Застосування митних пільг та їх соціально-економічні наслідки для України

Отже, оскільки тарифні  преференції надаються у виді зменшення ставок мита та інших обов’язкових платежів або звільнення від їх сплати, вони повинні встановлюватися Верховною Радою України. Це положення суперечить Декрету Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 року № 4-93 “Про Єдиний митний тариф України”, у п.1 якого зазначається, що зміна ставок мита, передбачених Єдиним митним тарифом України, здійснюється Кабінетом Міністрів України .

Державна митна служба України самостійно не може вносити  зміни до розмірів преференційних ставок мита, до наданих тарифних преференцій  органами законодавчої й вищої виконавчої влади. Вона лише роз’яснює підпорядкованим підрозділам та іншим заінтересованим особам положення того чи іншого нормативного акта. На ДМСУ покладено також завдання наглядати за законністю використання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності наданих їм пільг.

Наприклад, відділ тарифів  і митної вартості у структурі  митного органу створювався з  метою впорядкування процесу  митного оформлення товарів і  встановлення єдиного порядку розгляду питань і прийняття рішень при  визначенні митної вартості товарів, а також країни їх походження для надання тарифних преференцій.

Суб’єктом установлення, скасування і змін тарифних пільг  і преференцій можуть бути органи окремої країни (уряд, вищий орган  законодавчої влади тощо), а також  органи, створені міжнародними організаціями.

В українському законодавстві  бракує чіткого визначення суб’єкта встановлення митних пільг. На нашу думку, слід якомога швидше врегулювати  розбіжності в законодавстві  щодо цього питання, оскільки така невпорядкованість  тягне за собою виникнення спорів про право на встановлену тарифну пільгу, бо правовласники не в змозі скористатися наданими їм пільгами через зазначені протиріччя. Чітке встановлення суб’єкта надання тарифних пільг і преференцій значно полегшить як діяльність самих вищих органів влади, так і діяльність осіб, які переміщують товари через митний кордон України.

Проте на сьогодні нормативні акти Кабінету Міністрів продовжують  діяти і виходить, що на території  України існує 2 органи вищої влади, які мають право надавати тарифні  преференції окремим товарам.

Визначимося далі з об’єктами  надання тарифних преференцій. Як уже зазначалося, вони надаються виключно щодо окремих категорій товарів на підставі міжнародних договорів, законів України та інших нормативно-правових актів. У Законі України “Про Єдиний митний тариф” визначається, що тарифні преференції надаються щодо товарів, які: (а) походять з держав, що утворюють разом з Україною митний союз або зону вільної торгівлі; (б)походять з країн, що розвиваються, й користуються Загальною системою преференцій; (в) обертаються в прикордонній торгівлі.

При цьому слід мати на увазі, що тарифних преференцій щодо підакцизних товарів на сьогодні не встановлено. Підакцизні товари, що імпортуються в Україну суб'єктами підприємницької діяльності, підлягають пропуску для вільного використання за умови сплати ввізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість та інших податків і зборів, установлених чинним законодавством України.

Непідакцизні товари, що ввозяться цими суб’єктами, які  користуються податковими пільгами відповідно до законодавства України, підлягають митному оформленню із застосуванням пільг щодо обкладення ввізним митом і податком на додану вартість, а також пропуску для вільного використання за певних умов, про які йтиметься в наступному підрозділі цієї роботи.

Тарифні преференції  надаються і стосовно продукції, яка походить з України. Так, у 1993 р. Рада Європейського Союзу ухвалила постанову за №3667/93 щодо поширення системи преференцій ЄС 1994р. на текстильну продукцію походженням з України, що експортується до країн – членів Союзу.

Тарифні преференції передбачають зменшення розмірів ставок мита, тобто застосування преференційних ставок. Оскільки переліку країн, до товарів з яких застосовується преференційний режим митного оподаткування, немає, як і міжнародних угод про створення митного союзу або утворення спеціальних митних зон, преференційні ставки ввізного мита, закріплені в Єдиних митних тарифах України, не застосовуються.

Національним законодавством передбачено тарифні преференції  у виді звільнення від сплати мита та інших платежів при переміщенні  через митний кордон України. Так, існує преференція у виді звільнення від сплати податку на додану вартість. При цьому митне оформлення таких товарів здійснюється із заявленням у графі 36 вантажної митної декларації (далі ВМД) коду цієї пільги.

Звільняються від сплати податку на додану вартість предмети, ввезені для офіційного користування міжнародними організаціями. Приміром, досить часто міжнародні фінансові організації надають необхідні Україні кошти в обмін на встановлення преференцій на товари, які походять з країн – учасниць цих фінансових організацій. Провадження митного оформлення товарів, які надходять в Україну в рамках її угод з Міжнародним банком реконструкції й розвитку, а також Європейським банком реконструкції й розвитку про надання позики, відбувалося відповідно до Порядку підтвердження податкових пільг та здійснення митного оформлення товарів, що ввозяться в Україну в рамках міжнародних договорів з міжнародними фінансовими організаціями.

Тарифні преференції  надаються товарам на підставі поданих  документів, що засвідчують надану перевагу. Водночас митні органи покликані контролювати підстави преференцій, зокрема, під час проведення митного оформлення.

Для використання тарифних пільг і тарифних преференцій, що встановлюються Україною при реалізації її зовнішньоекономічної політики щодо товарів, які переміщуються через митний кордон (в односторонньому порядку чи на умовах взаємності), важливо достеменно з’ясувати право власника товару на їх застосування.

Особливе значення має  код товару, який переміщується через митний кордон. Усі товари, що підлягають оподаткуванню, в товарній номенклатурі Митного тарифу України систематизовано відповідним чином. Причому цифрові коди уніфіковано згідно з Гармонізованою системою опису й кодування товарів та Комбінованою номенклатурою товарів ЄС. Завдяки товарній класифікації можна встановити основні відомості про товар та його місце в товарній номенклатурі. Класифікація використовується як основа митного тарифу, статистика зовнішньої торгівлі для визначення комплексу заходів тарифного й нетарифного регулювання.

Підлягає контролю і  встановлення країни походження товару. Відповідно до ст.18 Закону України “Про Єдиний митний тариф” країною походження товару вважається та, де товар було повністю вироблено або де він  зазнав достатньої переробки чи обробки. Принципи з’ясування країни походження товару базуються на існуючій міжнародній практиці. Критерії достатньої переробки визначаються в зазначеному Законі. Для підтвердження походження товарів саме з країни, якій Україна надає преференції щодо митного тарифу, необхідно подати митному органу сертифікат про походження товару.

Перевіряється й митна  вартість товарів. Контроль за правильністю визначення митної вартості товару здійснює той же митний орган, який і провадить  його оформлення. Митну вартість заявляє декларант. Подані ним відомості мають ґрунтуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації. У разі необхідності на вимогу митного органу декларант зобов’язаний надати додаткові відомості для доведення її достовірності. Митний орган вправі самостійно визначити митну вартість декларованого товару, послідовно застосовуючи методи, закріплені в Митному кодексі України.

 

3.3.  Роль митних  пільг і митних преференцій  у митній політиці України

 

Визнання важливості ролі права в реалізації цілей державної політики, зокрема митної, зумовлюється сприйняттям методу нормативно-правового регулювання як одного з найефективніших засобів державного управлінського впливу на суспільні відносини. А розбудова сучасної методологічної бази в процесі суспільної трансформації має ґрунтуватися на новітніх дослідженнях, що дійсно “мають…бути націлені на радикальну зміну соціальної значущості вітчизняної юриспруденції в Україні, спрямованої на оптимізацію державної діяльності, зокрема, на підвищення ефективності державного управління щодо розроблення й реалізації державної політики у різних сферах організації життєдіяльності українського суспільства”.

У процесі розгляду тематики митних переваг неабиякий інтерес  викликає питання використання даного юридичного засобу в митній політиці, елементи якої виявляються в усьому, що оточує суб’єкта транскордонного переміщення, бо в кінцевому підсумку заради останньої існують закони, влада, держава, право.

Цілком природно, що проблема митних переваг, так би мовити засобу опосередкування інтересів, є не тільки правовою, а й політичною.

Пільги виступають юридичним засобом, важливим інструментом, що забезпечує проведення відповідної правової політики, що обслуговує насамперед інтереси держави, а через державу – й інтереси всього суспільства, його громадян.

Сприяючи досягненню конкретних політичних цілей, пільги є  в цьому плані дійовим засобом. Не випадково успіх здійснюваної державою політики багато в чому залежить від ефективності пільг у правовому  регламентуванні, обґрунтованості й доцільності їх надання, здатності законодавця вчасно і гнучко змінювати їх систему й обсяг залежно від перетворень, що відбуваються в суспільстві.

Митні пільги й тарифні  преференції є водночас елементом  митного обкладення й інструментом митної політики.

Значення митних переваг, що надаються іншими державами Україні, демонструють зовнішньоекономічні  взаємовідносини, наприклад, зі США. У  зв’язку із цим варто зауважити, що національні системи тарифних преференцій використовуються державами  як інструмент захисту власних економічних інтересів. Прикладом може служити організація й функціонування подібної системи у США, де сформовано спеціальні списки країн, кожен з яких передбачає свій пільговий правовий режим щодо експорту товарів, що відповідає ступеню захищеності американських товарів на ринках цих держав. Звернімося до прикладу з практики. У 2001 р. в Україні спостерігалося значне зростання нелегального виробництва лазерних дисків. Торгове представництво США внесло Україну в так званий чорний список (розд. 182 Торгового акта США 1974 р.), ініціювало розслідування й неодноразово закликало вжити заходів, спрямованих на боротьбу із цією проблемою. На той період Україна була найбільшим виробником і постачальником піратських лазерних дисків у Європі. За результатами розслідування 24 серпня 2001 р. Торгове представництво США призупинило дію преференцій для України в рамках системи “Generalized System of Preferences”, що не дозволяло здійснювати безмитний експорт товарів на суму до $40 млн. щорічно по 120 позиціях Гармонізованої тарифної системи США, а в 2002 р. застосувало санкції в розмірі 75 млн. дол. на імпорт з України. У 2005 р. в Україні внесено зміни в закони щодо ліцензування лазерних дисків, після чого тарифні санкції були скасовані.

Таким чином, значення митних переваг у митній політиці держави зумовлюється, по-перше, станом правового забезпечення митних пільг і тарифних преференцій (за принципами прозорості, законності, доступності, обґрунтованості, реалізація яких можлива за умов ефективного нормативно-правового врегулювання останніх), по-друге, пріоритетами державної внутрішньої й зовнішньої стратегії економічного й соціального розвитку, а відтак, і митної політики країни.

Включення тих чи інших  товарів до списків, обумовлених  національною системою преференцій, поза всяким сумнівом, є зручним інструментом проведення торгово-економічної й митної політики. Упровадженню таких засобів митного регулювання має передувати скрупульозний аналіз економіко-правових передумов і можливостей. Цей аналіз передбачає виважений підхід до прогнозування якісного майбутнього результату, що є можливим на підставі встановлення критеріїв оцінки ефективності митних переваг. Стратегія розбудови економіки на ринкових засадах мусить разом з іншим включати окреслення шляхів і напрямів оптимізації цього інструменту митної політики держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Сучасний період формування й реалізації митної політики держави  як складника зовнішньої та внутрішньої  політики характеризується об’єктивною  залежністю вибору способів і засобів її провадження від усталених міжнародних і європейських стандартів зовнішньої торгівлі й інвестиційної діяльності. У Митному кодексі України задекларовано принцип додержання визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації й кодування товарів, єдиної форми декларування експорту й імпорту, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Забезпечення рівних можливостей суб’єктам переміщення  реалізувати свої законні права  й виконати покладені на них юридичні обов’язки, виконання взятих державою зобов’язань стосовно створення сприятливих умов для торгівлі з країнами, що розвиваються, а також стосовно імперативного привілейованого статусу, закріпленого в конвенційних нормах тощо – усе це є можливим за умови стимулювання на законних засадах учасників митних відносин шляхом надання їм додаткових прав і звільнення їх від виконання певних обов’язків стосовно проходження митних процедур, сплати митних податків і зборів. Тому основна увага в даній курсовій роботі була присвячена організаційним і правовим засадам окремої групи правових пільг – митним перевагам (митним пільгам та преференціям)

Пільги, у їх числі  й митні, є юридичним засобом, важливим інструментом, що забезпечує проведення відповідної правової політики, що обслуговує насамперед інтереси держави, а через державу – інтереси всього суспільства, його громадян. Сприяючи досягненню конкретних політичних цілей, пільги щодо цього виступають дійовим засобом. Не випадково успіх державної політики багато в чому залежить від ефективності пільг у правовому регламентуванні, обґрунтованості й доцільності їх надання, здатності законодавця вчасно і гнучко змінювати їх систему й обсяг залежно від перетворень і трансформацій, що відбуваються в суспільстві.