Митний постаудит

 

Характеристика  діяльності митниці по обслуговуванню суб’єктів і громадян представлена у табл. 2.4.

 

Таблиця 2.4

Результати обслуговування  Ягодинською митницею

суб’єктів і  громадян у 2011 році

Назва показників	З України	В Україну	Всього
1	2	3	4
Кількість оформлених ВМД (ЕК; ІМ ), шт.	25866	80814	114667
транзитних		68841	7987
Пропущено вантажів (в’їзд, виїзд), тис. т.	9918,57	3497,19	16610,95
транзитних			3195,19
Пропущено транспортних засобів (в’їзд, виїзд), од.	1315434	1412438	2833596
транзитних			105724
Оформлено вантажів (експортних, імпортних), тис. т.	662,93	707,71	2871,81
транзитних			1501,16
Оформлено транспортних засобів, од.	30964	40646	117093
транзитних			45483

Продовження табл. 2.4

1	2	3	4
Прослідувало через кордон, осіб	2989705	3009203	5998908
- тих, що заповнювали декларацію	341343	384092	725435
- тих, що не заповнювали декларацію	2648362	2625111	5273473

 

Таким чином, визначимо  діяльність митниці як позитивну  і перспективну, що підтверджується  наведеними даними.

2.2. Механізм відбору об’єктів митного постаудиту

 

Будь-якому  контрольно-перевірочному заходу передує  відбір об’єктів контролю. Це питання  потребує окремого аналізу і дослідження, при цьому головною метою тут  має бути максимально можливе  зменшення впливу людського фактору.

Основне завдання такого відбору – виділити для  включення в план проведення документальних перевірок на майбутній звітний  період підприємства, перевірка яких з максимальною ймовірністю забезпечить  надходження до бюджету значних  сум донарахованих податків і  платежів.

Законодавчо регламентованої  методики відбору митними органами суб’єктів ЗЕД для перевірки, на жаль, не створено. На практиці такий відбір здійснюється двома методами: спеціального відбору та випадкового відбору (рис. 2.1).

Метод випадкового  відбору передбачає здійснення вибору об’єктів для проведення документальних перевірок незалежно від результатів  попередньої оцінки інформації про  платників податків.

Застосування  даного методу дозволяє потенційно розширити  обсяг підприємств для перевірок, а також забезпечити необхідну  репрезентативність відбору платників  податків усіх категорій з метою  оцінки загального рівня стану митної дисципліни на території, що контролюється. Випадкові вибірки можуть стати цінним засобом отримання інформації, яка б інакше могла лишитися непоміченою.

 

Рис. 2.1. Методи відбору об’єктів митного постаудиту

 

Результатом спеціального відбору є знаходження таких  підприємств, перевірка яких представляється  найпріоритетнішою або довгий час  не проводилась. Він може бути реалізованим на основі наступних варіантів:

1) аналіз ризиків;

2) пропозиції Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції і підрозділів митниці за результатами їх аналітичної роботи.

Ризиком в митному  відношенні є імовірність недотримання законодавства України з питань митної справи [15]. Під управлінням  ризиком розуміють систематичну роботу з розроблення та практичної реалізації заходів запобігання  і мінімізації ризиків, методики оцінки ефективності їх застосування, а також контролю за застосуванням  митних процедур, яка передбачає безперервне  оновлення, аналіз і перегляд наявної  у митних органах інформації. Для  реалізації даного управління в ДМСУ функціонує система управління ризиками, яка реалізуються за допомогою профілів ризику [19].

Добір об’єктів контролю в даному випадку ґрунтується  на аналізі та оцінці ризиків можливого порушення, зважаючи на вид діяльності, обсяги операцій, терміни роботи на ринку, ділову репутацію суб’єкта ЗЕД та інші ознаки. При цьому митні органи можуть заздалегідь визначати профілі ризику, за якими сортуються справи суб’єктів ЗЕД.

Поряд з поняттями  “ризик” і “профілі ризику” існує поняття критерію ризику. Критерій ризику – це конкретна ознака з визначеними параметрами, які дають змогу здійснювати вибір об’єктів контролю [29].

Відповідно до наказу ДМСУ № 435 від 27.05.2007 р., яким затверджено “Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначені окремих форм митного контролю” [15], критерії ризику згруповано таким чином (рис. 2.2):

 

 

Рис. 2.2. Класифікація груп критеріїв  ризику

 

1. Товари  групи “ризику” (товари, які переміщуються через митний кордон України і відносно яких виявлені ризики чи існують потенційні ризики):

• товари, які мають значні об’єми переміщення і забезпечують надходження найбільших сум митних платежів;

• товари, щодо яких застосовуються високі адвалерні ставки мит;
• товари, щодо яких застосовуються комбіновані чи специфічні ставки ввізних мит;
• товари, об’єми ввезення яких за даними митної статистики України є значно меншими об’ємів їх вивезення за країн – контрагентів;
• товари, які підлягають сертифікації, санітарному, ветеринарному, радіаційному та іншим видам контролю або іншим обмеженням на здійснення зовнішньоекономічних операцій з ними.

2. Товари групи “прикриття” (товари, що з достатнім ступенем імовірності можуть декларуватись замість товарів групи “ризику”):

• товари, щодо яких застосовуються низькі ставки  мита, і товари, щодо яких застосовуються ставки мита менші від ставок мита, що застосовуються до товарів, які класифікуються в тій же товарній позиції та/або за своїми характеристиками і зовнішнім виглядом відносяться до них;
• товари, які звільняються від сплати податків і зборів;
• товари, об’єми ввезення яких за даними митної статистики України значно перевищують об’єми їх вивезення за даними країн-контрагентів.

3. Країна походження товарів:

• товари, які декларуються походженням з країн, з якими Україною укладені угоди про вільну торгівлю;
• товари, щодо яких є інформація про відсутність виробництва або товари, виробництво яких є нехарактерним для певної країни.

4. Контроль за митним оформленням:

• товари, заявлені в одній ВМД, але доставлені в декількох автотранспортних засобах, вагонах чи контейнерах (за винятком наливних, насипних вантажів, товарів, що перевозяться залізничним транспортом у відкритому рухомому складі);
• дроблення партії товарів – декларування однієї партії товарів у декількох ВМД;
• товари, щодо яких нормативно-правовими актами встановлено місця їх переміщення через митний кордон України чи місця їх митного оформлення;
• пред’явлення  товарів для митного оформлення в митний орган, відмінний від митного органу призначення, зазначеного в документі контролю за доставкою товарів або книжці МДП;
• різниця між брутто і нетто вагою товарів, що перевозяться, відмінна від загальноприйнятої (для конкретних товарів);
• відмінне від установлених норм завантаження транспортного засобу;
• вага одиниці  товару не є характерною для даного товару;
• в одному транспортному засобі та/або в одному пакувальному місці одночасно перевозяться товари, деякі з яких відносяться до товарів групи “ризику”, а інші – до товарів групи “прикриття”;
• в одному транспортному засобі одночасно перевозяться товари з різними вимогами до умов їх перевезення;
• у представлених декларантом документах містяться неповні та/або суперечливі відомості, які викликають сумніви в їх достовірності;
• відсутність відмітки прикордонного пункту пропуску у представлених товаротранспортних та інших товаросупровідних документах;
• декларування товарів, віднесених нормативно-правовими актами ДМСУ до товарів груп “ризику” або “прикриття”;
• кількість транспортних засобів, оформлених співробітниками пункту пропуску, митного поста, митниці, які здійснюють митний контроль й митне оформлення, перевищує пропускну спроможність даного поста, митниці;
• одержувачами або відправниками товарів є особи, які притягувалися до адміністративної відповідальності і проходили у справах про порушення митних правил, постанови за якими не виконані;
• відсутність облікової картки учасника ЗЕД в одержувача/відправника товару;
• оформлення вантажу “спеціальна технічна та конструкторська документація” у митному режимі експорту.

5. Митна вартість товарів:

• заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних товарів при їх увезенні на митну територію Україну;
• заявлена фактурна та відповідно митна вартість товарів значно завищена при їх вивезенні за межі митної території України.

6. Митні платежі: податки та збори, що підлягають сплаті, у розрахунку на одиницю товару (ваги, кількості тощо), менші визначеної (розрахункової) величини для цього товару.

7. Особливості зовнішньоекономічної угоди:

• товари переміщуються через митний кордон України за зовнішньоекономічними договорами, відмінними від договорів купівлі-продажу;

• товари переміщуються за зовнішньоекономічними договорами,  в яких не наведено суттєвих умов угоди;
• сторони зовнішньоекономічного договору є взаємозалежними;
• одна зі сторін зовнішньоекономічного договору зареєстрована в офшорній зоні;
• одна зі сторін зовнішньоекономічного договору має особливий статус, наприклад є дилером, дистриб’ютором тощо;
• учасники зовнішньоекономічного договору мають ознаки “фірм-одноденок”;
• учасниками зовнішньоекономічного договору є особи  (організації), стосовно яких є інформація про їх протиправну діяльність, отримана від правоохоронних, податкових або інших компетентних органів України та іноземних держав, а також від міжнародних організацій;
• невідповідність країни-контрагента та валюти розрахунку передбаченим зовнішньоекономічним договором або оплата за товар за зовнішньоторговою угодою здійснюється у  валюті  України, цінними паперами або шляхом клірингових розрахунків;
• зовнішньоекономічним договором передбачено здійснення платежів через банки, які розташовані в офшорних зонах чи мають ненадійну репутацію;
• зовнішньоекономічні договори, якими не передбачено розрахунки або передбачено взаємообмін товарами, договори фінансового лізингу (оренди), поставки товарів як внесок до статутного фонду тощо [15].

Використовуючи  метод відбору з урахуванням  інформації, визначеної за критеріями ризиків, посадові особи митних органів  можуть домогтися значного підвищення показників ефективності митного постаудиту одночасно зі скороченням кола підприємств, що підлягають перевірці. Основна проблема методу відбору об’єктів перевірки  за сферами ризику полягає у формуванні профілів ризику за різними митними  режимами та різними групами товарів, а також у визначенні критеріїв  ризику з кожного профілю.

Що стосується наступного методу спеціального відбору  об’єктів митного постаудиту, то він  спирається на використання пропозицій Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції, який уповноважений ініціювати перевірки  платників податків, а також пропозицій  різних структурних підрозділів  митниці за результатами їх аналітичної  роботи, що передбачено Порядком взаємодії  структурних підрозділів митниці  при плануванні перевірок підприємств.

Відбір об’єктів контролю здійснюється за результатами моніторингу вантажних митних декларацій, внутрішніх перевірок правильності митних оформлень, аналізу митних оформлень  суб’єктів ЗЕД наступними підрозділами:

• відділом митних платежів,
• відділом організації митного контролю,
• відділом  митних інформаційних технологій,
• митними постами,
• відділами митного оформлення.

Відібрані об’єкти  контролю розглядаються відділом митного  аудиту на предмет можливості проведення перевірок, адже документальна планова  виїзна перевірка одного й того самого підприємства може проводитися не частіше  одного разу на 12 місяців.

Наведені методи відбору об’єктів для митного  постаудиту можуть бути доповнені контролюючим органом, виходячи з особливостей території, що обслуговується, на основі знань  і досвіду працівників, які здійснюють підготовку відповідних планів, тощо.

2.3. Планування перевірочних заходів

 

Контрольно-перевірочна  діяльність відділів митного аудиту на кожний наступний звітний період обов’язково підлягає плануванню, під час якого відібрані суб’єкти ЗЕД – об’єкти контролю включаються до планів перевірочних заходів з урахуванням термінів і предмета перевірки.

Під час складання  планів з метою забезпечення ефективності використання часових, матеріальних, трудових ресурсів здійснюється розподіл майбутніх  перевірок за видами, тобто визначається, які перевірки слід провести відносно обраних суб’єктів ЗЕД – виїзні чи невиїзні. Основним критерієм при цьому є наявність в митному органі доказових матеріалів. Інакше кажучи, немає сенсу наносити візит підприємству, якщо документи, необхідні для перевірки, в достатньому обсязі  наявні на митниці.

Планування  у сфері митного постаудиту являє  собою складний процес узгодження проектів планів між контролюючими органами різного рівня і спрямування. Найчастіше у роботі підрозділи митного  аудиту взаємодіють з органами Державної  податкової служби України.

Для реалізації спільних перевірок суб’єктів ЗЕД здійснюється планування таких перевірок (рис. 2.4), порядок якого, як і порядок звичайного планування заходів відділів митного аудиту, визначено Методичними рекомендаціями щодо складання плану проведення планових виїзних документальних перевірок підприємств, затверджених наказом ДМСУ від 26.04.2011 р.  № 338 [17].