Стислий опис принципу роботи і призначення редуктора

 

 

Зміст

 

1. ПРИЗНАЧЕННЯ  І БУДОВА РЕДУКТОРА 

1.1 Стислий  опис принципу роботи і призначення     редуктора..................................................................................

1.2 Кінематична  схема редуктора.................................................

2. ОФОРМЛЕННЯ РОБОЧОГО КРЕСЛЕННЯ

2.1 Вимоги  ЄСКД до робочого креслення.......................................

2.2 Нанесення  допусків на розміри деталей.................................

2.3 Нанесення  допусків форми і

   розміщення поверхонь деталей .................................................

2.4 Позначення  шорсткості поверхонь деталей.........................

3. РОЗРАХУНКИ  ДОПУСКІВ І ПОСАДОК З’ЄДНАНЬ

  ДЕТАЛЕЙ МАШИН ЗАГАЛЬНОГО

  МАШИНОБУДУВАННЯ

3.1 Розрахунок допусків і посадок гладких

     циліндричних з’єднань

3.1.1 Для з’єднання Ø95H8/f7...................................................

3.1.2 Для з’єднання Ø95H7/p6................................................

3.1.3 Для з’єднання Ø95F8/h7................................................

3.2 Розрахунок  виконавчих розмірів калібрів................................

3.2.1 Визначення виконавчих розмірів калібру-пробки для                                         контролю отвору Ø95H8..............................................

3.2.2 Калібр-скоба Ø95f7……………………………………………….........

            3.3 Розрахунок і вибір посадки з натягом

                   D1=95,L = 40мм,М = 173Н×м ..........................................................

                                3.3.1 Визначення найменшого функціонального

                                         натягу…………………………………………………………………………….….

3.3.2 Вибір стандартної посадки ………………………………………….

           3.4 Розрахунок посадки підшипника

    кочення 212..................................................................................

                       3.4.1 Вибір посадок підшипника…………….................................

3.4.2 Посадка внутрішнього кільця підшипника

на вал ∅60 ..............................................................

3.4.3 Посадка зовнішнього  кільця підшипника 

в корпус ∅110H7/l0……………………………………………………………….

3.5 Розрахунок  допусків і посадок різьбового 

    з’єднання М70×3-   …...............................................................

 

3.6 Розрахунок  допусків і посадок шпонкового    

з’єднання D2=76, L=63.......................................................................

3.7 Розрахунок  допусків і посадок шліцьового

    з’єднання d – 10x72 x78x12 ........................................................

4.ВИБІР  І ОБГРУНТУВАННЯ ПОСАДОК І 

  КВАЛІТЕТІВ ТОЧНОСТІ З’ЄДНАНЬ  РЕДУКТОРА.

  ОФОРМЛЕННЯ СКЛАДАЛЬНОГО КРЕСЛЕННЯ

4.1 Методи  вибору допусків і посадок  з’єднань

   деталей машин загального машинобудування……….................  

4.2 Вимоги  ЄСКД до складальних креслень....................................

  ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 

 

 

 

1. ПРИЗНАЧЕННЯ І БУДОВА РЕДУКТОРА

 

 

                1.1 Стислий опис принципу роботи і призначення редуктора

 

 

Редуктором називається передача, що збільшує крутний момент на веденному валу, і зменшує його кутову швидкість. Внаслідок того, що редуктор має окремий корпус покращується змащення, підвищується ККД, передачі надійно захищаються від пилу, бруду.

У редукторах зазвичай використовуються передачі зубчасті, черв’ячні і ланцюгові. Залежності від типу передачі, редуктори поділяються на циліндричні, конічно-рядові, планетарні, зубчасті, черв’ячні і комбіновані. За кількістю ступіней бувають одноступеневі,двоступеневі,трьохступеневі та багатоступеневі.

Принцип роботи редуктора (див. рис. 1.1)

Крутний момент від джерела  енергії передається на ведучий вал (2) за допомогою глухої муфти (3). Ведучий вал (2) змонтований на підшипниках кочення (1). На ведучий вал жорстко закріплена циліндрична прямозуба шестерня (4), яка передає крутний момент на прямозубе циліндричне колесо (5). Колесо (5) вільно закріплене на валу(6), який змонтований на підшипниках кочення (7). Крутний момент передається на робочий орган за допомогою вмикання кулачкової муфти (8).

 

                    1.2 Кінематична схема редуктора(ГОСТ2.701-84;

ГОСТ2.703-84;ГОСТ2.770-81)

 

 

Кінематичною  схемою називається умовне зображення механізму, що показує послідовність  передачі руху від двигуна через  передавальний механізм до робочих органів. Кінематичні схеми поділяють на три типи: принципіальні, структурні та функціональні.

На  принципіальній схемі зображають всю  сукупність кінематичних елементів, що входять у виріб і зв‘язки  між ними. Її використовують для  вивчення принципу роботи виробу. За цією схемою проводять на лаштування, регулювання, контроль і ремонт виробу.

На  структурній схемі зображають всі  основні функціональні частини  виробу та взаємозв‘язки між ними. Структурні схеми бувають представлені або графічним зображенням з використанням простих геометричних фігур, або аналітичним записом.

 

На  функціональній схемі зображають всі  функціональні частини виробу, що використовуються в процесі, ілюстрованому  схемою і зв‘язки між цими частинами. Функціональні частини зображають простими геометричними фігурами.

Елементи  кінематики на схемах позначаються за ГОСТ 2.770-81 і наведені в табл. 1.1

 

 

        Таблиця 1.1 Умовні графічні зображення елементів кінематики

Найменування	Позначення
1.Підшипники ковзання і кочення на валу: а) радіальні б) упорні    2. Підшипники ковзання: а) радіальні б) радіально-упорні: односторонні   двосторонні   3.Підшипники кочення а) радіальні б) радіально-упорні односторонні  двосторонні в) упорні односторонні  двосторонні     4. Муфта  5. Муфта нерозчепна а) глуха б) пружна в) компенсируюча

           Продовження таблиці 1.1

Найменування	Позначення
6. Передачі зубчасті а) з прямими, косими та шевронними зубцями      7. Муфта зчеплена: а) загальне позначення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Підшипники кочення радіальні
2. Ведучий вал
3. Глуха муфта
4. Шестерня
5. Ведене колесо
6. Ведений вал
7. Підшипники кочення радіальні
8. Синхронна кулачкова муфта

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.1 - Кінематична  схема редуктора

 

 

 

2. ОФОРМЛЕННЯ  РОБОЧОГО КРЕСЛЕННЯ

 

 

  2.1 Вимоги ЕСКД до робочого креслення ГОСТ 2.109-73.

 

 

При розробці робочих  креслень передбачають:

а) оптимальне використання стандартних виробів, а також  виробів освоєних виробництвом;

б) раціонально обмежену номенклатуру різьб, шліців та інших конструктивних елементів, їх розмірів;

в) необхідну ступінь  взаємозамінності;

На кресленнях дозволяється давати посилання на державні, галузеві, республіканські стандарти і  технічні умови.

Не дозволяється давати посилання на окремі пункти стандартів, технічних умов та технологічних  конструкцій. При необхідності дають  посилання на весь документ, окремий  розділ.

Не дозволяється давати посилання на документи, що визначають форму та розміри конструктивних елементів виробу(фаски і т.д),якщо у відповідності до стандартів немає умовного позначення цих стандартів.

На робочих кресленнях не допускається розміщувати технічні вказівки.

Як виняток допускається:

а) вказувати спосіб виготовлення і контролю, якщо вони являються єдиними, які характеризують необхідну якість виробу;

б) давати вказівки по вибору виду технологічної заготовки.

На креслення використовують умовні позначення які передбачені  в державних  стандартах.

Умовні позначення використовують без роз’яснення їх на кресленні і без вказівки номеру стандарту. Виняток складає умовні позначення, в яких передбачено вказувати номер стандарту, наприклад, отвір центровий ГОСТ14034-74.

Виріб при виробництві  якого передбачений припуск на подальшу обробку окремих елементів в процесі складання зображають на кресленні з розмірами, з граничними відхиленнями та іншими даними, яким воно повинно відповідати після кінцевої обробки.

Такі розміри заключають в круглі дужки, а в механічних умовах роблять запис типу: „Розміри в скобках після складання”.

На робочих кресленнях виробів, які підлягають покриттю вказують розміри шорсткість поверхонь до покриття.

Допускається вказувати  одночасно розміри і шорсткість поверхонь до і після покриття.

На кожний виріб виконують окреме креслення. Виключення складають група виробів, які мають конструктивне признаки, і на які виконують групове креслення за ГОСТ2.113.-79.

На  кожному кресленні розміщують основний напис і додаткові графи до нього за ГОСТ 2.104-68.

Масу  виробу вказують у кілограмах без одиниць виміру.

У найменуванні виробу, що складається з декількох  слів, на першому місці повинен  бути іменник, наприклад «Колесо  зубчасте».

Якщо  окремі елементи виробу необхідно до складання обробити сумісно з  іншим виробом, для чого їх тимчасово з’єднують, то для обох випускають самостійні креслення із вказаними на них всіх розмірів, відхилень та інших необхідних даних.

Технічні  вимоги , що стосуються до поверхні оброблених сумісно деталей, розміщують у тому кресленні, де зображенні всі разом оброблені вироби.

Креслення виробів, що виготовляються з додатковою обробкою інших виробів, виконуються  з урахуванням вимог:

• виріб – заготовку зображують суцільними тонкими лініями, а поверхні, що утворюються додатковою обробкою – суцільними основними лініями;
• наносять тільки позначення(розміри, відхилення), які необхідні для додаткової обробки.

 

На робочому кресленні  виробу вказують розміри, граничні відхилення, шорсткість поверхонь та інші дані, якими виріб повинен відповідати  перед складанням.

 

 

2.2 Нанесення допусків  на розміри деталей (ГОСТ2.307-68^*).

 

 

Основою для визначення величини виробу, що зображають, є розмірні числа, які наносять на креслення.

Основою для визначення необхідної точності виробу при виготовленні є вказані на кресленні граничні відхилення розмірів, а також граничні відхилення форми та розміщення поверхонь.

Загальна кількість  розмірів на кресленні повинна бути мінімальною, але достатньою для виготовлення виробу.

Розміри, що не підлягають виконанню даним кресленням і  вказуються для більшої зручності називаються розмірами для довідок.

Розміри для довідок на кресленні позначають знаком «*», а у технічних вимогах записують «* Розміри для довідок».

Не дозволяється повторювати  розміри одного і того ж елемента на різних зображеннях, технічних вимогах, основному написі та специфікації.

Граничні відхилення розмірів потрібно вказувати безпосередньо  після номінальних розмірів. Граничні відхилення лінійних і кутових розмірів відносно низької точності допускається не вказувати безпосередньо після номінальних розмірів, а обумовлювати загальним записом в технічних вимогах креслення, при умові що цей запис одночасно встановлює значення і знаки відхилень.

Загальний напис про  граничні відхилення з невизначеними  допусками повинен містити умовні позначення граничних відхилень лінійних розмірів у відповідності до ДСТУ2500-94 (для відхилень по квалітетам) чи по ГОСТ25670-83 (для відхилень по класу точності). Симетричні граничні відхилення по квалітетах, треба позначати з вказівкою номера квалітету.

Не вказані граничні відхилення радіусів заокруглень фасок  і кутів не обговорюються окремо, а повинні відповідати приведеним в         ГОСТ 25670 – 83 у відповідності з квалітетом або класом точності не вказаних граничних  відхилень лінійних розмірів.