Урожайність тритикале озимого залежно від попередника та строків сівби в умовах степу

УДК 633.112.9.324

Федорович Г.Т., к. с.-г. н., Миколаївська ДСДС ІЗЗ НААН України

Урожайність тритикале озимого залежно від попередника та строків сівби в умовах Степу

У статті наведені результати досліджень щодо впливу строків сівби та попередників на продуктивність тритикале озимого в умовах південного Степу України.

Ключові слова: тритикале озиме, строк сівби, урожайність, попередники, сівозміна, сівба.

В статье приведены результаты исследований по влиянию сроков сева и предшественников на продуктивность тритикале озимого в условиях южной Степи Украины.

Ключевые слова: тритикале озимое, срок сева, урожайность, предшественники, севооборот, сев.

Cited data about influence of seeding dates and predecessors on winter triticale productivity in conditions of southern Steppe of Ukraine.

Key words: winter triticale, seeding dates, productivity of grain, predecessors, crop rotation, seeding.

Вступ. Географія поширення тритикале досить широка, воно вирощується в 31 країні. Зокрема, цю культуру вирощують на всіх континентах – в Африці й Америці, в Азії й Австралії, але основне виробництво зосереджене у Європі (82,2 %). Тут вже досягнута найвища врожайність зерна тритикале. Так, за даними FAO, у Бельгії середня врожайність тритикале в 2009 р. виросла до 7,27 т/га. Середній врожай зерна понад 6 т/га був отриманий у Німеччині, Голландії, Швейцарії, понад 5 т/га – у Франції, Австрії, Данії [1].

В Україні тритикале вирощують давно, але посівні площі були досить невеликими. В останні роки це положення кардинально змінилося. Інтенсивно ростуть посівні площі, розширюється ареал поширення культури на південні регіони країни, ведуться наукові дослідження різного напрямку по використанню зерна тритикале в годівлі тварин і птахів, хлібопекарській промисловості, виробництві кондитерських виробів і спирту, переробці зерна і біомаси. В зв`язку з цим тритикале розглядається також як одна з найбільш перспективних на Україні культур промислового використання, з метою переробки на біопаливо. В даний час створюються сорти тритикале спиртово-дистилятного напряму господарського використання з підвищеним рівнем ферментабільності, високим вмістом крохмалю в зерні та високою ефективністю його трансформації в біоетанол, які забезпечують вихід 450 літрів біоетанолу на 1000 кг зерна.

Збільшенню площі посівів нової зернової і кормової культури сприяє краща, ніж у пшениці озимої адаптивність, висока і стабільна врожайність. Однак у порівнянні з пшеницею і житом ця культура менш вивчена у регіонах, де її вирощування є новим, а також з позицій прояву стійкості до регіонального комплексу несприятливих факторів. У зв'язку з цим актуальною є необхідність розгляду врожайності й адаптивних властивостей цієї культури залежно від різних прийомів агротехніки, зокрема, особливо гострим є питання раціонального розміщення тритикале озимого в сівозміні та оптимізація строків сівби з метою підвищення врожайності зерна у різні за вологозабезпеченістю роки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Підвищення врожайності тритикале озимого визначається агротехнікою, яка повинна будуватися з урахуванням біологічних і фізіологічних особливостей вирощуваних сортів, їхніх вимог до умов росту протягом всього періоду вегетації. Шляхом підбору агротехнічних прийомів (норм висіву, строків, способів сівби, застосування добрив і регуляторів росту й ін.) можна створювати найбільш сприятливі умови для реалізації потенційних можливостей сорту [2, 3]. У свою чергу, існує проблема економічно ефективних попередників при вирощуванні озимих зернових культур. Необхідно зауважити, що понад 2,5 млн. га посівів озимих зернових на території України знаходиться в зоні недостатнього зволоження і спрощення технології вирощування не завжди може забезпечити стабільну врожайність зерна, особливо на півдні України, де посухи повторюються з інтервалом один раз в 3 роки [4].  У зв’язку зі збільшенням числа господарств із обмеженою кількістю земель в обробітку, в яких застосовуються короткоротаційні сівозміни та спостерігається зменшенням площ чистих парів, набуває актуальності питання розробки і удосконалення технологій вирощування озимих зернових культур по непарових попередниках.

Для південних і південно-східних районів Миколаївської області оптимальним строком сівби озимих культур вважається проміжок часу з 30 вересня по 10 жовтня [5]. Проте слід зазначити, що зміна клімату, що спостерігається останніми роками, зумовила відхилення гідротермічних умов від оптимуму, значно вплинула на зміну температурного режиму у бік підвищення, термін технологічного дозрівання, довжину міжфазних періодів, а також і на продуктивність посівів озимих [6]. Зокрема, відмічається подовження тривалості осіннього періоду вегетації та порівняно теплі зими, тому виникла необхідність переглянути та уточнити визначення оптимального строку сівби озимих культур для конкретних грунтово-кліматичних умов.

До того ж, останніми роками в Україні намітилася тенденція до скорочення витрат на вирощування озимих культур та, внаслідок цього, зниження рівня рентабельності виробництва зерна. Адже товаровиробники  через  численні  податки  і диспаритет  цін  на  промислову  і  сільськогосподарську  продукцію не  спроможні вирощувати тритикале озиме за інтенсивною технологією, а оптимізація попередників та строків сівби – це найдешевший та найдоступніший захід для підвищення врожайності цієї культури.

Матеріал і методика досліджень. Дослід по тритикале озимому при вирощуванні його по різних попередниках та за різних строків сівби проводили на землях Миколаївської ДСДС ІЗЗ НААНУ. Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем південний, що характеризується високим вмістом калію, середнім – фосфору та недостатньо забезпечений азотом. Двофакторний дослід закладений у 2011 р., його схема включає посів тритикале (сорт Папсуївське) по трьох попередниках (чорному пару, соняшникові і пшениці озимій) у 6 строків (5, 15, 25 вересня; 5, 15, 25 жовтня). Повторність у досліді триразова, площа посівної ділянки 60 м2, облікової – 55 м2.

Технологія вирощування попередників, система обробітку ґрунту та догляду за паром – загальноприйнята для півдня Степу. Агротехніка у досліді включала в себе основне внесення добрив (N30P60) та ранньовесняне підживлення (N30) по мерзлоталому ґрунті, хімічний захист посівів від хлібного туруна в осінній період та від шкідливої черепашки у фазу молочної стиглості зерна; внесення суміші гербіциду і фунгіциду в кінці фази кущіння, збирання з одночасним обліком урожайності комбайном «Sampo-130».

При постановці досліджень керувались методикою, прийнятою в державному сортовипробуванні сільськогосподарських культур [7, 8]. Економічна оцінка результатів дослідів проводилася у відповідності до загальноприйнятих методик, розроблених в ННЦ «Інститут аграрної економіки УААН» та інших науково-дослідних установах.

Результати досліджень. Погодні умови вегетаційних періодів 2010-2011, 2011-2012 та 2012-2013 рр. восени характеризувались недостатніми запасами вологи, але сприятливою у межах багаторічних даних температурою повітря, а взимку були задовільними для перезимівлі рослин, окрім другої декади лютого 2012 р., коли середня декадна температура повітря виявилась на 5,6 ° нижче норми та становила -9,4 ° морозу, що викликало часткове вимерзання рослин та зрідженість посівів. Навесні кращі умови вологозабезпечення спостерігалися у 2011 р., коли загальна сума опадів березня-квітня склала 45,7 мм, порівняно з недостатньою кількістю їх у березні-квітні 2012-2013 р. – відповідно лише 8,5 та 24 мм, кількість травневих опадів у 2011-2012 рр. була близькою до норми, а у 2013 р. – їх не було взагалі. Несприятливі, гостропосушливі умови, що склалися через спекотну погоду у 2012 р., негативно позначились на  формуванні структури колоса і врожайності озимих зернових культур. Процеси формування і наливу зерна озимих культур у 2011 та 2012 рр. відбувались за підвищеної температури повітря на фоні недостатньої кількості атмосферних опадів, тоді як у цей період у 2013 р. опадів було достатньо, але вони вже не мали впливу на продуктивність рослин. За вегетаційний період 2010-2011 рр. випало у середньому 281 мм опадів, 2011-2012 рр. – 186 мм, 2012-2013 рр. – 235 мм. Отже, 2012 рік був гостропосушливим, а 2011 та 2013 рр. – середньопосушливими. Найбільш сприятливим за гідротермічними умовами був 2011 рік, найменш сприятливим – 2012 рік, коли спостерігалася тривала відсутність ефективних опадів та мали місце гостра атмосферна та ґрунтова посухи.

Погодні умови років впливали на врожайність зерна тритикале озимого: найбільшою вона була у 2011 р. – у середньому по досліду 1,84 т/га, що на 0,2-0,7 ц/га більше за рівень урожайності у 2013 та 2012 рр. відповідно.

Важливою умовою одержання високих врожаїв озимих культур є сівба їх в кращі агротехнічні строки. Цей фактор являється одним з головних, що впливає на формування врожайності тритикале озимого. (табл. 1).

Результати наших досліджень свідчать, що у середньому за три вегетаційні роки найбільш продуктивними були посіви за сівби 15 жовтня. Найвища врожайність при цьому залежно від попередника коливалася від 1,45 до 2,15 т/га, тоді як за сівби 25 вересня (контроль) ці показники становили відповідно 1,22 та 2,06 т/га.

Попередники також мали свій вплив на врожайність зерна тритикале озимого. Зокрема, найвищий урожай культури (2,02 т/га) було отримано за розміщення її по чорному пару, посів по стерні забезпечив урожайність 1,35 т/га, посів по соняшнику – 1,25 т/га (середнє по строкам сівби). Отже, тритикале озиме є чутливою культурою до строків сівби, а також до розміщення по менш сприятливих, ніж чорний пар, попередниках.

Таблиця 1

Урожайність тритикале озимого за різних строків сівби в 2011-2013 рр.

Результати наших розрахунків свідчать, що дотримання оптимальних строків сівби тритикале озимого є одним із найдоступніших і ефективних засобів у господарській діяльності агроформувань.

Якщо врахувати, що цей агрозахід здійснюється з однаковими витратами праці та коштів, то вартість одержаного приросту врожаю за сівби в оптимальні строки вже достатньо характеризує його ефективність (табл. 2). Зниження рівня продуктивності веде до зростання собівартості зерна, а це, в кінцевому результаті, знижує рівень прибутковості продукції. Так, найвищий економічний ефект виробництва зерна тритикале озимого було досягнуто при вирощуванні у строк сівби 15.10. (при цьому чистий прибуток по чорному пару становив 1529 грн/га). По стерні та по соняшнику вирощування тритикале озимого за всіх строків сівби, окрім 15.10., було економічно недоцільним, адже ці попередники у несприятливих умовах 2011-2013 рр. не забезпечили накопичення достатніх запасів вологи та поживних речовин у ґрунті, що сприяло формуванню найнижчої врожайності зерна тритикале.

Таблиця 2

 Економічна ефективність  вирощування тритикале озимого  залежно від попередників та строків сівби (середнє за 2011-2013 рр.)