Характеристика органів законодавчої влади в Україні

                                    

                                                     Реферат

                        з дисципліни: “Теорія держави  і права”

            на тему “Характеристика органів законодавчої влади в Україні ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ, 2012р.

План

Вступ

1. Конституційний механізм розподілу державної влади в Україні.
2. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні:

1. Повноваження Верховної Ради України;
2. Склад і структура ВРУ.

Висновки

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Пріоритетною рисою українського парламенту як органу законодавчої влади  є його винятковість як єдиного органу законодавчої влади у державі, універсальність  у системі органів державної  влади, що зумовлена, насамперед, унітарним  характером нашої держави, тобто  державним устроєм, поділом державної  влади на законодавчу, виконавчу, судову, внутрішньою структурою парламенту та іншими обставинами.

Нині в Україні не існує  інших органів законодавчої влади  і загальнонаціональних або місцевих, крім Верховної Ради України. Не передбачена  й можливість делегування нею  своїх законодавчих повноважень.

Мета реферату: розглянути Конституційний механізм розподілу державної влади в Україні, дослідити  і охарактеризувати органи законодавчої влади України, риси Верховної влади України, що зумовлюють властиве лише їй місце в системі органів державної влади.

Для досягнення цієї мети були поставленні такі завдання:

• Дати визначення поняттю «орган державної влади»;
• Визначити основні ознаки системи державних органів;
• Схематично зобразити систему державної влади в Україні;
• Проаналізувати  статті розділу IV Конституції України;
• Дослідити структуру ВРУ;
• Побудувати схему складу ВРУ;
• Охарактеризувати повноваження Голова Верховної Ради України;
• Побудувати таблицю «комітети Верховної Ради»;
• Охарактеризувати функції комітетів ВРУ;
• Сформулювати висновки.

 

 

1. Конституційний механізм розподілу державної влади в Україні.

Спочатку потрібно з’ясувати, що ж так державний орган, з’ясувати його ознаки, ознайомитись з принципом поділу влади.

Сучасна Українська держава має досить складну структуру, важливим елементом якої є система державних органів влади. Первинним компонентом державного механізму є окремий державний орган, через який держава здійснює свою політику, свої завдання і функції.[1]

Орган державної влади  України  — складова частина державного механізму, наділена владними повноваженнями, обсяг яких визначається Конституцією України та законами. Діяльність органів державної влади забезпечують посадові та службові особи, які працюють на професійних засадах, можуть здійснювати юридично чинні дії та мають спеціальний статус державного службовця.[2]

  За способом створення державні органи поділяються на первинні та похідні. Первинні створюються шляхом прямого волевиявлення всього або більшості населення (Верховна Рада), або виникають внаслідок спадкування (монархія), а похідні утворюються первинними органами та їм підзвітні.

   За обсягом владних  повноважень державні органи  класифікуються на вищі (їх влада  розповсюджується на територію  всієї держави) та місцеві (функціонують  в адміністративно-територіальних  одиницях, їхні повноваження розповсюджуються  лише на ці регіони).

   За широтою компетенції  виділяють органи загальної та  спеціальної компетенції. Органи  загальної компетенції уповноважені  вирішувати широке коло питань, яке охоплює всі функції держави  (уряд), органи спеціальної компетенції  виконують одну функцію (міністерство  фінансів, міністерство юстиції).

   За принципом розподілу  владних повноважень державні  органи поділяють на законодавчі,  виконавчі та судові.

   За способами створення  — виборні, призначувані та  ті, що успадковуються.

   За часом функціонування  — постійні та тимчасові.

   За складом —  одноособові (монарх або президент)  та колегіальні (парламент, уряд).

Державні органи в правовій демократичній державі, якою є і  Україна (згідно зі ст. 1 Конституції  України), утворюють у сукупності систему органів державної влади. Система органів державної влади України має такі специфічні ознаки:

• Вони здійснюють від імені держави її завдання і функції за допомогою певного виду діяльності в певній галузі.
• Мають владні повноваження, чим і відрізняються від державних установ і підприємств. Наявність владних повноважень означає здатність державного органу встановлювати загальнообов’язкові правила поведінки — видавати нормативні акти або акти правозастосування та забезпечувати їх виконання.
• Мають певну компетенцію, тобто закріплену в законі сукупність завдань, функцій, прав і обов’язків (повноважень). Компетенція — владні повноваження як сукупність прав і обов’язків. Державним органам та їх посадовим особам дозволено лише те, що прямо визначено законом.
• Органи держави мають внутрішню будову (структуру), складаються з підрозділів, скріплених єдністю цілей і дисципліною. Орган держави складають державні службовці, які мають офіційний статус, одержують зарплату за рахунок державного бюджету.
• Для здійснення своєї компетенції державний орган наділений необхідною матеріальною базою, має фінансові кошти, рахунок у банку.
• Державні органи мають певний територіальний масштаб діяльності.
• Вони утворюються в порядку, встановленому законом.[3]

У правовій демократичній  державі єдина система органів  державної влади побудована за принципом поділу влади.

Ідея поділу влади висувалася ще античними (Арістотель) та середньовічними (Марсилій Падуанський) філософами. Як самостійне вчення вона була обґрунтована в середині XVIII ст. III.-Л. Монтеск'є. Він доводив, що політична свобода можлива лише там, де виключена можливість зловживання владою, для чого в державі необхідно здійснити поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. Основна мета поділу її полягає в тому, щоб уникнути зосередження влади в одних руках і зловживання нею. Необхідно, щоб різні гілки влади могли взаємно стримувати одна одну.[4]

Принцип поділу влади передбачає структурну диференціацію трьох  рівно значущих основних функцій  держави: законодавчої, виконавчої, судової.

З одного боку, поділ функцій  влади відображає основні функціональні  види діяльності держави (законотворення, правозастосування і правосуддя), з іншого боку – організаційний устрій держави як сукупність різних видів державних органів: законодавчих, виконавчих і судових (як основних) із властивою їм компетенцією (сукупністю державно-владних повноважень).

Згідно із ст. 6 Конституції України, розрізняють органи законодавчої, виконавчої і судової влади. Кожний з цих  видів є підсистемою єдиної системи державних органів України (див. рис). Згідно із ст. 6 Конституції України, розрізняють органи законодавчої, виконавчої і судової влади. Кожний з цих видів є підсистемою єдиної системи державних органів України (див. рис).

 

Отже, більш детальніше  ми зупинимось законодавчій системі України.

2. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні.

Органи законодавчої влади в  демократичних державах - це представницькі законодавчі органи - народні (національні) представництва або легіслатури, які утворюються шляхом вільних і загальних виборів. Вони виражають волю всього народу, і їхньою основною функцією згідно з принципом поділу влади є законо­творчість.

Верховна рада займає чільне місце в системі органів державної  влади України, оскільки вона є єдиним органом законодавчої влади в  Україні.

Чинна Конституція України  визначає Верховну Раду України як єдиний загальнонаціональний постійно діючий, колегіальний, виборний орган  законодавчої влади у складі 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і  прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років (статті 75-76 Конституції).[5]

Конституція України надає  Верховній Раді України широкі повноваження:

   1) внесення змін  до Основного Закону України  в межах і порядку, передбачених  розділом ХІІІ чинної Конституції;

   2) призначення всеукраїнського  референдуму з питань, визначених  статтею 73 Конституції;

   3) прийняття законів;

   4) затвердження Державного  бюджету України та внесення  змін до нього; контроль за  виконанням Державного бюджету,  прийняття рішення щодо звіту  про його виконання;

   5) визначення засад  внутрішньої і зовнішньої політики;

   6) затвердження загальнодержавних  програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного  розвитку, охорони довкілля;

   7) призначення виборів  Президента України у строки, передбачені Конституцією України;

   8) заслуховування  щорічних та позачергових послань  Президента України про внутрішнє  і зовнішнє становище України;

   9) оголошення за  поданням Президента України  стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента  України про використання Збройних  Сил України та інших військових  формувань у разі збройної  агресії проти України;

   10) усунення Президента  України з посади шляхом особливої  процедури (імпічменту);

   11) розгляд і прийняття  рішення щодо схвалення Програми  діяльності Кабінету Міністрів  України;

   12) надання згоди  на призначення Президентом України  Прем’єр-міністра України;

   13) здійснення контролю  за діяльністю Кабінету Міністрів  України відповідно до Конституції;

   14) затвердження рішень  про надання Україною позик  і економічної допомоги іноземним  державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною  від іноземних держав, банків  і міжнародних фінансових організацій  позик, не передбачених Державним  бюджетом України, здійснення  контролю за їх використанням;

   15) призначення чи  обрання на посади, звільнення  з посад, надання згоди на  призначення і звільнення з  посад осіб у випадках, передбачених  Конституцією України;

   16) призначення на  посади та звільнення з посад  Голови та інших членів Рахункової  палати;

   17) призначення на  посаду та звільнення з посади  Уповноваженого Верховної Ради  України з прав людини; заслуховування  його щорічних доповідей про  стан дотримування та захисту  прав і свобод людини в Україні;

   18) призначення на  посаду та звільнення з посади  Голови Національного банку України  за поданням Президента України;

   19) призначення та  звільнення половини складу Ради  Національного банку України;

   20) призначення половини  складу Національної ради України  з питань телебачення і радіомовлення;

   21) призначення на  посаду та припинення повноважень  членів Центральної виборчої  комісії за поданням Президента  України;

   22) затвердження загальної  структури, чисельності, визначення  функцій Збройних Сил України,  Служби безпеки України, інших  утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

   23) схвалення рішення  про надання військової допомоги  іншим державам, про направлення  підрозділів Збройних Сил України  до іншої держави чи про  допуск підрозділів збройних  сил інших держав на територію  України;

   24) надання згоди  на призначення на посади та  звільнення з посад Президентом  України Голови Антимонопольного  комітету України, Голови Фонду  державного майна України, Голови  Державного комітету телебачення  і радіомовлення України;

   25) надання згоди  на призначення Президентом України  на посаду Генерального прокурора  України; висловлення недовіри  Генеральному прокуророві України,  що має наслідком його відставку  з посади;

   26) призначення третини  складу Конституційного Суду  України;

   27) обрання суддів  безстроково;

   28) дострокове припинення  повноважень Верховної Ради Автономної  Республіки Крим за наявності  висновку Конституційного Суду  України про порушення нею  Конституції України або законів  України; призначення позачергових  виборів до Верховної Ради  Автономної Республіки Крим;

   29) утворення і  ліквідація районів, встановлення  і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів  до категорії міст, найменування  і перейменування населених пунктів  і районів;

   30) призначення чергових  та позачергових виборів до  органів місцевого самоврядування;

   31) затвердження протягом  двох днів з моменту звернення  Президента України указів про  введення воєнного чи надзвичайного  стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;