Загальна характеристика вищої освіти в Україні

До того ж, більшість легальних європейських ринків праці недосяжні для українців. Отримати роботу за кордоном важко як за формальних причин (невизнання дипломів), так і тому, що отримані в українських інститутах знання та навички не відповідають вимогам відкритого суспільства та конкурентної економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Шляхи розв’язання проблем української вищої освіти

Реформування та модернізація вищої освіти в Україні є актуальними завданнями на шляху до інноваційного, європейського розвитку українського суспільства, підвищення ролі вищої освіти у формуванні освіченого молодого покоління.  

Головний принцип інноваційної освіти полягає в тому, що вона скерована на формування світогляду, основаного на багатокритерійності рішень, терпимості до інакомислення й відповідальності за свої дії.

Принцип розвитку — розвиток міждисциплінарних зв'язків, формування системи узагальнених понять — передбачає таку організацію інформаційного простору знань, яка дозволила б науці уникнути роздроблення й вузької спеціалізації.

І ще один принцип — принцип поліхромантичності мислення, або "бінокулярності інтелектуальної діяльності". Цільове призначення цього принципу подібне до призначення бінокулярного зору.[6]

Важливим завданням, яке стоїть перед державою стосовно покращення системи освіти, зокрема вищої, є розроблення національної системи оцінювання якості освіти, що полягає у впровадженні національної системи рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів, забезпеченні їхньої участі у міжнародних порівняльних дослідженнях з питань якості освіти, а також в основних міжнародних рейтингах найкращих університетів, розвиток професійно-орієнтованої вищої освіти шляхом розроблення низки стандартів [2]

Для того, щоб збепечити високий рівень вищої освіти необхідно:

• привести систему вищої школи у відповідність із суспільними потребами, що змінюються;
• слід визнати формування та запровадження механізмів участі споживачів освітніх послуг, громадських інститутів в здійсненні оцінювання та управління якістю вищої освіти.
• здійснти перехід від жорстких, уніфікованих схем до багатоманітності форм власності, джерел фінансування навчання та наукових досліджень, організаційних структур;
• забезпечити багатоваріативність навчально-методичної роботи: самостійне визначення вищими навчальними закладами форм і методів навчального процесу, впровадження прогресивних педагогічних технологій та різних форм контролю знань студентів, використання пришвидшеного навчання за індивідуальними навчальними планами;
• демократизувати управління вищою освітою: розширити права і повноваження вищих навчальних закладів щодо удосконалення їх структури, розроблення правил та проведення прийому студентів, вирішення кадрових питань, організації виробничої та комерційної діяльності, міжнародної співпраці; у всіх без винятку вузах, як державних, так і приватних, слід створити громадські попечительські ради, вони повинні прийняти на себе відповідальність за формулювання та реалізацію стратегії розвитку вищого навчального закладу, вирішення ключових проблем фінансування його діяльності, наймання ректорів і здійснення контролю за їх роботою; попечительські ради вузів мають включати передусім авторитетних і зацікавлених представників місцевої громадськості, зокрема колишніх працівників органів державного управління та місцевого самоврядування і випускників даного навчального закладу, ці ради можуть стати важливою складовою частиною інфраструктури громадянського суспільства в Україні; [7]
• створити єдність системи вищої освіти: поєднання демократизації управління з єдиними державними вимогами, із впровадженням єдиних освітніх стандартів з єдиними критеріями оцінки діяльності вищих навчальних закладів та визначення їхнього статусу;
• покращити інтеграцію освіти й науки, активізацію наукових підрозділів, співпрацю з НАН України та галузевими академіями наук;
• удосконалити формування контингенту студентів: пошук, підтримання та стимулювання розвитку обдарованих дітей, підлітків, юнацтва, диференційоване навчання обдарованих студентів;
• формувати механізм розподілу та соціального захисту випускників, розробити відповідну нормативну базу, зокрема відповідальність сторін за невиконання своїх обов'язків;
• посилити виховні роботи, розроблення концепції виховання студентської молоді;
• продовжувати подальшу інтеграцію української вищої школи та науки до європейського та світового освітнього і наукового простору, співпрацю з міжнародними, регіональними та національними фондами, налагодження взаємовигідних зв'язків із закордонними партнерами, заохочення закордонних інвесторів до участі в розвитку вищої освіти та науки в Україні. [6]

Мета реформації системи вищої освіти полягає в тому, щоб кожна молода людина, яка здатна і бажає отримати високу фахову підготовку, могла б це зробити.

Вочевидь,  що  розробка  нових  соціальних  технологій,  спрямованих  на нейтралізацію деструктивних наслідків і проявів масової вищої  освіти,  пошук шляхівінституціонального розвитку власне елітарної вищої школи є нагальною потребою для науковціві політичного керівництва країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

В ХХІ сторіччі  здобуття вищої освіти стає все більш обов’язковим етапом у розвитку особистості. Вища освіта в Україні – це складне та багатовимірне явище, якому необхідно надати великого значення як серед громадськості, так і у державній політиці, оскільки, дедалі очевиднішою стає проблема щодо реформування системі віщої освіти в Україні. Все більше проявляються ті недоліки в українській освіті, які були створені ще за часів Радянського Союзу.

Сучасний стан освітньої сфери характеризується поглибленням кризового стану та загостренням деструктивних процесів. ХХІ століття вимагає  від України змін в системі вищої освіти і ці зміни повинні бути раціональними, доцільними, обережними і обґрунтованими. Необхідно створити умови - інтелектуальні, економічні, соціальні, політичні, моральні, – які б покращили функціонування вищої школи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Спеціальні та галузеві соціології: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2003. -304 с.
2. Вища освіта в умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку, 1991-2006 рр.: Наук.-допом. бібліогр. покажч. / АПН України. ДНПБ України ім. В.О. Сухомлинського; Упоряд.: Л.О. Пономаренко, І.П. Моісеєва, Л.І. Ніколюк, О.С. Микитенко; Наук.ред. П.І. Рогова; Наук. консультант Б.І. Корольов; Бібліогр.ред. Л.О. Пономаренко. – К., 2008. – С. 15.
3. Тєлєтов, О.С. Вища освіта і наука в Україні: здобутки, проблеми, перспективи [Текст] / О.С. Тєлєтов // Сучасні проблеми вищої освіти України в контексті інтеграції до європейського освітнього простору : матеріали науково-методичної конференції, м. Суми, 6-7 жовтня 2010 р. / За ред. О.В. Прокопенко. — Суми : СумДУ, 2010. — С. 76-83.
4. Указ Президента України „Про основні напрямки реформування вищої освіти в Україні" від 12 вересня 1995 року
5. Шульга Н. Яблука чи помаранчі, або Чому самим лише законом про вищу освіту не вирішити проблеми реформування наукової сфери? — Режим доступу : http://nauka.in.ua/club/articles/article_detail/6739
6. Ортинський В. Л. Педагогіка вищої школи: навн. посіб. [для студ. вищ. швн. закл-І/ В. Л. Ортинський - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 472 с
7. Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні: указ Президента України // Освіта України. – 2009. – 4 лип.
8. Конституція України, 1996.
9. Про вищу освіту: закон України. – К.: Книга, 2007. – 97 с.
10. Проект Закону України «Про вищу освіту» (нова редакція) (№ 9655 від 28.12.2011)
11. Закон України «Про вищу освіту» // Голос України. – 2014. – № 148. – С. 9-19.