Ернобобові культури. Морфологічні особливості зернобобових. Систематика та морфо - біологічна характеристика гороху та сої

Типи стебел сої:

1 – з обмеженим ростом;  2 – з напівобмеженим ростом; 

3 – з обмеженим ростом  і прихованою верхівкою.

• Листя трійчасте, з дрібними прилистками, опушене.
• Бокові листочки асиметричні, центральний — симетричний. Кількість листків на одній рослині - від 15-20 до 170 і більше.
• При достиганні листки більшості сортів опадають, лише у не багатьох форм вони залишаються на рослині.
• Відомі форми сої, насіння яких достигає при зеленому листі. Такі форми цінні як кормові.
• Суцвіття - китиці з різною кількістю квіток - від малоквіткових (2-4 квітки) до багатоквіткових (20 квіток і більше), розташовані по одній (рідко парно) у пазусі листка.
• Квітки дрібні,  самозапильні.

• Боби переважно малонасінні (1-3 насінини) різної форми й кольору, опушені. Пергаментний шар в оплодні добре розвинений, при скороченні його волокон боби розкриваються, стулки скручуються, насіння розкидається, інколи на відстань декількох метрів від рослини.
• Боби сучасних сортів сої стійкі до розтріскування.
• За кількістю бобів рослини сої поділяються на високопродуктивні (150-300 бобів і більше), продуктивні (90-140), середньопродуктивні (40-80) і низькопродуктивні (10-30 бобів).
• Насіння за формою буває округле, кулясте, овальне, довгасте, плоске опукле, а також проміжних форм; за кольором у повній стиглості - жовте, коричневе, зелене, чорне, двоколірне, строкате.
• Маса 1000 насінин – 50–400 г. При проростанні насіння сім’ядолі виносяться на поверхню ґрунту.