Звіт практики в ПрАТ «УПСК»

Відповідно до П(С)БО 3 у рядку 010 форми № 2 страховики узагальнюють наведені доходи від страхової діяльності. Проте, методика визнання доходу від  страхової діяльності відрізняється  від методики підприємств інших  галузей, де дохід визнається за кожною операцією, наданою послугою. Зароблені  ж страховиком доходи від надання  страхових послуг визначаються шляхом списання кредитових залишків з рахунку 76 «Страхові платежі» на рахунок 7031 «Дохід від реалізації страхових  послуг»,

і, як правило, можуть бути меншими, ніж надходження страхових платежів.

Тобто, методика розрахунку показника «Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» рядок 035 форми № 2 схожий з показником «Зароблені страхові платежі» спеціалізованого Звіту про  доходи і витрати страховика, проте  вони не тотожні.

Отже, узагальнення доходів  страховика в одному рядку не дає  можливості визначити платоспроможність  компанії та порушує принцип повного  висвітлення інформації у звітності, тому вважаємо необхідним у Звіті  про фінансові результати окремо навести показник «Отримані страхові премії» за договорами страхування  від інших доходів від страхової  діяльності.

Знаведених вище міркувань  можна зробити висновок, що Звіт про фінансові результати діяльності підприємства не адаптований до потреб страхової діяльності, тому не є  достатньо інформативним. Звісно, можна  було б використовувати Звіт про  доходи і витрати страховика як своєрідне  розшифрування звіту про фінансові  результати, але це видається значно ускладненим процесом через різну  структуру цих звітів.

Ми пропонуємо удосконалення  Звіту про фінансові результати страхової компанії, зумовлені тим, що при складанні вітчизняними страховиками Звіту про фінансові результати не враховуються особливості страхової галузі та вимоги Закону України «Про страхування», оскільки склад доходів і витрат страховика не відповідає значенням показників, що містяться у формі № 2.

Рядок 010 Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів  робіт, послуг) Звіту про фінансові  результати страховика ми пропонує заповнювати  з використання аналітики у розрізі надходжень, а саме: виокремити такі рядки, як: отримані страхові платежі; комісійні винагороди отримані; відшкодовані страхові резерви; інші доходи від операційної діяльності.

Таким чином, для даної  компанії будуть введені такі рядки, що розшифровуватимуть її доходи.

Не відповідає сутності і склад специфічних витрат страховика, представлений у Звіті про  фінансові результати діяльності страховика. Стаття звіту 040 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)»  не відображає весь необхідний перелік  витрат, пов’язаних з наданням страхової  послуги. До того, ж не існує чітких вимог щодо формування собівартості наданої послуги, в кожній страховій  компанії склад витрат, що складають  собівартість, визначається самостійно. Дуже часто витрати на ведення  справи, які складають собівартість послуги, відображають у складі адміністративних витрат і витрат на збут. Роз’яснена стаття 040 форми №2 дозволить здійснити  більш детальний і глибокий аналіз ділової активності підприємства, а  зокрема розрахувати коефіцієнт оборотності матеріальних запасів.

Окремого наведення  потребують показники: виплата страхових  сум та страхових відшкодувань; страхові виплати за достроково припиненими  договорами страхування; а також  поділяємо думку Буханця Д.Г. про  виділення в окремий рядок  показника «Частка страхових  сум і страхових відшкодувань сплачених перестрахувальникам».

У зв’язку з прийняттям нового Податкового Кодексу України  у 2011 році було змінено деякі правила  оподаткування страхових компаній.

Відповідно до статті 156.1 ПКУ об’єктом оподаткування  від діяльності страховика є не дохід, а саме прибуток від провадження  його діяльності.

Передбачено ПКУ, що до 31.12.2012 р. включно страховики залишаються  на діючій нині системі оподаткування, яка передбачає сплату податку на прибуток від страхової діяльності у розмірі 3 % без зменшення доходу на суму премій за договорами перестрахування.

До прийняття ПК поняття  «прибуток страховика» і порядок  визначення такого прибутку в податковому законодавстві законодавчого унормування не мали, оскільки з 1997 р. і до сьогодні при оподаткуванні страхової діяльності податком на прибуток об’єктом такого оподаткування виступав не прибуток страховика, а його дохід у вигляді «страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом».

Отже, визначення Податковим кодексом України прибутку страховика як об’єкта оподаткування є принципово важливим не тільки з огляду на необхідність переведення страховиків на загальну систему оподаткування, а й з  огляду на необхідність законодавчого  унормування такого важливого економічного поняття, як «прибуток страховика».

Диференціація джерел отримання  прибутку страховика від його основної діяльності вказує на потребу наведення  рядка 180 «Податок на прибуток від звичайної  діяльності» у розгорнутому вигляді. Податок на прибуток має містити  наступні рядки: податок на прибуток від страхування життя; податок  на прибуток від страхування, що є  відмінним від страхування життя; податок на прибуток за договорами з перестрахування.

Згідно до нового ПКУ  податок на прибуток рядок 181 буде обкладатися  ставкою на прибуток у розмірі - 0%. Податок на прибуток від страхування, що є відмінним від страхування  життя складає 3 %.

Податок на прибуток з  перестрахування з рейтингом  визначеним Кабінетом Міністрів  України має ставку 0%. Для податок  на прибуток з перестрахування страховика з низьким рейтингом використовується ставка 12%.

Такий розподіл податку  на прибуток у Звіті про фінансові  результати дасть змогу проаналізувати достовірність і правильність обчислення чистого прибутку (збитку), фінансового  результату діяльності, страхової компанії.

Необхідно зауважити, що у Декларації з податку на прибуток страховика така інформація не наводиться.

Отже, дана пропозиція не спричинить дублювання даних Звіту  про фінансові результати і Декларації з податку на прибуток страхових  компаній.

Зазначена методика суттєво  спростить роботу бухгалтера, оскільки найбільшу кількість ненавмисних  і свідомих помилок виконавці  роблять саме на заповненні рядка 180 «Податок на прибуток від звичайної  діяльності».

Розгорнутий вид даної  статті забезпечить самоконтроль бухгалтерів  щодо заповнення форми №2.

Удосконалений Звіт про  фінансові результати діяльності страховика за таких умов забезпечить впровадження превентивних заходів, щодо здійснення облікових помилок.

На основі встановлення недоліків існуючою форми Звіту  про фінансові результати, дослідження  міжнародного досвіду та поглядів українських  економістів щодо складу і форми  звітності страховиків, вважаємо необхідним запропонувати власне бачення зазначеного  Звіту страхової компанії.

Перевагами удосконаленої  форми звітності є наступні:

• по-перше, принципово новим у формі є розгорнуте представлення показників від страхової діяльності. Оскільки законодавством встановлені обмеження на одночасне здійснення страхування життя і ризикових видів страхування, у звіті передбачено окреме розкриття показників за обома напрямами страхування;
• по-друге, в розробленому Звіті більш детально представлені показники доходів та витрат від страхової діяльності з урахуванням показників перестрахування, показників зміни страхових резервів, та введений показник «Страхові виплати за достроково припиненими договорами страхування».

Такий підхід розкриття  статей звіту дозволить висвітлювати доходи та витрати страхових компаній відповідно до принципу суттєвості та принципу повного розкриття інформації в фінансовій звітності.

Удосконалена форма  Звіту про фінансові результати страховика відповідає нормам міжнародних  і національних стандартів, забезпечує користувачів детальною інформацією  в розрізі видів діяльності страхової  компанії та надає можливість співставлення  показників для проведення аналізу  доходів, витрат та результатів страхової галузі, зображених у додатку Е.

Отже, ключовий момент, який потрібно були б переглянути при  складанні Звіту про фінансові  результати, це сам формат звіту, зробити  його не регламентованим, тобто більш  гнучким відповідно до потреб підприємства.

Потрібно зауважити, що удосконалення Звіту про фінансові  результати є корисним не тільки на макрорівні, але і у масштабі усієї галузі страхування.

 

 

3.2 Управління капіталом страхової компанії

 

Наступною формою звітності страховика є звіт підприємства про рух грошових коштів (форма №3), відображена у додатку К. Він містить інформацію про грошові потоки підприємства за аналізуючий період.

Під грошовими потоками розуміють  надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Грошові кошти включають кошти  в касі та на рахунках у банках, які  можуть бути використані для поточних операцій.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові  фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний  ризик щодо зміни вартості.

Рух коштів відображається в звіті  про рух грошових коштів в розрізі  трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Операційна діяльність – це основна  діяльність підприємства, а також  інші види діяльності, які не є інвестиційною  та фінансовою. Це такі як:

• надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг);
• надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії);
• платежі постачальникам;
• виплати працівникам тощо.

Інвестиційна діяльність – це сукупність операцій з придбання та продажу  довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є  еквівалентами грошових коштів. Це такі як:

• платежі, пов’язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;
• надходження коштів від продажу необоротних активів;
• надання позик іншим підприємствам;
• надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Фінансова діяльність – це сукупність операцій, які призводять до зміни  величини та (або) складу власного та позикового капіталу. Це такі як:

• випуск власного капіталу (акцій);
• отримання позик та їх погашення;
• викуп акцій власної емісії;
• виплата дивідендів.

Застосовуючи розглянуту класифікацію, слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної групи залежить в першу чергу від характеру господарської діяльності підприємства. Приміром, інвестиції в цінні папери, звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але є основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії.

Негрошові операції – це операції, які не потребують грошових коштів або їхніх еквівалентів. Це такі як:

• бартерні операції;
• надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу;
• перетворення зобов’язань на власний капітал.

Негрошові операції не включаються  до звіту про рух грошових коштів. 
Для складання звіту про рух грошових коштів використовують показники балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

В цьому звіті, рух коштів розглядається за трьома напрямами: за результатами операційної діяльності, за результатами інвестиційної діяльності та за результатами фінансової діяльності.

Чистий рух коштів від операційної  діяльності по ДФ ПрАТ «УПСК» у 2012 рокусклав від’ємне значення -14,5 тис. грн.,що на 76% нижче, ніж у попередньому періоді.

Рух коштів у результаті інвестиційної  діяльності ДФ ПрАТ «УПСК»у аналізованому періоді складався з придбання необоротних активів. Видатки від придбання необоротних активів у 2012 році склали 110,6 тис.грн., або в 2,1 рази менше, ніж у 2010році.

Рух коштів у результаті фінансової діяльності, чистий рух коштів за звітний період склав -68,6 тис. грн., або в 7,2 разименше, ніж у попередньому періоді. При цьому залишок коштів у звітному періоді 109,0 тис.грн., або в 4 рази більше, ніж у попередньому періоді.

Наступною формою фінансової звітності, що підлягаєаналізує звіт про власний капітал (форма №4), відображеним у додатку Л.

Власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна  і борговими зобов’язаннями:

К = А – З 

Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності  бухгалтерського обліку, що були застосовані  при оцінці активів і кредиторської  заборгованості, і вона може лише випадково  співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку  можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції: