянням витрати палива:

                                          , л/100 км,                     (2.54)

де  gеN – питома витрата палива при максимальній потужності двигуна, г/(кВт∙тод) (береться за швидкісною зовнішньою характеристикою двигуна);

         – коефіцієнт, який враховує зміну питомої витрати палива залежно від кутової швидкості колінчастого вала двигуна;

         – коефіцієнт, який враховує зміну ge залежно від ступеня використання потужності двигуна;

 – густина палива, г/см3, для бензину = 0,75 кг/м3, для дизельного палива = 0,83 кг/м3;

= – сила опору дороги руху автомобіля.

Коефіцієнт в залежності від відносної кутової швидкості колінчастого

вала двигуна     можна знайти за графіком, наведеним на рис.2.7.

 

             

Рис. 2.7 – Залежність коефіцієнта      від відношення

 

Значення коефіцієнта залежить від коефіцієнта використання потужності В (рис. 2.8 ):

Рисунок 2.8 – Залежність коефіцієнта  Kв від В

Информация о работе Расчет систем двигателя