Аналіз та підсумки результатів експериментального дослідження

Для того щоб прослідкувати вплив запропонованої методики формування спостережливості на процес отримання природничих знань у молодших школярів, ми порівняли результати опитування, проведеного перед початком формувального експерименту (див. рис.2), та результати, отримані наприкінці експериментального навчання (див. рис.3). Зіставивши ці результати (див. рис.4 і рис.5), ми дійшли висновку, що в дослідному класі на 13,1% збільшилась кількість учнів із високим рівнем сформованості спостережливості і на 4,3% – з достатнім рівнем. Кількість учнів із середнім і низьким рівнями сформованості спостережливості зменшилась на 8,7% в обох випадках. У контрольному класі теж відбулися певні зміни, проте вони незначні. Зокрема, кількість учнів, що досягли високого рівня сформованості спостережливості зросла лише на 4,3%; достатнього рівня – на 4,4%. Кількість учнів із середнім рівнем сформованості спостережливості зменшилась на 4,3%, а учнів із низьким рівнем – на 4,4%.

Порівняння вихідних та кінцевих результатів формувального експерименту свідчить про позитивний вплив розробленої нами методики формування спостережливості у молодших школярів при вивченні курсу природознавство.

Рис. 4. Співвідношення рівнів сформованості спостережливості в учнів дослідного класу при отриманні природничих знань.

 

Рис. 5. Співвідношення рівнів сформованості спостережливості в учнів контрольного класу при отримані природничих знань.

 

Таким чином, порівнюючи дані, отримані на початку проведення формувального експерименту і наприкінці його, можна стверджувати про ефективність ведення учнями систематичних спостережень за змінами в природі як засобу формування спостережливості.

Результати експериментального дослідження підтвердили, що: під час цілеспрямованого і систематичного проведення спостережень як на уроках, так і в позаурочний час, зростає рівень сформованості спостережливості та природничих знань молодших школярів; у контрольному класі, де не проводились систематичні спостереження за змінами в природі, рівень сформованості спостережливості значно нижчий, ніж в учнів експериментального класу; вірною є висунута гіпотеза: що формування спостережливості буде ефективним, якщо спостереження проводитимуться систематично й послідовно у зв’язку з сезонними особливостями явищ природи та будуть посильними для дітей молодшого шкільного віку.

 

Висновки до другого розділу

Важливість і необхідність спостережливості у молодших школярів у процесі вивчення курсу «Природознавство» незаперечна. Завдяки спостереженням у природі в учнів формуються багато програмних уявлень і понять, наприклад, про пори року, форми земної поверхні, водойми, погодні явища, ґрунти, рослини, тварини, діяльність людини в природі і т. ін.

Методика організації спостережень спрямовується передусім на розвиток пізнавального інтересу і довільної уваги учнів.

Основне значення дитячих спостережень полягає в тому, що вони є основою формування в учнів елементарної системи знань про природу. Засвоєння і розуміння цих зв’язків у природі складають стержень узагальнень результатів спостережень учнів у природі.

Систематичні спостереження за природою, екскурсії, накопичення природничих фактів і уявлень безпосередньо у природі розширює кругозір дітей, розвиває їхнє мислення і мовлення, допомагає вихованню позитивних якостей особистості. Тому вчитель початкової школи, організовуючи спостереження за змінами в природі, повинен продумати все до найменших деталей.

Результати дослідження підтвердили, що наявні відмінності у рівнях сформованості спостережливості між учнями експериментального та контрольного класів є суттєвими і зумовлені впливом експериментальної методики навчання.

Порівняння вихідних та кінцевих результатів формувального експерименту свідчить про позитивний вплив розробленої нами методики формування спостережливості у молодших школярів при вивченні природознавства.

Таким чином, можна стверджувати про ефективність ведення учнями систематичних спостережень за змінами в природі як засобу формування спостережливості.

 

 

ВИСНОВКИ

Формування спостережливості у молодших школярів є важливим чинником їхнього розумового розвитку.

У процесі навчання спостережливість виступає одним із методів його організації. З позиції розуміння методу навчання як дидактичної категорії спостережливість є способом організації взаємозв’язаної діяльності учителя й учнів і полягає у тому, що вчитель організовує, стимулює, здійснює поточний контроль, аналізує, коригує й оцінює цілеспрямоване, планомірне сприймання учнями об’єктів природи і не тільки.

 Методика  організації спостережень спрямовується  передусім на розвиток пізнавального  інтересу і довільної уваги учнів. Це досягається постановкою посильних завдань перед дітьми, чітко розробленою програмою, послідовністю, наступністю і різноманітністю методів. Із року в рік спостереження поширюються, поглиблюються, встановлюються все більш складні причинно-наслідкові зв’язки у природі й суспільстві. Час від часу дітям потрібно давати завдання, які вимагають від них творчого підходу до спостережень, поєднувати з усною, письмовою творчістю, образотворчою діяльністю.

У молодшому шкільному віці продовжуються розвиватися основні пізнавальні властивості і процеси (сприймання, увага, пам’ять, уява, мислення, мовлення). Наприкінці його вони перетворюються на вищі психічні функції, яким властива довільність і опосередкованість. Цьому сприяють основні види діяльності дитини цього віку в школі і вдома: навчання, спілкування, гра, художня діяльність, праця та інше.

Процес сприймання відбувається ефективніше, коли перед учнями ставляться спеціальні завдання, проводяться спостереження, які спонукають їх придивлятися чи прислухатися до нових об’єктів, виділяти їх характерні ознаки, об’єднувати в єдине ціле, позначати певними словами. В завданні повинна чітко формуватися мета, оскільки вона є не тільки результатом безпосереднього сприймання, а й конкретно-образного мислення. У процесі здійснення спостережень учнів потрібно привчати до точності, ретельного фіксування результатів спостережень. Спостереження повинні вирішувати певні завдання, лише тоді вони зміцнюють і розширюють пізнання дітей, викликають інтерес до природи в цілому.

В нашому експериментальному дослідженні значна увага приділялась систематичним спостереженням, з метою підвищення рівня природничих знань в учнів початкової школи.

Враховуючи зміст програмового матеріалу з курсу природознавство, вікові особливості молодших школярів та вимоги щодо проведення спостережень у природі, ми організували експериментальне навчання на базі 3-А класу. Експериментальне навчання передбачало: проведення систематичних щоденних спостережень за погодою; використання завдань щодо перевірки народних прикмет; проведення фенологічних спостережень: сезонні зміни водойм, ґрунтів, рослин, тварин, праці людей; записування всіх спостережень учнями в індивідуальних «Щоденниках спостережень» та в класний календар природи; проведення узагальнення спостережень наприкінці кожного місяця під час фронтальних бесід на уроці; використання завдань для самостійних спостережень на уроках-екскурсіях і в позаурочний час.

У процесі дослідження було експериментально доведено ефективність запропонованої методики проведення систематичних спостережень молодших школярів. Джерелом отримання інформації про хід та результати формувального експерименту були бесіди з учителями та учнями, письмові контрольно-перевірні роботи школярів та аналіз їх результатів.

Результати дослідження підтвердили, що наявні відмінності у рівнях сформованості спостережливості між учнями експериментального та контрольного класів є суттєвими і зумовлені впливом експериментальної методики навчання.

Таким чином, як на уроках природознавства, так і в позаурочний час, потрібно організовувати цілеспрямовані систематичні спостереження учнів за змінами в природі. Адже, вони, по-перше, дозволяють сформувати конкретне і образне мислення, уявлення і поняття про навколишній світ і на цій основі розвивати логічне мислення, усне і писемне мовлення молодших школярів. По-друге, спостереження сприяють формуванню основ наукового світосприймання, переконують дітей у постійній зміні і розвитку природних явищ, їх взаємозв’язку і закономірності того, що відбувається в природі. По-третє, спостереження дозволяють формувати одну з важливих якостей особистості – спостережливість, яка пов’язана з вихованням стійкої уваги, розвитком пам’яті, допитливості, вміннями встановлювати зв’язки між різними природними явищами.

Правильно організоване спостереження допомагає виховувати такі необхідні якості, як працелюбність, охайність, забезпечує формування в учнів уміння систематично працювати, розвивати ініціативу та самостійність. Також у дітей розвиваються навички користуватися деякими метеорологічними приладами (термометром, гномоном), уміння, необхідні для оформлення записів про погоду тощо. Всі ці вміння і навички мають велике значення в процесі формування природничих знань учнів та у їх підготовці до самостійної практичної діяльності.

Порівняння вихідних та кінцевих результатів формувального експерименту свідчить про позитивний вплив розробленої нами методики формування спостережливості у молодших школярів при вивченні природознавства.

Таким чином, можна стверджувати про ефективність ведення учнями систематичних спостережень за змінами в природі як засобу формування спостережливості.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авраменко О.М. Вікові особливості учнів і урахування їх на уроці // Психологічні умови поліпшення якості уроку / За ред. Г.С.Костюка та І.О.Синиці. – К.: Радянська школа, 1959. – С.198-219.
2. Аквилева Т.Н. Наблюдения и опыты на уроках природоведения /           Т.Н. Аквилева,  З.А.Клепинина.  – М.: Просвещение, 1998. – 96с.
3. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. – К.: Либідь, 1998. – 560с.
4. Андрущак В.М. Шляхи підвищення якості знань учнів. – К.: Радянська школа, 1973. – 266с.
5. Баєв Б.Ф. Психологія навчання. – К.: Просвіта, 1994. – С.59-61.
6. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: [навчальний посібник]. – К.: Веселка, 1998. – 334с.
7. Байбара Т.М. Природознавство в 3 класі // Початкова школа. – 2003. –   №9. – С.41-46.
8. Байбара Т.М. Спостереження у процесі навчання природознавства // Початкова школа. – 2000. – №6. – С.11-15.
9. Балашова С. Спостереження за природою як засіб екологічного виховання молодших школярів // Початкова школа. – 2005. – №5. – С.19-20.
10. Бине А. Измерение умственных способностей. – СПБ.: Союз, 1998. – 432с.
11. Бібік Н.М. Я і Україна для 3 класу чотирирічної початкової школи / Н.М.Бібік, Т.М.Байбара. – К.: Форум, 2003. – 176с.
12. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця. Методика викладання. – Київ; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2000. – 400с.
13. Богданец Г.П. Летние наблюдение по природоведению. Задания для детей 8-9 лет // Начальная школа. – 1991. – №4. – С.27-33.
14. Бугрій О.В. Формування в учнів прийомів розумової діяльності // Рідна школа. – 2005. – №8. – С.25-28.
15. Варакута О.М. Формування природничих понять в учнів початкових класів // Початкова школа. – 1999. – №5. – С.20-23.
16. Вихрущ В.О. Теоретичні основи та актуальні проблеми сучасної дидактики: [навчальний посібник]. – Тернопіль: Ліком, 1997. – 222с.
17. Вікова та педагогічна психологія: [навчальний посібник] / О.В.Скрипченко, Л.В.Волинська, З.В.Огороднійчук. – К.: Просвіта, 2001. – 416с.
18. Волков Б.С. Психология младшего школьника: [учебное пособие]. – М.: Педагогическое общество России, 2002. – 128с.
19. Волокитина М.М. Очерки психологии младших школьников. – М.: Издательство АЛМ РСФСР, 1955. – 214с.
20. Выготский Л.С. Проблема обучения и умственного развития в школьном возрасте. – М.: Просвещение, 1967. – 93с.
21. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376с.
22. Горощенко В.П. Методика преподавания природоведения / В.П.Горощенко , И.А.Степанов. – М.: Просвещение, 1984. – 159с.
23. Грущинська І. Ведення спостережень за природою влітку // Початкова школа. – 2004. – №7. – С.35-37.
24. Дидактика средней школы / Под ред. М.А.Данилова, М.Н.Скаткина. – М.: Просвещение, 1982. – 319с.
25. Дитиняк Г. та ін. Досліджую, експериментую, спостерігаю: методика навчання природознавства в початкових класах / Г.Дитиняк, А.Андрушко, М.Дривняк. – Львів; Торонто: Літопис, 2003. – 140с.
26. Друзь Б.Г. Виховання пізнавального інтересу молодших школярів в процесі навчання. – К.: Радянська школа, 1978. – 160с.
27. Жаркова І.І. Тематичний контроль навчальних досягнень учнів 3-4 класів із курсу Я і Україна. Я і природа // Початкова школа. – 2006. – №5. – С.25-27.
28. Жаркова І.І. Уроки з курсу Я і Україна. Природознавство 3 клас / І.І.Жаркова, Л.А.Мечник. – К.: Грамота, 2006. – С.2-4.
29. Занков Л. В. Дидактика и жизнь. – М.: Просвещение, 1968. – 230с.
30. Казанский Н.Г. Дидактика (начальные классы) / Н.Г.Казанский, Т.С.Назарова. – М.: Просвещение, 1978. – 224с.
31. Кальченко А. Світ навколо нас. Тварини / А.Кальченко, С.Тишковець. – К.: Кобза, 2004. – 308с.
32. Карпова В.А. Об изучении фундаментальных дисциплин. В основе – бригадно-модульная структура // Вестник высшей школы. – 1990. – №5. – С.47-48.
33. Картель М.В. Ребуси для уроків ознайомлення з навколишнім світом та природознавства // Початкова школа. – 1990. – №3. – С.114-127.
34. Киричук О.В. Основи психології / О.В.Киричук, В.А.Романець. – К.: Либідь, 1999. – 622с.
35. Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства в початкових класах. – К.: Вища школа, 1975. – 176с.
36. Кларк М. Технология образования или педагогическая технология? // Перспективы. Вопросы образования. – М., 1983. – С.47-54.
37. Клепинина З.А. Наблюдения в природе // Начальная школа. – 1986. – №9. – С.44-48.
38. Князева Т. Використання методів проблемного навчання на уроках природознавства // Початкова школа. – 2002. – №2. – С.31-35.
39. Коваль Л.Г. Обґрунтування поняття «педагогічна технологія» // Гуманітарні аспекти реформування і розвитку національної системи освіти. – К., 1994. – С.192-193.
40. Козина Е.Ф. Методика преподавания естествознания / Е.Ф.Козина, Е.Н.Степанян. – М.: Академия, 2004. – 496с.
41. Коренева І. Розвиток спостережливості школярів у процесі вивчення природничого матеріалу // Початкова школа. – 2002. – №5. – С.41-42.
42. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і розвиток особистості / За ред. Л.М.Проколієнко. – К.: Радянська школа, 1989. – 608с.
43. Крутецький В. А. Формування і розвиток здібностей учнів // Радянська школа. – 1972. – №4. – С.3-7.
44. Леонтьев А.Н. Овладение учащимися научными понятиями как проблема педагогической психологии. – М.: Педагогика, 1983. – 391с.
45. Лернер И. Я. Внимание технологии обучения // Советская пеадгогика. – 1990. – №3. – С.139-141.
46. Логачевська С.П. Диференціація у звичайному класі. – К.: Освіта, 1992. – 180с.
47. Лозовая В.И. Познавательная активность школьников. – Х.: Основа, 1990. – 88с.
48. Лола В.М. Учим воспринимать эстетические свойства природы // Начальная школа. – 1988. – №1. – С.25-27.
49. Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника: [пособие для учителя]. – М.: Просвещение, 1977. – 224с.
50. Махмутов М.И. Современный урок. – М.: Педагогика, 1981. – 190с.
51. Мелешко В., Мельник Ю. Формування логічних умінь як компонента алгоритмічної культури молодших школярів // Початкова школа. – 2006. – №11. – С.55-58.
52. Мельник В. В. Наукове програмування навчального модуля // Педагогіка і психологія. – 1997. – №1. – С.71-79.
53. Миронов А.В. Методика изучения окружающего мира в начальных классах: [учебное пособие для студентов педагогических вузов]. – М.: Педагогическое общество России, 2002. – 352с.
54. Миронов А.В. Еще раз о наблюдениях в природе // Начальная школа. – 2009. – №9. – С.56-61.
55. Митник О. Дисципліна розуму – складова мистецтва мислити молодших школярів // Початкова школа. – 2007. – №4. – С.55-59.
56. Навчання і виховання учнів 3 класу: [методичний посібник для вчителів] / Упор. О.Я.Савченко. – К.: Початкова школа, 2004. – 512с.
57. Нарочна Л.К. та ін. Методика викладання природознавства / Л.К.Нарочна, Г.В.Ковальчук, К.Д.Гончарова. – К.: Вища школа, 1990. – 302с.
58. Неменский Б.М. Мудрость красоты. – М., Просвещение, 984. – 126с.
59. Обухова Л.Ф. Детская возрастная психология: [учебное пособие для студентов вузов]. – М.: Педагогическое общество России, 1999. – 442с.
60. Огієнко Т.М. та ін. Я і Україна. Природознавство.3 клас. Робочий зошит з теоретичними відомостями / Т.М.Огієнко, Н.А.Філіпова, Л.Ф.Богданова, Н.М.Кириченко. – Х.: Країна мрій, 2003. – 80с.
61. Охитина Л.Т. Психологические основы урока. В помощь учителю. – М.: Просвещение, 1977. – 96с.
62. Пакулова В.М. Методика преподавания природоведения / В.М.Пакулова, В.И.Кузнєцова.  – М.: Просвещение, 1990. – С.91-120.
63. Пізнай себе / [І.А.Парасюк, Г.С.Адамів, С.О.Борисик, Г.М.Гутник,          Є.І. Коваленко]. – Броди: НДПУ, 2003. – 62с.
64. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–4 класи. – К.: Початкова школа, 2006. – 432с.
65. Прохорова Е.Б. Развитие у учащихся умений наблюдать на экскурсиях в природу // Начальная школа. – 1990. – №8. – С.41-45.
66. Русова С. Нова школа соціального виховання // Український освітній журнал. – 1994. – №1. – 31с.
67. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: [підручник для студентів педагогічних факультетів]. – К.: Ґенеза, 1999. – 368с.
68. Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів. – К.: Радянська школа, 1982. – 176с.
69. Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах. – К.: Магістр–S, 1997. – 256с.
70. Седых В.И. Формирование у младших школьников ответственного отношения к природе // Начальная школа. – 1995. – №5. – С.34-39.
71. Смирнова Е.О. Детская психология: [учебник для студентов высших педагогических заведений]. – М.: ВЛАДОС, 2003. – 368с.
72. Сороцкая О.Н. Содержание, формы и методы преподавания предмета. Ознакомление с окружающим миром // Начальная школа. – 1986. – №7. – С.52-55.
73. Спостереження за природними явищами // Позакласний час. – 2003. – №7. – С.51-55.
74. Сухомлинский В.А. Об умственном воспитании. / Сост. и авт. вступ. ст. М.И.Мухин – К.: Радянська школа,1983. – 224с.
75. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – К.: Радянська школа, 1988. – 272с.
76. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. – К.: Радянська школа,1976. – 504с.
77. Теплов Б.Н. Психология и психофизиология индивидуальных различий: Избранные психологические труды / Под ред. М.Г.Ярошевского. – М.: Институт практической психологии, Воронеж: МОДЭХ, 1998. – 544с.
78. Титова В.В. Пути развития наблюдательности учащихся при изучении окружающего мира // Начальная школа. – 2005. – №1. – С.65-68.
79. Усова А.В. Формування у школярів наукових понять у процесі навчання. – М.: Педагогіка, 1986. – 60с.
80. Ушинский К.Д. Педагогические сочинения. – М.: Педагогика, 1988. – 414с.
81. Ушинский Н.Д. Собр. соч.: В 6–ти томах. – Т.3.– М.–Л.: Наука, 1956.  – 454с.
82. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. – М.: Педагогіка, 1974. – 235с.
83. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. – К.: Радянська школа, 1974. – 390с.
84. Ушинський К.Д. Рідне слово. – М.: АПН РСФСР, 1949. – С.22-45.
85. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2007. – 553с.
86. Функція і структура методів навчання / За ред. В.О.Онищука. – К.: Радянська школа, 1979. – 103с.
87. Хомич Л.О. Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів. – К.: Магістр – S, 1998. – 76с.
88. Чала Г.А. Вчимося бути спостережливими й уважними // Початкова школа. – 1995. – №9. – С.20-27.
89. Чилікіна І., Климова Г. Самопідготовка як засіб створення оптимальних психолого-педагогічних умов для індивідуального розвитку молодших школярів // Початкова школа. – 2005. – №4. – С.8-11.
90. Чуприкова М.И. Умственное развитие и обучение. – М.: МПСИ: МОДЕК, 2003. – 920с.
91. Шандрівська Т. Я і Україна: Розробки уроків для початкових класів / Т.Шандрівська, М..Лясковська.  – Тернопіль, 2002. – С.3-8.
92. Шарапова А.С. та ін. Навчання в 3 класі чотирирічної і в 2 класі трирічної початкової школи: [посібник для вчителя]. – К.: Освіта, 1995. – 26с.
93. Шиян Н.І., Самусенко Ю. В. Використання блочно-модульної системи навчання в школах нового типу // Організація навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх закладах нового типу: досягнення, проблеми, перспективи. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. – Полтава, 1996. – С.333-334.
94. Юрович В.А. Загадки про природу // Основа. – 1993. – 25 листопада.
95. Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. – К.: Партнер, 1997. – 208с.