Страхування фінансових ризиків

Розглянемо проблеми, з  якими стикнеться страхувальник  при бажанні застрахувати свої фінансові  ризики.

Страхування фінансових ризиків не є широкодоступною послугою. У  середньому із п’яти звернень щодо страхування фінансових ризиків  задовольняється лише одне. В основному, користувачами такої послуги  є великі банки та фінансові організації, а також великі торгові підприємства, що займаються споживчим кредитуванням. Та й то не всі, а лише VIP-клієнти, які вже мають солідний портфель за іншими видами страхування в цій  страховій компанії.

Сам процес страхування є дуже складно  процедурою. Так для страхування  ризику невиконання зобов’язань  по поверненню кредиту потрібно буде зібрати, оформити та надати такий «мінімальний»  пакет документів:

• Копію контракту, за яким буде проводитись кредитування;
• Баланс підприємства-позичальника;
• Розшифрування основних засобів підприємства позичальника;
• Довідку з банку про обіг коштів на рахунку за рік;
• Довідку про реєстрацію підприємства в податковій інспекції;
• ТЕО повернення кредиту (по наявності) у вигляді плану-графіку повернення кредиту;
• Свідоцтво про реєстрацію підприємства;
• Документи, що підтверджують легітимність реалізації проекту (дозволи, ліцензії, акти надання земельних ділянок, договори оренди виробничих площ тощо);
• Гарантійний лист-зобов’язання позичальника про виконання зобов’язань по кредиту з переліком активів, якими гарантується повернення кредиту.

Ще одна проблема полягає в тому, що не кожна страхова компанія має  можливість прийняти конкретний клас фінансового ризику до страхування, страхова сума повинна бути прийнятною для неї (страхові компанії ніколи не ризикують у фінансовому плані), а оскільки вони мають різні фінансові  ресурси, то й верхня межа страхової  суми у кожному випадку різна.

Також страхові компанії дуже часто  вимагають від клієнта щоб  його контрагент надав страховику високоліквідну заставу для забезпечення виконання  регресивних вимог. Це є однією з  найскладніших вимог, адже практично  не можливо вмовити контрагента  на надання такої застави.

Також за даним видом страхування  встановлюється дуже високий рівень франшизи (частка, що не повертається при  виплаті страхової суми), часто  вона складає близько п’ятнадцяти  відсотків.

Щодо проблематики страхування  фінансових ризиків для страхової  компанії то найважливішою проблемою  є надзвичайно висока ризиковість  такого виду страхування, оскільки багато клієнтів дуже часто використовують послугу страхування фінансового  ризику для обману самої ж страхової  компанії для отримання незаконного  страхового відшкодування, для відмивання коштів, отриманих незаконним шляхом, або для ухилення від сплати податків. Найпопулярнішим класом фінансових ризиків, який підприємці використовують з цією метою, є невиконання умов договору контрагентом страхувальника, а ще точніше – неплатежі за угодою. За умови нескладних маніпуляцій, з боку клієнта страхової компанії, імовірність настання такого страхового випадку буде складати сто відсотків, що суперечить одному з основних принципів  страхової діяльності – випадковості настання та імовірнісного характеру  страхового випадку. Також проблемним є страхування від втрати прибутку, в сьогоднішніх економічних умовах, що склалися в Україні, такий вид страхових послуг можна надавати лише перевіреним та надійним клієнтам.

Виходячи з причин, перелічених  вище, страховики називають ще одну проблему – це велика трудомісткість надання цієї послуги. Залежно від  складності страхового випадку страховій  компанії доводиться проводити масштабну  перевірку компанії-клієнта та її контрагента від тижня і більше, часто до цієї справи доводиться підключати також і службу безпеки. Адже в  кожному конкретному випадку  потрібно проаналізувати фінансово-економічні показники діяльності клієнта та його контрагента, їх кредитних історій  та позицій на ринку, потрібно встановити характер взаємовідносин клієнта і  його контрагента (обов’язковою умовою є належне виконання ними взаємних зобов’язань за попередні кілька років), крім того необхідно ретельно вивчити сам договір, коректність  та відповідність його положень законодавству  України. Дуже часто доводиться консультувати  клієнта стосовно шляхів мінімізації  фінансового ризику.

Ще однією важливою проблемою, яка  виникає при укладанні та виконанні  договорів страхування кредитних  ризиків є недосконалість вітчизняного законодавства у цій сфері. Недоліком  страхування кредитних ризиків  є те, що страховик не вступає  у безпосередні правові відносини  з банком-кредитором, а пов’язаний з ним опосередковано. Практика показує, що позичальник дуже часто не виконує  умов договору або свідомо порушує  строки їх виконання, що дає можливість відмовити страховику у виплаті  страхового відшкодування банку. Тому необхідним є вироблення загальних  умов фінансового страхування, які  б охоплювали найсуттєвіші норми  кожного виду страхування.

Негативом для страхування фінансових ризиків є також те, що деякі  підприємства використовують фінансові  ризики як додатковий засіб фінансування, наприклад страхують проекти, які  дорого коштують, перекладаючи весь ризик на страхову компанію; реалізують через цю галузь страхування різні «фінансові схеми» з метою податкової оптимізації, переведення коштів у готівку тощо. Страхові компанії у відповідь встановлюють високий рівень франшизи (від 8 до 15% страхової суми), досить високі страхові тарифи (середній тариф встановлюється на рівні 5-7% та вище залежно від ризиковості та строку страхування), обумовлюють специфічні умови страхування.

2. Перспективи подальшого розвитку та напрями вдосконалення страхування фінансових ризиків в Україні

У світовій практиці страхування  фінансово-кредитних ризиків є  поширеною послугою, але на вітчизняному страховому ринку у неї неоднозначна репутація. Вважається, що недосконала  нормативно-правова база страхування  фінансових та кредитних ризиків  і відсутність методичного забезпечення сприяють використанню страхування  фінансових ризиків для податкової оптимізації та переведення коштів в готівку.

Враховуючі значний потенціал  страхування фінансово-кредитних  ризиків на вітчизняному страховому ринку та подальші перспективи його розвитку, необхідно особливу увагу  приділити вдосконаленню законодавчого  забезпечення реалізації даного виду страхування. З цією метою необхідно  визначити сутність і поняття  фінансових та кредитних ризиків, надати чітку класифікацію даної групи  ризиків, а також розробити відповідні методики розрахунку страхових тарифів.

В загальному в працях вчених, які  займаються дослідженням саме страхування  фінансових ризиків в контексті  українського страхового ринку практично  відсутні чіткі прогнози щодо його розвитку та рекомендації щодо його вдосконалення.

Важливою проблемою є те, що Закон  України «Про страхування» не визначає самого поняття фінансового ризику, та не подає їх класифікації. На нашу думку, доцільно розробити окремий  законодавчий акт, наприклад ЗУ «Про добровільне страхування», в якому  серед інших видів страхових  ризиків чітко визначити поняття «фінансового ризику» та подати класифікацію таких ризиків. З прийняттям цього кроку страхові компанії, повинні будуть приймати на страхування лише ті ризики, які визначені в цьому акті. Таким чином буде реалізовано єдиний підхід до страхування фінансових ризиків, якого не вистачає зараз.

Ще однією проблемою є проблема шахрайства страхувальників. Щодо її вирішення  пропонуємо введення штрафних санкцій  за надання недостовірної інформації страховикові щодо свого фінансового  стану, контрагентів, стосунків з  ними, дійсних цілей проведення такого страхування. Для реалізації цього  кроку пропонуємо створювати наглядові  підрозділи в межах страхових  компаній, які б підпорядковувалися Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг для проведення ретельного та ефективного контролю за діяльністю страхувальників. Зрозуміло, що такі міри не сприятимуть вирішенню такої  проблеми як трудомісткість цього виду страхування. Проте, на нашу думку, для  закладення ефективного фундаменту для подальшого розвитку страхування  фінансових ризиків доцільно протягом певного періоду часу ретельно контролювати цей вид діяльності страхових  компаній.

В закордонній практиці в класифікації страхових ризиків відсутнє поняття  саме «фінансовий ризик». Під поняття  фінансового ризику в цьому випадку  підпадають кредитні ризики, ризик  перерв в виробництві та деякі  інші ризики. Отож, досить важко порівняти  вітчизняний досвід страхування  фінансових ризиків з зарубіжним. Проте, оскільки кредитні ризики, згідно деяких класифікацій входять до фінансових ризиків, то можна провести аналогію з закордонним досвідом.

Проблемою є також те, що оскільки для здійснення страхування фінансових ризиків не існує однозначно регламентованих  правил для всі компаній, то ця послуга  є відносно дорогою. Тобто, страхові тарифи можуть бути досить високими, в  деяких випадках вони досягають 10%, а  також страхові компанії встановлюють високі рівні франшизи, в деяких випадках може досягати 15%

Порівняння вітчизняного досвіду  страхування фінансових ризиків  з зарубіжним є досить проблематичним, через відсутність єдиної класифікації та єдиного підходу до питання, які  саме ризики відносяться до фінансових. В закордонному досвіді під поняттям фінансового ризику розуміється  будь-який ризик, який призводить до фінансових втрат застрахованого суб’єкта. Тобто  ризик за всіма видами страхування  вважається фінансовим. Проте, закордоном широкого розвитку набуло страхування  наступних ризиків, які можна  віднести до фінансових: кредитні ризики, ризики перерв у виробництві, інвестиційні ризики тощо.

Щодо страхування кредитних  ризиків, то воно має величезний потенціал  для розвитку, оскільки страхування  фінансових ризиків банків є досить прибутковим як для страхових  компаній, так і для банківських  установ.

На наш погляд, в контексті  страхування кредитних ризиків  для банків проблемою є складність процедури оформлення договору страхування, адже вони мають здійснювати крім звичайної операційної діяльності ще й відповідальну аналітичну роботу з приводу узгодження страхових  тарифів і наданні страховику документів для відкриття регресного позиву до боржника.

Негативним є те, що деякі підприємства використовують фінансові ризики як додатковий засіб фінансування, страхуючи  дорогі проекти і перекладаючи весь ризик на страхову компанію. У відповідь  страхові компанії встановлюють високий  рівень франшизи (від 8 до 15% страхової  суми), досить високі страхові тарифи (середній тариф встановлюється на рівні 5-7% та вище залежно від ризиковості  та строку страхування), обумовлюють  специфічні умови страхування.

Практика показує, що позичальник  дуже часто не виконує умов договору або свідомо порушує строки їх виконання, що дає можливість відмовити  страховику у виплаті страхового відшкодування банку. Тому необхідною є розробка загальних умов кредитного страхування, які б охоплювали найсуттєвіші норми кожного виду страхування.

На нашу думку, для збільшення обсягів  операцій страхових компаній зі страхування  банківських кредитів необхідно  висвітлювати в економічній літературі баланси та фінансові звіти страховиками для ознайомлення з даною інформацією  банками з метою отримання  гарантії платоспроможності страховика, а також спростити процедуру  оформлення договору страхування.

Таким чином, можна сказати, що попри  усі несприятливі фактори, що стримують  розвиток страхування ризиків банків в Україні, за кордоном цей метод  управління ризиками став одним із найефективніших, що дає підстави вважати  страхування одним із найкращих  засобів мінімізації ризиків. Страхування  кредитних ризиків - це не лише запорука збільшення прибутку банку, але й  покращення його іміджу, що також сприяє підвищенню фінансової стабільності і  конкурентоспроможності банку на ринку. 

Висновки

Будь-яка фінансова діяльність пов’язана з ризиком, тому питання  управління фінансовими ризиками набуває  останніми роками дедалі більшої  актуальності. Управління фінансовими  ризиками займає особливе місце у  фінансовому менеджменті, так як вони тісно пов’язані з фінансовими  відносинами підприємств, більш  ніж інші піддаються впливу зовнішнього  середовища, яке в сучасних умовах є досить непередбачуваним.

Потреба в страховому захисті  підприємств в Україні посилюється  в зв'язку з перебудовою економіки, приватизаційними процесами. До ринкової трансформації економіки ризики підприємств покривалися переважно  за рахунок коштів бюджету. Тепер  ситуація змінилася, поширення недержавних  форм власності виключає можливості використовувати кошти бюджету  для покриття збитків підприємств. У ризикованих ситуаціях у  підприємств виникає потреба  в покритті все більшої кількості  середніх і великих ризиків за допомогою страхування. Саме в страхуванні  найповніше збігаються інтереси виробника, держави й страховика. На страховому ринку України існує багато компаній, які здійснюють страхування фінансових ризиків, такі як «Еталон», «Згода», «Аскор», «Еталон-Поліс», «Лемма» та інші. Страхування фінансових ризиків для різних компаній займає різну частку в їх страховому портфелі. Так, наприклад, для компанії «Лемма» це 21%, для «Оранти» близько 5%, СК «Брокбізнес» 6,2%. В загальному більшість компаній не публікують інформацію щодо структури свого страхового портфеля, тому важко визначити, яке місце посідає страхування фінансових ризиків в діяльності конкретної компанії. Щодо страхування фінансових ризиків на страховому ринку України, то на фоні розвитку ринку України страхування фінансових ризиків нормалізується після аномальних тенденцій у посткризовий період. Скоротився рівень страхових виплат з 259% до 40%, що є позитивним для страхових компаній, оскільки їм не приходиться більше працювати собі в збиток. Проте, нестабільність економічної та політичної ситуації в країні, недосконалість законодавчої бази для здійснення страхування саме фінансових ризиків, суперечність методологічної бази тощо не дає можливості для стабільного та стрімкого розвитку страхового ринку вцілому і. зокрема, страхування фінансових ризиків. Існує багато проблем, пов’язаних з здійсненням страхування фінансових ризиків, а саме: недоступність послуги для всіх бажаючих, складність прийняття об’єкта на страхування, трудомісткість цієї процедури, можливість шахрайства як з боку страхової компанії так і з боку страхувальника та інші.